Захар Беркут. Іван Франко

Розділ 1
Зміст:
Боярин Тугарин Вовк отримує землі від князя Данила Галицького за добру службу поблизу села Тухля. Після зведення будинку він влаштовує великі лови як свято, на яке запрошені багато інших бояр. У Тугарина є дочка Мирослава, що росла без матері, яка померла народжуючи її. Це незвичайна дівчина, бо була гарною, але умілою до зброї, бо так її виховав батько. Звичайно, Мирослава теж бере участь у ловах як повноцінний учасник. На лови зібралися військові досвідчені люди, то й полювали великих тварин - оленів, турів, диків, яких важко було вполювати зі стрілецької зброї, лише списом можна було отримати перемогу. Проте таке полювання небезпечне: достатньо раз не влучити і можна загинути від розлюченої і дуже сильної тварини. На останній день ловів було оголошено полювання на медведів. Для такої забави було знайдено місцевого провідника, який чудово знав би місця де вони живуть. Цим провідником був Максим Беркут. Місцеві люди не любили медведів і вважали їх шкідливими тваринами, тому коли почули, що боярин робить лови на медведів радо йому допомогли не лише провідником, але й помічниками-пасемцями. Медведі жили в місцині, яка через каміння, вивернуті дерева і коріння більше нагадувала фортецю, тому вони зробили ланцюжок, яким поступово рухалися в напрямку, що вказував Максим. Мисливці наблизилися до цієї місцини і заграли в мисливські роги, одразу один ведмідь себе видав і був убитий Тугарином. Мисливці рухалися далі і другий ведмідь уже в іншому місці кинувся на бояр і один з них загинув. Мирослава рухалася разом з іншими і дійшла до узвищення, на яке треба було вилізти, тав треба було пройти по колоді, але вона була порохнява і дівчина впала вниз і опинилась біля кубла величезної ведмедиці. Для Мирослави бій був важким і небезпечним, їй довелося грати в ріжок, щоб покликати допомогу. В момент, коли вона мала загинути, до неї поспів Максим, який вчасно зробив удар медведиці, порятувавши дівчину. Мирослава добиває тварину. Коли молоді люди опинилися наодинці дуже близько між ними виникли перші натяки на почуття кохання. Максим про перемогу над звіром грає в ріжок і до них наближаються мисливці і Тугарин. Тугарин обіймає дочку і дякує Максиму за її порятунок, Максим ніяковіє від подяки і додає до трофеїв полювання двох ведмежат, що були у леговищі. Після полювання всі збираються в мисливському таборі, а потім вирушають додому.

Розділ 2
Зміст:
Боярин Тугар Вовк і його дочка Мирослава, разом із провідником молодим парубком Максимом Беркутом повертаються з полювання додому. Разом вони проходять спочатку околицями, а потім і самим селом Тухля в Запалій долині. Село дуже мальовниче знаходиться в ущелині поряд з ріками Опір та Стрий. В селі люди живуть дуже охайно, ведуть впорядковане господарське життя.
В селі пішоходи зустрічають старців, що запрошують на копу (збори) усіх, зокрема Тугара Вовка. Спочатку боярин планує ігнорувати копу, бо не хоче, щоб його судили смерди-холопи. Але Максим переконує його все ж прийти на ці збори.
По дорозі вони зустрічають моторошне місце з дивним величезним каменем, який називають Сторож. Максим каже, що це їх святиня і розповідає легенду про Сторожа і Морену. Колись ущелина де зараз село була як мертве озеро де не живе нічого — царство Морени, богині смерті. Але дух продовбав в скалі отвір і випустив ту воду. Морена перетворила його за це в камінь. Після цього землі стали плодовиті і живі, а люди вірять, що Морена ще прийде і тоді Сторож упаде на неї і знову так допоможе людям.
Максим в кінці дороги вирішується попросити у Тугара Вовка віддати за нього дочку. Це стає величезною несподіванкою для батька дівчини і робить його шалено лютим. Він ображає хлопця за його простолюдинство, каже що він не рівня. Максим шкодує, але готовий змиритися. Проте Мирослава втручається в ситуацію, цілує Максима на очах у батька і обіцяє перед сонцем, що буде з Максимом попри незгоду батька. Максим молиться сонцю. Всі йдуть по домівкам.

