Про книгу Тореадори з Васюківки
Автор твору: Нестайко Всеволод
Рік створення: 1963—1970
Країна: Україна
Вік читача: Середні діти+
Читає: Смірнов Антон
Обрати розділ книги натисніть символ ☰ на відео.
Не відображається відео з Youtube? Перегляньте з альтернативного джерела по розділам:
Книга 1. «Пригоди Робінзона Кукурудзо» | Відеокнига | Аудіокнига
Серія 1 - Розділ 1.1
Серія 2 - Розділ 1.2
Серія 3 - Розділ 1.3
Серія 4 - Розділ 1.4
Серія 5 - Розділ 1.5
Серія 6 - Розділ 1.6
Серія 7 - Розділ 1.7
Серія 8 - Розділ 1.8
Серія 9 - Розділ 1.9
Серія 10 - Розділ 1.10
Серія 11 - Розділ 1.11
Серія 12 - Розділ 1.12
Серія 13 - Розділ 1.13
Серія 14 - Розділ 1.14
Серія 15 - Розділ 1.15
Серія 16 - Розділ 1.16
Серія 17 - Розділ 1.17
Серія 18 - Розділ 1.18
Серія 19 - Розділ 1.19
Серія 20 - Розділ 1.20
Серія 21 - Розділ 1.21
Книга 2. «Незнайомець із тринадцятої квартири» | Відеокнига | Аудіокнига
Серія 22 - Розділ 2.1
Серія 23 - Розділ 2.2
Серія 24 - Розділ 2.3
Серія 25 - Розділ 2.4
Серія 26 - Розділ 2.5
Серія 27 - Розділ 2.6
Серія 28 - Розділ 2.7
Серія 29 - Розділ 2.8
Серія 30 - Розділ 2.9
Серія 31 - Розділ 2.10
Серія 32 - Розділ 2.11
Серія 33 - Розділ 2.12
Серія 34 - Розділ 2.13
Серія 35 - Розділ 2.14
Серія 36 - Розділ 2.15
Книга 3. «Таємниця трьох невідомих» | Відеокнига | Аудіокнига
Серія 37 - Розділ 3.1
Серія 38 - Розділ 3.2
Серія 39 - Розділ 3.3
Серія 40 - Розділ 3.4
Серія 41 - Розділ 3.5
Серія 42 - Розділ 3.6
Серія 43 - Розділ 3.7
Серія 44 - Розділ 3.8
Серія 45 - Розділ 3.9
Серія 46 - Розділ 3.10
Серія 47 - Розділ 3.11
Серія 48 - Розділ 3.12
Серія 49 - Розділ 3.13
Серія 50 - Розділ 3.14
Серія 51 - Розділ 3.15
Серія 52 - Розділ 3.16
Серія 53 - Розділ 3.17
Серія 54 - Розділ 3.18
Серія 55 - Розділ 3.19
Серія 56 - Розділ 3.20
Серія 57 - Розділ 3.21
Серія 58 - Розділ 3.22
Серія 59 - Розділ 3.23
Серія 60 - Розділ 3.24
Серія 61 - Розділ 3.25
Серія 62 - Розділ 3.26
Серія 63 - Розділ 3.27
Серія 64 - Розділ 3.28
Інформація про відеокнигу Тореадори з Васюківки :
Автор твору: Нестайко Всеволод
Переклад: Без перекладу
Читає: Смірнов Антон
Дизайн відео: Жук Ірина
Ілюстрації: Без іллюстрацій
Автор переказу: Смірнов Антон
Відеокнигу створено на правах добросовісного використання з виключно з некомерційною, навчальною метою, з врахуванням потреб інклюзивної освіти (зокрема людей з вадами зору, дислектиків).
Повна авторська картка : https://bit.ly/toreadory
Скорочений переказ Тореадори з Васюківки по розділам:
Книга 1. «Пригоди Робінзона Кукурудзо» | Cкорочено | Переказ
Серія 1 - Розділ 1.1
Дід Варава страшно гнівається на свого онука і його друга за їх вчинок і хоче їх побити. У чому ж справа?
Хлопці вирішили викопати метро, як у Києві. Вирішили зробити це під свинарником...
Під час розкопок у тунель провалюється свиня Манюня, і починає галасувати. Прибігає дід Варава. Щоб їх не покарали, друзі пропонують закидати землею тунель, але просять діда відійти подалі, бо бояться його.
Розповідь веде п'ятикласник Павлуша Завгородній. Він розказує про онука діда Варави та водночас про свого друга, на ім'я Ява Рень. Насправді він Іван, але став Явою, бо сам себе так назвав, коли йому було ще півтора року. Далі він розказує про всю родину Яви. Плавно оповідач переходить до звитяг їхнього дуету і причин, навіщо їм це потрібно. Одного разу Яві прийшла ідея влаштувати бій биків, але, після роздумів хлопці вирішують використати не колгоспного бика Петьку, не цапа Жору, а корову Контрибуцію, яка належить родині Яви. Для цього вони беруть крислатий капелюх і червоне простирадло на луг під час випасання худоби. Після важких і довгих спроб роздратувати корову у хлопців нічого не виходить, в решті решт, Ява вдаряє корову по губі — і отримує результат — корова підкидає його головою у повітря. Хлопці втікають у замулений ставок, де переховуються від розлюченої корови. Звичайно, ніхто серйозно не постраждав і, тим більше ніхто ні на кого не образився. От і під час закопування "метро" корова жалібно дивилася на друзів. Коли підкоп був закопаний, зненацька до хлопців підійшов дід Варава, але не покарав, а лише попередив про наслідки й відпустив "учити вроки", бо в них — екзамен. Хлопці втікають й вигадують нову розвагу — хочуть зробити підводного човна. Розмовляючи про це, вони проходять повз стару криницю і випадково виявляють там цуцика. Друзі рятують песика, називають Собакевич і йдуть на річку купати нового друга.Серія 1 - Розділ 1.2
Вчителька Галина Сидорівна виганяє Яву та Павлушу з уроку. Річ у тому, що хлопці взяли до школи разом із собою Собакевича, а він себе виказав у недоречний момент. Виходячи зі школи, хлопці прихоплюють із собою шкільний дзвоник та йдуть у дальній бік шкільного подвір'я в кущі бузку. Там в голову Яви приходить шалена ідея — прив'язати дзвоник до Собакевича. Через те, що мотузки у них немає, Ява прив'язує його павлушиним паском. В цей момент, вони випадково підслуховують таємну розмову місцевого рибалки Бурмила і колгоспного шофера Книша, які домовлялись про якусь спільну таємну справу. Поки хлопці оговтуються від почутого, їх від роздумів відриває дзвоник і гавкіт. Це Собакевич робить гармидер на подвір'ї школи й зриває навчальний процес. Собакевича намагаються впіймати, а він тікає до хлопців, так їх і викривають у кущах. Сюди прибігає баба Маруся, яка завідує дзвоником, а за нею — вчителька Галина Сидорівна, яка вирішує, що хлопці на екскурсію в Київ через свої вчинки не поїдуть.Серія 3 - Розділ 1.3
Шкільне подвір'я. Клас збирається на екскурсію. Діти розставляють стільці в кузові колгоспної вантажівки, щоб їхати у Київ. Яву і Павлушу вчителька вирішила покарати й не брати на екскурсію. Хлопці вибачаються, просять, але вчителька — невблаганна та коли вона втрачає пильність, вони миттю ховаються під стільцями в автомобілі. Всі їдуть і співають пісні. Випадково вчителька помічає друзів, але вже запізно, машина далеко від'їхала, тому вона дозволяє їм спокійно їхати далі. Клас приїжджає в Київ до палацу піонерів, долі вони мають їхати на метро. Разом із ними в метро їдуть Книш та Бурмило з метою певної покупки. Ява і Павлуша відбиваються від гурту однокласників і шпигують за ними. Так вони потрапляють в магазин "Динамо" де спостерігають покупку підводного спорядження, але спочатку випадково влаштовують розгардіяш у магазині, а потім гублять Бурмила і Книша та випадково потрапляють на станцію метро "Дніпро". Після роздумів хлопці припускають, що підводне спорядження потрібне для підняття затоплених залізних ящиків з документами німецьких військових злочинців часів Другої світової війни. Раптом по радіо у метро оголошують, що хлопців чекають біля входу в метро. Коли Ява і Павлуша виходять з метро, їх чекає міліціонер, який супроводжує їх до автомобіля. Хлопці думають, що їх заарештували через розгардіяш в магазині. Але старшина Паляничко відвозить друзів до історичного музею, де знаходиться їх клас і їх вчителька і супроводжує їх до самого від'їзду.Серія 4 - Розділ 1.4
Бурмило намагається навчитися пірнати із ластами та маскою, але у нього не дуже виходить. Книш його всіляко підтримує. Павлуша і Ява спостерігають з бінокля за ними. Вони намагаються здогадатися для чого Бурмилу і Книшу знадобилося все це обладнання для пірнання. Ява припускає, що це може бути через давно втрачену рушницю, що потонула. Павлуша пригадує давні події, через які цю рушницю було втрачено. Їх рідне село — рай для мисливців, адже тут так багато плавнів і всіляких водоплавних пташок, на яких приїжджають полювати мисливці звідусюди, коли починається сезон. До діда Варави постійно приїжджають мисливці із Києва - "кандидати", яких він водить і влаштовує їм гарний сезон полювання. Одного разу так трапилося, що вони приїхали дуже пізно і всі човни були уже викуплені до відкриття сезону, окрім довбанки діда Варави. Але нею плавати дуже важко, бо вона двох дорослих не повезе через вагу, а ще вона дуже хитка. Хтось із мисливців пропонує, щоб хлопці зайнялися їх переправою, вони підтримують ідею і домовляються із дідом, щоб він дозволив. Дід погоджується. Зранку, коли все починається, Павлуша намагається перевезти мисливця Олеся, але довбанка перевертається одразу біля берега, Олесь намокає з головою. Другим виказує бажання плисти Папуша і, навіть, спочатку все виходить непогано, бо Папуша балансує рушницею для рівноваги, але три крижні все псують. Мисливець автоматично починає цілитися, човен втрачає рівновагу і перевертається. Ніхто від цього не постраждав, але дорогоцінна папушина стендова рушниця тоне. Знайти її не можуть. Мисливець у розпачі. Але Павлуша згадує про "вермахт", "двадцять залізних" і вони відкидають рушницю, як мету пошуків Бурмила і Книша. Після Книш каже, що йому треба на аеродром по "спецзавданню" і хлопці розуміють, що для розуміння справи їм просто необхідно простежити за Книшом. Вони швидко пливуть на своїй плоскодонці, щоб випередити Книша.Серія 5 - Розділ 1.5
Ява і Павлуша швидко біжать повз село на колгоспне подвір'я. Там вони заскакують у кузов вантажівки Книша, Павлуша рве штани. Далі вони тихо сидять, поки Книш сідає в машину і їде на аеродром. На аеродромі вони спостерігають із кузова за Книшом, який зустрічає літак і бере якийсь дивний вантаж. Хлопці думають, що це — бомба, бо Книш їде назад у село дуже обережно, а потім завертає до будинку місцевого винахідника-бібліотекаря Фарадейовича. Хлопці знають, що господаря вдома нема, він поїхав до дружини в лікарню. Книш із вантажем заходить в будинок, бо Фарадейович ніколи не замикає дверей, а потім виходить без вантажу. Друзі підозрюють, що Книш виконує завдання ворогів і збирається підірвати винахідника. Коли Книш їде, хлопці вирішують, що історія їм не пробачить, якщо вони не спробують врятувати бібліотекаря і залазять через вікно в будинок. Коли відкривають вантаж, то бачать якийсь дивний термос. Ява відкручує кришку і — Павлуша ненароком розбиває глечик. Хлопцям здається, що стався вибух, вони заплющують очі, але булькання рідини, яка виливається, приводить їх до тями. Вони швидко витирають і прибирають сліди своєї присутності в будинку і чимдуж втікають уже через двері.Серія 6 - Розділ 1.6
Засмучені герої почуваються винними за шкоду, яку вчинили у будинку Фарадейовича, особливо якщо врахувати, що він сам попросив Книша їхати за таємничим вантажем. Хлопці приходять зранку до нього під будинок, тут же і збираються юні натуралісти, якими опікується Фарадейович. Бібліотекар інтригує усіх своїм таємничим синім термосом. На Яву і Павлушу гримає старшокласник Гришка Бардадим, бо вони крутяться під ногами. Всі їдуть на Високий острів, Ява і Павлуша теж туди, але окремо і перед усіма, щоб можна було таємно спостерігати. На острові Фарадейович ще навесні зробив загата. Він відкриває таємницю юннатам, що в термосі у нього — глобулус, вид водорості хлорели. Потім він пояснює чому вони тут зібралися і читає лекцію про перспективи вирощування цієї культури. Павлуша і Ява слухаючи поринають у космічні фантазії, поки Фарадейович не відкриває термос і не збирається вилити залишки в загату. Хлопці вискакують і зупиняють його. Потім розповідають таємно на вухо що трапилось і скрушно пропонують себе покарати. Проте Фарадейович не відкриває їх секрету, а пропонує підготувати водойму до експерименту й тихенько заспокоює, що залишків вистачає. Хлопці вдячні. Потім підходить Бурмило, теж розпитує про дослід і хоче спробувати готовий продукт. У селі скрізь розмови про глобулус і його чудодійні властивості. Батько Павлуші теж розказує про цю водорість, оскільки багато читає і тому багато знає. Павлуша, слухаючи починає розуміти, що він мало в чому ще розбирається, а потім зненацька згадує про екзамен, про який давно забув, поки ганявся за "шпигунами".Серія 7 - Розділ 1.7
Павлуша прокидається зранку перед екзаменом. Йому страшнувато, він хвилюється, йому пригадуються заспокійлива позиція його друга Яви з цього приводу. Ява екзамену не боїться, бо в нього мама депутат, тато раціоналізатор та й учительки є план по "п'ятіркам", тому вона просто так ставити "двійку" не буде. Павлуша встає, збирається, виходить і йде до Яви, щоб разом з другом іти до школи на екзамен, але нікого не застає взагалі вдома у Яви. Після тривалих пошуків Павлуша прямує до школи з надією, що там побачить друга, але його там немає. Павлуша починає бігати по всьому селу розшукуючи Яву і розпитуючи зустрічних людей, але ніхто його не бачив. Тоді він знову прибігає до школи, друг так і не з'явився й уже починається екзамен. Павлуша йде складати іспит. Вчителька розпитує де Ява, Павлуша розказує про зникнення друга, просить затримати диктант з української мови, але вчителька не погоджується. Екзамен починається, але Павлуші не до цього: він дуже хвилюється за Яву. Диктант закінчується, всі перевіряють свої роботи, аж ось у клас забігає Ява, а за ним Собакевич. Обоє страшенно замурзані, розпатлані, захекані від бігу. Вчителька розпитує що трапилось, але після того, як дізнається, що Ява був у плавнях на риболовлі, скаженіє і ставить йому "двійку" і обіцяє повторний іспит восени. Ява в розпачі вибігає з класу, Павлуша не вірить в нісенітниці про риболовлю, він думає, що справа пов'язана зі шпигунами. Павлуша вибігає надвір, але Яву не знаходить знову. Він роздумує над подіями цього дня і розшукує друга, але марно. Він приходить під будинок Яви й тихенько спостерігає за дідусем Яви — Варавою. Дід розмовляє із Книшем, який майструє дах на своєму новому будинку і дізнається про екзамен і про його провал. Після обіду Павлуша залишається біля будинку Яви, бо хоче його дочекатись. Сутеніє. Нарешті приходить Ява і сумно прямує додому. Павлуша не показується йому, а потім спостерігає по тіням на вікнах і по голосу діда Варави сувору їх розмову.Серія 8 - Розділ 1.8
