Історія дев'ятнадцята. Сізіфе, не пліткуй.
Не відображається відео з Youtube? Не проблема! Є альтернативне джерело ТУТ
Про що йдеться в історії
- Сізіф і як він утрапив у халепу
- Хитрість Сізіфа й кара за неї
Скорочений переказ
Сізіф був володарем Коринфу — багатої країни, а його любили не тільки люди, але й боги Олімпу. Їм подобалося слухати його історії з життя людей. Він часто бував у богів на бенкетах і споживав їх їжу й питво, які подовжували молодість. Так могло продовжуватися вічно. Боги теж розповідали історії зі свого життя і які ж вони були цікаві й незвичайні, а Сізіф це все слухав й, звичайно, мав мовчати. Але це йому не завжди вдавалося та й коштовними нектаром і амброзією, їжею богів, хотілося когось почастувати, тому він почав їх потрохи красти. Богам це не дуже подобалося, але вони пробачали своєму улюбленцю навіть таке. Але, одного разу зникла одна з принцес і ніхто не міг її знайти. А Сізіф знав, що Зевс викрав її й зробив для неї палац й навідується до неї на побачення й Сізіф не зміг втриматися й розпатякав. Зевс був в гніві: мало того, що його дружині це не сподобалося б, особливо тому, що це не вперше, так тепер і люди знали про його схильності й підсміювалися. Зевс наказав богу смерті Танатосу забрати душу Сізіфа в Підземне царство Тартар.
Сізіф, побачивши Танатоса, адже не раз бенкетував разом з ним на Олімпі, здогадався чому він прийшов й запропонував чогось випити. Поки Танатос втратив пильність, слуги Сізіфа схопили його, зв'язали й вкинули до льоху. Настали золоті часи, коли люди перестали вмирати їх кількість збільшувалося, а до Тартару ніхто не приходив. Аїд занепокоївся зникненням Танатоса й ніхто з богів не міг пригадати де й коли його бачив. Зевс згадав й поглянув до царського палацу в Коринфі. Він одразу послав туди бога війни Арея, щоб звільнити Танатоса. Все було зроблено швидко. У Танатоса було повно роботи й Тартар швидко заповнився душами померлих. Люди ховали своїх родичів, лише дружина Сізіфа цього не робила, адже він сам дещо придумав. В Тартарі була величезна річка Стікс, яку ніхто не міг переплисти сам, лише старий Харон-перевізник переправляв померлих на інший бік і, звичайно, не безплатно, за обол. Обол — це монета, її клали в рот всім померлим перед похованням. У Сізіфа такої монети не було й він почав нити й голосити. Харон стомився його слухати й переправив його на інший берег безплатно. Далі Сізіф потрапив до своїх знайомих — Аїда та Персефони й почав їм жалітися на дружину, що його не поховала. Персефона вмовила чоловіка дозволити Сізіфові повернутися на землю й зробити все правильно. Сізіф радісно повернувся й продовжив жити як і раніше, не показуючись на очі богам. До Аїда дійшло, що його нахабно обдурили й це його дуже розгнівило. Невдовзі Сізіф стояв перед ним. Але, з погляду Аїда, просто смерть була б занадто легким покаранням, тому він дещо вигадав: Сізіф мав викотити круглий камінь на гору. Сізіф вже подумав, що покарання виявилося занадто легким, але, коли до мети залишався крок, він спіткнувся й камінь покотився донизу і йому довелося починати спочатку. Так відбувалося щоразу й Сізіфові довелося вічно котити камінь нагору, не маючи спокою на віки вічні.
Інші міфи з книги "Міфи Греції для дітей":
Міфи Греції для дітей. Ґжеґож Касдепке.
Інформація про публікацію:
Створено за виданням: Львів Урбіно 2017