Робін Гуд. Давні англійські легенди.

1160 рік. В родині королівського лісника Х'ю Фітзу поблизу містечка Локслі народився син Роберт. Як тільки почав ходити гуляв з батьком по Шервудському лісі, вчився стріляти з довгого лука, робити стріли. Батько часто розповідав історії про Зеленого Віллі-розбійника, який полював на оленів і зовсім не боявся лісників та королівських законів. Мати Роба була з благородної родини і навчала його читати, писати і хотіла, щоб він став значною особою при дворі короля. Роб мав двох друзів — двоюрідний брат Віллі Геймвел та дочка графа Хантінгдонського — Маріан Фітцуолтер. Одного дня троє батькових ворогів - граф Хантінгдонський, шериф Нотінгемський і єпископ Герфорда наговорили про нього королю і він втратив свою посаду та майно, а сам потрапив до вязниці. Роб і його мати були змушені податися до родичів у Геймвел-Лодж. За кілька місяців мати Роберта померла, а за кілька місяців після неї помер батько у вязниці. Пройшло два роки. Віллі Геймвела відправили навчатися, Маріан Фітцуолтер відправили до королівського двору королеви Елеонори. Роб залишився без друзів. Одного дня дядько, який його дуже любив розповів Робові про змагання лучників у Ноттінгемі, за перемогу в якому давали посаду лісничого і дарували цінний приз - золоту стрілу. Роберт зібрався і вирушив у дорогу. Проходячи повз Шервудський ліс Роб пересікається з гуртом лісників на чолі з Головним лісничим, якого Роб одразу впізнав, адже саме він вигнав його родину з дому і саме він посів батькову посаду. Лісники пили пиво з пирогом. Головний лісничий став насміхатися з Роба і його іграшкового лука та бажання перемогти в стрілецькому змаганні і запропонував йому позмагатися з ним в стрільбі і почав висувати дурні умови. Коли на галявину вийшли олені Роб вистрілив і поцілив у ватажка стада, чим всіх здивував і розлютив, адже на оленів полювати міг лише король. Роб одразу став злочинцем. Головний лісничий вистрілив йому у спину і схибив, розлютивши Роба, а він у відповідь - не схибив і застрелив кривдника на смерть. Роб втік. Через деякий час він зайшов до будинку старої вдови, яку знав раніше і розповів їй свою історію. Вона розказала про своїх трьох синів, які стали злочинцями через впольованого оленя і які тепер живуть в лісі разом з гуртом інших відважних сміливців. Роб захотів приєднатися до них. Увечері удовиченки навідали матір і поговорили з Робом. Він їм сподобався. Вони сказали, що їх ватага не має ватажка і якщо хтось переможе на змаганнях і зможе одурити шерифа, той неодмінно стане ватажком. Роб сказав, що зробить це. Коли Роб дістався Ноттінгема, він змінив одяг і зовнішність, став схожим на жебрака. На базарній площі він почув оголошення, що за його голову обіцяно сто фунтів. В місті відбувався ярмарок і незабаром почалися змагання. Жебрак виділявся своїм вмінням, конкуренцію йому складав лише одноокий здоровань, що недбало стріляв. Врешті Роб переміг. Шериф запропонував йому посаду лісничого, проте Роб відмовився. Шериф нагородив його золотою стрілою сподіваючись, що віддавши цей приз його дочці, Роб зробить її королевою дня. Проте Роб не зробив і цього, подарувавши стрілу Маріан, яка теж була на цьому змаганні, оскільки нещодавно повернулася додому, щоб погостювати. Глядачі були в захваті, Маріан його впізнала і назвала Робом у каптурі, або Робіном Гудом. Роб майже миттєво зник у натовпі сильно розгнівивши шерифа. Коли Роб прийшов до розбійників у ліс, удовиченки спитали щодо новин з міста і змагань. Роб усе розповів, але стрілу показати не зміг, адже подарував її. Розбійники не дуже повірили словам, але коли з-поміж них вийшов одноокий здоровань, але вже з двома очима і переповів всю історію Роба, всі повірили. Після цього Роба обрали ватажком ватаги і дали нове імя - Робін Гуд, як його назвала прекрасна королева дня Маріан.

Ціле літо Робін Гуд та його ватага провели в Шервудському лісі. Шериф намагався боротися з бунтівниками, але врешті покинув цю справу, бо зазнав невдачі. Селяни спершу боялися розбійників, але врешті зрозуміли, що ті грабують не бідняків, а пригноблювачів. Ватага розрослася до вісімдесяти людей і вороги врешті перестали турбувати розбійників. Спокійне життя швидко набридло Робінові і одного дня він, взявши лук і сагайдак, сповістивши свою ватагу, вирушив на прогулянку в бік Ноттінгему і застеріг розбійників дослухатися до звуків його ріжка. Йдучи дорогою він звернув на знайому стежку і пішов нею, щоб скоротити дорогу. Стежка проходила повз дрібний потічок, але після останніх дощів він став ширший і значно бурхливіший. Роб перескочив через болітце на колоду, з іншого боку назустріч йому рухався високий чоловік з великим дубцем у руках. Вони зустрілися просто на середини колоди. Робін почав вимагати, щоб здоровань поступився дорогою, здоровань не схотів. Тоді Роб сказав, що зараз провчить його і стрибнув назад до дерев, вирізав собі великий кий і знову вийшов на середину. Двоє впертюхів почали змагатися на киях. Робін був дуже верткий і спритний, його суперник був дуже сильний, ніхто за пів години не поступився. Врешті велетень почав втомлюватися і вирішив робити наступ, проте Роб скористався миттю і добре влучив по ньому. Велетень зігнувся, Роб втратив пильність і в цей момент здоровань зробив удар у відповідь і влучив по голові. Роб заточився і впав у потік. Велетень засміявся, але одразу ж прийшов на допомогу і простягнув свій кий, щоб витягти його на сухе. Коли Роб прийшов врешті до тями, вони розговорилися, а тоді він подмухав у свій ріг, підкликаючи свою ватагу. Прибігли розбійники і Вілл Стютлі запитав, чому отаман весь змоклий? Роб пояснив ситуацію і Віл Стютлі запропонував скупати і незнайомця, якого одразу схопили і пожбурили на середину потоку. Велетень швидко вибрався і незабаром Вілл теж опинився у воді, а за ним ще троє розбійників. Робі Гуд припинив цю боротьбу і запропонував помиритися зі славетним борцем на киях. Велетень погодився, Робін назвався, а велетень зізнався, що Робіна Гуда він і шукав, бо хотів доєднатися до ватаги, але після останніх подій, мабуть, це вже неможливо. Робін Гуд запевнив, що це змагання зовсім не привід, щоб не потоваришувати і тоді спитав як звати здорованя. Той відповів, що він - Джон Малий, на що Вілл Стютлі пожартував: він набрав води з потоку і хлюпаючи на Малого Джона сказав, що віднині нарікає "це малятко" Маленьким Джоном, що викликало загальний щирий сміх. Опісля ватага повернулася до Розлогого дуба, де інша половина ватаги готувала двох впольованих оленів. Вечір пройшов за бенкетом з олениною та чорним пивом, адже ватага поповнилася ще одним гарним розбійником.