Павлуша Завгородній прокидається зранку й одразу згадує про свого друга Яву та його запізнення на диктант з української мови та про свою "четвірку". Виявляється, всі учні, окрім Павлуші, одразу після екзамену вирішили чекати результатів і дочекались. Йому дуже прикро через те, що трапилося, але ще його мучить нерозуміння чому так дивно склалися події. Він одразу біжить до будинку свого друга й застає за господарськими роботами. Ява дуже змінився: він сумний і пригнічений. Павлуша намагається підняти йому настрій, збадьорити, але у нього не дуже виходить, проте йому вдається розговорити товариша. Ява розповідає події учорашнього дня і чому він не зміг потрапити на "перший екзамен". Виявляється, що він о четвертій ранку, перебуваючи на дворі "в бур'янах", випадково почув розмову Книша із дружиною, які розмовляли про якісь невідомі, мабуть, шпигунські, справи. Книш із веслом попрямував до човнів, звичайно, Яві довелось таємно простежити за ним і у нього не було багато часу для роздумів. До нього причепився і Собакевич, тож вони разом попрямували за Книшом. Але тут почалися невдачі. По перше, човен довелося взяти поганий — гнилу плоскодонку, бо всі інші дід просмолював, а тому вони були не на воді. По друге, коли вони пропливли уже далеко, зненацька Ява помітив, що човен протікає й у нього на дні щілина розміром із долоню. Вертатися назад — далеко й неминуча загибель, тому Ява намагається знайти найближчу сушу. Дивом йому вдається доплисти до якоїсь багнистої суші, він рятує Собакевича від смерті. Але як звідти вибиратися? Ява вигрібає воду, але це — безрезультатно, посунути човен, повний води — теж справа надважка. Нарешті він здогадується, як зарадити собі й затикає дірку в човні травою, а потім вигрібає воду, а потім витягає човен на берег, щоб якісно заткнути дірку. На жаль, сонце уже високо і Ява розуміє, що екзамен уже майже почався. Він швидко разом з Собакевичем пливе назад у село, а потім біжить до школи й, як результат, приходить на саме закінчення іспиту, про що йшлося у попередньому розділі. Далі він питає про результат Павлуші й дізнається про його "четвірку", він радіє за друга і бажає йому гарно провести час у літньому таборі на морі. В цей час дід Варава суворо нагадує своєму онуку про голодну льоху і про те, що він - "двієчник", тому він не може далі розмовляти й мусить займатися домашніми справами. Павлуша, знаючи, що після інциденту з екзаменом Яви дід Варава відніс путівку у піонерський табір у школу, вирішує теж не їхати туди. Він не бачить сенсу в цій найочікуванішій поїздці без свого найкращого друга. Він повідомляє своїх батьків про своє рішення, але вони не розуміють його, тому що цілий рік перед тим випрошував цю путівку у своїх батьків і її було складно отримати. Батько дуже дратується і розриває на шматки її влаштовує скандал і намагається відшмагати ременем сина за таке рішення. Ображений Павлуша втікає на двір і сумує через все, що трапилось.Серія 9 - Розділ 1.9
Павлуша розказує історію про те, як він разом із Явою стали друзями, адже це було не завжди. До четвертого класу вони не дружили й навіть сперечалися: Павлуша закинув картуза Яви на вербу, а Ява штовхнув його в брудну калюжу. Павлуша дружив з Антончиком Мацієвським, бо він його малиною частував, а Павлуша дуже її любив. Але все змінилося за один день. Теплого вересневого дня компанія хлопців пішла на величезний місцевий баштан. Вони підгледіли, що баштанник дід Салимон пішов у магазин по цигарки. Хлопці знали, що під магазином він обов'язково зачепиться язиком із котримсь зі своїх друзів, адже має радіо і постійно слухає новини й переповнений ними, а тому любить пообговорювати. Спочатку хлопці обжерлися кавунів, а потім вирішили ними розважатися: грали у футбол й у війну, так що зробили великий розгардіяш. Потім зразковий учень Стьопа Карафолька запропонував пограти у фараона та єгипетські піраміди. Павлуші випало бути фараоном Гаменхотепом, за правилами гри він помирає, а всі інші хлопці будують піраміду над ним. Коли Павлуша ліг, вага кавунів ледь не роздушила його, тоді Стьопа згадав, що фараонів ховали й стоячи, й сидячи. Павлуша встав, а хлопці обклали його кавунами так, що лишилася лише голова. В цей момент повертається дід Салимон і всі хлопці розбігаються крім Павлуші, бо він не може навіть поворухнутися. Він чекає діда Салимона і відповідної нещадної кари за безлад який зробили хлопці, але в останню мить вертається Ява і рятує його. Ява підіймати кавуни й кидає їх дідові Салимону, який ловить їх, бо він баштанник і відповідає за кавуни, поступово вивільняючи Павлушу. В решті решт вони втікають разом. Так вони стали друзями. Але дружба ще більше зміцнилася, коли їх обох покарали батьки після того, як дізналися від діда Салимона про збитки на баштані. Звичайно, вони інших не виказали і Павлуша розуміє хто такий Стьопа, хто такий Антончик і хто такий Ява. Саме без такого друга він відмовився їхати у табір.Серія 10 - Розділ 1.10
Павлуша розказує, що почалися важкі часи для нього, як і обіцяв батько. Його навантажили роботою по будинку, і по господарству, і по городу, ба, більше того, батько вигадував абсолютно нікому не потрібні завдання, для виховування — сказав вирити величезну яму для помиїв, зробити паркан на городі. Коли батька не було, мати намагалася його пожаліти, але він не хотів бути "мамієм" в очах батька, тому терпів і все робив. З Явою вони бачились рідко, бо Ява був у такому ж становищі, лише зрідка їм вдавалося перемовитися кількома словами через паркан і всі розмови були лише про важке життя. Уже й не згадували вони ні про шпигунські справи Книша і Бурмила, ні про космічний глобулус Фарадейовича. Лише одного разу Ява покликав Павлушу простежити за Книшом і Книшихою, бо вони дивно і таємниче поводились, як після виявилось, вони просто їли торт. Павлуша детально розповідає про цих людей і з цього опису стає зрозуміло чому хлопці вважають їх неблагонадійними. Одного дня Ява сказав, що приїжджають його батьки з-за кордону і що йому — кінець. Павлуша намагається заспокоїти друга, але надії нема. І от, вони приїхали. Цілий день на подвір'я заходили люди, все розпитували, частувалися. Всім привезли подарунки-сувеніри, а Яві та Павлуші — по водяному пістолету. Під постріли потрапили і пес, і кицька, і курка, і дід Салимон, правда після такого вуха були червоні і довелося давати обіцянку — стріляти лише по неживим цілям. Сусідським хлопцям дуже сподобалася така зброя та Ява і Павлуша не дуже хотіли ділитися нею в перший же день. А оскільки з погляду друзів сусідські хлопці за характером були трупи, то по них вони і стріляли, аж поки Стьопа Карафолька не нагадав Яві про повторний іспит, чим дуже його засмутив. На другий день батьки Яви поїхали до Києва звітувати про поїздку і дід Варава не встиг нічого розказати про екзамен. Ява в розпачі, йому дуже соромно, він не може себе виправдати, але сподівається викрити шпигунів, а тоді розповісти чому не потрапив на екзамен. На наступний день він прибігає до Павлуші зі словами, що зараз же треба бігти, бо шпигуни почали діяти. І друзі без зайвих слів вирушають.Серія 11- Розділ 1.11
Ява разом з Павлушею потайки спостерігають за Книшом і Бурмилом, які вийшли в бік кукурудзяного поля. Зненацька Книш повідомляє Бурмилу що їх переслідують якісь хлопці і це друзів дуже сполохало і вони вимушені були навкарачки дуже швидко переміститися вглиб поля. Проблема полягала в тому, що втікаючи вони загубили об'єкт свого стеження, загубили один одного і все це сталося у величезному полі кукурудзи. Через деякий час хлопці, які тікали разом в одному напрямку все-таки знайшли один одного, але вони повністю втратили будь-які орієнтири й загубилися. Кукурудз вища за них і вони не можуть подивитися навколо, а крім того на полі нема дерев, щоб на них залізти. Ява намагається залізти на Павлушу тримаючись за кукурудзу, щоб роздивитися навколо, але нічого в них не виходить. Вони довго йдуть, але дороги не знаходять, потім співають, бо соромно їм, таким дорослим вдень на колгоспному полі кричати "допоможіть!", бо засміють та й ця спроба зазнала невдачі.Їм хочеться їсти, пити, сонце палить. Раптом Павлуша знаходить в кишені цукерку, яку вони ділять порівну, але й це не рятує становища. Коли вже хлопці втрачають будь-яку надію на порятунок, їм вчувається чийсь спів на полі. Вони поспішають на цей звук з криками про допомогу, їх чують, їм ідуть на зустріч п'яні Книш і Бурмило. Дорослі насміхаються з дітей і виводять їх з кукурудзяного поля.Серія 12 - Розділ 1.12
Павлуша йде в сільський магазин за олією. Це місце навпроти сільського клубу, де завжди багато людей. Коли він там з'являється всі починають підсміюватися, але коли дід Салимон разом з Грицем Чучеренком починають над ним жартувати з приводу кукурудзи, всі вибухають сміхом. Павлуша чимдуж спішить додому, бо знає що зараз над ним і Явою будуть сміятися всі в селі. Павлуша відносить олію і поспішає до Яви. Друг розказує йому, що через обставини які склалися — повторний іспит, через кукурудзяне поле, через повернення батьків з Києва він вирішив втікати з дому на безлюдний острів. Павлуша спочатку розпитує що й до чого і дізнається, що Ява хоче податися у плавні й жити там як Робінзон Крузо з книжки двадцять вісім років. Вони згадують про не зовсім здорового на голову Гуньку, який зник у плавнях назавжди. Павлуша намагається відмовити його від таких дурниць, але ніякі аргументи не діють на Яву, адже він вирішив. Ява просить його допомоги в цьому ділі. Павлуша нагадує про Книша і Бурмила, про необхідність стежити, про славу, яка у них буде після викриття шпигунів. Потім звертає увагу, що двадцять вісім років всі щось будуть робити й сидіти в плавнях на самоті стільки часу не дуже розумно. Ява стояв на своєму. Потім Павлуша запропонував нове ім'я Яві — Робінзон Кукурузо, Яві ідея подобається і вони домовляються що так тепер його зватимуть.Серія 13 - Розділ 1.13
Павлуша і Кукурузо на подвір'ї Кукурузо розмовляють про подальші плани. Оскільки він зібрався на острів на двадцять вісім років треба було добре підготуватися і знайти острів який би підходив. Тобто такий, на якому багато дичини й риби, щоб було зручно для виживання. Павлуша запитав чи він повідомлятиме родичів, на що Кукурузо відповів, що не буде, а дідові скаже що збирається до тітки Ганни у Піски, де зараз знаходилась молодша сестричка. Потім сказав, що обов'язково візьме з собою берданку, яку йому дід подарував торік і якою він дуже пишався. Зненацька на двір вийшов дід Варава й сказав що йде в магазин. Хлопці, скориставшись відсутністю діда хутчіше побігли до човнів, оглядаючись, щоб залишитися непомітними. Сіли на стару діряву довбанку, з якої хотіли зробити підводного човна колись і попливли. Пливли довго шукаючи потрібний острів, гріб Кукурузо. Він забраковував усі острови, що вони пропливали: той — маленький, той — заріс очеретом, на тому — дерев нема, а отже нема дров для вогню. Нарешті вони знайшли те, що підходило Кукурузо — великий острів з великою галявиною, багато дерев і сухого гілля, у воді плескоче риба, а в очереті — качки, а ще величезна верба під якою можна сховатися. Павлуша запропонував зробити курінь і дістав складаний ніж. У цьому він був майстер і одразу почав майструвати, Кукурузо допомагав розчищати місце і носив гілки. Коли курінь був готовий, хлопці згадали, що дід уже міг вернутися з магазину. Вони швидко повернулися до хати, але діда все ще не було, мабуть, заговорився з кимось. Скориставшись нагодою Кукурузо вирішує зібрати речі для справи: бере ложку, сіль сокиру і, в цей момент у двері заходить дід. Кукурузо викручується перед дідом і хлопці вибігають на двір. Там вони домовляються, що Кукурузо виноситиме все необхідне з хати і ховатиме за клунею, а Павлуша, як стемніє, віднесе усе до човна.Серія 14 - Розділ 1.14
Наступний ранок був гарний. Всі необхідні речі лежали готові під довбанкою. Для втілення плану в життя Робінзону Кукурузо залишилося лише відпроситися у діда. Він довго канючить, але дід не дуже хоче його відпускати, постійно нагадує про двійку і необхідність вчити уроки. В решті решт дід погоджується Кукурузо відпустити до тітки Ганни, але з підручником з граматики. Хлопці поспішають до човна, до них приєднується Собакевич і пливуть на острів. Мовчки вони допливають до нього, мовчки розгружають. Аж ось настав час прощатися. Кукурузо просить наглянути за Собакевичем. Павлуша залишає Кукурузо свій складаний ножик і коробку з новими рибальськими гачками. Другові сподобався його подарунок. Потім вони збагнули, що у Кукурузо тепер немає адреси, а тому вирішили назвати острів. Після довгих роздумів Кукурузо називає свій острів іменем Переекзаменовки. Потім Павлуша сідає у човен із Собакевичем і Кукурузо на прощання просить у нього пробачення за те, що колись штовхнув у калюжу, а Павлуша — перепрошує, що закинув картуза на вербу. Тепер Робінзон Кукурузо не зможе потрапити назад в село, бо у нього не лишилося човна. Кукурузо сказав, що з човном було б несерйозно та й Робінзон Крузо ніколи б не сидів на острові, якби міг звідти поплисти.Серія 15 - Розділ 1.15
Цю історію розповідає Робінзон Кукурузо своєму другові Павлуші про те, які пригоди з ним трапились на острові. Спочатку настала тиша. Не було чим зайнятися, хоча часу з'явилося повно. Потім голод нагадав, що треба поїсти. Робінзон спробував наловити риби — та нічого не вийшло, бо риба не клювала. Потім він все ж вирішив поїсти харчів, які привіз із собою і з'їв пів торби. Після цього його зморило на сон і він заснув на березі. Прокинувся від того, що сонце високо піднялося й обпекло йому обличчя. Він намагався і вмиватися і землю прикладати, але нічого не допомогло: потрібна була сметана, а її не було. Довелося заховатися в курені. потім він вирішив вистругати топорище, але загнав скалку. Без голки було важко витягнути, але голку Робінзон не взяв. Коли знову захотілося їсти, він пішов ловити рибу й нарешті пощастило. Робінзону вдалося дещо впіймати. Потім він почав варити рибу у каструльці та вона виявилася дірявою. Він випив і з'їв те, що вийшло. Аж ось настав вечір, але спати не хотілося. Робінзон вирішив вести щоденник, присвічуючи ліхтариком. Він розділив аркуш паперу на дві частини: пригоди та нещастя. В пригодах був один пункт. В нещастях аж шість. Потім він вийшов на берег і замислився під місяцем. Його роздуми перервали. По плавнях плив човен з високою фігурою. Робінзону стало моторошно. Він пішов у курінь і раптом потрапив у чиїсь міцні обійми. Почалася бійка. тут історія завершується.Серія 16 - Розділ 1.16