Розділ 3 (частина 1)

Розділ 3 (частина 2)

Зміст:

В селі Тухля місцем проведення зборів є майдан біля старої липи під якою витікає джерело з доброю водою. Це місце обладнано сидіннями для старійшин і підвищенням для бесідника. На копу допускаються усі бажаючі, але рішення приймають старці-батьки родин. Розпочинаються збори, першим виходить Захар Беркут.
Захар беркут 90 літній старець, що користуєтсья пошаною у громади. Він ще з юнного віку хотів приностит користь людям. Вивчився на лікаря у монаха, мандрував світом здобуваючи досвід. Потім повернувя в рідну Тухольщину з метою розбудувати тут гарне громадське життя, цим займайється він 70 років і досягає успіху. Він лікує, радить, будує дороги між громадами тощо.
Далі описується ситація, яка становить загрозу громадському далу. Це бояри, яких наділяє владою і землею князь. На жаль такий боярин поселяться в Тухлі. Це Тугарин Вовк. Громада села через його неприйнятну поведінку злиться на нього і хоче піддати його суду на копі. Захар Беркут дуже переживає, оскільки що би не вирішив суд, всеодно громада в небезпеці. Він виголошує промову перед громадою, щоб мотивувати їх бути єдними і боротися за свої свободи до останнього. Пояснює це він на прикладі їх знамена на якому є ланцюг та хоругва червоного кольору.
__
Боярин Тугар Вовк прийшов на копу в селі Тухля де відбувається громадський суд над ним. Попередньо до його приходу бесідник Захар Беркут виголошує промову по небезпеку для громади і необхідність відстояти свої права за будь-яку ціну. Далі Захар Беркут веде бесіду з Тугаром вовком, намагаючись переконати його, що він не має права чинити владу над громадою в Тухлі по дорученню князя, а повинен зважати на громаду і тоді він може бути її членом як рівний серед рівних. Боярина це звісно зовсім не влаштовує. В розмові випливають питання необхідності обєднання перед загрозою навали монголів. Тугар пропонує забути образи і погодитися на керівництво ним як воєноначальником. Проте громада вирішує перевірити його репутацію щодо попередніх битв. Один з членів громади каліка знав його і почав свідчити про те, що Тугар зрадник, але боярин не дає йому завершити і розрубує йому голову сокирою прямо на суді. Громада засуджує його до вигнання із зруйнуванням його будинку. Далі копа продовжується нарадою з сусідніми селами. Усі просять допомоги у тухольців, проте Захар каже, що в першу чергу кожен має боронити себе, а як досягне успіху тоді вже йти на поміч сусідам. Він вселяє віру в зневірених представників і радить підготуватися до приходу монголів, забираючи контроль і владу у бояр, які ймовірно можуть зрадити громади. Копа завершується.

Розділ 4 (частина 1)

Розділ 4 (частина 2)

Зміст:
На Русь розпочалась навала монголів і вже розорена частина міст. Мета монголів — підкорення угорської держави. Для цієї мети вони розділили військо на 3 частини, щоб напасти з кількох сторін. Тугар Вовк з дочкою виїжджає з Тухлі. Мирослава не здогадується про те куди вони їдуть і про те, що сталося на копі. Вона милується природою. Тугар заводить розмову про тухольців. Між дочкою і батьком зав’язується спір. Мирослава дізнається в ньому, що їх вигнали з Тухлі і йти їм нікуди. Вона намагається вмовити батька якось помиритися з тухольцями. Але Тугар планує помсту. Вони приїздять до краю табору монголів і Тугар каже шокованій Мирославі, що це їх союзники. Мирослава все ще намагається переконати батька не ставати зрадником краю. Але він не слухає. Коли дочка почула, що батько знає монгольську мову і впевнено спілкується з вартою, то все зрозуміла. Насправді її батько вже 10 років зрадник і чутки, що ходили про це в Галичі є правдою. Мирослава в розпачі. Тугар веде її в табір монголів.
___
На Русь розпочалась навала монголів і вже розорена частина міст. Мета монголів — підкорення угорської держави. Для цієї мети вони розділили військо на 3 частини, щоб напасти з кількох сторін. Тугар Вовк з дочкою виїжджає з Тухлі. Мирослава не здогадується про те куди вони їдуть і про те, що сталося на копі. Вона милується природою. Тугар заводить розмову про тухольців. Між дочкою і батьком зав’язується спір. Мирослава дізнається в ньому, що їх вигнали з Тухлі і йти їм нікуди. Вона намагається вмовити батька якось помиритися з тухольцями. Але Тугар планує помсту. Вони приїздять до краю табору монголів і Тугар каже шокованій Мирославі, що це їх союзники. Мирослава все ще намагається переконати батька не ставати зрадником краю. Але він не слухає. Коли дочка почула, що батько знає монгольську мову і впевнено спілкується з вартою, то все зрозуміла. Насправді її батько вже 10 років зрадник і чутки, що ходили про це в Галичі є правдою. Мирослава в розпачі. Тугар веде її в табір монголів.