Наступного дня погода зіпсувалась і розбійники не відходили далеко від печери. А на третій день шерифові люди влаштували засідку. Вілл Стютлі з товаришами вполювали гладкого оленя і збиралися забрати здобич. як зненацька в них полетіли стріли. Розбійники і собі у відповідь обстріляли шерифових людей так, що вони повтікали. Шериф страшенно злився що його люди бояться розбійників і обіцяв їм показати... Через день зник Маленький Джон і ніхто не міг його знайти, пройшло два дні і він так і не зявився. Роб вирішив піти у розвідку. Він попередив товаришів, що збирається в Ноттінгем, щоб дізнатися останні новини. Робін як завше вирушив один, але наказав про всяк випадок чекати його в лісі навпроти західної вежі наступного дня. Він вийшов на дорогу і почув якийсь шум. Незабаром він побачив віз із конякою, на якому була купа м'яса. Робін зупинив різника і спитав хто він і куди їде. Різник відповів, що в Ноттінгемі ярмарок і він їде продавати м'ясо. Робін відповів, що він - Робін Гуд, різник злякався, що його пограбують, але Робін заспокоїв його і запропонував купити у нього все - віз, м'ясо, коня і за п'ять фунтів. Різник погодився і вони додатково обмінялися одягом і Робін Гуд як різник вирушив у місто. На базарі він зразу поїхав де стоять різники і почав свою дивовижну торгівлю: він почав закликати покупців і продавати їм м'ясо за безцінь, або за поцілунки від молодиць і дівчат. Такий продавець одразу привернув загальну увагу: покупці радо купляли товар, а інші різники дивувалися такому безумству. Врешті вони підійшли до Роба і сказали, що він повинен вступити в їх гільдію і запросили його на звану вечерю в замку шерифа. Робін радо погодився. Він швидко розпродав усе, що залишилося, залишив віз і коня у заїзді, а сам вирушив у замок шерифа. Шериф часто влаштовував звані вечері для різних гільдій, оскільки від продажів мав свій зиск. Шериф посадив Робіна біля себе, бо різники нашепотіли йому про його пришелепкуватість і тому зажерливий шериф очікував на цікавий вечір. Робін поводився голосно і всіляко розказував про свої багатства: мовляв, у нього пятсот голів худоби, з якою нема що робити, от він і став різником, але продавати він не вміє, тому залюбки продав це стадо за двадцять золотих. Шериф розумів, що такого дурника все одно хтось ошукає, то чому не він? Тому шериф сказав, що залюбки викупить худобу, якщо не знайдуться покупці, на що Робін почав дякувати і вихваляти його. Тоді шериф сказав, щоб Робін приводив стадо, але Робін відповів, шо це неможливо, бо їх важко зібрати, але сам шериф, коли хоче, може приїхати недалеко і обрати найкращих тварин. Шериф погодився і запропонував Робіну переночувати в його замку, а завтра зранку здійснити купівлю, Робін погодився. В цей момент в зал бенкету відкрилися двері і зайшов служник. Це був Маленький Джон. Робін і Джон одразу впізнали один одного, але удали, що незнайомі. До цього моменту всі гості вже спяніли і захотіли пісень і Робін влаштував їм пісні і вечір вийшов веселий. Увечері в коморі Робін зустрівся з Малим Джоном, проте далі мова йтиме про Маленького Джона і те, як він потрапив у слуги шерифа, про що буде розказано в наступній баладі.

В Ноттінгемі був другий день ярмарку і туди йшли люди. На вулицях міста були споруджені помости для двобоїв, скрізь виступали клоуни та лицедії. Місцевим уславленим чемпіоном у двобоях на палицях був Ерік з Лінкольна. Він любив похизуватися і багатьом вже дошкулив, але був непереможний. Цього разу він також вже побив багатьох і тепер пропонував усім позмагатися за шилінг, але бажаючих вже не було. Тоді Ерік помітив здоровенного незграбу-жебрака, що спостерігав за ним і посміхався. Ерік викликав на двобій жебрака, якому позичили кий для двобою. Ерік вдарив і попав по плечі незграби, той скривився, але й сам влучно поцілив по голові Еріка. Ерік зрозумів, що викликав на бій гідного супротивника і почав боротися обережніше. Двобій продовжувався довго - майже годину, його поприходили дивитися навіть продавці яток. Ерік нападав, а жебрак виключно захищався, проте зненацька жебрак вибив в Еріка кий з рук, потім вдарив по голові, а далі скинув його з помосту на землю. Це викликало загальний захват, бо Ерік багато кому дошкулив, всі почали пропонувати жебракові гроші, їжу, пиво. Пізніше почалися змагання зі стрільби з луку, на них прийшов і цей жебрак. Герольд оголосив правила змагань - по три постріли кожному стрільцю і приз змагань - два вгодованих бичка. Коли дійшла черга стріляти жебракові, він запропонував свою ціль - взяв гілку, очищену від кори і відніс на інший кінець поля, за сто кроків далі від встановленої мішені і запитав, чи може хто влучити. Один з лучників спробував, але не попав, жебрак, в свою чергу, несхибно влучив у встановлену лозину. Шериф, побачивши такого стрільця одразу ж запропонував йому влаштуватися до нього в слуги. Жебрак погодився, назвав себе Рейнольдом Грінліфом з Голдернеса і подарував усім глядачам свій приз - двох бичків - для загального бенкету, чим викликав загальне захоплення. За особою Рейнольда Грінліфа переховувався Маленький Джон і він одразу пообіцяв собі, що буде найгіршим слугою шерифа. Так і сталося. Він був дуже лінивим, майже нічого не робив, зате залюбки споживав харчові запаси шерифа і його вино. Врешті настав вечір, коли був влаштований бенкет для різників і Маленький Джон цілий день пролежав і лише в кінці бенкету вирішив винести вино до зали і поглянути на шерифових гостей. Поки він ніс тацю з вином, більшість рідини опинилося в його череві. Коли він ввійшов до зали, здивувався, побачивши Робіна Гуда, але удав, що не знає його, пізніше ввечері він з ним зустрівся і поговорив. Вже пізно увечері Маленький Джон зрозумів, що голодний і подався до комори. В коморі був економ, який зачиняв двері до їжі. Джон попросив поїсти, економ відмовив давати їжу ледацюзі. Джон зламав двері до комори і відштовхнув гладкого економа і дістав паштет з оленини та печеного фазана і наготувався їсти. В цей момент сюди навідався кухар, який почув гомін і побачив що відбувається. Кухар обурився і кинувся захищати їжу від голодного нахаби. Почався двобій, під час якого було розбито посуд, все розкидано та зруйновано. Врешті бійці витягли короткі мечі і почали фехтувати. Змагалися вони з годину і ніхто не міг перемогти. Врешті Маленький Джон запропонував зробити перерву і поїсти. Кухар погодився і вони зробили перерву на перекус. Після паштету і фазану з вином обидва подобрішали. Кухар запропонував змагатися далі, але Маленький Джон сказав, що меч кухаря заслуговує набагато кращого застосування. Кухар запитав для кого ж потрібен його меч і в цей момент туди зайшов Робін Гуд і сказав що для нього потрібен його вправний меч.