Розповідає про події Павлуша Завгородній, коли він повернувся з острова. Перш за все, він поремонтував човен, щоб не тік. Поки працював, почувався добре, а потім пішов тинятися по селу. На нього нападає туга за другом і сум, що він його не побачить двадцять вісім років, адже все навколо нагадує йому про Кукурузо і про спільно проведений час і про пригоди. Він бачить юннатів, які виходять з будинку Фарадейовича й щось розказують про успішне вирощування глобулуса, але Павлуші байдуже до того без друга. Повз нього проїжджає вантажівка з Книшем та Бурмилом, але і до цього Павлуші байдуже. Настає вечір, Павлуша лягає спати, але заснути не може, бо хвилюється за друга Кукурузо. Він проситься у матері поспати у сіні на вулиці, мама йому дозволяє. Та як тільки він виходить на вулицю, то чимдуж біжить до човна, сідає й пливе на острів, щоб пересвідчитись, що все гаразд. Він пливе і раптом помічає якийсь човен з високою фігурою. Йому страшно, він хоче врятувати свого друга. Він підганяє човен з іншого боку та раптом чує плескіт, ніби щось кинули у воду. Йому стає ще страшніше. Павлуша йде в темряві тихо, щоб не привернути увагу високої фігури й раптом натикається на когось. Починається сутичка, Павлуша починає втікати на човен, крізь плавні до села, а далі крізь село додому. Він лягає на сіно і думає про те, що трапилося. Павлуша гадає, що Кукурузо могли вже вбити, але не впевнений, що це потрібно розказувати, адже якщо розкаже, видасть таємницю Кукурузо. Нарешті він засинає. Зранку, не поснідавши, Павлуша поспішає на острів. Виходячи на вулицю, випадково ледь не збиває з ніг діда Вараву, а потім пояснює, що поспішає на риболовлю, бо домовився з хлопцями і запізнюється.Серія 17 - Розділ 1.17
Павлуша з хвилюванням підпливає до острова, де посилився Кукурузо, адже не впевнений чи живий його друг. Та серце його заспокоюється і радіє, коли ще з човна він його бачить живим. Єдине — обпечений ніс та подряпана щока. Вони починають розмовляти про нічні події. Кукурузо розказує, що вночі бився зі шпигунами. Але коли він розповів про те, як він брикнув незнайомця і він впав на нього й почав дряпатися, Павлуша почав потрохи гигикати. Кукурузо спочатку хотів образитися, але після того, як повторив усе, як було, Павлуша розказав, що незнайомцем був він. Хлопці починають разом сміятися, аж раптом виплив човен й вони стихли й пригнулися. В човні був Книш, він хлопців не помітив і поплив далі. Друзі чимдуж скочили на свого човна і тихцем попливли слідом невідомим шляхом. Вони випливають до Високого острова, що їх дуже дивує, адже такого короткого шляху вони не знали. Вони підпливають до острова і таємно підслуховують розмову Книша й Бурмила. Книш пропонує Бурмилу не мішатися і хоче власноруч цієї ж ночі провести операцію. Бурмило погоджується і каже, що зараз приїдуть юннати й щоб Книш їхав звідси. Хлопці чимдуж втікають на човні назад на свій острів і думають що робити далі. Їм не зрозуміло що такого секретного може робити Книш на Високому острові, адже там нічого крім глобулусу нема. Тут Павлуша згадує, як він бачив у місті на базарі Книшиху з фотографією космонавта Поповича, яка продавала якісь пучки трави та називала їх льобулі (перекручено глобулус). Але глобулус — це мікроскопічна водорість і точно не може виглядати як пучки сухої трави. А Книшиха стверджувала, що це — панацея від усіх хвороб, і чаклунське зілля, і вітамінний засіб, і все-все разом, але коштує дорого. Коли Павлуша Яві розказав про це, хлопці ще довго дивувалися нахабності й брехливості й жадібності Книшихи. А тепер, ніби це вказувало, що Книш зазіхає якраз на глобулус. Кукурузо каже, що він збирається на Високий острів вночі. Роздуми хлопців перериває піонерська пісня, що розляглася над плавнями.Серія 18 - Розділ 1.18
Хлопці почули піонерські голоси й вибігли на берег, але нічого не побачили. Тоді вони вилізли на стару вербу — найвище місце на острові та почали спостерігати. Вони побачили, як зі стружки випливають кілька білих човнів з піонерами. Попереду стояв м'язистий юнак, мабуть, їх вожатий. Він запропонував зупинитися на острові для перепочинку й за кілька хвилин на острові утворився піонерський табір. Одна цибата дівчинка виявила курінь і вигукнула, що тут хтось живе. Піонери знайшли і ліхтарик, і рушницю, тому Павлуші та Кукурузо довелося виявити себе. Поки хлопці мовчали, піонери запропонували різні версії чому вони там перебувають. Кукурузо сказав, що у них важливе діло, а піонери сказали, що приїхали з Києва подивитись на славетний глобулус, який вирощує Фарадейович разом з місцевими юннатами. Вожатий запитав, чи можуть вони тут зробити зупинку на деякий час і Кукурузо дозволив. Піонери вирішили розпалювати вогнище, тому хлопці вирішили допомогти з дровами. Коли вони йшли з одним з піонерів, у якого на плечі висів фотоапарат, раптом заграла музика. Хлопці здивувалися й виявилося, що в Ігоря не фотоапарат, а радіоприймач. Кукурузо почав розпитувати вартість та виявилося, що Ігор сам його зробив, бо ходить на радіотехнічний гурток. Це потім підтвердив і вожатий, який нагадав про дрова. Хлопці швидко доставили цілу купу сухостою до місця вогнища, особливо багато притягнув Кукурузо і цим вразив цибату Вальку, на яку сам постійно задивлявся. Ігор розпалив вогнище й вожатий запитав чия черга куховарити. Виявилося, що черга Сашка, який був визнаним кухарем в загоні. Він почав варити юшку, а дівчата йому допомагали. Тим часом Павлуша і Кукурузо опинилися поруч з Ігорем й почали роздивлятися його радіо і розпитувати про нього. Тут з'являється Валька, починає спілкуватися з хлопцями. Вона бере радіо з рук Кукурузо, знаходить Адажіо з "Лебединого Озера" показує свою високу обізнаність. У Павлуші її поведінка викликає певне обурення, яке він приховує, адже його самого дивує незвична поведінка Кукурузо. Потім вона пішла до вогнища. Незабаром юшка була готова й всіх покликали обідати, але Кукурузо почав відмовлятися, ніби він з Павлушею щойно поїв. Павлуші довелося підтримати друга, але коли прийшла Валька, Кукурузо не зміг сперечатися і пішов до вогнища їсти юшку. Юшка справді виявилася чудовою. Після їжі всі розляглися й почалися співи. Співали й народні, й піонерські, й пісні з кінофільмів, а Сашко виявився не тільки чудовим кухарем, але й співцем. Потім Валька танцювала й вийшов такий собі творчий вечір. Потім почали всі купатися і Кукурузо показав як він стрибає у воду з верби, навіть вожатий його похвалив. Павлуша теж хотів похизуватися, але порвав труси і був змушений йти в курінь зашивати їх. Там він звернув увагу на щоденник Кукурузо й виявилось, що той посилено готується до осінньої переекзаменовки. Це дуже порадувало Павлушу й з куреня він вийшов у чудовому настрої. Зненацька з плавнів виплив Бардадим, який розшукував піонерський загін. Побачивши хлопців, він одразу назвав їх капосниками й пройдисвітами, через що хлопці сильно засоромились та піонери не повірили й сказали, що вони — класні. Піонерам час був плисти далі, тому вони стали збиратися. Валька сказала, що шкода, що вони не дізнаються як закінчилося "секретне діло", а потім дає свою адресу Кукурузо й пропонує йому написати їй потім листа. Піонери сідають в човни й пливуть співаючи пісню про дружбу, вони зникають з вигляду. Хлопці лежать на березі замріяно, а потім розмовляють про радіоелектроніку і винаходи. Після цього Кукурузо нагадує, що вночі їм потрібно затримати Книша. Тому Павлуша теж вирішує плисти додому, щоб його на ніч відпустили. Кукурузо розглядає їх човен, а потім просить Павлушу привезти йому скиглика - пряника, що продається в сільмазі, бо він стомився від однієї рибиСерія 19 - Розділ 1.19
Павлуша повернувся додому, мати почала розпитувати про риболовлю, як він цілий день голодний бігає. Павлуша розказав про смачну юшку і ледь усе інше не розбовкав, але вчасно зупинився. Потім сказав, що збирається на ніч у плавні на риболовлю знову, мати сказала побачимо. Потім загадала нарубати дрова і Павлуша зрозумів, що треба матері догоджати, щоб вона його відпустила. Отже, він так і зробив. Після обіду Павлуша задрімав під деревом і йому наснився дивний сон. Ніби стоїть він на острові Переекзаменовки й туди приплив здоровенний пароход. По трапу зійшла Гребенючка й представила делегацію піонерів з Німеччини. Павлуша побачив знайомих уже йому Ігоря, Сашка й Вальку. Він зовсім не знає німецької мови, але уві сні легко розмовляє на трьох словах і всі його розуміють і він також всіх розуміє. Потім він відводить делегацію до губернатора Кукурузо, який запрошує всіх у курінь, а там — велике світле приміщення і каструля на транзисторах. Потім раптом Павлуша помічає Книша і Бурмила на тому ж пароході. Книш штовхає Павлушу, він падає і прокидається. Павлуша відчуває себе дивно й іде на вулицю Він споглядає за дідом Варавою, здоровкається з вчителькою, а потім зустрічає біля криниці Гребенючку. Він розмовляє з нею чемно, не як завжди, потім допомагає їй витягти відра з криниці. Йому дуже приємно з нею спілкуватися. Гребенючка йде, Павлуша згадує про скиглики з магазина, а в нього нема грошей, тому він позичає в Гребенючки гроші й віддає здачу, а коли приходить мама, то віддає ще й те, що позичив. Павлуша збирається на ніч у плавні й у нього є все необхідне для Кукурузо й для нічної операції.Серія 20 - Розділ 1.20
Я приїхав на острів до Кукурузо. Він зрадів, що я зміг приїхати й зрадів скигликам. Потім ми грали в цурки-палки аж до вечора. Коли стемніло хлопці вирушили на Високий острів, щоб ловити Книша. Під час дороги хлопці обговорювали деталі плану й виявилося, що він недостатньо продуманий, бо весь план закінчувався на тому, що Кукурузо командував "руки вгору", Павлуша підсвічував ліхтариком й командував невидимим міліціонерам і Книш підіймав свої руки й здавався. Що повинно було відбуватися далі за сценарієм — було невідомо. Кукурузо відмовлявся з'являтися в селі, а отже Павлуша повинен був доставити Книша в міліцію сам. Павлуша не хотів сам, бо не був впевнений у своїх силах й боявся, бо не вмів поводитися зі зброєю. В решті решт вони домовилися вдвох доставити Книша до села, а Кукурузо далі — назад на свій острів. Хлопці довго чекали. Нарешті виплив човен з грізною постаттю. Кукурузо сказав "руки вгору", а Павлуша розгубився та й грізна постать поводилася не за планом. В решті решт грізною постаттю виявився дід Варава. Він сам зрозумів де Кукурузо після того, як не знайшов його рушниці, набоїв й ватянки. Потім він сходив в Піски й не побачив там онука, потім згадав, що Павлуша в селі і йому все стало зрозуміло. Тому він поїхав шукати Кукурузо в плавнях, бо це — небезпечне місце. Дід не задавав хлопцям різних безглуздих запитань, а просто приєднався їм допомогти. Коли приплив Книш, дід Варава затримав його й розпитав про його дії. Книш признався, що Книшиха хотіла продавати глобулус на базарі, бо хороший товар, але виявилася проблема: він росте не дуже швидко й це — мікроскопічна водорість. Тому він обдурив її й нарвав якоїсь іншої рослинності й видав за глобулус. Та коли Книшиха виявила обман, йому стало непереливки. Хлопці сказали, що це не пояснює необхідності акваланга, який вони з Бурмилом купили ше на початку літа. Книш похнюпився і зізнався, що його цікавили ще й двадцять каністр зі спиртом, які німці затопили під час війни у плавнях й він знає їх місцезнаходження й дуже хоче поділитися з дідом Варавою цим спиртом. Така пропозиція діда Вараву дуже розлютила, він заарештував Книша й повіз в село разом з хлопцями. А ще вголос згадав, що цей спирт партизани ще під час війни виловили й віддали для потреб госпіталя й перед тим, як щось подібне робити, варто було у старожилів розпитати про долю того спирту.Серія 21 - Розділ 1.21
Так закінчилися пригоди Робінзона Кукурузо. Зранку приїхала професор Дудка разом з кореспондентом газети й оглянули роботу юннатів і Фарадейовича й дуже хвалили результати й значення, яке матиме це дослідження для майбутнього. В цей день виписали з лікарні дружину Фарадейовича, а сам Фарадейович дуже дякував Кукурузо й Павлуші за порятунок глобулуса. Незабаром в клубі був проведений товариський суд. На лаві підсудних були Книш з Книшихою й Бурмило. Кукурузо й Павлуша були головними свідками обвинувачення. Всі на суді засуджували дії підсудних за їх жадібність й бажання до наживи. Після суду навіть Гришка Бардадим похвалив хлопців за їх дії. Тобто настав день слави, про яку вони так довго мріяли. Але, омріяна слава не принесла задоволення друзям, хотілося чогось більшого. Почався навчальний рік тепер уже в шостому класі. На шкільному подвір'ї бігав Собакевич, Книші продавали хату й переїжджали кудись на Харківщину, до нового життя, Бурмило кинув пити й браконьєрство, бо поламав свій реманент. Тут Вчителька викликає до дошки Яву, він теж в шостому класі, бо здав переекзаменовку. Після суду Ява старанно готувався, а Павлуша йому допомагав. Разом вони й диктант писали. Написав він його краще, ніж Павлуша, а тепер без помилок він виконував завдання на дошці. У Яви залишилася одна адреса в книжці Робінзон Крузо й він точно збирався нею скористатися, тому вчив граматику й через власні інтереси. Вчителька хвалить Яву й він розімлілий повільно сідає за парту. Як тільки він сів, Ява одразу пропонує випробувати винахід спільної розробки під назвою "штукакенція" призначений для розстібання гудзиків. Звичайно, він був не на транзисторах, але механічний. Ява заводить пружину й хоп — вона влучає в Стьопу Карафольку. Вчителька виганяє хлопців з класу. Навчальний рік почався.
