Чарлі та великий скляний ліфт. Роальд Дал

Розділ 1
Зміст:
Чарлі разом з батьками, обома дідусями й бабусями й Віллі Вонкою летів у скляному ліфті на тепер свою шоколадну фабрику на великій висоті. Бабуся Джозефіна запитала на чому тримається цей ліфт і Віллі Вонка відповів, що на небесних гачках, але докладно пояснювати не став. Бабусь це занепокоїло, але Чарлі і дідусь Джо їх запевнили, що хвилюватися не потрібно. Віллі Вонка сказав, що їм потрібно піднятися якомога вище й ліфт полетів вгору. Це налякало тих, хто подорожував з містером Вонкою вперше. Чарлі запитав навіщо так високо підійматися й отримав відповідь, для того, щоб пробити дах фабрики. Це неабияк занепокоїло всіх. Віллі Вонка сказав, щоби всі заспокоїлися, бо йому потрібно зосередитися, щоб зупинити ліфт на правильній висоті, але бабуся Джорджина не витримала й схопила його й почала лементувати. Віллі Вонка крикнув Чарлі, щоб він натиснув на зелену кнопку, але було запізно. Вони зупинилися на орбіті Землі й перебували у невагомості. Віллі Вонка вмикнув кисень й сказав, що тепер їм — точно гаплик. Бабусі й дідусь намагалися залізти у ліжко знову, але у них нічого не виходило через невагомість.

Розділ 2
Зміст:
На орбіті Землі був не лише скляний ліфт Віллі Вонки. Тут ще літав космічний готель США, що був справжнім найособливішим готелем на орбіті. Проте він не працював, бо в ньому не було працівників. Першим клієнтом готелю повинен був стати Президент США й коли про це стало всім відомо, популярність цього закладу дуже зросла: сюди хотіли потрапити й королі й багатії і кінозірки. Тут же на орбіті кружляла транспортна капсула, де перебував весь персонал незвичайного готелю, якою керували три пілоти — Шакворт, Шанкс і Шавлер. Якраз тоді, коли вони сподівалися зістикуватися з готелем, вони помітили скляний ліфт з людьми, які не виглядали як астронавти. Пілоти повідомили у Центр керування польотами у Г'юстон. Після опису побаченого, Центр керування подумав, що цей ліфт збирається підірвати орбітальний готель. Зненацька до розмови приєднався ще один голос — голос Президента США. Він теж попрохав переказати побачене, а потім попрохав вмикнути камеру, щоб побачити все на власні очі. Оскільки за цією розмовою, як і за камерою спостерігали безліч жителів планети Земля, побачене сильно вразило їх. Президент запідозрив, що ліжко — це замаскована бомба й наказав пілотам триматися якомога далі від підозрілого обєкта.

Розділ 3
Зміст:
Тепер ліфт на фоні готелю та великої капсули виглядав маленьким. Останнім часом про цей готель розмовляли скрізь і Віллі Вонка запропонував їм першими дістатися готелю. Чарлі засумнівався чи зможе ліфт зістикуватися з готелем, проте Віллі Вонка його запевнив, що так. Дідусь Джо і Чарлі дуже зраділи, що вони скоро опиняться в цьому готелі, а всі інші почали висловлювати занепокоєння, на що Віллі Вонка сказав, що з таким підходом Колумб ніколи б не відкрив Америки. Проте, щоб зістикуватися з готелем потрібна допомога в керуванні ліфтом й поставив Чарлі біля золотої кнопки, а дідуся Джо — біля срібної, а сам зупинився біля білої та чорної кнопок. Проте через невагомість Чарлі не вдавалося плавати як у воді та досягнути кнопки, а тому Містер Вонка сказав, що рухатися можна за допомогою видихання повітря, створюючи щось схоже на реактивний рух. Всі одразу спробували цей спосіб, який всім дуже сподобався. Коли Президент запитав у пілотів шо вони бачать, ті відповіли, що бачуть як дивно рухаються люди в ліфті, ніби танцюють войовничий танець. Тим часом всі в ліфті вже вгамувалися й керований ліфт полетів до готелю. Біля готелю містер Вонка попрохав дідуня Джо ті Чарлі бути дуже уважними при стикуванні.