Кухар був вражений зустріти Робіна Гуда в домі шерифа. Маленький Джон теж нарешті познайомився з кухарем, якого звали мірошниченком Мачем. Робін Гуд запропонував двом колишнім супротивникам негайно йти до Шервудського лісу до розбійників з наказом готуватися до шанованих гостей, а сам він вирішив повернутися до своєї кімнати і чекати ранку. Так і сталося. Мач і Джон взяли лантух, позбирали найкращий шерифів срібний посуд і вирушили в ліс, а Робін Гуд повернувся до своєї кімнати. Наступного ранку економ був у такому стані, що навіть не помітив зникнення срібного посуду, а шериф усю ніч марив про худобу, куплену за безцінок у простака, тому зранку вже не міг дочекатися коли це станеться, а Робін Гуд вкотре зіграв із себе дурника. Тому дуже скоро Робін Гуд на возі різника і шериф верхи на своєму коні виїхали за ворота міста в бік Шервудського лісу. Робін насвистував веселі мелодії і чим далі їхали ці двоє, тим веселіші ці мелодії ставали. Шериф спитав у Робіна чого це він, а той розказав, що від страху, адже зовсім нещодавно зустрів на цій дорозі Робіна Гуда, який хотів у нього забрати віз, коня і одяг, бо захотів стати різником. Коли вони завернули за поворот, побачили стадо вгодованих оленів і Робін Гуд вказавши на них сказав шерифові, що це - і є його худібка і вона - чудова. Шериф сказав, що краще хай різник їде своєю дорогою, а він поїде своєю, але Робін Гуд відповів, що багато старався, щоб затоваришувати із шерифом і тепер хоче познайомити його зі своїми друзями, взяв за повід шерифового коня і подмухав у свій ріжок. Звідусіль зашуміло гілля і листя і за мить навколо стояло сорок йоменів. Один з них вийшов і вклонився вітаючи свого ватажка та шерифа і шериф впізнав Рейнольда Грінліфа, якого одразу звинуватив у зраді, але Маленький Джон відповів, що шериф був не дуже гостинний із ним, а от він радо зустріне шерифа у себе. Всі разом рушили до лігва розбійників. Вони довго йшли, постійно звертаючи, так що шериф зовсім загубився і врешті вийшли на галявину з крислатими дубами, де горіло вогнище і сиділи ще сорок розбійників. Шерифа посадовили на горбку, разом із Робіном і поки готувався бенкет, його розважали двобоями на палицях та стрільбою з луків. Шериф настільки захопився видовищем, що забув де він перебуває. Потім прийшов Мач з наїдками, чим ще більше здивував шерифа, адже мусив зараз перебувати в посудомийні в Ноттінгемі. Але шерифа обурило те, що їжу подали на його срібному посуді. Проте Робін заспокоїв його і шериф спокійно долучився до загальної трапези. Настав вечір і шериф почав дякувати за частування і збиратися додому, але Робін зупинив його нагадавши про купівлю худоби і про оплату бенкету в лісовій таверні. У шерифа було двадцять золотих на купівлю худоби і двадцять додатково, про що він чесно повідомив. Робін сказав, що худоба залишиться в лісі для розбійників і для короля, а за обід доведеться сплатити двадцять золотих. З шерифа взяли гроші, а Вілл Стютлі зажадав кдятви від шерифа, що він ніколи не заподіє розбійникам лиха у Шервудському лісі. Шериф поклявся і Робін Гуд вивів його коня по заплутаній в кущах стежці назад на дорогу і попрощався з ним.

Одного погожого ранку, невдовзі після того, як розбійники провчили шерифа, Робін Гуд і Маленький Джон йшли недалеко від тієї кладки, де вони вперше зустрілися і пішли в бік струмка. День був сонячний і дуже сухий, хотілося пити. Біля струмка вони сіли відпочити. Зненацька вони почули мелодійний свист - хтось безтурботний простував крізь ліс. Коли Робі поглянув на перехожого, а це був гарно вбраний юнак у все пурпурове, то одразу вбачив у ньому котрогось з королівського почту, який напрошувався, щоб його пограбували. Маленький Джон сказав, що цей юнак не виглядає беззахисним слабаком, але Робін був певен у протилежному, а тому вийшов на стежку, щоб влаштувати жарт. Він перестрів юнака і сказав, що він - громадський збирач податків і йому потрібно негайно перевірити його гаманець. Юнак відмовився, бо, мовляв, гроші йому потрібні і самому, тоді Робін сказав, що примусить в його показати гаманець іншим, біль болісним способом. Хлопець відповів, що готовий захищатися і витягнув свій меч, на що Робін відповів, що зброя - непотрібна, достатньо змагання на киях. Юнак поклав меч і пішов у гайок, де вирвав з коренем молоденький дубок, здивувавши навіть Маленького Джона, який за цим всім спостерігав з-за кущів і хихотів. Почалася бійка. Обидва борці були надзвичайно вправні і здійняли хмару куряви. Робін Гуд влучив трічи, але суперник встояв, а от суперник влучив двічи - спочатку по пальцях, а потім по ребрах так, що Робін ледь дух не випустив. Після цього вийшов Маленький Джон і зупинив двобій. Робі Гуд визнав, що його суперник - чудовий боєць і тепер його ніхто не займатиме в цьому лісі. Поки Роб відмивався в струмку, юнак прислуховувався до його голосу і придивлявся до нього, а тоді спитав, чи він не Робін Гуд. Робін підтвердив припущення юнака, тоді той спитав чи він не впізнає його і хіба він не бував у Геймвелл-Лоджі?.Тут Робін врешті впізнав свого двоюрідного брата і товариша по дитячим іграм Вілла Геймвелла. Робін розпитав про дядечка, про те, чому Вілл тут і про Маріан. Вілл відповів, що Маріан дуже подобається його подарунок - золота стріла, хоча через це її не любить шерифівна, і вона дуже цінує дні проведені разом. Щодо дядечка Вілл сказав, що він - все ще міцний, але страждає від ревматизму. А про себе розповів таку історію: поки він вчився в школі у дядечка завівся економ, який весь будинок і все господарство прибрав до своїх рук. Коли Вілл повернувся зі школи, економ "крутив перед ним хвостом" і не виказував зневаги до господаря, але одного разу, коли Вілл випадково почув під вікном як економ називає його батька "старим впертим дурнем" він не стримався і заскочив у вікно, а потім вдарив економа, який тут-таки й вмер. Вілл мусив втікати з рідного дому, щоб шериф не зміг цькувати його батька за вчинене сином вбивство. Тому Вілл - поза законом і йшов до Робіна, щоб приєднатися до його ватаги.Роб радо прийняв брата, дав йому нове імя - Вілл Пурпуровий після клятви у вірності справі, якій служила ватага Робіна Гуда.