Книга 2. «Незнайомець із тринадцятої квартири» | Cкорочено | Переказ
Серія 22 - Розділ 2.1
Павлуша заглядає у дірку й спостерігає за глядачами які сідають і готуються до очікуваного перегляду вистави "Ревізор" Миколи Васильовича Гоголя. Він — загримований, з бакенбардами, в костюмі, але дуже хвилюється перед початком. Ще восени Ява запропонував створити ВХАТ — Васюківський художній академічний театр й грати п'єси і їздити на гастролі. Хлопці розказали про ідею Галині Сидорівні й вона підтримала, адже збиралася створити драмгурток. Вони ж і стали старостами цього гуртка, а тому почали складати величезний список бажаючих. На першому засіданні вибирали п'єсу, але не хотіли про любов і, в решті решт, вибрали "Ревізора" Гоголя, бо він не про любов і був по навчальній програмі. Потім почали розподіляти ролі, а головна роль виявилася одна — Хлєстаков і Ява і Павлуша хотіли її грати, тому їм вона не дісталась. Для них були однакові, схожі ролі Бобчинського і Добчинського, не складні, але дуже важливі для п'єси. Почалися репетиції. Хлопці вважали, що вони дуже талановиті, але грати за роллю й казати потрібні слова було їм дуже важко, проте Ява на це не зважав й казав, що все буде добре, хоча Павлуша не був такий впевнений, проте слухав Яву й чинив як той казав. Час минав, усі актори зубрили свої ролі, а хлопці сподівалися на природний талант. П'єсу чекало все село, оскільки про неї розказав дід Салимон, який потрапив на репетицію й дочув, що вона актуальна, бо одна з ролей нагадувала колишнього голову сільради, який нікому не подобався. Голова колгоспу виділив кошти на костюми та декорації й робота пішла швидше. Результат повинен був вийти визначний, тому всі так чекали вистави й тому всі актори так хвилювалися. Нарешті три дзвінки пролунало, світло згасло й усе почалося. Спочатку на сцені грав Карафолька, аж ось і вихід Бобчинського й Добчинського і Ява з Павлушею вискочили з "надзвичайними новинами". Все йшло добре, але в певний момент Павлуша забув слова, як і Ява, вони розгубилися й навіть підказки суфлера не могли їм допомогти. Настала незручна ситуація й Павлуша втік зі сцени. Він біг селом, аж поки не зупинився за його межами й розпач охопив його. Поруч він помітив і Яву, який, виявляється, вчинив так само, як і він. Хлопці зрозуміли занадто пізно що вони зробили. Їм було дуже соромно. Павлуша почав згадувати з чого все почалося й хто винен в цій ситуації.Серія 23 - Розділ 2.2
Хлопці приїхали до Києва на цілий місяць до дядька і тітки Павлуші Завгороднього, й одразу вирушили на прогулянку Хрещатиком. Ява, спостерігаючи за діями одного з міліціонерів, сам вирішує стати міліціонером, коли виросте. Після хлопці заходять у метро. Там вони помічають міліціонера на ескалаторі, який дуже їм нагадував старшину Паланичко, з яким вони познайомилися коли були в Києві на екскурсії разом з класом. Ява дуже захотів з ним привітатися й побіг по ескалатору вниз, а Павлуша теж побіг, але випадково зачепив ночви одного з пасажирів, який теж їхав, але дещо недбало тримав їх. Ночви полетіли униз, збили дівчину з ніг й вона, впавши у ночви, як на санчатах поїхала вниз по ескалатору зчиняючи величезний шум. Хлопці помітили, як за ночвами побіг міліціонер й дядько, який їх віз, а ще вони помітили, що це — не старшина Паляничко, тому хутчіше забігли у вагон метро й поїхали до станції Арсенальна. Там вони вискочили з вагона й швидко побігли по ескалаторам до виходу, далі вибігли на вулицю й заховалися на схилі в кущах за сірим будинком. Вони налякалися, а Ява сказав, що Павлуша зруйнував йому міліцейську кар'єру. Потім хлопці почали вирішувати куди податися далі й тут, Ява сказав, що не погано було б побачити київських юннатів, з якими вони познайомилися раніше — Ігоря, Сашка-"штурмана", проте Павлуша одразу зрозумів, що Ява хоче побачитися з Валькою, яка йому дуже сподобалася. До того ж Валька залишила йому свою адресу. Павлуша почав казати, що Ява, мабуть, ту адресу загубив, а потім, що не запам'ятав, проте, виявилося, що він вивчив її напам'ять. А ще так співпало, що вони якраз на початку цієї вулиці знаходилися, тому вирішили пошукати її будинок.Серія 24 - Розділ 2.3
Через кілька хвилин хлопці вже знайшли будинок, але виявилося, що там — вісімнадцять квартир, а треба — двадцять п'яту. Ява похнюпився, але Павлуша розпитав й дізнався, що є прибудова й там вони знайшли потрібну квартиру Малиновських. Хлопці підходять до дверей й починають сперечатися хто буде дзвонити, а після того, як Ява подзвонив, вони починають ховатися один в одного за спиною. Зненацька позаду виникає величезний дядько й з вигуком нарешті я спіймав бешкетників, хапає Яву з вухо. В цей момент з-за дверей чути Вальчин голос "хто там?" й хлопці чимшвидше вириваються з незручного положення й втікають. Після втечі Ява відчуває, що вухо в нього збільшилося вдвічі та й Павлуша це бачить. Вертатися до Вальки неможливо через вухо та й небезпечно, тому хлопці вирушають у кінотеатр. Після кіно настрій покращився, але вухо не зменшилося. Хлопці опиняються поблизу Володимирської гірки й заходять до павільйону морозива. Ява благає про холод для вуха й хлопці починають витрачати своїх три карбованці, які вони разом збирали протягом пів року. Після морозива й газованої води вони помічають атракціон чортове колесо й біжать туди. Вони отримують величезне задоволення від спостереження краєвидів Києва, а ще Павлуша помічає парашутну вежу на Трухановому острові, яку так хочеться випробувати, тому хлопці збираються туди.Серія 25 - Розділ 2.4
Хлопці бігли вниз сходами в бік Труханового острова, де була парашутна вежа. В самому низу вони побачили памятник поверненню Києву Магдебурзького права, що був весь розписаний невихованими парочками й хлопці засудили результати такої діяльності й пообіцяли собі так не робити. Потім Ява та Павлуша попрямували до Пішоходного моста, по якому проходило чимало людей, що поспішали на пляж. В решті решт хлопці дісталися до заповітної вежі, але виявилося, що вона не працює на радість Павлуші, який наближаючись до неї відчував страх. Після вони побачили карусель з кріслами на довгих ланцюгах і з радістю на ній покатались, проте задоволення тривало не довго, а гроші закінчилися. Хлопці вирішили покупатися в Дніпрі, бо й так вже були на дуже залюдненому пляжі. Вони розглядали людей і дивувалися. У хлопців була мрія: вони хотіли врятувати якогось потопельника й прославитися, щоб про них написали в газеті. Ненароком вони почули розмову двох дядьків, які працювали артистами в театрі, які саме прощалися й один з них нагадав, що живе в "тринадцятій квартирі". Поки вони роздумували де покласти свій одяг, до них звернувся саме цей чоловік з проханням покласти його годинник на його сірі брюки, бо він якраз збирався пірнути й плисти. Павлуша взяв годинник, чоловік поплив, але в цей момент хтось закричав про потопельника. Ява й Павлуша одразу побігли дивитися, проте виявилося, що його вже врятували й надавали першу допомогу. Потопельник викликав загальне засудження, оскільки був п'яним. Після цієї оказії хлопці подалися покласти годинник на сірі штани, але ніяк не могли знайти ні штанів, ні їх господаря. Безрезультатно пробігавши, хлопці вирішили чекати біля мосту, поки власник годинника не буде йти. Проте вони так його й не дочекалися, хоча й сиділи до темноти. У Павлуші був такий нещасний вигляд, що одна тітонька подумала, що він — жебрак й дала йому три копійки. Потім Ява запропонував знайти цього актора в театрі й грає царя, а тому це не має бути дуже важко. Вони прийшли додому й дядько їх насварив за безвідповідальність й пізній прихід. Хлопці брехали про свої пригоди й обіцяли більше пізно не приходити. Вночі вони не могли заснути, оскільки хотіли бути героями, а постійно всім брехали, тому пообіцяли один перед одним більше так не чинити, бо герої так не роблять. А для того, щоб звикнути до обіцянки, вирішили нагороджувати шалабанами того, хто збрехав.Серія 26 - Розділ 2.5
Павлуша прокинувся зранку пізніше за Яву і той розказав, що дядько Павлуші працює контррозвідником, бо в нього є пістолет. Павлуша й справді знаходить пістолет у шухляді й розпитує дядька, а той пояснює, що це стартовий пістолет: дядько сам майстер спорту з легкої атлетики та ще й суддя на змаганнях. Він демонструє як працює пістолет і лякає тітку, що порається на кухні. Після сніданку хлопці відпрошуються в театр і їх відпускають. Проте перед спектаклем вони вирішують відвідати й інші театри, щоб знайти артиста, власника годинника. Спочатку вони їдуть в театр музкомедії. Коли вони заходять всередину, то нікого не бачать, а потім зустрічають молодицю в уніформі, яка розпитує їх про причину їх приходу. Вони пояснюють, що шукають "царя", але вона відказує, що такої ролі в репертуарі театру зараз немає, а далі починає їх докладно розпитувати що й до чого. Павлуша починає відповідати й брехати, а Ява, довго не думаючи, нагородив його трьома шалабанами. Довелося на такій ноті закінчувати розмову. Потім, на вулиці, Ява сказав, що нема чого ображатися, бо вони ж домовились й підтвердив, що радо отримає таку ж нагороду, коли сам брехатиме. Після цього хлопці пішли в оперний театр й там виявилося аж кілька королів, проте, дивлячись на їх портрети, жодного лисого вони не побачили. Після цього вони помандрували в театр російської драми імені Лесі Українки, а потім в театр імені Івана Франка, проте скрізь вони не знайшли потрібного артиста. В кінці вони пішли в Театр юного глядача, проте там показували "Червону Шапочку" і театр був повний школярів молодших класів, але хлопці все одно вирішили подивитися виставу. Поки вони очікували вистави, зненацька почули знайомий голос. Це була Валька з молодшим братом.Вона одразу почала задавати купу питань й Павлуша вирішив мовчати, а Ява був дещо розгубленим й постійно червонів й відповідав не до ладу, але продзвенів третій дзвінок й почалася вистава. Під час вистави Ява постійно зиркав на Вальку. У виставі використовували живу курку й так сталося, що вона заплуталася у мотузці, проте ніхто вистави не перервав з цього приводу. Курка загинула б, якби не Ява, який сміливо вийшов на сцену й розплутав пташку. Після такого вчинку він став героєм й під час антракту дуже запишався з цього приводу. Валька заговорила до нього з повагою, проте, відповідаючи їй по події минулого й про затримання злодіїв Ява дещо перебільшив й сказав, що вони самі, без дорослих справилися з Книшем. Сказав він автоматично, не подумавши, але Павлуша був уже готовий і Ява отримав три шалабани за брехню. Валька обурилася, всі навколо засміялися, але хлопці пообіцяли що пояснять їй все після спектаклю, який продовжився в цей момент.Серія 27 - Розділ 2.6
Після закінчення вистави Ява виглядав Вальку з її молодшим братом, а Павлуша похнюпився, бо втратив надію знайти власника годинника. Діти разом вийшли на вулицю разом й продовжили прогулянку. Валька помітила, що Павлуша щось не дуже й запитала що трапилось. Ява без зайвої думки розказав про їх пригоди з годинником й пошуком актора. Валька захоплено слухала, а тоді сказала, що знає, хто міг би допомогти знайти цього "царя" - старий актор Максим Валер'янович, який знає всіх акторів й міг би підказати як його знайти. Ця інформація дала хлопцям надію, особливо Павлуші. Вони вирушили до Максима Валер'яновича в гості усі разом. Вони проходили повз Лавру і Ява дуже захотів зайти, роздивитися. Нарешті вони дійшли до будинку старого актора, але його вдома не було, Валька припустила, що він міг поїхати на Куренівку до свого племінника, тому запропонувала поки що піти до неї в гості. Діти так і зробили, але по дорозі зустріли місцевого хулігана, який розважався тим, що дзвонив у двері й втікав. Валька, коли побачила його, одразу попрохала, щоб він так більше не робив, але Будка відповідав дуже нахабно. Ява не стерпів, адже він і так перед тим постраждав своїм вухом через цього нахабу, а тут він ще й ображає його подружку, тому вирішив провчити його. Байдуже що Будка був більшим, й знав прийоми самбо, Ява разом з Павлушею знерухомили його й гарненько накрутили йому вухо до сліз. Покараний Будка втік, погрожуючи, а для Вальки і її молодшого братика Миколи, хлопці стали справжніми героями. В цей момент Валька побачила Максима Валер'яновича, який рухався в бік свого дому.Серія 28 - Розділ 2.7
Максим Валерянович виглядав молодо як на свої роки. Він запросив дітей до себе, оскільки не хотів розмовляти про справи поспіхом. Він жив у своєму будинку, оскільки дуже любив квіти, а їх у нього було дуже багато не лише на подвір'ї, а й в кімнатах. Крім цього, на стінах у нього висіло безліч фотографій, на яких він грав якусь з ролей свого репертуару, а в кутку, де зазвичай висять ікони, у нього була фотографія Станіславського — видатного діяча театрального мистецтва. Поки хлопці все навколо розглядали, Валька розказала всю їх історію з годинником і пошуком артиста. Максим Валер'янович не здивувався що хлопці не знайшли актора, але пообіцяв, що неодмінно допоможе знайти. Він запропонував свій план на наступний день: прийти на кіностудію, де він грає невелику роль й там за допомогою молодших акторів й телефону знайти "царя". Він казав настільки впевнено, що всі одразу погодились й ні в кого не було сумнівів, що може щось не вийти. Потім Максим Валер'янович почав розказувати про себе й своє театральне минуле, як розвивалася його кар'єра актора і як він взагалі потрапив у театр. Повертаючись додому хлопці обмірковували події, що з ними трапились й нове знайомство з актором.Серія 29 - Розділ 2.8
Після насиченого дня хлопці відпочивали. Ява зненацька признався, що коли виросте, хоче стати артистом, адже бути артистом так добре! Артистів знають всі. Павлуша на це лише усміхнувся. Після вони лягли спати й Павлуші наснився дивний сон, де він в театрі грає роль царя, а глядачі — корови й вівці, а Павлуша — міліціонер, який прийшов його арештовувати за крадіжку годинника у справжнього царя. Після Павлуша прокинувся й поки Ява все ще спав насолоджувався сонячним ранком на балконі. Він багато очікував від прийдешнього дня, адже сьогодні вони потраплять на кіностудію. Після сніданку хлопці вирушили до Вальки, щоб потім разом йти до Максима Валер'яновича. Але, у дворі подруги, хлопці зустріли ватагу інших хлопців разом із Будкою, які грали в щось, обійти їх було неможливо. Коли Будка побачив Яву й Павлушу, одразу подався до них разом зі своїми товаришами. Оскільки ворожо настроєних хлопців було з двадцять, друзям довелося тримати кільцеву оборону, стоячи один до одного спиною. Їх би тут-таки й побили б, якби Ява не сказав, що таке співвідношення сил несправедливе. Ватажок ворожої групи погодився з таким твердженням й запропонував Будці стукнутися з одним з друзів для справедливості. Всі хлопці гуртом пішли в найближчий яр, Будка обрав чомусь Павлушу для двобою. Коли вони прийшли на місце, було сформовано коло й бійка почалася. Всупереч того, що Будка був старшим, вищим, ширшим й важчим, Павлуші вдалося його перемогти й покласти на лопатки. І все ніби мало скінчитися, але не такого результату очікували їх суперники, тому бійку відновили з обовязковою перевагою Будки. Павлуша зрозумів ситуацію, тому намагався триматися. На його щастя, зненацька на місце події прибігла Валька й насварила хуліганів, які вчинили несправедливо, погрожуючи, що розкаже про їх дії в школі і їх батькам. Таким чином вона визволила друзів зі складного становища й вони нарешті змогли піти до Максима Валер'яновича. Старий актор, поглянувши на хлопців одразу про все здогадався, але не розпитував нічого: у них сьогодні багато справ. Майже одразу після приходу за ними приїхала машина, яка мала їх відвезти на кіностудію.Серія 30 - Розділ 2.9