Розділ 5

Зміст:

Максим Беркут разом з тухольськими молодцями вирушив до оселі боярина Тугара Вовка, щоб вчинити за велінням громади — розібрати помешкання воєводи. Проте він памятає, що там живе Мирослава — дівчина, яку він кохає. З цього протиріччя він страждає але готується до найгіршого, в тому числі до своєї загибелі від рук боярина. Проте, на щастя, коли гурт наблизився до помешкання, на дворі лише стояли похмурі дружинники. Тухольці для попередження вистрілюють з луків в бік дружини, проте дружина не чинить їм опору, але приєднується до них і бажає отримати прихисток Тухольської громади. Тому, всі разом оглядають будинок і перед розбиранням влаштовують дружній обід, під час якого всі помічають небезпеку — кінних монголів. Всі готуються до битви і займають позиції в будинку, щоб стріляти. На початку бою тухольці разом з дружиною добре дають собі раду і відбивають напад монголів, але вороги підступають з боків, звідки не можна стріляти. Захисникам доводиться валити стіну на голови ворогів, але тим самим вони позбавляють себе укріплення. Напад монголів відбито і вони починають тікати в напрямку до прірви, тухольці біжать за ними, проте за тухольцями їде Тугар Вовк разом з великим загоном. Тухольці перемагають монголів що втікали біля прірви, але тепер до прірви їх піджимає Тугар Вовк і нещадно рубає своїх колишніх дружинників. Максим наказує скидати в прірву монгольські трупи і на них стрибати для порятунку, так всі роблять. Тугар загороджує тракт, щоб тухольці не втекли, а сам спостерігає зверху за битвою. Він наказує монголам вбити всіх, окрім Максима, а його взяти в полон. Переважаючі сили монголів зробили свою справу, все стається за наказом Тугара Вовка, до захоплення Максима в полон він сам докладає свою руку.
___
На Русь розпочалась навала монголів і вже розорена частина міст. Мета монголів — підкорення угорської держави. Для цієї мети вони розділили військо на 3 частини, щоб напасти з кількох сторін. Тугар Вовк з дочкою виїжджає з Тухлі. Мирослава не здогадується про те куди вони їдуть і про те, що сталося на копі. Вона милується природою. Тугар заводить розмову про тухольців. Між дочкою і батьком зав’язується спір. Мирослава дізнається в ньому, що їх вигнали з Тухлі і йти їм нікуди. Вона намагається вмовити батька якось помиритися з тухольцями. Але Тугар планує помсту. Вони приїздять до краю табору монголів і Тугар каже шокованій Мирославі, що це їх союзники. Мирослава все ще намагається переконати батька не ставати зрадником краю. Але він не слухає. Коли дочка почула, що батько знає монгольську мову і впевнено спілкується з вартою, то все зрозуміла. Насправді її батько вже 10 років зрадник і чутки, що ходили про це в Галичі є правдою. Мирослава в розпачі. Тугар веде її в табір монголів.

Розділ 6

Зміст:

Захарові Беркуту наснився дивний сон, в якому під час свята “Сторожа” на нього покотився цей велетенський камінь. Прокинувшись він не міг зрозуміти до чого цей сон, але незабаром прийшли новини від пастухів, що коло будинку боярина чули якісь крики і бачили якихось чорних людей. Молодіж, яка пішла туди на розвідку, повернулася з новинами, що біля будинку Тугара Вовка багато вбитих людей, а ще там монголи. Одразу вся Тухля зібралася на нараду. Молодь рвалася у бій, вони хотіли захищати вхід до рідного села до кінця, але Захар Беркут сказав, відбити їх, звичайно, можна, але їх треба розбити, проте ніхто не вірив, що це можливо. Проте, в цей самий момент в Тухлю прийшло підкріплення з юнаків з інших сіл, які хотіли боронити рідний край. І майже одночасно на раду приїхала Мирослава, дочка Тугара Вовка. Вона повідомила, що щойно приїхала з дорученням від полоненого Максима Беркута, якого підступом захопили монголи. За його планом тухольці повинні забрати з села все цінне і дали монголам зайти в нього, а після цього повинні закрити вороже військо в кітловині і там вибити його. Ідея сподобалася всім тухольцям і її швидко почали реалізовувати.