Робінові розбійники щодня тренувалися не лише стрільбі, але й бігу, стрибкам, кулачному бою, бою на киях та мечах. Завдяки цим тренуванням ватага стала непереможною у всій Англії. Робін намагався збирати у ватагу наймайстерніших бійців на різних видах зброї, про яких дізнавався, для цього він з ними зустрічався, випробовував їх і пропонував приєднатися. Одного разу, під час лісових змагань Маленький Джон поцілив оленя з пятисот кроків. Робін сказав, що кращого пострілу в житті не бачив, на що Вілл Пурпуровий сказав, що один монах з Фаунтейнз легко побив їх обох. Робін одразу запалився знайти цього ченця Тука, щоб приєднати його до своєї ватаги. Він вдягнув обладунок, взяв меч, лук і шолом і вирушив на пошуки ченця. Робін вийшов на галявину, за якою протікав струмок. Течія в струмку була повільна і Роб подумав, що він глибокий. Намокати він не хотів, бо обладунок міг заіржавіти, тому сів на березі і став чекати. Незабаром він почув суперечку між двома чоловіками: що краще пудинг, чи пиріг із мясом? Голоси у чоловіків були однакові і вони наближалися до струмка. Незабаром на берег вийшов огрядний, смішний на вигляд, проте дуже міцний монах у рицарському обладунку з величезним пирогом, сів і почав готуватися його їсти. Голодний Робін вигукнув, щоб монах зупинився і переніс його через потік. Монах схопився був за меч, але коли побачив направлену на нього стрілу, погодився перенести Робіна. Робін виліз йому на спину і переправився, а після подякував, проте на іншому березі монах вихопив меч і сказав, що перевірить його вдячність: оскільки його духовні справи важливіші за мирські справи Робіна, а йому потрібно на інший бік, тому Робін повинен його перенести на інший бік джерела. Робін почав жалітися на слабке здоровя і монах зняв із себе обладунок. Робін поніс важезного ченця через струмок, проте на іншому боці він вихопив меч і зажадав знову верхи переправитися через струмок, погрожуючи мечем. Ввічливий монах знову підставив спину і поніс Робіна, але на середині струмка він крутнувся і пожбурив Робіна у ковбаню, а сам пішов до свого обладунку. Робін ледве виплив на берег і в страшному гніві почав стріляти в монаха з лука, а той заховався за сталевим щитом і напучував його, сміючись з нього. Коли в Робіна кінчилися стріли, він почав сварити монаха і викликати на двобій на мечах. Монах погодився і вони зустрілися на середині потоку. Двобій відбувався довго і ніхто не міг перемогти, бо удари блокувалися непробивними обладунками. Проте в певний момент Робін послизнувся і впав на коліна. Монах дав можливість Робіну піднятися, чим виказав повагу до супротивника і Робін вирішив припинити бій. Він попрохав подмухати в ріжок три рази. Монах погодився і тут, за мить зявилася ватага Робіна. На це монах попрохав свиснути в кулак три рази і Робін погодився. На посвист прибігло з півсотні величезних псів. Почалася дивна бійка - розбійники стріляли в псів, а ті ухилялися і приносили стріли назад. Врешті до потоку добіг Вілл Пурпуровий і почав реготати з цього видовища, вітаючись з отцем Туком. Робін був здивований, адже отця Тука він і шукав, а тому запропонував приєднатися до ватаги і пообіцяв збудувати капличку в Шервудському лісі, щоб захищати ватагу від диявольських підступів. Так до ватаги приєднався отець Тук, який виявився не лише відмінним бійцем, але і чудовим кухарем.

Отець Тук та син мірошника Мач одразу потоваришували, бо були великими знавцями кулінарії, адже один розбирався в різних корінцях і пагонах, що чудово присмачували їжу, а інший розбирався у паштетах, бо готував колись для шерифа. Того дня вони разом настільки смачний обід приготували, що Робін Гуд вийшов на прогулянку лісом з зовсім іншим настроєм. Того дня він побачив перехожого юнака, вдягненого у все пурпурове, який йшов і співав романтичну пісню про кохану, яка чекає на нього в місті. Робін Гуд зачарувався співом і подумки побажав щастя закоханому, не зачіпаючи його. Того вечора він розповів розбійникам про цього менестреля і попрохав, якщо його хтось зустріне, привести до нього. Наступного дня Мач і Маленький Джон розшукували харчі для ватаги і неочікувано натрапили на юнака, зовнішність якого описував їх ватаг, тільки цього разу менестрель був у подертому одязі і дуже сумний. Вони перестріли його і, обіцяючи що не нашкодять, привели його до Робіна Гуда. Той одразу спитав, що сталося у юнака, що він так змінився. Той розповів свою сумну історію про те, що він - Алан Дейль, менестрель, що його кохану забрав собі у замок старий рицар і хоче з нею одружитися. Робін здивувався як таке могло статися і менестрель розповів, що його кохана є власницею невеликого наділу землі, старий рицар повернувся з Палестини і користуючись привілеями захотів отримати цей наділ, а брат його нареченої з ним домовився, бо хотів отримати титул. Робін Гуд спитав, чи кохає дівчина його і юнак відповів, що кохає, бо вона подарувала йому перстень, який він зберігав сім років і зараз вони повинні були одружитися, проте люди рицаря забрали її в замок. Він кинувся до замку і почав вимагати повернення коханої, але старий рицар почав збиткуватися з нього зі стіни замку, а потім відправив своїх людей, щоб його прогнати. Він дав їм відсіч, але їх було багато і вони його побили і прогнали. Робіну і Маленькому Джону ця історія дуже не сподобалася і вони вирішили допомогти Аланові, за що він пообіцяв скласти клятву одвічної вірності розбійникам. Алан розповів, що вінчання відбудеться сьогодні в Плімптонській церкві, його проведе єпископ Герфорда. Робін Гуд скликав розбійників, спитав хто з них хоче потрапити на вінчання і, коли почув одноголосне бажання допомогти, почав давати розпорядження. Близько третьої години епископ з ризниці побачив менестреля в зеленому одязі і запитав що він за один. Той відповів, що він чудовий менестрель, що прийшов на вінчання, щоб відповідати за музику. Єпископ попрохав продемонструвати музику, але менестрель сказав, що так не можна, щоб не накликати біди на молодих. Незабаром прийшли молоді - вона - гарна молода дівчина із золотим волоссям і він - старий каліка-рицар з палкою, в якого труситься голова. Робін голосно сказав при гостях, які вже зібралися, що гіршої пари в житті не бачив, потому пропустив рицаря та його десятьох охоронців, а сам підійшов до нареченої з наміром провести її крізь церкву, щоб зичити щастя. В цей момент він повідомив дівчині, що вона скоро зустрінеться з іншим менестрелем. Єпископ зажадав музики і менестрель витяг ріжок і дмухнув три рази. Єпископ закричав, що їх одурено, що це - витівки Робіна Гуда, глядачі кинулися з церкви, охорнці до менестреля, а він - застрибнув за поруччя вівтаря, заховався в закутку і пообіцяв застрілити кожного, хто намагатиметься його перетнути. В цей момент в церкву забіг Вілл Стютлі з розбійниками, які обеззброїли охорону. Після цього в церкву зайшли Алан разом з Віллом Пурпуровим, який був у нього за дружка. Робін оголосив, що згідно із законом короля Генріха дівчина, яка виходить заміж, сама обирає собі нареченого і запропонував їй це зробити. Звісно, наречена обійняла Алана, на що Робін відповів, що так - правильно. Єпископ сказав, що він не буде вінчати, оскільки потрібно робити трічи оклики з вівтаря, а цього не було, отже - не по закону. На це Робін підкликав Маленького Джона, здер ризу з єпископа і запропонував Маленькому Джону приміряти її. Він надягнув її, вона виглядала кумедно на ньому, чим викликала сміх у глядачів, після чого Джон здійснив вісім окликів з вівтаря. Після цього Робін запропонував отцю Туку провести обряд вінчання, а єпископа Герфорда примусив поставити всі печатки в документах. Після цього молодих оголосили чоловіком і дружиною, а щасливу наречену поцілували усі розбійники.