Ява, Павлуша, Валька та Максим Валер'янович приїжджають на кіностудію. Для дітей все тут — нове, але зовсім не таке, як пишуть у книжках. На подвір'ї був величезний сад, а в приміщені були не переодягнені актори, а просто багато людей у звичайній одежі, або в спецодязі, як на фабриці. Вони довго йшли по різних коридорах, з Максимом Валер'яновичем всі здоровкалися, аж поки не дійшли до дверей зйомочної групи "Поцілуйте мене друзі". За дверми був чоловік, який телефоном сварився з синоптиками, бо через їх прогноз зірвалася зйомка. Максим Валер'янович тільки завів розмову про справу з годинником, як його чемно перебили, оскільки потрібно було знімати фільм, все інше могло зачекати. Всіх було запрошено на зйомочний майданчик й діти були просто у захваті. Всі разом пішли. Коли спустилися в підвал, їм зустрівся ще один кіномитець, який, коли побачив хлопців, одразу ж запросив їх знятися у себе в масовці, оскільки саме такого типажу йому й не вистачало. Він записав їх адресу й сказав, що завтра прийшле за ними машину, а ще просив по можливості захопити ще одного-двох хлопців такого ж віку. Хлопці з радістю погодилися, адже вони могли про таке лише мріяти. Після всі пішли на знімальний майданчик, на якому стояв макет справжнього літака. Діти уважно все навколо роздивлялися. Не було пілота. Він майже одразу ж зявився, вибачився за запізнення й сказав, що у нього просто годинник зупинився, бо він його не накрутив. Павлуша теж захотів накрутити годинника і раптом виявив, що його нема в кишені.Серія 31 - Розділ 2.10
Ява був дуже збуджений перед початком зйомок, він був всіма думками захоплений подіями, які тут відбувалися. Павлуша навпаки був сильно розгублений через зникнення годинника, але він швидко повернув Яву на землю й розказав, що трапилося. Ява припустив, що годинник міг бути загублений під час бійки з Будкою, тому він швидко розповів Вальці що трапилося й діти хутко попрямували туди, де відбувалася бійка. Вони дуже поспішали, але, коли прибули на місце нічого не знайшли. Вони знову й знову все перевіряли, відтворювали події та результатів це не дало. Зненацька Павлуша припустив, що годинника в нього вкрали, коли стягували з Будки, коли він його чесно переміг, йому навіть здалося, що він згадав, ніби у нього порпалися в кишені, але тоді він не звернув на це уваги. Валька запропонувала йти до Будки й вимагати у нього вкрадений годинник. Павлуша не вірив що з цього щось може вийти, але, оскільки ніякого іншого плану не було, погодився. Вони перевірили основні місця, де буває Будка й уже хотіли йти до нього додому, як виявили його біля Вальчиного будинку. Коли у нього почали розпитувати про годинник, він почав недбало, з посмішкою відповідати, але чітко натякнув, що знає про цей годинник і який він. Він почав розказувати про якогось хлопця, який це вчинив і з яким потрібно розмовляти про цей годинник. Він запросив хлопців на зустріч за пів години до початку футбольного матчу між Динамо (Київ) і Торпедо (Москва) біля театру музкомедії й сказав, що для них є два квитки. Після того Будка пішов. Діти подумали що робити й вирішили, що Валька їде на кіностудію до Максима Валер'яновича, а хлопці їдуть додому, а потім — на матч. Коли вони приїхали додому, дядько їх зустрів радісною звісткою про те, що вони сьогодні йдуть на футбольний матч й дядько придбав найкращі квитки. Після обіду Павлуша запропонував дядькові віддати йому квитки, бо вони хотіли піти раніше і їх чекають... Дядько з розумінням поставився й квитки дав хлопцям.Серія 32 - Розділ 2.11
Хлопці сіли в переповнений тролейбус. Більшість пасажирів тролейбуса, як і хлопці, прямували до стадіону на футбольний матч. На одній з зупинок зайшло настільки багато людей, що хлопці навіть не змогли сплатити за проїзд. Нарешті вони вийшли біля Жовтневої лікарні й пішли у бік театру музкомедії. Там вони зустрілися з Будкою та іншими хлопцями, він запропонував їм квитки безплатно, а поговорити запропонував вже після матчу. Проте Ява й Павлуша відмовилися, адже дядько їм дав квитки в секторі "А", після всі пішли на стадіон. Туди прийшов і дядько Павлуші. Хлопцям було цікаво спостерігати за вболівальниками й за подіями, що відбувалися на полі. Коли матч почався, хлопці, як і всі інші вболівальники дуже захопилися й на деякий час забули про свої проблеми. Коли матч закінчився, Павлуша попрохав дядька йти додому наодинці, бо в них "справи". Оскільки "Динамо" виграло, дядько був у гарному гуморі, тому й дозволив. Хлопці знову подалися до театру музкомедії. Цього разу залишатися там було важко, бо потік людей постійно рухався. Нарешті вони дочекалися Будку з хлопцями й пішли в бік Бесарабського ринку, поки не дісталися тихого, спокійного місця. Там Будка розказав, що про зустріч домовився, проте вона повинна відбутися сьогодні опівночі, біля церкви "Різдва Богородиці", біля могили Кайсарову, оскільки цей злодій на наступний день виїде з Києва і знайти його буде неможливо. Хлопці погодилися.Серія 33 - Розділ 2.12
Одинадцята вечора. Хлопці вдають, що вже заснули. Вони чекають поки заснуть дядько з тіткою, щоб піти за годинником, як вони домовились з Будкою. Їм трохи лячно йти до могил вночі, адже такий досвід в них вже був. Павлуша у подумки пригадує ті події. Після історії з переекзаменовкою Яви, восени приїхали до них в село археологи на експедицію. Вони розкопували давню козацьку могилу, яка знаходилася за два кілометри від села. Знайшли козацьку шаблю, пістолі й трубку. Потім археологи почали досліджувати сільські хати й розпитувати його найстаріших мешканців. Виявилося, що Васюківка давнє село, яке знаходилося на шляху від варягів до греків, а ще тут жило багато козаків. Ява й Павлуша дуже уважно спостерігали за науковцями й слухали, що ті розказують. У хаті Стьопи Карафольки знайшли напис, що цей будинок збудував запорожець Карафолька у 1748 році. Після знайшли, що багато мешканців села мають козацьке коріння. Усі крім Яви й Павлуші. Їм було прикро з цього, бо Карафолька дуже запишався своїм походженням й навіть створив свою "Запорізьку Січ" із нащадків. Вони цікаво й весело разом проводили час. Хлопцям було заздрісно й вони вирішили їм написати листа, як це робили козаки на картині Рєпіна "Козаки пишуть листа турецькому султану". Вони написали його на шматку шпалер, так же кумедно й віднесли до Карафольки на вигін. Вони сподівалися, що його авторитет після такого листа похитнеться, але замість цього вони отримали листа від Карафольки, де він запрошував їх до своєї Січи й пропонував стати їм писарями, а ще вказав на помилки в листі й де про них почитати в підручнику. Хлопців це дуже заділо й вони вирішили як археологи викопати справжню козацьку зброю, щоб їх вибрали кошовими отаманами, а не відмінника й старосту класу. Для цього вони вирішують розкопати стару могилу поблизу дороги на кладовищі й щоб не отримати по шиї вирішили це зробити вночі. Вони прийшли туди з лопатами вночі й уже приготувалися копати, як зненацька їх і так вже переляканих налякав кіт. Вони тікали звідти дуже швидко й ночували тієї ночі у собачій будці поруч з Рябком. З того часу Павлуша зарікся ходити по кладовищам вночі, але не минуло й року, як ось їм знову треба йти на кладовище і якби той годинник належав Павлуші, він би й не подумав йти, а так він просто змушений. Нарешті дядько й тітка поснули. Хлопці дізнались про це по голосному хропінню Тепер їх важко розбудити й хлопці почали збиратися.Серія 34 - Розділ 2.13
Хлопці вийшли на балкон й прив'язали до поруччя мотузку, щоб спуститися з другого поверху, адже дядько з тіткою заснули й нема кому зачинити за ними двері й ключів нема. Павлуша "про всяк випадок" взяв з собою дядьків стартовий пістолет, написавши листа про те, для чого він їм потрібен. Хлопці сіли на трамвай біля Печерського мосту й помчали нічними вулицями, а потім вийшли на Площі Слави й пішли пішки до лаври. Їм було моторошно від страху, але хлопці пересилювали себе, а коли почули шурхіт в кущах, то подумали, що то — хтось із Будчиних друзів, тому навпаки вирішили триматися хоробро й не видавати справжніх почуттів. Коли Ява й Павлуша дійшли до могили Кайсарова, почули голоси хлопців, які вже нікого не чекали. Але Ява голосно сказав, що він з Павлушею прийшов. З-за могили зявилися три голови — Будки й ще двох хлопців з його компанії. Всі вони пішли до печери, дорогою туди Павлуша натякнув, що в нього є пістолет. Хлопці спустилися в темний тунель печери й деякий час йшли. В печері було вогко й моторошно, прохід був вузький й можна було йти тільки один за одним, проте в Будки й Чувака були ліхтарики. Після кількох поворотів зненацька світло ліхтариків зникло й Павлуша разом з Явою залишилися наодинці в темряві. Павлуша витяг пістолет й вистрілив, у світлі від спалаху він побачив лише Яву, але почув як хтось біг й впав. У них були сірники та по необережності Ява їх випустив й вони впали на вогку землю й змокли. Хлопцям потрібно було самостійно, навпомацки у повній темряві шукати вихід на вулицю. Раптом вони почули голос Вальки, яка на їх голос прийшла разом з ліхтариком. Вона вивела хлопців на двір й розказала, що це — дренажна система для відводу води і як вона влаштована. Виявляється, шум води, яку вони постійно чули — це падіння води в колодязі і якби вони в темряві там блукали, то могли б загинути від падіння в один з таких колодязів. Павлуша згадав, що чув звук падіння, тому діти вирішили повернутися й все обдивитися. Коли вони повернулися туди, при додаткових обстеженнях знайшли Будку, який висів на стіні колодязя, тримаючись за щілини між цеглинами. Діти без роздумів кинулися рятувати його й після доволі важких зусиль їм це вдалося. Потім вони вийшли на двір й викрутили мокрий одяг, а потім пішли шукати Чувака, який виявився хлопцем, що відтягував Павлушу з Будки, коли вони билися. Будка попросив віддати годинник й пояснив, що під час бійки цей годинник просто вилетів з кишені й вони його підібрали й Будка вирішив придумати цю історію "щоб було цікаво", вони вирішили спеціально кинути Яву й Павлушу в темній печері, щоб довести їх до сліз, а потім врятувати. Павлуша був дуже радий, що нарешті отримав цей годинник. Потім всі попрощалися й пішли додому, а Будка навіть провів Яву й Павлушу до бульвару Дружби, по якому вони швидко повинні були дійти до Печерського мосту. Коли хлопці дійшли до балкону з мотузкою, Павлуша вирішив лізти першим. Проте це було йому дуже важко тепер, після всіх витрачених зусиль і як на лихо, їх помітила тітка, яка подумала, що вони — злодії. Тітка вилила на Павлушу каструлю вишневого компоту й тільки після цього він признався, що він — не злодій, а її племінник. Тітка пустила хлопців через двері, але їй треба було все пояснити. Хлопці вирішили припинити договір про брехню й шалабани й "чесно" розказали тітці, що поспорили хто вилізе по мотузці на балкон, а чому вночі? - бо вдень же ніхто не дозволить. Тітка повірила, пообіцяла дядькові нічого не розказувати й випрала їх брудний від компоту одяг. А хлопці після таких пригод й ванни дуже швидко заснули.Серія 35 - Розділ 2.14
Павлуші знову снився химерний сон про події в печері, а зранку його і Яву розбудив дядько, який знайшов листа до себе й захотів пояснень щодо їх тіл в підземеллях лаври. Хлопці без зайвих пояснень почали один одному давати шалабани й дядько дав кожному по одному, а тоді хлопці все розказали. Дядько й тітка дуже дивувалися з їх пригод, особливо з приводу кінозйомки. В цей момент у двері постукав асистент зі студії й забрав хлопців. Асистент поїхав за Максимом Валер'яновичем, а хлопці побігли до Вальки, щоб теж взяти її з собою, а коли від неї дізналися як отримав Будка від матері, що прийшла раніше з роботи й не застала його вдома, то вирішили взяти й Будку. Потім машина з асистентом і Валерієм Максимовичем підібрала їх і вони поїхали на кіностудію імені Довженка. Діти пішли до кінематографічного озера на зйомку, а Максим Валер'янович — в павільйон на іншу зйомку. Режисер, коли їх побачив, спочатку розхвилювався через гулі на лобах у Яви й Павлуші від шалабанів, але потім просто вирішив зробити деякі зміни в сюжеті фільму. Фільм називався "Артем" про події 1905 року в Україні про революціонера Артема. В епізоді, який знімався коло озера Артем повинен був битися з жандармом, який падав з містка у воду, а діти селян, які в цей момент рибалили з човна, повинні були радіти з того падіння. Вони зняли шість дублів, оскільки кожен раз щось траплялося непередбачуване: то діти забували радуватись, то головний герой падав, то жандарм не виражений, то гілка в кадрі, то годинник у Павлуші на руці. Й кожен раз жандарм мусив йти й вдягати новий сухий мундир, а їх було лише шість. Після цього зйомку довелося зупинити. Власником годинника виявився актор, який грав жандарма у цьому фільмі, а ще й роль царя. Після того, як годинник повернувся до господаря й після того, як асистент видав по "троячці" всім чотирьом дітям за зйомку у фільмі Максим Валер'янович і Олег Іванович відвели дітей у ресторан на Хрещатику на шістнадцятому поверсі. Для дітей це було щось дуже незвичайне, а ще вони побенкетували за одним столом з двома відомими акторами. Цей день залишився для дітей назавжди незабутнім. Через три дні Ява й Павлуша відійшли від бенкету й почали витрачати перші зароблені "троячки" разом з Валькою й Будкою, з яким подружилися й багато часу провели разом в іграх з його компанією, з якою теж потоваришували. Але після зйомочного дня щось в хлопцях змінилося: їх перестали цікавити прогулянки й забави, їх почало цікавити театральне мистецтво, тому, як не дивно, вони вирішують створити свій власний сільський художній театр. Ця ідея настільки захопила хлопців, що вони навіть вирішили раніше повернутися до рідної Васюківки, бо в них вже була мета.Серія 36 - Розділ 2.15
Хлопці лежать на траві за селом і страждають з приводу провалу п'єси "Ревізор". Вони згадують про те, як вийшов фільм кіностудії імені Довженка "Артем" і які надії покладали вони на цей фільм. Всі знали що в цьому фільмі хлопці взяли участь як актори, а тому на показ зійшлися багато родичів. Проте, під час перегляду Ява й Павлуша побачили, що сюжет фільму змінено й тої частини, де вони були просто нема. Коли ввімкнули світло, хлопці мали жалюгідний вигляд у своєму святковому одязі, проте ніхто з них не сміявся й усі поставилися з розумінням. За декілька днів їм прийшов лист від Вальки, в якому вона пояснює чому так сталося. Проте зараз вони страждають особливо сильно, оскільки вчинили як зрадники й зірвали постановку, до якої готувалися ціла купа людей ще з осені. Вони уявляли події, які відбуваються в сільському клубі після їх втечі й уява малює дуже неприємні малюнки. Проте, на наступний день вони дізнаються, що насправді нічого жахливого після їх втечі не сталося, що Карафолька змінив свої слова й сказав, що не здивований, що ці боягузи Бобчинський й Добчинський втекли, але насправді, він вчора їх зустрів й вони йому розказали, що... а далі повторив їх слова. Так робили й усі інші актори, тому п'єса пройшла чудово й ніхто навіть не помітив відсутності Бобчинського й Добчинського. Проте, про це вони дізнаються завтра, а зараз вони — зрадники. Проте, за якусь мить, Ява сказав, що не хоче більше бути актором, що це занадто шкідливо для здоров'я, але є цікавіше заняття. Він запропонував стати їм обом письменниками й для початку написати розповідь про свої пригоди в Києві. Вони вирішили купити зошит й ручки, придумали назву й домовилися як саме будуть писати. На отриману купу грошей вони поїдуть у навколосвітню подорож, а потім напишуть про це ще одну книгу. Так вони стануть відомими письменниками, а потім Павлуша стане льотчиком.
