Про книгу
Не відображається відео з Youtube? Не проблема! Є альтернативне джерело ТУТ
Скорочений переказ
Федько — звичайний сільський хлопець, хоча й відрізняється від інших, бо він — найсильніший, найшвидший і найвідчайдушніший з них. Через його ігри постійно потерпають батьки та друзі, бо ігри Федька небезпечні. За це він одвічно отримував покарання ременем від батька.
Коли хлопці запускали повітряного змія, він без зайвих складнощів міг відібрати його, навіть коли їх троє, проте так само легко повертав його назад, як і забирав. Батько завжди суворо виховував Федька, щоб не брехав і ніколи не видавав друзів.
Поряд з Федьком жив інший хлопчик — Толька, зовсім інший, ніж вуличні хлопці — ніжний і делікатний, бо був сином місцевих багатіїв-орендодавців, у яких всі орендували житло та землю.
Тольці теж хотілося бути таким як Федько, але він не міг, бо був іншим, через це часто потрапляв у халепи, провину за які звалював на Федька. Звичайно, Федькові за це діставалося. Батьки Федька заздрили батькам Тольки, бо в них було все, про що їм мріялося. Вони неодноразово казали Федьку, щоб не водився з панами, але він не слухався.
Одного разу, коли була злива, Толька, виглядаючи у вікно побачив, як весело граються вуличні хлопці в калюжах під дощем і, звичайно, теж захотів. Як результат — ввечері Толька — хворий, а Федько — битий.
Якось навесні, коли річкою йшов лід, Федько, вихваляючись, що знайшов гарну палицю, розказав хлопцям, що не піде завтра в школу, а піде кататися на крижинах. Толька підслухав і теж захотів подивитися.
Вранці хлопці пішли на річку. Там було багато людей. Сміливці стрибали на крижини, пливли певну відстань і зістрибували на берег. Федько сказав, що нічого героїчного в тому нема й що він зможе так само дістатися другого берега. Толька, переконаний, що Федько не зможе цього зробити, а, отже, і зганьбиться, почав піддавати сумніву його обіцянку.
Федько запропонував битись об заклад: Тольчин ніж з кістяною ручкою проти його чижика. Толька погодився, але мріяв лише про Федькову ганьбу. Федько, зціпивши зуби, пішов до річки й з великими труднощами та страшною небезпекою зробив те, що обіцяв — перебрався на інший берег і повернувся у такий самий спосіб.
Толька подумав, що й він так може, але не зміг, розгубився й злякався, коли плив на крижині. Ніхто — ні дорослі, ні діти не могли йому допомогти. Лише Федько зміг придумати як врятувати Тольку й зробив це, але під час рятувальної операції потрапив у холодну воду й ледь не загинув: друзі витягли його зв’язаними ременями, за які він вчепився зубами.
Толька не допомагав, але коли прибігли батьки, вкотре звалив усю провину на Федька, який жаліючи підлого товариша, приймає провину на себе. За це він отримує осуд і Тольчиних і своїх батьків.
Ввечері у нього підвищилася температура і йому стає погано. Батько, повернувшись з роботи, слухає про події на річці і дуже лютує. Хворого Федька нещадно б’ють, але він зовсім не реагує...
За три дні Федько помирає. Його на кладовище в останню путь проводжають батьки й друзі — вуличні хлопці, які за ним гірко плачуть. Толька, поспостерігавши за сумною картиною у вікно, біжить гратися з Федьковим чижиком, якого він забрав у Федькової матері, сказавши, що виграв його.