Після весілля єпископа зачинили на хорах, охоронців - теж на хорах і на дзвіниці, старого рицаря примусили вилізти на високе дерево, а брата нареченої, за її проханням, відпустили з обіцянкою більше у справи сестри не встрявати. Селяни і слуги боялися допомагати своїм господарям майже добу, лише наступного дня випустили. Єпископ і рицар були в страшенному гніві на Робіна Гуда і поїхали до шерифа вимагати покарати злочинців. Шериф не дуже хотів, але єпископ і рицар обіцяли про все доповісти королю, тому він погодився допомагати. Військо зі ста чоловік відправилося в ліс на пошуки ватаги і їм пощастило: вони напали на маленький загін, який займався полюванням. Розбійники відступали, відстрілювалися і все було б добре, якби один з них не спіткнувся і впав, а двоє других кинулись підіймати його. За цей час їх було оточено і захоплено у полон, це були сини удови. Шериф сказав, що їх буде засуджено і страчено по закону. Робін Гуд не знав про ці події. Він вертався в ліс і випадково зустрів удову. Вона пожалілася Робіну на свою біду і сказала, що їх стратять наступного дня. Робін Гуд обурився і пообіцяв допомогти вдові врятувати її синів і своїх побратимів, найкращих розбійників. Робін прийшов до ватаги і там йому розповіли про всі події які трапились. Розбійники почали разом думати як врятувати удовиченків. Робін у роздумах вирушив з табору і випадково на дорозі зустрів старого перехожого паломника. Дід підійшов до нього, щоб отримати милостиню і Роб спитав у нього про новини. Той розповів, що в Ноттінгемі збудовано шибениці, а завтра стратять розбійників. Тут на думку Робінові прийшла в голову ідея: він попрохав паломника помінятися з ним одягом за гроші. Жебрак погодився і вони обмінялися. Наступного ранку Робін Гуд у одязі жебрака тинявся вулицями Ноттінгема. На базарній площі, те було збудовано ешафот він розпитав у охоронця про все і той відповів на всі питання. Поки вони розмовляли на ешафот прийшов подивитися і шериф. Робін спитав у нього можливості стати катом сьогодні. Шериф погодився сплатити за послуги тридцять пенсів і Роб погодився. В обід на базарну площу вийшла процесія з трьома злочинцями, катом духівником та охоронцями. Подивитися на страту прийшло багато людей. Удовиченки із завязаними руками піднялися на ешафот. Туди ж піднявся і їх кат, внизу біля сходів стояли охоронці. Шериф підняв руку, що означало початок екзекуції і кат вийшов на підвищення. Всі чекали від нього останніх слів, але він випрямився і заговорив не старечим, а молодим голосом. Він сказав, що катом ніколи не буде і зараз виголосить найголовніше. З цим він витяг ріжок і дмухнув тричі, тоді ножем розрізав мотузки і удовиченки кинулись на охорону і відібрали алебарди. Зненацька з одного боку площі почувся крик Вілла Стютлі "рятуйтеся", тоді з іншого боку вигук Маленького Джона "рятуйтеся" і на площу вибігло з вісімдесят розбійників у зеленому, які перебили охорону і почали відходити до воріт. Шериф наказав зачиняти ворота, охоронці кинулись на розбійників, але ті влучно відстрілювалися. Вілл Пурпуровий та Алан Дейль потурбувалися, щоб одні ворота не могли зачинитись, тому вся ватага подалася до них, а тоді в бік Шервудського лісу. Охоронці спочатку намагалися наздоганяти розбійників, але біля лісу покинули цю справу. Вдова того вечора була найщасливішою людиною: всі її сини були поруч.

Через кілька днів після минулих подій Робін вирішив пройтися лісом у пошуках можливих шерифових загонів, але нікого не побачив крім дивного жебрака. Той бадьоро йшов дорогою у своєму лахмітті з тугою сумкою. Робіна страшенно зацікавила ця сумка і він вирішив перевірити її у цього жебрака. Він його спробував зупинити, але жебрак на зважав. Тоді Робін пообіцяв провчити цього старця, але той виявився надзвичайним спритником: він вибив з рук у Робіна лук і почав нападати своєю палицею. Робін теж схопився за палицю, але жебрак настільки майстерно і швидко надавав Робінові по ребрах, що той вирішив втікти і втікаючи продмухав у свій ріжок. Втікаючи Роб перестрів Мача і двох удовиченків, які бігли на його поклик. Робін розповів їм про дивного жебрака, з яким із задоволенням поспілкувався, якби його притягнули до табору. Мач та удовиченки побігли в бік дороги і незабаром помітили цього жебрака. Вони раптово на нього напали і захопили його, тягнучи вглиб лісу. Жебрак розуміючи, що силою тут не допоможеш сказав, що сам може йти, а якщо йому дадуть піти, він подякує, бо в нього в торбі є сто фунтів. Розбійники повірили і забажали гроші. Жебрак попрохав розстелити плащ і присів на нього, розкриваючи торбу. Розбійники теж присіли коло нього стежачи, щоб він нічого не приховав. Тоді жебрак запхнув руки у торбу і витяг звідти дві жмені борошна і тут-таки пожбурив трьом розбійникам в очі це борошно. Поки вони закашлялись, протираючи очі, жебрак смикнув за кінці плащ на землі і підняв ще більшу борошняну куряву, а тоді підняв палицю і почав духопелити розбійників. Ті піднялися і почали наосліп утікати. Жебрак спочатку погнався за ними, а потім продовжив свою подорож. Коли Мач і удовиченки змогли щось бачити, то побачили Робіна Гуда, який усміхався їм. Він спитав у них як таке трапилося з ними і Мач про все розповів, Робіна це повеселило. Потім він запропонував ніколи нікому про цей випадок не розповідати, адже він і сам постраждав від жебрака, проте чомусь про це всі довідалися і так виникла ця весела балада.

