Про книгу
Не відображається відео? Є альтернативне джерело ТУТ
Скорочений переказ
У китайського імператора було вишуканим все - і палац, і сад, і місто. До нього приїжджали мандрівники з різних країн, про його країну писали книжки і захоплювалися всім, що в ній було. Імператору було приємно читати ці книжки, проте вони зазвичай закінчувалися словами, що "соловей - то найкраще". Імператор не знав нічого про солов'я, але хотів дізнатися про того, ким всі захоплюються. Він спитав у камергера, але той теж не знав, але пообіцяв знайти. Камергер підняв підлеглих, щоб дізнатися про солов'я, але ніхто в палаці про нього нічого не чув. Лише маленька дівчинка на кухні сказала, що чує солов'я щовечора, коли ходить до своєї матері через ліс і пообіцяла допомогти його знайти. Коли нарешті соловей був знайдений, камергер, зачудований його співом запросив солов'я увечері на свято до палацу імператора і соловей погодився. Було влаштоване пишне свято в палаці і імператор слухав солов'я і всі його слуги теж слухали. Спів птаха викликав загальне захоплення, а у імператора від співу полились сльози. Імператор дуже шанував птаха, але тому було достатньо бачити сльози імператора, щоб бути щасливим. Одного разу імператору принесли пакунок з написом соловей і він подумав, що то - чергова книжка, але то виявився механічний дорогоцінний птах, який міг співати лише одну пісню. Імператор захотів почути дует механічного і живого птаха, але з цього нічого не вийшло. Тоді він багато разів прослухав пісню механічного птаха, а потім захотів послухати живого, але той уже десь подівся. Тепер головним фаворитом і у імператора і у його слуг і у народу став механічний соловей, його пісню всі вивчили і підспівували. Одного разу механічний соловей видав дивний звук і врешті стало зрозуміло, що він зламався. Його поремонтували, але тепер цю іграшку не можна було часто використовувати. Минуло п'ять років і імператор дуже захворів. Ніхто не вірив, що він одужає і обрали нового імператора. Старий імператор лежав сам у тиші і його механічний птах мовчав, бо нікому було його завести. До імператора прийшла смерть: вона вдягнула його корону, взяла його шаблю і прапор. Біля неї виникли привиди, які були добрими і поганими справами імператора і почали набридати помираючому. Імператор хотів музики, але була тиша, аж раптом за вікном почувся спів. Від того співу привиди бліднули і зникали і навіть сама смерть була зачарована співом і віддала корону, шаблю та прапор. Тоді соловейко заспівав про тишу кладовища і смерть і подалася туди засумувавши. Імператор дякував з щирого серця, а соловейко сказав йому, щоб слухав його і засинав, щоб виздоровіти. Так і сталося, на ранок коли прийшли слуги до імператора, він виявився абсолютно здоровим, а соловей щоночі прилітав до нього під вікно співати свої пісні.