Книга 3. «Таємниця трьох невідомих» | Cкорочено | Переказ
Серія 37 - Розділ 3.1
Іван Васильович це — Ява Рень, а Павло Денисович — Павлуша Завгородній. Одного разу вони посварилися дуже сильно. Сталося це так. Одного разу Павлуша запропонував записатися на гурток з малювання, адже Ява колись мріяв стати художником. Але то було раз, в першому класі, а після того виявилося, що він — дальтонік й не розрізняє деякі кольори й Павлуша про це знає. А вся справа була в тому, що Павлуша написав записку Гребенючці й намалював там щось, а вона йому сказала, що в нього є талант. І взагалі, вона не тільки староста цього гуртка, а ще й подобається Павлуші. Й так трапилося, що коли хлопці розмовляли про вступання до гуртка по малюванню, Гребенючка доєдналася до їх розмови й почала намовляти на Яву що він — хуліган й взагалі не має жодних талантів. Звичайно, це сильно образило Яву й він навіть хотів вдарити нахабну Гребенючку, але Павлуша втрутився й не дозволив такого зробити. Ява образився на такі дії й пішов, а Гребенючка сказала, що це добре й що Павлуша нарешті вийде з-під негативного впливу Яви.Серія 38 - Розділ 3.2
Ява вважає, що вибачатися після сварки має той, хто більше винуватий, а це — звичайно, Павлуша, бо на друга руку підняв, як зрадник. Проте, пройшло кілька днів і Ява дізнається, що Павлуша уже в гуртку з малювання. Ява розуміє, що Павлуша рано, чи пізно занудиться малювати й повернеться, але його треба до цього підштовхнути... А для цього треба щось встругнути, а щоб встругнути потрібен напарник, бо так цікаво й легше, тому він йде шукати напарника й пішов на вигін. Там хлопці розмовляли про заговори й чаклування, бо були під враженням після фільму про привидів. Вася Деркач розказував про певний ритуал для привороження й з цієї розповіді Ява зрозумів, що з нього напарник не дуже. Послухав Кагарлицького, який критикував Деркача за забобони й зрозумів, що Кагарлицький теж не підходить у напарники, бо занадто розумний. Карафолька не підійшов, бо занадто задавався. А Антончик Мацієвський, який висував свою теорію про привидів здався Яві підходящим. А ще він згадував стару місцеву легенду про привида й Павлуші одразу приходить ідея перевірити його справжність. Він одразу пропонує це хлопцям.Серія 39 - Розділ 3.3
Ява переказує старовинну легенду їхнього краю про Горбушину могилу. Згідно з легендою, сотня козака Горбуші верталася з походу з багатою здобиччю й в околицях Васюківки зупинилася на ніч. Вночі мішок золотих дукатів зник й Горбуша наказав покарати старого скарбника Захарка, його стратили. Після того сотня рушила далі на Запоріжжя. Через деякий час Горбуша повернувся в цю місцевість, купив землю, збудував палац й жив дуже багато, витрачаючи чималі гроші. Насправді це він викрав гроші й скарав невинну людину. До нього став з'являтися безголовий привид скарбничого Захарка. Горбуша наказав розкопати могилу покійного Захарка, щоб спалити тіло й вистрелити з гармати, щоб його дух більше не турбував Горбушу. Але відкопали лише голову, а тіла не було. Викопали велетенську яму й на сьомий день на її дні почав текти струмок й утворилося озеро, що назвали Захарковим. Горбушу регулярно привид лякав й не давав спокою й через це він часто втікав у степ, проте одного разу Горбушу знайшли без голови. Його поховали й на могилі збудували капличку. Та капличка мала погану славу, бо там регулярно бачили привида без голови. Вважалося, що привида можна побачити лише у пятницю, о дванадцятій ночі, але за умови якщо щось вкрадеш перед цим. Проте ніхто не знав правда це, чи ні, бо не перевіряли.Серія 40 - Розділ 3.4
Після пропозиції Яви перевірити легенду про Горбушину могилу, хлопці вагаються, проте Ява згоден навіть вчинити крадіжку, бо вбачає в цьому наукове відкриття. Карафолька питає про можливі докази і Ява пропонує фотографію привида як доказ. Проте навіть з таким аргументом хлопці не бажають брати участь в операції, лише Антончик Мацієвський, оскільки це була його теорія, погоджується. Раніше, коли Ява дружив з Павлушею, вони разом зневажали Антончика через його зайву обережність й боягузство, проте зараз Яві не було між ким обирати, тому він радо прийняв таке товариство. Коли вони разом відходять від гурту хлопців, у Яви виникає план дій і він його озвучує тут же. Антончик погоджується зі своєю теорією, проте озвучує непереборні перепони — відсутність гарного фотоапарата. Ява пропонує вкрасти фотоапарат "Київ" у Бардадима — найкращий з доступних, тим самим виконавши обовязкову умову появи привида — крадіжку. Антончик лякається такого повороту, проте Ява заспокоює його й бере на себе операцію по викраденню й пропонує без зайвих вагань зробити це зразу, не відкладаючи, адже сьогодні — пятниця, ще одна обовязкова умова для появи привида. Антончик сумнівається, пропонує перенести все на тиждень, але Ява — непохитний і все робить швидко. Далі вони йдуть з фотоапаратом до річки й зустрічають там Павлушу, який щось малює, хлопці глузують з нього. Потім йдуть до затишного місця й розглядають фотоапарат. Антончик має деякий досвід з фотографування і Ява переймаючись своєю відповідальністю за крадіжку, вирішує, що фотографувати буде сам, а Антончик лише навчає його як зробити це добре. Потім Ява ховає фотоапарат в сіні на горище й подається з Антончиком на кладовище. Після обстеження місцевості хлопці виходять на вулицю й зустрічають Карафольку з величезною гулею, який розповідає про розлюченого Бардадима, який шукав викрадений фотоапарат. Потім Карафолька біжить додому, а хлопці далі йдуть вулицею. Антончик починає пропонувати зізнатися Бардадиму в крадіжці й натякає на лише Явину провину за неї. Ява вкотре підтверджує свою попередню думку про боягузство Антончика й про те, що Павлуша ніколи б так не зробив. Хлопці домовляються про зустріч коло клубу об одинадцятій й розходяться по домівках.Серія 41 - Розділ 3.5
Коли Ява прийшов додому, дід Варава сказав, що його шукав Гришка Бардадим й спитав чому. Ява збрехав, що через нічну риболовлю, а сам поліз на горище за фотоапаратом. Потім швидко спустився й подався подалі від дому й від людей, а коли стемніло, подався до клубу, бо там був годинник. Там вони домовилися з Антончиком зустрітися, проте той так і не зявився і Яві довелося йти на кладовище самостійно. Підходячи до каплиці Ява зняв кришку з об'єктива фотоапарата, щоб сфотографувати її вночі, щоб хлопці не засміяли й зненацька побачив привида. Він спочатку не повірив власним очам й не на жарт розгубився. Привид переміщався навколо каплиці й махав руками. Ява сфотографував його й потрохи почав рухатися назад, не відводячи очей від привида. Потім, коли відійшов далі, дременув щодуху додому й заховався в хліві в сіні поруч з коровою Контрибуцією й заснув.Серія 42 - Розділ 3.6
Зранку Ява прокинувся в хліву в сіні поряд з коровою Контрибуцією, яку доїла мати. Вона з усмішкою запитала про рибу, але Ява відповів, що риболовля була невдала. Ява побіг до Бардадима, щоб віддати фотоапарат й отримати по заслузі. Проте Гришка, який якраз вмивався, запитав для чого він викрадав фотоапарат і Ява в усьому зізнався. Гриша здивувався, проте вирішив спочатку проявити плівку. Після цього він справді виявив дивний знімок. В цей момент прибіг Антончик Мацієвський, теж фотограф-любитель і зацікавленістю розглянув кадр, а потім побіг. За якийсь час у Бардадима зібралися всі хлопці й зацікавлено теж розглядали кадр. Плівка висохла й можна було друкувати фотографію. Гришка запустив у лабораторію лише Яву й надрукував фотографію. Це був момент Явиного тріумфу, адже він зробив те, чого ніхто до нього не робив. Ява жалкував, що лише Павлуші тут не було й він уявив як би Павлуша зараз почав йому заздрити і йому навіть стало шкода колишнього друга, адже він все одно дізнається про фотографію.Серія 43 - Розділ 3.7
Після отриманої фотографії привида Антончик Мацієвський дуже радів, адже його теорія виявилася вірною, проте Яві це не дуже подобалося, адже всю роботу провів він сам, тому при хлопцях він нагадує Антончику, що він не прийшов вночі на кладовище й повівся як боягуз. Хлопці осудили такий вчинок, тому Ява міг насолоджуватися своїм тріумфом сам й Антончик не зміг доєднатися до нього. У відповідь на це Антончик зізнається, що Карафолька сказав Бардадиму хто поцупив фотоапарат, а Бардадим підтвердив це й нагородив Карафольку за донос гулею на лобі. Бардадим запропонував піти до каплиці й все там уважно розглянути. Весь гурт хлопців пішли до кладовища. Біля каплиці вони знайшли двоюрідну бабусю Васі Деркача — Бабу Мокрину, вона рвала траву для кролів. Вася зразу їй розказав про привида й показав фотографію. Баба Мокрина послухала, роздивилася фото й дуже зраділа з цього приводу: вона побачила підтвердження своїм віруванням й можливостям, які давала їй ця фотографія для агітації й підвищення релігійності серед населення села. З цього приводу вона розцілувала Яву. Він зрозумів, що такий доказ веде його в іншу сферу: він не хотів вербувати молодь у церкву, тому сказав, що це було наукове спостереження, проте бабу Мокрину задовільняла й така версія. Ява відправив бабу Мокрину до інституту кібернетики для отримання всіх доказів і спростувань, чим розгнівив її й лагідна бабуся вмить почали сипати прокльонами. Щоб не продовжувати безглузду розмову він запропонував піти до діда Салимона й все розпитати. На подвір'ї діда Салимона Карафолька сказав, що він поїхав зранку на весілля до родичів. Бардадим сказав, що в техніці не сумнівається й що було сфотографовано, то й було насправді, проте що саме це було залишилося незрозумілим.Серія 44 - Розділ 3.8
Ява, в момент свого тріумфу, вирішив, що саме час Павлуші про все дізнатися й почати вибачатися й миритися з ним, з Явою. Проте це було якось не дуже заявляти самому про свій успіх, а хлопці коли ще рознесуть звістку, а терпіти важко. Тому він вирішує ніби випадково про все розказати Гребенючці, яка своєю чергою обов'язково все розкаже Павлуші. Для цього Ява йде вулицею, де вона живе й спостерігає за нею. Гребенючка поле грядку й не звертає на нього уваги. Ява проходить знову й знову то насвистуючи, то наспівуючи пісню про "два кольори", проте Гребенючка продовжує не звертати на нього. Ява кидає в неї грудкою землі й попадає в ногу, Гребенючка роздратовано питає чого йому треба й розвертається "спідницею". Яві важко стерпіти таку образу й він кидає грудкою землі в спідницю. В цей момент до нього підходить Павлуша й зневажливо соромить за його дії, в цей момент Гребенючка починає жалітися на Яву за ганебну поведінку й залицяння, Павлуша жене його. Ява не очікував такого повороту подій й випалює про фотографію привида, яку він зробив й втрачає всю впевненість розвертається і йде присоромлений. Ява йде до річки, він відчуває розпач і невдачу. В цей момент його помічає баба Мокрина, яка бачить його стан й починає проробляти з релігійного боку, підлизується й улещує йому. Збентежений Ява бачить, що її слова можуть заволодіти ним й намагається відбити її "атаку", на щастя на допомогу приходить молодша сестричка, яка кличе його додому. Ява з полегшенням втікає, а вдома дід Варава намагається дізнатися в нього, що трапилося. Ява розказує про привида, про фотографію, але дід, уважно все вислухавши, не надає Явиному відкриттю великого значення, бо сам у дитинстві трічи проводив подібний ритуал і все безрезультатно. Дід стверджує або про дефект проявки, або про чийсь жарт, але Ява не вірить. Дід доводить постою логікою, що привидів не буває, проте Ява має фотографію.Серія 45 - Розділ 3.9
Ява вже хотів, щоб той привид виявився несправжнім. Перспективи спілкування з бабою Мокриною, священником та подібними їм його лякала. Слава переслідувала Яву й не давала спокою. Тепер зранку й цілий день до нього додому приходила купа людей, які розпитували про події, які з ним трапилися вночі на кладовищі, бо Бардадим розмножив фотографії й більше людей тепер про це довідалося. Ява в решті решт не витримав й утік з вудками у плавні на риболовлю. Коли він повернувся додому, побачив у дворі отця Гогу разом з дідом Варавою й передчуваючи неприємні розмови хотів уже втекти, але його помітили. Проте священник лише поцікавився його уловом й спитав на що він ловив, а потім пішов. Дід сказав, що він за водою для автомобіля заходив, хоча криниця була недалеко звідси. Ява передчував, що священник захоче з ним поговорити більше й що ця зустріч далеко не остання. Ці перспективи йому дуже не подобалися і йому захотілося в усьому розібратися, а для цього треба було йти до діда Салимона. Так він і вирішив, засинаючи.Серія 46 - Розділ 3.10
Дід Салимон різав картоплю для свині, коли прийшов до нього Ява. У діда страшенно боліла голова, бо вчора він був на весіллі та, ймовірно, перепив. Ява розповідає йому про свої пригоди і про привида та показує фотографію. Дід слухає, дивиться й усе підтверджує, бо й сам бачив. Ява не вірить власним вухам й дід його веде до каплиці. Там за дверима Ява помічає щось біле, а виявляється то — лелека. Як Ява радів й передати не можна, проте при детальному огляді, Ява бачить, що в лелеки нема голови. Він питає про це у діда Салимона, який в цей момент думає про свою хвору голову, а потім, довго не думаючи й не бажаючи терпіти муки, відриває свою голову й викидає у кущі. Ява в шоці. Раптом вулики перетворюються на труни, одна з них відкривається й звідти виглядає отець Гога й манить до себе пальцем, потім показує мертвого Павлушу в цій же труні. Ява починає кричати, панікувати, але на нього навалюється щось важке й він — прокидається.Серія 47 - Розділ 3.11