Слава про Робіна Гуда гриміла на всю Англію, шериф Ноттінгема нічого не міг проти нього вдіяти. Навіть король Генріх попередив шерифа про втрату посади, якщо той нічого не зробить. Шериф збільшив нагороду за голову Робіна Гуда, сподіваючись на жадібних найманців. І врешті один із таких відгукнувся. Це був найманець, рицар важкої кінноти, переможець турнірів і один з найкращих мечників і лучників короля Гай Гісборн. Він приїхав до шерифа з наказом короля і шериф з радістю запропонував свою допомогу, своїх людей, але Гай Гісборн відказав, що Робіна Гуда краще ловити наодинці, проте попрохав, щоб шериф з військом в Бернесдейлі чекали на його сигнал срібного ріжка, який свідчив, що Робін Гуд впіймався. Шериф віддав відповідні накази, а Гай Гісборн переодягся і вирушив у Шервудський ліс. Того дня Маленький Джон і Вілл Пурпуровий подалися в Ноттінгем, щоб купити одяг для розбійників, бо в багатьох він сильно зносився. Вілл пішов у місто, а Джон чекав його за мурами. Зненацька Маленький Джон побачив, як Віл прожогом вибіг з міста, за ним гнався шериф і його шістдесят людей. Шерифові люди не могли його наздогнати, окрім Вільяма Трента - найкращого шерифового бігуна, який наздоганяв розбійника. Маленький Джон допоміг другові - і вистрілив у Вільяма, який впав мертвий. Віллові Пурпуровому вдалося втекти, а от постріл Маленького Джона був помічений і шерифові люди кинулись до нього, бачачи, що він один. Маленький Джон хотів відстрелюватися, але його лук зненацька зламався і йому довелося відбиватися кулаками, але врешті шериф взяв його у полон. Шериф радісно повідомив Маленькому Джону, що сьогодні ж його повісять в Бернесдейлі. Військо шерифа дісталося до Бернесдейля і спорудило шибеницю. Маленькому Джону одягли зашморг, проте зненацька почувся звук срібного ріжка. Шериф сказав, що треба чимдуж бігти допомагати Гаю Гісборну. Маленького Джона він наказав звязати коло шибениці, а сам з військом рушив до лісу. Цього ж дня у лісі з Робіном Гудом трапилася інша пригода. Він ледь не посварився з Маленьким Джоном за те, хто буде змагатися з незнайомцем, що зявився в лісі. Через це Маленький Джон і пішов з Віллом Пурпуровим до міста, а Робін Гуд підійшов до жебрака, що вдягнув на себе шкуру коня. Роб підійшов, назвався королівським лісником і запитав хто він і куди йде. Дивак в шкурі відповів, що він заблукав, але тут через королівський наказ спіймати Робіна Гуда. Робін запропонував позмагатися в стрільбі з лука і переміг, здивувавши дивака в шкурі. Той одразу запідозрив, що цей лісник - з ватаги Робіна Гуда. Він сказав, що він - Гай Гісборн і полює на розбійника тільки заради грошей. Робін спитав, що він робитиме, коли знайде Робіна і Гай відповів, що засурмить у ріжок, щоб на його звук прибув шериф із військом з Бернесдейля. Врешті Робін зізнався, що він - ватажок розбійників. Тоді Гай зненацька вихопив меч і підло завдав удару, Робін заледве ухилився і теж вихопив меч. Почався довгий двогодинний двобій без будь-чиєї переваги. Врешті, Роб перечепився за корінь і впав на коліна, Гай поранив його лежачого. Роб попросив допомоги у Пречистої Діви і зіпявся на ноги.Коли Гай замахувався мечем, щоб добити Робіна, він знизу завдав удару і проштрикнув йому шию. Після цього Робін відтягнув тіло в кущі, натяг на себе шкіру коня, надягнув на себе все начиння рицаря, а на його тіло накинув свій плащ, а на лице накидав листя і трави. Після цього він дмухнув у срібний ріжок і викликав шерифа, чим врятував життя Маленького Джона. Коли шериф прибув, переодягнений Роб сказав, що з Робіном Гудом покінчено. Шериф зрадів і сказав, що йому сьогодні спіймався Маленький Джон і зараз вони поїдуть його вішати. Робін Гуд дорогою вів веселу розмову з шерифом і думав як порятувати друга. Коли вони прибули в Бернесдейль, Роб запропонував шерифові поміняти свою винагороду за голову Робіна Гуда на можливість повішати Маленького Джона, мотивуючи свій вчинок бажанням слави: ніби він, Гай Гісборн за один день вбив двох найславетніших розбійників Англії. Шериф погодився, але коли Роб підійшов до Джона, він розрізав мотузки на руках і дав йому лук Гая. Вдвох вони обстріляли людей шерифа, а незабаром до них приєдналися Вілл Пурпуровий і Вілл Стютлі з розбійниками, які одразу поспішили на допомогу друзям. Незабаром розбійники знову веселі поверталися у свій ліс.

Того дня Робін Гуд, виходячи на полювання, спеціально переодягнувся в інший одяг та замастив обличчя грязюкою, щоб його не впізнали. Він йшов і раптом згадав про Маріан, про яку часто згадував останнім часом. Зненацька на галявину біля нього вийшов олень і Роб наготувався його застрілити, як олень сам підтятий впав. Роб підійшов до оленя і в цей момент з іншого боку галявини вийшов багато вбраний юнак з луком. Роб запитав у нього хто він такий, щоб вбивати королівських оленів. Юнак відповів, що має на це право і спитав у Робіна хто він такий, щоб у нього таке розпитувати. Роб попередив, що в лісі його можуть швидко навчити чемності. Юнак витяг меч і наказав захищатися. Робін теж вихопив меч, але сили супротивників були нерівні і юнак за чверть години стомився. Роб вирішив піддатися і дозволив юнакові поранити собі руку. Після цього бій припинився і Роб запитав імення того, хто завдав йому рани. Юнак відповів, що він - Річард Партінгтон, паж королеви Елеонори і що він розшукує Робіна Гуда. Юнак витер свого меча хустинкою і заховав її за вилоги і Роб спостерігаючи за його рухами побачив золоту стрілу і після того одразу пізнав Маріан. Він радісно вигукнув що впізнав її і сказав, що це він подарував їй стрілу на змаганнях у шерифа. Маріан розхвилювалася, що поранила його, але Роб запевнив, що то - пуста. Після цього вони довго розмовляли поки сонце не пішло на захід. Роб запросив Маріан до себе, а Маріан дорогою розповіла Робові чому вона прийшла, оленя повинні будуть забрати друзі Робіна. Справа була в тім, що слава про Робіна дійшла до королеви і вона захотіла подивитися як стріляє з лука славетний розбійник. Вона запрошувала його разом з чотирма друзями на турнір у Лондон, щоб позмагатися з королівськими стрільцями. Після того, як Маріан розказала, що вона знала Робіна Гуда в дитинстві, королева вручила їй свій перстень, який вона повинна була передати Робінові як перепустку до Лондона і як знак прощення. Роб взяв перстень і шанобливо поцілував його. Незабаром вони дісталися лігва розбійників. Вілл Пурпуровий одразу впізнав Маріан і оголосив усім розбійникам що разом з їх ватажком прибула його наречена. Її Роб передав до рук місіс Дейль, щоб переодягтися. Після цього був бенкет і пісні, а потім Роб попросив Маріан ще раз для всіх повторити слова королеви, які викликали загальне захоплення і тост на її честь. Роб сказав, що разом з ним до королеви підуть Маленький Джон, Вілл Стютлі та Вілл Пурпуровий і Алан Дейль разом з дружиною, а головними в таборі будуть Мач разом з трьома удовиченками та отець Тук. Він сказав, що вони вирушать на зорі і що всі повинні вдягтися в найкращий одяг. Рішення Роба було прийнято на "ура", а після приготувань ще довго розбійники кружляли пиво, а потім пішли спати. Зранку загін подався в дорогу, всі були вдягнені в найкращий зелений одяг, а Роб вдягнувся в ясно-червоний. Без особливих пригод вони дісталися Лондона і невдовзі вже були в палаці, очікуючи аудієнції королеви. Їх поселили в палаці таємно, бо король того дня поїхав на Фінсбурзькі поля, щоб оглянути місце турніру та поговорити зі своїми найкращими стрільцями. Король так вихваляв їх, що королева побилася з ним об заклад. Королева була в своїх покоях разом з придворними дамами, коли з'явилася її улюблена фрейліна Маріан Фітцуолтер і зробила реверанс. Королева спитала і Маріан підтвердила, що вона привела Робіна Гуда і чотирьох його друзів. Королева наказала покликати їх і дуже здивувалася, коли замість лісовиків до неї прийшли справжні рицарі за одягом та за поведінкою. Роб назвався і назвав своїх друзів. Після цього гостей посадили за стіл з вишуканими стравами та напоями і королева розповіла про майбутній турнір і про те, щоб вона хотіла би, щоб вони виступали під її прапором. Гості пообіцяли все тримати в таємниці, а потім розважили королеву розповідями про своє життя. Королеві сподобалася оповідь про єпископа Герфорда та про весілля Алана Дейля. Після королева попрохала Алана заспівати під арфу і цей спів дуже всім сподобався.