Коли монголи зайшли в Тухлю, людей, худоби і їжі там вже не було, проте коли Бурунда з Тугаром і частиною війська рушили до виходу з села вище дорогою, виявилося, що там — засіка і пройти неможливо, а на них полетіло каміння. Монголи почали стріляти з луків, але каміння однаково продовжувало падати зверху і нищити військо. Тоді монголи зробили величезну драбину і спробували піднятися вгору, але Мирослава підказала, що коли монголи будуть майже зверху, з луків перестануть стріляти і тоді всім разом треба скинути монголів разом з драбиною. Так і було зроблено, монголи попадали і порозбивалися, а зверху в них полетіло каміння. Бурунда був розгніваний, він сказав Тугарові, що це він винуватий і що він привів їх у пастку і щоб він шукав вихід із ситуації. Монголи спалюють Тухлю. За пожежею в розпачі спостерігає знесилений Максим. Тугар згадує про Максима і хоче його використати для обміну, а тому Максима приводять до Тугара для розмови, проте Максим не бажає брати участі в безглуздій затії. Приходить Мирослава, втішає Максима, відволікає батька, щоб він вийшов і розказує Максимові, що його план працює, що вона розказала тухольським майстрам як зробити машини для метання каменів, бо в Галичі бачила такі. Максим дуже дякував їй, називав її рятівницею Тухлі, але Мирослава сказала, що то — дрібниці і справжній рятівник — Захар Беркут, який вигадав щось дивовижне. Мирослава пропонувала Максимові рятуватися в її одязі, бо вважала що вона в безпеці поруч з батьком, але Максим не погодився, бо не хотів ризикувати її життям. Незабаром повернувся Тугар Вовк від Бурунди, який знехотя погодився на проведення перемовин з тухольцями.

Розділ 7

Зміст:
Мирослава разом з Тугаром Вовком пішли на перемовини з тухольцями. В лісі чувся стукіт сокир, Тугар здивувався, а Мирослава сказала, що то — дрова рубають. Спочатку вони пройшли весь монгольський табір, а тоді, непомітною стежкою піднялися вгору, де були тухольці. Аж тут Тугар побачив метавки — метальні машини, які виготовлялися тухольцями і дуже здивувався, що селяни знають про існування таких машин. Пізніше він запитав у Мирослави і вона зізналася, що то вона навчила майстрів їх робити. Тугар розумів, що з метавками монголам важко буде боротися проти тухольців, але він був гордий з того, що це його дочка навчила. Вони йшли до старійшин села і особисто до Захара Беркута, щоб обміняти його сина Максима на можливість проходу далі тухольським шляхом. Старішини села зараз знаходилися на місці, яке раніше було язичницьким капищем і, хоч всі тухольці були охрещені, час від часу дехто все ще звертався з молитвами до давніх, рідних богів, хоча таких людей ставало з часом менше: старці помирали зі знаннями, а молодь уже про них не знала. Одним із таких старців був і Захар Беркут, а знання і любов до рідної віри отримав під час навчання в монастирі, коли хотів стати цілителем. Мирослава і Тугар прийшли до старійшин і Тугар розповів, що пропонують монголи, адже їх мета — угри, які були васалами Чингіз-хана, а тепер відмовлялися від покори, а зовсім не тухольці. Хоч як важко Захарові Беркуту було слухати про сина, він запропонував раді обговорити це питання. Захар Беркут був категорично проти такого обміну, адже таким чином Тухольська громада зраджувала своїх союзників — ті села, які йшли вище тухольським шляхом, а вони ж надали допомогу тухольцям — відправили півтисячі юнаків на захист Тухлі, а крім того монголи були у вразливому положенні і їх можна було перемогти тут, але не в іншому місці. Рада погодилася з Захарм Беркутом, хоча як батьку, який любить свого сина, йому важко було відмовлятися від такого обміну. Рада переказала все Тугарину Вовку і він разом з Мирославою рушили назад до монгольського табору. Відійшовши, Мирослава стала просити батька, щоб він не йшов до монголів, бо ті його вб’ють, а тухольці пробачать, якщо він стане на їх бік під час битви. Проте, Тугар Вовк вирішив, що він сам повернеться в монгольський табір, а Мирославі сказав лишатися тут, врешті Максим лишався в полоні і Тугар ще мав надію. Тим часом Захар Беркут зібрав всіх людей і рушив у бік Сторожа — велетенського каменя, якого поважали тухольці як свого захисника. Захар Беркут наказав востаннє вшанувати Сторожа, свого давнього скам'янілого володаря велетнів, що переміг злу Марену і наказав валити камінь. Всі разом робили цю роботу і сил заледве вистачило, щоб камінь впав і загородив потік річки. Хлопці додатково закидали русло, щоб річка повністю спинилася, а в цей момент в горах йшла сильна злива. Захар Беркут проказав молитву Дажбогу-сонцю, що сходило і просив надати сил всім перед майбутньою битвою з монголами і цю молитву чули всі.