Ява не одразу зрозумів що прокинувся після сну. Він швидко поснідав і побіг до діда Салимона. Дід Салимон разом з дружиною та родиною племінника снідали надворі. Ява розумів, що зараз недоречно розпитувати, тому зачекав, поки сніданок закінчився й усі розійшлися, крім діда Салимона. Ява зайшов, привітався й почав розпитувати діда. Дід відповідав жартуючи, поки Ява йому не показав фотографію привида. Ява в цей момент звернув увагу, що за ним стежать і дослухається весь гурт хлопців, яких він так вразив, а ще Павлуша разом з Гребенючкою. В цей момент вийшов племінник діда Салимона й теж глянув на фотографію. Він приєднався до дідових жартів й показав, нарешті, що то був за привид, коли зняв свою нейлонову сорочку, вдягнув її на плечики й повішав на гілку вишні. Всі зрозуміли як утворився привид й почали сміятися. Ява теж сміявся, бо нарешті міг відповісти і попу і бабі Мокрині з цього приводу. Дід Салимон почав розпитувати Яву про його пригоди, але Ява не захотів згадувати, тоді він запитав про це у Павлуші — і той сказав, що ні до чого тут і пішов. Антончик Мацієвський пояснив дідові, що вони посварилися й цим засмутив діда, адже вони така команда! Тоді Ява теж пішов у поле, в протилежний бік, подалі від людей. Він засумував, що йому не вдалося помиритися з Павлушею й що тепер він його остаточно втратив.Серія 48 - Розділ 3.12
Минуло кілька дуже нудних днів для Яви. На вулиці йшов дощ й нічого не відбувалося. У голові згадувалися минулі події і пригоди. Але, у всіх цих пригодах був присутній Павлуша, а Яву це дуже тепер дратувало, бо навівало сум. Нарешті, одного дня засвітило сонце і Ява дістав свого велосипеда, якого він лагідно називав Вороний і пішов кататися по дорогах та калюжах. Під час прогулянки поганий настрій розвіявся. По дорозі він зустрів гурт солдатів, які марширували й співали маршову пісню, яку дещо перекрутили, щоб не було нудно. Це були знайомі Яві солдати, бо часто їх зустрічав у сільському клубі, бо поруч був військовий полігон і військова частина. Натхненний солдатською піснею Ява помчав на велосипеді далі з подвійною швидкістю, перестрибуючи через гілки й калюжі. Аж тут сталася прикрість: переднє колесо заїхало в рів з водою і Ява, перелетівши через руль, гепнувся в грязюку. Це було ще нічого, але коли він побачив свій велосипед і "восьмьорку" на передньому колесі, то дуже засмутився й потяг свого скаліченого Вороного назад додому. Всі, кого він зустрічав по дорозі співчували йому, але від того не було легше. Наостанок він зустрів Павлушу, який тільки усміхнувся на таку картину, чим ще більше розізлив Яву. Коли дід побачив результат прогулянки, то попросив Яву принести інструменти й почав лагодити велосипед голосно й довго відчитуючи онука. Проте Ява мовчав і погоджувався: він хотів мати велосипед поремонтованим. До вечора дід його полагодив.Серія 49 - Розділ 3.13
Ява зранку знову виїхав на своєму, уже поремонтованому, велосипеді. Тепер він їхав обережно. Коли Ява виїхав за село, його наздогнав мотоцикліст у військовій формі й вручив лист, адресований йому й одразу після цього швидко поїхав вперед. Ява відкрив лист й прочитав, що йому пропонується прийти о дев'ятнадцятій годині у Вовчий ліс до доту й отримати інструкції до дій, які будуть лежати у розколині над амбразурою. Далі листа пропонували знищити й нікому нічого не розповідати. Лист був підписаний трьома літерами "Г. П. Г." Ява порвав лист й довго роздумував над ним. Спочатку він думав що то — хлопці написали, але потім версію відкинув, бо почерк був дорослий і посильний — військовий. Ява сам собою поїхав у бік Вовчого лісу, де випадково зустрів попа Гогу, який ремонтував свій "Москвич", допоміг йому, а після того почав думати, що то піп Гога з бабою Мокриною написали йому листа й хочуть заманити в пастку. Проте, коли Ява поїхав до баби Мокрини, вона зустріла його вороже й накричала, тому ця версія теж була відкинута. Ява твердо вирішив їхати на сьому годину, бо, якщо комусь потрібна його допомога, треба допомогти. Так його вчив дід Варава.Серія 50 - Розділ 3.14
Ява сідає на велосипед і їде у Вовчий ліс. Ця місцина безпечна, але сюди рідко навідуються. В лісі є зруйнований залізобетонний дот, який залишився після війни. До нього він і їде. Коли Ява дістається до місця й починає лізти на вершину цього зарослого кропивою місця, його зупиняє солдат й нагадує, що зараз на полігоні відбуваються навчання й далі йти заборонено. Ява з досадою вертає назад, але надіється обійти вартового збоку. Проте збоку теж не виходить, бо вартовий стереже на совість. Тоді Ява сідає на велосипед і вдає ніби їде в село. Проте за сто метрів злазить з велосипеда й починає знову простувати, правда вже на пузі, до доту. Він лізе кропивою й страждає від цього, бо намагається не виказати себе. Проте вартовий його знову помічає й зупиняє і починає розпитувати що й до чого. Яві здається, що в цьому й полягає його "секретне завдання" й не розказує чому він тут опинився й що йому треба.Серія 51 - Розділ 3.15
До Яви й солдата Миті Іванова приїжджає старший лейтенант на мотоциклі, бо перевіряє пости. Він розпитує Яву про причину його приходу сюди під час тренувань на полігоні й не отримує відповіді. Тоді він бере Яву з собою на мотоцикл і везе у військовий табір. Там він все йому показує й розказує. Ява все ще відчуває причетність офіцера до таємничого листа й очікує на спеціальне завдання для нього. Після екскурсії старший лейтенант назад відвозить Яву до доту, де лежить його велосипед. Ява в розпачі думає, що він "не підійшов". Офіцер розказує, що частина збирається взяти шефство над їхньою школою, щоб виховати з учнів добрих солдатів у майбутньому. Яву така інформація не задовільняє, він хоче більшого, але його ніхто не розуміє. Ява від'їжджає від доту, але очікує коли стрільбища закінчаться, щоб дістатися до амбразури й конверта.Серія 52 - Розділ 3.16
Ява лежав і чекав. Уже сутеніло, але прапор не спускали. Раптом він побачив, що по дорозі хтось їде на велосипеді й поїхав по генеральській дорозі. Він дуже здивувався, коли побачив, що то швидко мчав Павлуша й раптом його наздогнала думка, що Павлушу обрали для секретного завдання, бо він, Ява, не підійшов. Від цих думок Яві стало сумно й гидко. Йому почало здаватися, що Павлуша отримає усі нагороди, а його, Яву, ніхто навіть не помітить. Від таких думок Ява зовсім розклеївся й вирішив швидко їхати додому, щоб раптом Павлуша його таким не побачив. Він тихо, стежечками, в об'їзд, поїхав. Проїжджаючи повз город вчительки Галини Сидорівни, Ява помітив якогось чоловіка у неї в саду, який, побачивши його, одразу заховався. Передчуваючи недобре, Ява подався до її будинку й постукав у двері. Галина Сидорівна відчинила і Ява голосно почав розказувати, що у неї в саду злодій і що він вже покликав її сусідів. Галина Сидорівна дала йому серп, сама взяла сокиру й ліхтарик та пішла разом з Явою обстежувати садок. Перевірка нікого не виявила. Галина Сидорівна сказала, що йому, мабуть, здалося, а потім запитала, чи він уже помирився з Павлушею. Ява не хотів про це говорити, попрощався й подався додому. Йому було дуже сумно.Серія 53 - Розділ 3.17
На другий ранок Яву розбудив дід Варава й сказав, що його кличуть до телефону у сільраду. Ява побіг туди й поговорив з невідомим чоловіком, який сказав, що інструкції вчора він не отримав через їх провину й сказав, щоб він обов'язково поїхав до доту коли військове навчання закінчиться. Назвався інспектором райвно Федорищенком з Дідівщини й сказав всім розказати, що його очікують, щоб розпитати про бійку на футбольному полі тридцятого червня. Крім того, порекомендував поїхати у Дідівщину для підтвердження сказаного. Ява так і зробив. Виїжджаючи, він побачив Павлушу, який у себе на подвір'ї ремонтував свій велосипед від "восьмьорки". Ява поїхав у Дідівщину, щоб купити льодяників, які не продавалися у Васюківці. Після цього він одразу повернувся назад. Але, як і вчора, Ява захотів поїхати стежкою повз город вчительки Галини Сидорівни, щоб оглянути сліди, які міг залишити таємничий чоловік. Він знайшов їх. Сліди були великі, трава була прим'ята, залишився окурок від "Столичних". Зненацька Ява почув голоси вчительки й Гребенючки. Не бажаючи бути поміченим, Ява вибіг до велосипеда й поїхав. По дорозі він побачив Гребенючку, яка в новому гарному платті дріботіла ногами по дорозі, обходячи велику баюру. Яві прийшла в голову "гарна ідея помсти" й він з розгону заїхав у калюжу на велосипеді. Гарний вигляд Гребенючки був знищений, але Ява зрозумів, що вона зараз буде йти вулицею повз його хату і хату Павлуші, тому швидко заїхав додому й заховався і став спостерігати. Гребенючка зайшла до Павлуші і Ява очікував, що вона зараз на нього буде жалітися, але вона сказала, що це її так автомобіль, а потім, сміючись, пішла додому. Ява здивувався, настрій у нього зіпсувався. Почався дощ й він пішов додому, дістав детектив й почав читати.Серія 54 - Розділ 3.18
Вночі Ява випадково прокинувся. Він побачив тата, маму й діда одягненими. Він спитав що трапилося. Виявилося, що через негоду прорвало дамбу й село почало затоплювати. Ява виказав своє бажання допомагати, хоча мама пропонувала йому залишитися з сестрою. Коли вони вийшли на вулицю, там вирувала негода: вив вітер й лив дощ, вода підіймалася. Вони гуртом подалися туди, де вже рятували хати, худобу й майно, будуючи плоти й витягаючи все, що можливо. Трактор загруз й не міг вибратися, навколо була паніка, люди посилено працювали, але результатів це давало мало. Тоді Яві прийшло в голову, що військові з їх машинами могли б допомогти. Він хотів сказати про це комусь з дорослих — спочатку голові колгоспу, потім татові, але його ніхто не слухав: усі були заклопотані. Тоді Ява вирішив покладатися лише на самого себе й швидко побіг додому за велосипедом. Він скочив на нього й помчав у бік, де знаходилися військові табори. Йому було дуже важко їхати через воду, болото й вітер, але він розумів, що все залежить лише від нього. Він дістався до лісу й обережно поїхав, що не наскочити на колоду й не зробити вісімку. Ява був такий заклопотаний, що навіть не звернув увагу на прапорці. Він поспішав, бо людям потрібна була допомога.Серія 55 - Розділ 3.19
Ява доїхав на велосипеді до військового табору, незважаючи на негоду. Його помітив вартовий й зупинив і розпитав, що трапилося. Ява розповів про стихійне лихо й вартовий швидко зателефонував, а потім пропустив Яву до потрібної палатки. До нього вийшов капітан і розпитав про все, тоді пішов до полковника й доповів про все. Полковник запросив Яву до себе й зібрав усіх офіцерів, поки слухав про затоплення села. В цей момент зателефонував телефон й полковник повідомив, що про повінь їх уже попередив хлопець на велосипеді Ява Рень. Після цього полковник віддав накази підрозділам й військові вирушили на автомобілях й бронетранспортерах до села. Ява разом зі своїм велосипедом потрапив в одну з амфібій-бронетранспортерів разом зі старшим лейтенантом Пайчадзе, який командував нею. Машини швидко домчали до села. Там полковник на місці знову віддав накази військовим й всі приступили до дій. Ява хвилювався, що йому доведеться злазити з бронетранспортера, але Пайчадзе дозволив йому й надалі перебувати поруч, але не заважати. Ява був у захваті. Машина їхала у воду й у певний момент почала плисти уже як амфібія-всюдихід.Серія 56 - Розділ 3.20
Бронетранспортер під керівництвом старшого лейтенанта Пайчадзе з Явою на борту їхав до найбільш затопленого місця в селі — до баби Мокрини. По дорозі вони бачили людей, які сиділи на дахах своїх будинків, але їх повинні були рятувати інші, хто їхав позаду. Зненацька почувся жіночий крик про негайну допомогу. Бронетранспортер поплив в той бік. Тут була хата Пашків, на стрісі сиділа жінка з дітьми й благала допомогти п'ятирічному Альоші, який заховався на печі й залишився там, коли вода підбиралася вже до стріхи будинку. Лейтенант без зайвих вагань скинув чоботи й стрибнув у воду. Він вибив вікно під водою й зник. Всі з нетерпінням очікували його повернення й радість була безмежна, коли лейтенант зявився разом з п'ятирічним Альошою. Хлопця повернули до матері, а команда рушила далі. Ява побачив Павлушу, який плив на човні, на якому лежав його гумовий одномісний човник. Саме завдяки йому Павлуші вдалося дістатися до місця, де були прикріплені всі сільські човни й знайти принаймні один незатоплений і невіднесений. На подвір'ї баби Мокрини все плавало. Сама вона сиділа на старій хаті, а дві її дочки — дві незаміжні жінки сиділи на недобудованому цегляному будинку разом з рудою коровою. Павлуша теж підплив сюди: він ніколи не бачив такої машини, тим більше в дії. Поки солдати рятували корову, баба Мокрина сварилася з доньками й жалілася на них, як зненацька не згадала про щось дуже важливе, що залишилося у неї в хаті за іконою.Серія 57 - Розділ 3.21