Настав день королівського турніру. Люди зібралися на Фінсбурзькі поля зрана, щоб зайняти найвигідніші місця. Люди сперечалися між собою хто сьогодні переможе, а торгівці снували між ними пропонуючи свій товар - стрічки певного кольору для вболівання, або їжу і питво. Нарешті почали збиратися в ложі і дворяни. Незабаром до місця змагань приїхав верхи король з королевою і почтом, а за ними стрільці, що ними так пишався король. В змаганнях брали участь всі стрілецькі загони короля, які спочатку повинні були через змагання відібрати найкращого стрільця з кожного загону, а потім позмагатися за першість між собою та усіма бажаючими. Королева сритала, які призи за перемогу і король відповів їй, що за перше місце - сорок золотих фунтів, за друге - сорок срібних пенні, за третє - срібний ріжок, а якщо переиожуть королівські лучники, то ще дві бочки рейнського вина і дві бочки пива, а ще пять оленів з заповідника Деллом Лі. Король пишався своїми лучниками і вважав, що вони - найкращі стрільці не лише в Англії, але й у світі. Королева вирішила побитися з ним об заклад і довести, що вони - не найкращі. Заклад дорівнював пятсот золотих фунтів, а крім того, до короля доєднався ще й єпископ Герфорда з своїми ста золотими. Згідно домовленістю найкращі стрільці змагань будуть змагатися зі стрільцями, яких запропонує королева, за умови, якщо король дарує їм свою ласку, на що король, безумовно, погодився. Коли парі було погоджено, королева відправила Маріан по своїх лучників. Найкращий королівський лучник і особистий зброєносець короля Тепус встановив за наказом короля мішені на відстані двохсот кроків. Почався перший тур змагань між стрілецькими загонами. Перемогу в ньому отримали Гільберт Уайтхендський, Тепус, Елвін Уельський, Гоффрі і Кліфтон Бекінгемшірський. Після цього був другий тур і вньому змогли взяти участь усі бажаючі, але ніхто з них не відзначився значними результатами. Незабаром на поле виїхала верхи Маріан у супроводі Робіна Гуда, Маленького Джона, Вілла Стютлі, Вілла Пурпурового та Алана Дейля. Побачивши їх єпископ Герфорда підбіг до короля і сказав, що то - розбійники і перечислив їх по іменах. Королева підтвердила слова єпископа і нагадала дане королем слово про ласку. Король знав цих розбійників, але від слова не відмовився, пообіцявши сорок днів спокою цим розбійникам і додатково тому з королівських лучників хто їх переможе висвятити в рицарі. Після жеребу вийшло, що королівські лучники стрілятимуть першими. Першими стріляли Кліфтон і Вілл Пурпуровий, де королівський лучник отримав перевагу. Другими були Гоффрі і Алан Дейль, Гоффрі цього разу не дуже пощастило, а Алан стріляв надзвичайно граційно і влучно, чим причарував усіх глядачів, тому й переміг. Наступними були Вілл Стютлі, який витяг довшу соломинку і Елвін Уельський, де знову переміг королівський представник, хоча Вілл зробив найкращий на той момент постріл дня. Наступними були Тепус і Маленький Джон, Тепус теж зміг влучити в центр мішені, але Маленький Джон значно його перевершив: він обчузрав оперення перших двох стріл суперника, а третьою зміг вибити ту, що була в центрі мішені і зайняти це місце своєю. Від такого пострілу навіть король був шокований і сказав, що цей стрілець заслуговує титулу герцога, або дуже міцної шибениці. Останніми змагалися Гільберт і Робін Гуд. Гільберт всадив у центр мішені три стріли, Робін зміг попасти в шпарину між ними, а третю - між своїми двома, утворивиши таким чином гіганську стрілу в центрі мішені. Такого ніхто ніколи не бачив. Глядачі і стрільці були в захваті. Король сказав, що Гільберта ще не переможено і тоді Робін запропонував свою мішень - очищену лозу замість мішені. Гільберт спробував, але зазнав невдачі, бо ледь бачив Робінову мішень, а Робін точно влучив і преміг змагання. Король був розчарований, він поїхав геть зі змагань. Королева подякувала стрільцям і подарувала їм свій виграш у парі, наказавши купити на ці гроші найкращі мечі в Лондоні всім розбійникам ватаги Робіна Гуда, назвати їх мечами королеви і поклястися на них, що вони завжди захищатимуть бідних, знедолених, жінок та дітей і розбійники поклялися. Врешті судді оголосили результати змагань. Перше місце виграв Робін, друге - Джон, третє - Алан. Щодо вина, пива і оленів Робін запропонував подарувати їх королівським лучникам.

Король Генріх дотримав слова і розбійників відпустили з Лондона, проте, через сорок днів король наказав шерифові востаннє позбутися розбійників під страхом втрати посади. Шериф докладав надзвичайних зусиль, навіть сам водив військо лісом, але нічого не зміг досягнути. Шерифова дочка, яка теж ненавиділа Робіна Гуда, бо він не подарував їй золоту стрілу свого часу запропонувала батькові допомогу з планом. Шериф пообіцяв доньці сто срібних пенні на плаття і вдвічі більшу нагороду чоловікові, який впіймає Робіна Гуда. В той момент у їхній господі був мандрівний мідник Мідл, який ремонтував металічний посуд і таке-інше. Цей мідник, займаючись ремонтом, все говорив що він зробить з Робіном Гудом, якщо його впіймає. Тоді шерифова дочка запропонувала йому угоду, пообіцяла нагороду і дала грамоту з наказом короля про увязнення розбійника Робіна Гуда. Мідник, отримавши важливе завдання від короля рушив на пошуки Робіна Гуда, але він був занадто простий і наївний, проте достатньо рішучий. Він йшов дорогою, день був жаркий, от він і побачив таверну, де вирішив пообідати. Наївшись і напившись пива Мідл задрімав, проте прокинувся, коли корчмар розповідав комусь про те, що шериф викликав з Лінкольна солдатів і кінноту, щоб ловити розбійників. Мідл одразу почав запевняти, що він впіймає Робіна Гуда і щоб корчмар не дивувався, що він, зовсім скоро з ним прийде сюди. Корчмар не вірив у таке, бо і шериф і Гай Гісборн нічого не змогли зробити, а тут мідник щось розказує. Мідник вийшов з таверни і рушив далі. Одразу за поворотом він зустрів молодого веселого хлопця. Вони розговорились і мідник розповів, що йде в ліс шукати Робіна Гуда і запропонував приєднатися до нього, якщо хлопець знає де знайти цього розбійника. Хлопець зацікавився грамотою короля, але мідник не хотів її показувати. Хлопець сказав що допоможе і запропонував обговорити все в таверні за питвом. Мідник погодився і вони разом прийшли до таверни, корчмар побачивши мідника з гостем кинувся їх обслуговувати. Хлопець розповідав свій план, попиваючи пиво, а мідник, оскільки його пригощали, накинувся на вино і посилено його пив. Врешті мідник впав на стіл і захропів, а веселий хлопець дістав з його торби документ, прочитав і забрав собі. Після цього він сказав, що за все сплатить мідник і пішов на двір, а сам заховався під вікном, щоб подивитися, що буде далі. Мідник прокинувся і почав розшукувати хлопця, що мав за нього заплатити, але його ніде не було. Після цього мідник помітив, що його пограбували і повідомив про це корчмареві, а той сказав, що він має сплатити рахунок за себе і за Робіна Гуда, що був разом з ним. Мідник був шокований, грошей в нього не було, а розбійник вже пішов і його треба було наздоганяти. Він віддав корчмареві свій молоток, шкіряну куртку і кинувся за Робіном. Він його і справді скоро наздогнав і почав сварити і погрожувати, а після цього взяв свій яблуневий дрюк і напав на Робіна. Робін як міг намагався захистити себе мечем, але той був не дуже ефективний, тому мідник намяв боки Робінові. Той попросив передихнути, і поки мідник казав, що не дасть цього, Робі дмухнув у свій ріжок. За мить Маленький Джон і Вілл Пурпуровий були поруч разом із загоном йоменів і Мідл був обеззброєний. Робін сказав, що повертає йому його речі, а дванадцять срібних пенні перетворилися на дванадцять золотих і запропонував мідникові свою дружбу. Мідник одразу погодився, бо ватага йому сподобалася і у хлопців було багато роботи для нього, він добре бився палицею, а ще він був веселий і дуже щирий, тому його прийняли до ватаги.