Розділ 4
Зміст:
Поки пілоти знімали на камеру переміщення скляного обєкта в бік орбітального готелю, мільйони глядачів дивились на це по телевізору, а Президент США скликав нараду з цього приводу. Тут були військове командування, Віцепрезидент, уряд і навіть улюблена кицька. Верховний головнокомандувач запропонував торохнути кількома залпиками загадковий обєкт. Але Президент ще не був готовий до такого перебігу подій, оскільки не знав хто там, тому запитав головного шпигуна про те, хто це. Шпигун не знав, але підказав, що космічний готель США може хотіти підірвати хтось, у кого його немає, наприклад у якого-небудь з власників мережі готелів по всьому світу. Президент одразу вирішив подзвонити і дізнатися про це у котрогось з них, але ніхто на телефонний дзвінок не відповів. Тоді він подзвонив прем'єр-міністру росії, але той сказав, що це — не російські астронавти, а один з тих, хто був у скляному обєкті дуже нагадував йому прем'єр-міністра Китаю. Тоді Президент подзвонив прем'єр-міністру Китаю й повідомив, що якщо той не забере своїх людей від готелю, тоді головний військовий командувач все рознесе. В цей момент фінансовий радник повідомив, що йому вдалося збалансувати бюджет у себе на голові та всі дуже зраділи. Проте тут Шакворт повідомив, що загадкові астронавти стикувалися з готелем й уже висадилися. Президент глибоко вдихнув і вдихнув муху, через яку ледь не задихнувся. Після того, як він її проковтнув, він негайно намалював на папері пастку для мух і військовий головнокомандувач одразу запропонував закупити сто тисяч таких пасток на потреби армії. Президент записав замовлення. Президент наказав пілотам триматися на відстані від готелю, проте коли камери наблизили зображення, в обєкті нікого вже не було. Це ж побачили й мільйони глядачів по телевізору.

Розділ 5
Зміст:
Всередині космічного готелю був пристрій, який створював гравітацію, тому там всі перестали літати. Готель був дуже розкішний. Віллі Вонка зразу попередив, що треба розмовляти якомога менше, адже їх обов'язково підслуховують. Чарлі було страшно, адже він розумів, що їх все одно спіймають й покарають за проникнення на територію власності США. Віллі Вонка написав на папері й показав всім запитання "Чи хтось голодний?" і коли всі закивали головами пообіцяв вишуканий бенкет в найближчому майбутньому теж про це написавши. Зненацька прихований динамік голосно запитав хто вони такі. Віллі Вонка подав усім знак, щоб вони мовчали, а голос вимагав усіх назватися все голосніше. Коли голос вже кричав й обіцяв замороження всіх при 100 градусах, Віллі Вонка почав голосно фальцетом кричати на нікому невідомій мові. В цей час у Президента всі намагалися бодай щось зрозуміти з цієї мови, але її ніхто не знав, тоді Президент викликав головного тлумача, але і той не зміг допомогти, бо не знав такої мови. З деяких схожих слів на слово Марс і слово Венера, президент з тлумачем зробили висновок, що ці невідомі — марсіани та венерійці. Президент запитав у головнокомандувача що робити й той запропонував усе підірвати. Проте це могло призвести до війни між Марсом і Венерою та Землею. Головнокомандувач одразу був звільнений на радість його підлеглим генералам, місис Тибс сказала, що треба з прибульцями спілкуватися лагідно й порадила Президентові зателефонувати до Г'юстона й надати ще один канал звязку для Президента..

Розділ 6
Зміст:
В космічному готелі США до Чарлі, його родичів і містера Вонки пролунав голос, який попередив, що до них зараз звернеться Президент США. І от пролунав уже відомий голос, який привітав астронавтів з Марсу та Венери. Віллі Вонка робив усім знаки, щоб вони мовчали, а сам намагався не розреготатися. Голос Президента запросив відважних мандрівників на Землю, до Білого дому і зник. Ця заява неабияк зацікавила всіх і викликала радість, бо їх запрошували як гостей. Віллі Вонка всіх підкликав до себе й тихцем сказав, що вони дуже злякані, а тому не будуть їх турбувати, отже розкішний бенкет їх очікував попереду. Проте від Білого дому треба було відмовитися, оскільки їх одразу викрили б та заарештували.
Чарлі сказав, що все одно необхідно якось відповісти на запрошення і Віллі Вонка з ним погодився й замислився. А потім, коли йому прийшла до голови ідея він продовжив свою театральну гру. Він зупинився, а Президент в цей момент подумав, що на них хочуть напасти й звільнений головнокомандувач одразу запропонував усе підірвати, проте міс Тибс його відправила в куток. Містер Вонка збирався далі щось заспівати, як почувся крик бабусі Джозефіни, а коли всі звернули на неї увагу, вона показувала рукою на ліфти готелю. Там в одному з ліфтів сиділо "щось" зеленувато-буре.