Яву натхнув подвиг старшого лейтенанта Пайчадзе, який "заввиграшки" врятував п'ятирічного Альошку й розпач баби Мокрини не залишив його байдужим й він вирішує вчинити подвиг. Нікому не сказавши, поки всі були зайняті порятунком корови, він зняв ватник й чоботи і стрибнув тихенько у воду, щоб дістати те, що заховано за іконою у баби Мокрини в хаті. Вікно було вибито, тому всередину він потрапив без зайвого клопоту, правда, був застряг, але вибрався й нарешті опинився в кімнаті поряд з іконою, перед якою досі горіла лампадка. Ява дістав згорток, що був захований за іконою й спробував вибратися назад тим же шляхом, але він виявився заблокованим. Він спробував пробитися, але нічого в нього не вийшло. Він спробував до дверей, але вони виявилися замкненими й підпертими. Друге вікно було закрито шафою, а більше вікон не було. Ява опинився у пастці. Він дивився на ікону й вона його лякала: зображення здавалося живим. Вода прибувала, повітря залишалося мало. Ява спробував знову той же шлях, яким він і потрапив сюди, але все було безрезультатно. У нього почалася паніка, він почав захлинатися.Серія 58 - Розділ 3.22
Ява гинучи у водяній пастці зненацька чує голос Павлуші й бачить світло і прямує до порятунку. Він, виявляється, забув про сінешні двері, через які можна було врятуватися й через які й кликав його Павлуша. Павлуша рятує друга і Ява почувається щасливим. Ява радий і через порятунок свого життя і через те, що це зробив його друг. Ява згадує про пакунок, який він дістав за іконою й перевіряє разом з Павлушею що там. Виявляється, те, що було для баби Мокрини дуже цінним були листи її загиблого в останній день війни чоловіка — талановитого садівника й просто хорошої людини. Через те, що вони були писані олівцем, вода сильно їх не пошкодила. Ява одразу вирішує повернути листи бабі Мокрині й коли вона їх отримує, дуже радіє з цього. Поки Ява плавав всередині будинку й поки його рятував Павлуша, солдати вже переправили корову й дочок баби Мокрини на бронетранспортер. Тепер була її черга. Коли їй допомогли перейти, почали шукати Яву, але він одразу подав голос й сказав, що буде їхати назад разом із Павлушею у човні.Серія 59 - Розділ 3.23
Павлуша, дивлячись на змерзлого й мокрого Яву дає йому свою куртку, а потім вони разом вирушають у човні разом. Гребе Ява, щоб зігрітися, проте бронетранспортер-амфібія легко наздоганяє й переганяє їх човен. Вже майже розвиднілось й раптом на хлопців ледь не налетів інший бронетранспортер, що теж був завантажений речами, але на ньому була ще й Гребенючка. Як з'явився, так швидко він і зник, тому не вдалося навіть нічого крикнути. Спостерігаючи за похнюпленим виглядом Павлуші, Ява зрозумів, що Павлуша хотів плисти на човні й рятувати Гребенючку, але через нього не вийшло. Тому Ява пропонує податися до будинку Гребенюків й бодай щось цінне врятувати. Вони так і роблять. Коли хлопці запливли у вікно, то стало зрозуміло, що рятувати тут нема чого. Проте Ява намагається хоч щось знайти. Він знаходить цікаву коробку, але в ній нічого не виявилося. На жаль, стрибаючи з шафи назад у човен, Ява випадково підвертає ногу й падає у воду. Павлуша витягає його й швидко пливе до берега, бо бачить, що з ногою погано. Коли вони вже майже допливли, їх перестрів старший лейтенант Пайчадзе на бронетранспортері й віддав Яві його речі й велосипед. Павлуша догріб до берега й відвіз Яву на велосипеді додому. Там він його перевдягнув й побіг за медичкою. Поки Ява лежав, він картав себе за травму й у нього почала підійматися температура так, що він почав втрачати звязок з реальністю. Він чує голоси Павлуші й інших людей, але у нього все "сплутується".Серія 60 - Розділ 3.24
Після всіх подій Ява хворів два тижні, коли Павлуша повернувся з медичкою, у Яви була дуже висока температура. Прийшов до тями він на третій день. Першим це побачив його дід Варава, який сидів поруч із ліжком. Цього разу, дід звернувся до онука з дуже ніжними й добрими словами й погладив по голові. На ці звуки вийшла з кухні мама й одразу привітала з покращенням й поміряла температуру. Тут й тато підійшов й теж дуже радо привітав сина. Всі вони дуже пишалися ним, адже це він привів військових, які дуже допомогли під час стихійного лиха й зараз допомагали все відновлювати. Дід сказав, що Павлуша до нього заходив й цим дуже порадував онука. А ось й сам Павлуша прийшов й усі дорослі порозбігалися у справах, щоб друзі могли порозмовляти. Павлуша розказав що відбувалося в селі поки Ява був без тями, й розказав, що Ява тепер - герой для жителів села. Потім Павлуша сказав, що повинен йти, бо з кимось домовився про зустріч, але пообіцяв, що ще зайде. Ява спочатку засумував з цього приводу, але потім узяв себе в руки. Потім Ява заснув, бо був дуже ще слабкий, але вже почав потрошки їсти, хоча був ще дуже слабким.Серія 61 - Розділ 3.25
Ява прокинувся й побачив молодшу сестру Яришку коло свого ліжка. Вона розмовляла з ним дуже лагідно й запропонувала поснідати. Всі дорослі були на роботі. Ява, зважаючи на загальну лагідність до нього почав думати, що стан його здоров'я дуже поганий і що йому скоро кінець. Він поснідав, але не міг доїсти усього. Це Яву неабияк налякало. Він подумав, що йому лишилися лічені хвилини й підкликав Яришку до себе й подарував їй свій велосипед. Яришка була в захваті, оскільки постійно сварилася за нього з Явою. Не чекаючи жодної хвилини вона схопила велосипед й витягла його у двір й почала кататися. Зненацька прийшла медичка й дослідила стан здоров'я у Яви. Після обстеження вона радісно заявила, що він майже одужав. Ява не повірив й подумав, що вона просто його втішає й почав жалітися на слабкість, поганий апетит, проте медичка заспокоїла його й відігнала усі дурні думки, а потім пішла. Ява став почувати себе краще, йому навіть здалося, що смерть гримочучи кістками пішла геть. Проте виявилося, що то Яришка падає на велосипеді. Ява почав хвилюватися за велосипед, адже він не вмирав та й усі хлопці були при велосипедах, а вен тепер свій подарував. Проте слухаючи падіння, які повторювалися, він хвилювався все сильніше. Він підійшов до вікна й подивився як Яришка ламає його велосипед, не витримав й закричав. Яришка піднялася з-під велосипеда, що на неї впав, сказала, що вона одразу не повірила в те, що він їй його подарував й образилася на Яву. А Ява тепер по-справжньому відчув, що він одужує.Серія 62 - Розділ 3.26
Ява нудьгує. Поки всі зайняті роботою, збором урожаю, відбудовою й ремонтами після повені, він лежить хворий і слабкий. Яришка доглядає за ним, але більше її цікавить велосипед, адже коли Ява одужає кататися вона буде набагато менше. Павлуша забігає щодня по кілька разів та й інші хлопці заходять і навіть вчителька два рази. І от, одного дня, коли Яришка вкотре витягла велосипед й поїхала кататися, Ява зненацька почув падіння важкого предмета на підлогу. Ява відкрив очі й побачив каменюку з листом. Він відкрив лист й прочитав його. Там йшлося про те, що троє невідомих знають про всі події, які трапилися, знають, що з ним трапилося й бажають швидкого одужання, адже попереду — таємна операція, інструкції щодо якої — в амбразурі доту у Вовчому лісі. Ява вирішує про все поговорити з Павлушею. Коли Павлуша прийшов, Ява показав йому листа й дуже здивувався, що Павлуша отримував такі самі листи, але йому пропонувалося бути біля доту о восьмій годині, а не як Яві о сьомій. Павлуша все розповідає Яві, а Ява розповідає Павлуші про все, що трапилося з ним.Серія 63 - Розділ 3.27
Ява почав швидко одужувати. На третій день після розмови з Павлушею медичка дозволила виходити на вулицю й прогулюватись.Ява вийшов й потрохи пішов у бік вулиці Гагаріна, але по дорозі пішов до школи, щоб перевірити прапор. На вулиці Гагаріна була метушня: там відбувався ремонт й будівництво, тут були всі жителі села й солдати. Ява заховався за криницею й звідти спостерігав за будівництвом. Зненацька він почув голос Гребенючки, що підійшла ззаду, яка зраділа, що Ява одужав. Ява у відповідь щось пробурмотів і пішов. Після того Ява почав канючити у батьків, щоб його пускали працювати, проте батьки відмовляли й забороняли, але він продовжував виборювати свої права, поки мама не здалася. Ява пішов до школи знову глянути на прапор, але щогла була порожня, тоді він захотів на неї щось закинути, як це з нею часто робили. Прогулюючись по території школи, Ява помітив виставку картин, які намалювали на гуртку малювання. Тема малюнків стосувалася потопу, який нещодавно відбувся. На одному з малюнків він побачив себе в затопленій хаті на дроті. Ява зрозумів, що у Павлуші справді є хист до малювання й негайно хотів йому про це сказати. Поки Ява шукав щось для цього, він таємно помітив Гребенючку, яка вішала білу хустину. Ява зрозумів, що Гребенючка одна з трьох невідомих. й почав думати, що Павлуша теж в цій компанії. Для того, щоб це перевірити він знімає хустину й кладе в кишеню і йде додому чекати Павлушу. Павлуша прибіг й розказав, що підслухав розмову лейтенанта Пайчадзе й вчительки Галини Сидорівни й зробив висновок, що лейтенант хоче викрасти їхню вчительку, як в кіно. Ява не може допустити таких подій й одразу вигадує план як зашкодити цьому. Хлопці вирушають увечері до будинку вчительки, щоб завадити лейтенанту. Для цього Ява зрізає дві палиці, щоб дати відсіч.Вони приходять й ховаються. Приїжджає й лейтенант й починає залицятися до вчительки. Хлопці не витримують й підбігають з палицями до лейтенанта й завдають удару. Лейтенант падає, а вчителька схиляється над ним й розпитує чи все у нього гаразд, випадково назвавши його "любим". Це оживляє лейтенанта й він починає радіти, він вдячний хлопцям за те, що вони зрушили справу з місця. Лейтенант Пайчадзе починає дякувати хлопцям й каже, що вони — справжні друзі, а потім випадково розказує, що троє невідомих — це він, вчителька й Гребенючка й що це вони зробили для того, щоб їх помирити.Серія 64 - Розділ 3.28
На другий день після подій всі дізналися про майбутнє весілля між вчителькою Галиною Сидорівною і лейтенантом Ревазом Пайчадзе. Галина Сидорівна була жінкою неприступною, але, виявляється, вже рік як була закохана в лейтенанта. Через особисті погляди вона не дозволяла цим відносинам дійти до створення сім'ї, проте Ява з Павлушею своїми діями зрушили ситуацію з мертвої точки. Всі за них дуже раділи, тільки учні її класу зрозуміли, що втратили свою класну керівничку, з якою вони були з першого класу. Коли вони зібралися на обговорення цієї події, то вирішили привітати свою вчительку з таким святом. Це запропонував Павлуша й весь клас його підтримав, була створена комісія із учнів, щоб приготуватися до цього. Звичайно, Ява й Павлуша залишилися поза цією комісією. Вони поїхали до доту у Вовчий ліс, щоб нарешті дістати ті інструкції, написані для них і прочитати їх, хоча це було вже не актуально. Вони прочитали лист, адресований їм, придуманий Галиною Сидорівною, а написаний лейтенантом Пайчадзе, ідею якого подала Гребенючка. Під час цього читання Яві приходить в голову грандіозна ідея для привітання Галини Сидорівни й Павлуша підтримує її та хлопці починають над нею працювати. На цей момент вже закінчилися ремонтні роботи після потопу, правління колгоспу вирішує влаштувати гучне весілля й запросити на нього солдат, які допомагали з відновленням села. Тому почалася підготовка до майбутньої події: робили велетенський радіофікований стіл з мікрофонами, щоб кожен міг щось сказати й бути почутим. Хлопці готували свій проєкт. З Грузії прилетіли друзі й родичі нареченого й привезли з собою вино, купу фруктів й солодкого. В селі було створено "хор старійшин" який складався з дідусів й бабусь, які охоче погодились взяти в ньому участь. Комісія учнів вирішила що вони підготують для вчительки. За планом, вони повинні були причепурити клас, принести квіти, Гребенючка мала сказати "слово від дівчат", Коля Кагарлицький - "слово від хлопців", а Карафолька навіть вірш написав. Все ніби було вирішено. Проте, коли настав цей момент й усі в класі чекали на вчительку, сталося непередбачуване: вчителька не стримала емоцій і почала плакати й звичайно, після цього ніхто вже не зміг втриматися, тому грандіозні плани зруйнувалися. Проте, вони всі разом довго гуляли, розмовляли, співали пісень. На наступний день було весілля. Це було величезне свято, якого ще ніхто не бачив і не пам'ятав нічого подібного. Зібралося все село, полк солдат, гості з Грузії, це було дуже гучне й пишне свято. Ява з Павлушею чекали темноти, щоб продемонструвати свій сюрприз. Його оголосити за столом повинна була Гребенючка, бо хлопці були зайняті в зовсім іншому місці. Вони за допомогою велосипеда запускали гігантський ліхтарик-повітряний змій. Це було дуже важко, оскільки Ява розганявся на велосипеді, а Павлуша тримав його й кошик з акумулятором, бо ліхтарик світився й на ньому були привітання для вчительки. Сюрприз хлопців усім дуже сподобався й хлопці нарешті відчули почуття найбільшого тріумфу. Потім вітром ліхтарик почало зносити й він зник. Свято тривало. Зненацька порив вітру кинув ліхтарик й він загорівся. Цього не бачив ніхто крім хлопців. Він загорівся й впав на землю в місці покосу. Почалася пожежа. Хлопці кинулися її гасити, бо часу на роздуми не було. Зненацька до них приєдналася Гребенючка і їм вдалося загасити пожежу, хоча це було дуже важко. Ява нарешті змінив свою думку про Гребенючку. Вони втрьох сиділи й думали про майбутнє.