Розділ 8

Зміст:
Тугар Вовк повернувся в монгольський табір, в наметі його чекав Максим. Тугар був здивований рішенням Захара Беркута, хоча Максим його попереджав. Максим хотів волі, тому пообіцяв Тугарові показати безпечну стежку, про яку знав лише він і його батько. І знову Тугар здивувався з пропозиції від Максима, але пішов доповісти про це Бегадира. Бегадир сам захотів дізнатися про цю стежку, а тому наказав показати йому. Максим повільно повів монголів до городу свого батька. Там була кам'яна плита, під якою був прохід. Тим часом вода заливала табір монголів. Коли підземний прохід було знайдено і відкопано, його затопила вода. Максим радіючи каже, що нічого вже не вдієш. Тугар Вовк рекомендує насипати кам'яні купи і на них бути. Монголи так і роблять, поки тухольці обстрілюють їх своїми метавками. Максим зізнається Тугару, що долину скоро заллє вода і що він знав про це раніше, бо про це йому розказала Мирослава, адже таким був план Захара Беркута. Коли купи були нагромаджені, на них стали монголи відстрілюватися в тухольців і з десяток поранили, тоді Захар Беркут наказав віддалитися від небезпечних машин. Бурунда з вірним загоном військ, з Тугаром і Максимом рушає до скелі шукаючи стежку, але нічого не знаходить. В монгольськім таборі сум'яття, бійки, смерть від каміння і від зброї. Нажахані монголи шукають порятунку і бються за можливість опинитися на узвишші, топлять один одного. Більшість монгольського війська гине.

Розділ 9

Зміст:
Бурунда спитав у Тугара що їх чекає попереду і той відповів, що лише смерть. Тим часом з монгольського війська залишилися лише ті, що були на кам'яних узвишшях, які вони зробили власноручно. Проте вода повільно піднімалася і навіть ці острівці рятували лише на певний час. Тухольці запускали колоди як тарани, щоб зруйнувати ці тимчасові укріплення монголів і це добре працювало, бо ті, хто потрапляв у воду швидко або підхоплювався стрімкою течією і гинув у вирі, або отримував каменюкою по голові від тухольців, коли підпливав ближче до скель. Монголи були злякані, стомлені, переважно беззбройні і швидко гинули. Тухольці, щоб пришвидшити монгольську загибель спустили на воду плоти з озброєними молодцями, які підпливаючи до острівців з монголами скидали їх у воду рогатинами, або стріляли з луків. Врешті залишився лише останній острівець, де були залишки монголів, Бурунда, Тугар Вовк і Максим. Тугар Вовк запропонував Бурунді торгуватися за своє життя, пропонуючи життя Максима. Бурунда погодився і Тугар почав кричати, вказуючи на Максима. Захарові було важко зважитись, всі навколо прохали його погодитись, в тому числі і Мирослава. Проте Захар Беркут був твердий: він сказав, що Бурунда — великий воєнальник і його потрібно знищити, щоб жоден з монголів більше не повернувся. Тому він сам пішов до метавки і почав її направляти на острівець, де були вороги і його син Максим. Тим часом Бурунда, зрозумівши, що це — кінець вирішує вбити Максима, вихоплює шаблю і замахується на хлопця, але в останній момент Тугар Вовк вихоплює меч і відрубає руку Бурунди разом з шаблею, Бурунда зі злістю кидається на Максима і вони падають у воду, а камінь з метавки, яку направляв Захар Беркут падає на острівець, де гинуть всі. Хлопці на плотах помічають Максима, що виплив на поверхню, підбирають його і пливуть до тухольців на березі. Захар Беркут радо зустрічає сина, але каже, що його час на землі завершений і його кличе Сторож. Він каже Максимові потурбуватися про Мирославу і каже промову до народу, де говорить про важливість єдності, говорить про прийдешні часи, коли ця єдність пропаде і народ стане залежним, але врешті звільниться. Він наказав пам'ятати що сталося і переказувати дітям, щоб це все не забулося. Після цього він тихо помер. Ніхто за ним не плакав, бо помер він щасливою людиною, а поховали його в тій печері, де було язичницьке капище і замурували вхід.