Розділ 7
Зміст:
Всі, навіть Віллі Вонка, заклякли від видовища почвари в ліфті. Це була істота зі зморшкуватою шкірою зі слизом назовні, яка була висотою як школяр і шириною, як огрядний чоловік, яка нагадувала яйце з білими очима і червоними зіницями, яка повільно оглядала всіх присутніх. Істота повільно рухалася і Чарлі помітив, що інші 4 ліфти теж спускаються. Врешті-решт зявилися ще 4 потвори і теж поводилися як перша. Раптом перша почала видовжуватися і з яйцеподібної форми набрала форму гадюки, що стоїть на хвості. Інші почали за нею повторювати. Вони почали вигинатися, кожна застигла у формі літери. Вийшло слово скрем. Віллі Вонка скрикнув - "Втікаймо!", і всі побігли до ліфта, заштовхуючи ліжко всередину ліфта, Віллі Вонка почав натискати кнопки й ліфт зачинився й відшвартувався. Пасажири ліфта врятувалися, але вони знову літали всередині ліфта без гравітації.

Розділ 8
Зміст:
Віллі Вонка натиснув на кнопку і ліфт відлетів від космічного готелю на велику відстань. Чарлі спитав що то було. Віллі Вонка знав хто це був і пояснив, що то були найжахливіші потвори всесвіту — червиві книди з планети Червес, які мов чума захоплюють все й усе пожирають. Вони здатні змінювати форму і, безумовно заселили космічний готель, а зараз становлять значну небезпеку. Він розказав як ці прибульці спустошили все не Місяці, на Марсі і на Венері, проте з Землею нічого не могли вдіяти, бо на Землі є повітряна атмосфера і вони, на швидкості влітаючи, в ній згорають, як падаючі зірки. Тоді Чарлі запитав, чому їх не зжерли в готелі і Віллі Вонка пояснив, що вони страшенно люблять похизуватися. Зненацька бабуся Джозефіна вказала на щось пальцем і всі побачили величезного книда, який збирався на них напасти. Всі подумали, що їм кінець, окрім Віллі Вонки, бо він був впевнений у своєму скляному ліфті, а тому він почав наспівувати дражнилку для книда. Книд відлетів на певну відстань, а потім зненацька кинувся на ліфт і вдарив його. Проте ліфт витримав, а у книда зявилася величезна, мов автомобіль гуля. Містер Вонка почав співати дражнилку, знущаючись з агресивного монстра.

Розділ 9
Зміст:
Того дня вся увага землян була прикута до телевізорів: всі чули, як президент США запросив до себе марсіан і вони йому щось відповіли, а потім був крик, а потім вигук "тікаймо!", а потім всі марсіани сіли у свою скляну капсулу і відлетіли від космічного готелю. Президент почувався героєм, адже це завдяки йому марсіани подалися до нього й повинні були ось-ось прибути. Він сидів за столом й займався дурницями, а потім попрохав свою нянечку міс Тибс заспівати пісеньку про нього. Вона заспівала й зі слів цієї пісні стало відомо про минуле Президента та як він ним став. Потім Президент покликав до себе шеф-кухаря, щоб підготувати гостинний прийом для прибульців. Поки він з ним розмовляв, астронавт Шакворт запитав у Президента, чи може він стикуватися з космічним готелем й коли отримав ствердну відповідь, здійснив цей маневр. Оскільки все відбувалося в прямому ефірі, Президент хотів, щоб астронавт Шакворт хвалив розкіш космічного готелю і він це зробив, а потім передав слово адміністратору готелю Стенлі Стіні. Той почав усе розхвалювати, проте зненацька його перебив жахливий крик і паніка, а потім до цих звуків додалося хрумкотіння рохкання й пирхання. Потім настала тиша. Ніхто не виходив на звязок.Президент занепокоївся, він нічого не розумів. Через деякий час з ним зв'язався Шавлер знову з транспортної капсули. Він був дуже занепокоєний й доповідав про втрату кількох десятків співробітників готелю. Президент не міг нічого второпати. Шакворт пояснив, що їх проковтнули, а потім почувся його вигук про те, що потвори їх переслідують і він не може далі розмовляти.

Розділ 10
Зміст:
Поки Шанкс, Шакворт і Шавлер намагалися втекти з космічного готелю, скляний ліфт намагався втекти від величезного книда. Але містер Вонка не знав, що ці потвори долають легко набагато більші відстані, тому втекти від нього просто неможливо. Тим не менш, ліфт був ще дужче розігнаний і Чарлі побачив щось попереду. На його превеликий жаль, то був космічний готель, а втікаючи вони всього-на-всього облетіли Землю. Вони підлетіли ближче до транспортної капсули й побачили, що її атакують книди, які вилітають з хвостової частини космічного готелю цілими роями. Містер Вонка сказав, що на відміну від ліфта, транспортна капсула є книдопробивною, а Чарлі сказав, що вони повинні допомогти цим нещасним, які опинилися в безвихідній ситуації. В цей час пілоти капсули намагалися розмовляти з Президентом й нарешті повідомили йому, хто їх атакував і що їм довго не протриматися. Президент наказав запускати ракети й негайно повертатися на Землю, але це було неможливо, оскільки всі ракети було зруйновано книдами. Пілот повідомив, що навіть якщо монстри покинуть їх, вони все одно приречені тепер вічно кружляти довкола Землі, а невдовзі ще й припиниться звязок, бо потвори атакують антену. Так і сталося, а Президент марно кликав у мікрофон хоробрих астронавтів. В цей момент Віллі Вонка сказав, що транспортна капсула не зрушить з місця, бо їх ракети понівечено і тут Чарлі запитав, чи не можна їх взяти на буксир. Містер Вонка зрадів цій ідеї, бо це було можливим. Дідусь Джо засумнівався, чи буде чим це робити, але Віллі Вонка запевнив, що так. І поки бабусі тремтіли з жаху, Чарлі, Віллі Вонка й дідусь Джо направили ліфт до транспортної капсули.

Розділ 11
Зміст:
Містер Вонка сказав дідуню Джо як керувати канатом і він чудово вправився, рятуючи транспортну капсулу і людей на ній від атаки книдів. Книди, побачивши ліфт, одразу на нього накинулись, проте команда все змогла зробити вірно і ліфт почав буксирувати капсулу на сталевому канаті. Біля ліфта залишився лише один книд з фіолетовим задом. Він почав видовжуватися, а тоді обкрутився навколо ліфта, наче змія і зав'язався на вузли. Всі інші книди наздоганяли їх і намагалися утворити теж ланцюжок, щоб буксирувати ліфт в інше місце. Віллі Вонка розгубився від такої ситуації, але коли почув рюмсання бабусі Джозефіни, що вона хоче додому, одразу ж погодився з нею й вирішив летіти додому. Він розігнав ліфт до шаленої швидкості й поринув у верхні шари атмосфери. Ліфт від тертя повітря почав розігріватися, навіть полетіли іскри. Книдам ставало все жаркіше, проте вони не могли відв'язатися, тому почали нагріватися все сильніше, допоки не спалахнули. Так вони всі до одного згоріли, а Віллі Вонка оголосив, що нарешті всі врятовані. Проте з ним не погодилися, адже ліфт мчав на шаленій швидкості до Землі і ніхто його не гальмував. Чарлі припустив, що у Віллі Вонки є парашути, але містер Вонка був іншої думки: він збирався пробивати дах шоколадної фабрики. Дідунь Джо відпустив канат з капсулою, адже тепер астронавти самі за допомогою парашутів могли приземлитися. Вони наближалися до шоколадної фабрики, тепер уже шоколадної фабрики Чарлі, хоч Віллі Вонка вже й забув про цю подію, проте він одразу згадав, коли йому про це нагадав дідуньо Джо. Всі приготувалися пробивати дах шоколадної фабрики.

Розділ 12
Зміст:
Після оглушливого шуму ліфт почав рухатися більш плавно і врешті зупинився. Віллі Вонка радісно повідомив, що їм все вдалося і вони прибули на місце. Дідунь Джо подякував містеру Вонці за добре пророблену роботу. Пан і пані Бакети запитали куди вони прибули та Чарлі сказав, що на шоколадну фабрику. Коли двері ліфта відчинилися, всі побачили шоколадний цех з річкою, водоспадом, деревами, травою і квітами, які були їстівними. Їх зустрічали умпа-лумпи, які одразу заспівали вітальну пісню для Віллі Вонки, який незважаючи на всі пригоди залишився живим і здоровим. Віллі Вонка попрохав їх витягнути ліжко й вони це зробили, а потім з ліфта вийшли всі. Віллі Вонка запропонував стареньким вибратися з ліжка й допомагати в керуванні фабрикою, на що дідунь Джо відповів, що після усього пережитого, вони вже не зможуть. Містер Вонка відповів, що він зміг витягнути усіх з халепи, а тепер зможе витягнути та з ліжка.

Розділ 13
Зміст:
Обидві бабусі почали відмовлятися вставати з ліжка, оскільки вже не вставали двадцять років. До них приєднався і дідусь Джордж. Але Чарлі помітив по виразу обличчя Віллі Вонки що він щось замислив. Містер Вонка сказав, що в такому випадку він би дав щось, але сумнівається. Це заінтригувало всіх і Віллі Вонка врешті-решт розповідає історію одного зі своїх винаходів. Він розказав, що кожного дня експериментує в своїй лабораторії і одного дня винайшов дивну речовину, яка змінювала колір, він зробив з неї пігулку і запропонував одному з добровольців. Ним виявився сімдесятирічний умпа-лумпа, що вже п'ятнадцять років не вставав зі свого інвалідного візка. Проте, коли він поглинув цю пілюлю, то одразу почав змінюватися: у нього почало рости волосся і він помолодів, він став радісним і у нього почали рости зуби там, де їх вже не було. Віллі Вонка запитав на який вік він себе почуває і почув, що на п'ятдесят. Тоді Віллі Вонка зробив ще одну таку пілюлю і умпа-лумпа скинув ще двадцять років і став дуже щасливий. Далі Віллі Вонка зробив цю пілюлю абсолютно безпечною і так було винайдено Вонкамін. Бабуся Джорджина захотіла поговорити з цим умпа-лумпом і з натовпу до неї вискочив той, кому два тижні тому було сімдесят, а тепер було тридцять. Умпа-лумпи заспівали пісню про користь Вонкаміну.

Розділ 14
Зміст:
Віллі Вонка витяг флакончик з найдорожчими пігулками на світі і саме через це він їх не вживав. Він показав цей флакончик дідусям і бабусям. На ньому було написано, що кожна пілюля зменшує вік на двадцять років, але вживати слід виключно стільки, скільки скаже містер Вонка. Ці пілюлі вібрували і світилися. Бабуся Джозефіна запитала з чого їх виробляють і Віллі Вонка почав шукати у кишенях рецепт виготовлення, а коли знайшов, то крім тонни найкращого шоколаду туди входило багато складників, які неможливо отримати у звичайному світі звичайним шляхом та й спосіб виготовлення був дуже химерним. За 27 днів можна було отримати лише одну пігулку.

Розділ 15
Зміст:
Отже, Віллі Вонка запропонував дідусю Джорджу пігулку, чи дві, але той не був упевнений чи воно того варте. Чарлі теж запитав про це й згадав про жуйку Віолетти Борегард. На це містер Вонка нагадав, що Віолетта сама схопила, без дозволу й не зупинялася на попередження Віллі Вонки, а ці пігулки абсолютно безпечні й лише зменшують вік. Умпа-лумпи заспівали і всі, хто був у ліжку почали змагатися за флакончик. Перемогла бабуся Джорджина й висипала пігулки собі на коліна. Їх було дванадцять і за розумного використання їх вистачило б усім, проте бабуся Джорджина чомусь вирішила взяти собі шість пігулок, а всім хто в ліжку — по три. Коли містер Вонка це побачив, він вирішив відійти до шоколадного водоспаду, бо не любив дивитися як люди сваряться. Дідунь Джо намагався їх розсудити, але його ніхто не слухав, так само ніхто не слухав і Чарлі. Бабуся Джозефіні вирішила розділити 12 пігулок по чотири на кожного, хто був у ліжку. Їх намагалися зупинити, але ніхто нікого не слухав. Старенькі проковтнули пігулки й почали молодшати. Бабуся Джозефіна молодшала, поки не стала дитиною, а потім взагалі зникла, бабуня Джорджина стала тримісячним немовлям, а дідусь Джордж однорічним малюком. Пані Бакет занепокоїлася зникненням своєї матері, але Віллі Вонка все пояснив: чотири пігулки омолоджували на вісімдесят років, через це й відбулися такі зміни. А оскільки бабусі Джозефіні було 78 років, вона просто зникла й чекає тепер у залі очікування. В цей момент умпа-лумпи знову почали співати про дівчинку Голді, яка залишилася вдома сама, допоки бабуся пішла в магазин й знайшла пігулки й почала їх ковтати. Проте вона не знала що ці таблетки — дуже сильне проносне. Після того, як її знайшла бабуся і після тривалого лікування їй довелося проживати сумне життя, оскільки вона мусила проводити в туалеті по вісім годин на день. В кінці умпа-лумпи застерігали споживати чужі ліки.

Розділ 16
Зміст:
Віллі Вонка запропонував Чарлі врятувати свою бабусю Джорджину і Чарлі погодився споглядаючи як дідусь Джо годує свою тримісячну дружину, а тато годує однорічного дідуся Джорджа. Містер Вонка якомога швидше затягнув Чарлі у ліфт і вони почали спускатися вниз. Вони сіли на спеціальні крісла з пасками безпеки, бо ліфт трусило під час спуску. По дорозі Чарлі бачив як умпа-лумпи довбають скелі. Віллі Вонка сказав, що то — скам'янілі льодянці. Потім Чарлі спостерігав місце, де стояли будиночки й вулицями ходили умпа-лумпи, потім були вежі, схожі на нафтові і якраз вдарив фонтан коричневої рідини й містер Вонка радісно повідомив, що то — шоконтан, родовище шоколаду. Потім вони пролітали на ліфті й інші химерні місця — з гігантськими шестернями, з садами з зацукрованими яблуками, озера з кольоровою водою. Потім Віллі Вонка пояснив, що те, що він бачив разом з іншими дітлахами на фабриці, було дріб'язком, оскільки основне виробництво знаходилося значно глибше і було набагато більшим, він обіцяв все показати Чарлі, але дещо пізніше. Далі Віллі Вонка пояснив, що коли винайшов Вонкамін багато з умпа-лумпів опинилися там, де й знаходиться зараз бабуся Джорджина, а тому йому потрібно було винайти засіб, який має протилежну дію, щоб повернути їх назад. Для цього він подорожував світом в пошуках найстаріших рослин і тварин. Потім він довго в лабораторії експериментував й отримав маслянисту рідину, яку запропонував молодому умпа-лумпові й він постарів. Так Віллі Вонка повернув усіх 132 умпа-лумпи, які брали участь в його експериментах. Аж тут Віллі Вонка сказав, що вони майже приїхали, відкрились двері, вони встали з крісел, хоча ліфт далі рухався. Скрізь був густий туман, це була Мінусландія і тут потрібно було знайти бабусю Джорджину.

Розділ 17
Зміст:
Чарлі дуже не сподобалося в Мінусландії, бо це було неприємне й похмуре місце, він спитав, чи хтось тут живе й Віллі Вонка відповів, що тут живе багато гнульок, яких ніхто не бачив, проте які смертельно небезпечні. Він пояснив, що після проштрикування спочатку відмінусовують, а потім ділять і врешті-решт стаєш одним із них. Вони шукали бабусю Джорджину й дивом знайшли в цьому затуманеному, вологому й незатишному місці. Ліфт підлетів до неї, проте вона виглядала як тінь й коли Чарлі спробував до неї доторкнутися, вона як тінь спочатку зникла, а потім зявилася дещо далі від нього. Тоді Віллі Вонка дістав розприскувач й сказав Чарлі відійти, а тоді трічи бризнув на неї своїм Віта-Вонком. Бабуся Джорджина зникла й Чарлі запитав де вона, а Віллі Вонка відповів, що вона вже на фабриці. Вони почали повертатися назад. Чарлі спитав чи все гаразд, а містер Вонка сказав, що так, хіба що доза могла бути дещо завелика. Через це Чарлі почав хвилюватися.

Розділ 18
Зміст:
Чарлі та містер Вонка повернулися в шоколадний цех. Чарлі запитав де бабуня Джорджина й поглянув на ліжко. Там було двоє малюків і хтось надзвичайно старезний. Віллі Вонка сказав Чарлі, що вона переплюсована, але це можна виправити. Віллі Вонка запитав скільки їй рочків і як вона себе почуває. Пані Бакет була проти Вонкаміну, а потім погодилася давати по одній пігулці, проте містер Вонка сказав, що в такому випадку треба одразу проковтнути правильну кількість, щоб вони подіяли. Він попрохав її пригадати скільки їй років, проте вона не змогла. Тоді Чарлі попрохав пригадати якісь події з її минулого. Єдине, що вона згадала, був корабель на якому вона пливла, але коли, звідки, куди, було невідомо. Потім вона сказала, що корабель мав гарну назву, але вона не памятає. Тут Чарлі сказав назву цього корабля — Мейфлавер і бабуся згадала, що так, це був він. Дідунь Джо згадав, що цей корабель плив з Плімута в 1620 році і бабусі виходило 358 років. Віллі Вонка запитав, який вік їй потрібен і пані Бакет сказала, що 78 років. Тоді виходило, що їй потрібно було дати 14 пігулок Вонкаміну. Вона проковтнула все й Віллі Вонка витяг годинник, щоб вимірювати час, адже за кожну секунду вона молодшала на рік. За 1 хвилину нічого не змінилося, за 2 хвилини й шкіра почала розгладжуватися, зненацька вона закричала, що вони розбили клятих британців, потім що генерал Лі рятується втечею, потім що помер Лінкольн, а потім нарешті стала подібна на саму себе й відкрила очі. Потім запитала що то за малюки поряд з нею на ліжку і їй розповіли. Вона розгнівилася на Віллі Вонку, проте той запевнив, що за мить все буде так, як було.

Розділ 19
Зміст:
Містер Вонка наказав умпа-лумпам принести Віта-Вонк, щоб дати його малюкам й збільшити їх вік. З цього приводу розхвилювалася бабуня Джорджина, адже вона отримала завелику дозу. Чарлі заспокоїв її, адже їй дали велику дозу, бо вона була мінусом і примарою, а у випадку цих малюків містер Вонка точно відміряє стільки цих ліків, скільки потрібно. Проте бабуня Джорджина була занепокоєна, що її чоловік може випадково стати двадцятьтисячолітнім. Було вирішено повернути малюкам їх колишній вік. Чарлі і Віллі Вонка одночасно повинні були давати ліки, Чарлі — бабусі Джозефіні, а Віллі Вонка — дідусю Джорджу. Віллі Вонка зробив чотири краплини в кожну ложку й вони дали ліки малюкам і тут сталося диво, тому що за мить малюки виросли й постаріли й знову стали схожими на себе. Дідунь Джо був знову радий бачити свою дружину, а бабуся Джорджина — свого чоловіка, а не немовля, яке пісяло на ліжко.

Розділ 20
Зміст:
Коли всі повернули собі свій вік, Віллі Вонка запитав чи готові тепер всі бабусі й дідусі допомагати керувати фабрикою. Вони почали відмовлятися, але в цей момент до Віллі Вонки підбіг умпа-лумп з великим конвертом. Містер Вонка розкрив конверт й пробігся очима й дуже зрадів. Він голосно оголосив, ще цей лист з Білого дому й зачитав його. В листі йшлося про те, що вся країна радіє з порятунку транспортної капсули й ста тридцяти шести людей, а ще вони бачили, що загадковий літальний апарат прилетів до Фабрики Вонки й усі вісім астронавтів запрошуються на гостини й вручення Президентом медалей. За брамою фабрики їх чекав вертоліт. Всі були щасливі від цього повідомлення, а тому вирішили негайно вирушати. Ті хто був на ліжку теж почали вигукувати, щоб їх зачекали й почали збиратися, незважаючи на всі попередні відмовки. Поки вони йшли фабрикою, бабуся Джозефіна зауважила, що в них немає пристойного одягу, тоді Чарлі запропонував залетіти в магазин дорогою, а Віллі Вонка сказав, що гроші — то дріб'язок й не слід хвилюватися з цього приводу. Коли вони вийшли до вертольоту, їх зустріли й вклонилися декілька поважних осіб. Дідунь Джо сказав, що день видався дуже багатим на події, а Чарлі відповів, що це ще не кінець і навіть не початок.