Шерифівна очікуючи звістки від мідника згадала про місцевого чемпіона з боротьби на киях - чинбаря і вирішила звернутися до нього з пропозицією впіймати Робіна Гуда. Той радо погодився, але не через можливість винагороди, а через привід відкрито пополювати вдень на оленів. Тому він зібрався в ліс зі своєю палицею і луком. Того дня Робін Гуд разом з Маленьким Джоном вибралися до міста, щоб прикупити теплого одягу для розбійників, бо попереду була зима. Робін провів Джона до таверни, в якій свого часу розіграв Мідла, де вони випили пива, а далі Маленький Джон пішов сам, а Робін пішов лісовою стежкою назад. Дорогою він помітив чоловіка, який з луком намагався наблизитися до оленя, щоб його вполювати і обурився, адже він вважав, що олені в цьому лісі належать королю та розбійникам. Робін почав стежити за цим браконьєром, поки через тріснуту гілку не викрив себе. Після цього він вийшов із укриття і почав розпитувати чоловіка хто він такий, щоб його затримати. Чоловік відповів, що його просто не затримати, Робін сказав, що у нього є зброя для цього, але чоловік сказав, що палицею він швидко з ним впорається. Робін вирішив провчити його палицею і вирвав деревце і обчистив від гілок і коріння. Маленький Джон в цей час вже встиг зустріти торговця одягом і домовитися з ним про доставку всього необхідного до лісу через кілька днів і повертався тією ж стежкою до лігва розбійників. Він почув сварку двох чоловіків, впізнав голос отамана і вирішив подивитися з кущів що там буде. Він побачив, що зараз буде бій на киях, а він був лісовим чемпіоном і йому стало дуже цікаво поспостерігати. Тим часом Робін і чинбар уже кружляли з палицями. Почалася бійка. Робін кілька разів вдаряв по голові супротивника, але той витримував удар, а супротивник теж попадав по ребрах Робіна, але обоє борців були дуже вправними. Близько години вони змагались, поки чинбар врешті збив Робіна з ніг і той пообіцяв, що більше не заважатиме такому вправному бійцю. Після цього він запропонував чинбарю провести бої на киях з іншими хлопцями з його ватаги, а тоді назвав себе. Чоловік сказав, що він чинбар з Ноттінгема, його звати Артур Бленд і що він прийшов у ліс знайти Робіна Гуда. Робін згадав про приєднання мідника і запропонував чинбарю теж приєднатися. Той запитав про Маленького Джона, що був його родичем, що він хотів би його побачити. Маленький Джон почувши це викотився з кущів і чинбар радо привітав свого брата. Після цього він доєднався до ватаги і всі пішли полювати на оленя, що втік, коли Робін почав свою розмову з чинбарем.

Минула зима, весна і почалося літо. Ватага Робіна розрослася до ста сорока чоловік. Шериф продовжував спроби впіймати розбійників, але безрезультатно і, врешті, втратив би посаду, якби король Генріх не помер. Новим королем став його син Річард. Робін спробував домовитися з новим королем про те, щоб його ватага стала офіційними королівськими лісниками і навіть відправив Маленького Джона, Вілла Пурпурового та Вілла Стютлі, щоб вони зустрілися з Маріан, але посланці швидко повернулися з невтішними новинами. Річ у тім, що король Річард Лев'яче серце відправився у хрестовий похід і його заміщає принц Джон - підступна, жадібна і хитра людина. Маріан втратила прихильність королеви, її батько помер, а принц Джон відібрав її маєток, вимагаючи прихильності від неї, водночас залицяючись до принцеси. Робін Гуд йшов по лісі в задумі. Зненацька на галявину вискочив величезний розгніваний олень і кинувся на нього. Роб не встиг навіть вистрілити, тому лишень ухилився від розлюченої тварини. В цей час з іншого боку галявини вийшла Маріан в одязі пажа і олень повернувся в її бік і кинувся на неї, дівчина спробувала ухилитися, але олень задів її і вона впала. Роб вихопив лук і застрелив оленя, який впав на Маріан. Роб відтягнув його тушу, підхопив непритомну дівчину і підніс до струмка та побризкав водою. Вона прийшла до тями і дуже зраділа, що Роб врятував її, а він пообіцяв дівчини, що ніколи більше не покине її. Після цього вони довго розмовляли і йшли до розбійницького укриття, де всі розбійники радо зустріли дівчину і присягнули їй на вірність. В цей самий час Маленький Джон, Мач та Вілл Пурпуровий зустріли сумного рицаря в зношеному вбранні та на шкапині. Вони запросили його на платний обід до свого ватажка, з метою пограбування, адже не завжди зовнішній вигляд відповідає матеріальному становищу. Рицар погодився і його повели до розбійницького притулку. Маріан, яка була в одязі пажа одразу впізнала його, адже це був сер Річард Лі, якого вона знала, коли була фрейліною як чесну людину. яка відповідає за свої слова. За бенкетом Робін Гуд запитав у рицаря чи готовий він його оплатити, той відповів, що грошей в нього нема, бо він збіднів і розповів свою історію. Він був у хрестовому поході і за цей час його син виріс і сам став рицарем, він брав участь в турнірах і випадково на одному з них вбив іншого рицаря. Щоб врятувати сина сер Річард мусив продати всі землі, заклав свій маєток і взяв в борг чотириста золотих фунтів. Тепер він має віддати борг єпископу Герфорда і грошей в нього немає, друзів немає і нікому крім короля Річарда не можна за нього поручитися. Роб шепнув Маріан, а та поговорила з Маленьким Джоном та Віллом і за мить Маленький Джон відраховував чотириста золотих Роб сказав, що рицар лише змінює кредитора, а за рік вони чекають на повернення боргу. Мач витяг з печери сувій тканини і Роб наказав відміряти рицарю двадцять елів, Маріан підказала, що рицарю потрібен новий кінь. Сер Річард Лю був надзвичайно вдячний розбійникам і сказав, що неодмінно назавжди залишиться їх другом, а через рік поверне свій борг. Рицаря до замку повинен був провести Артур Бленд. На прощання отець Тук подарував рицареві свій сталевий чудовий шолом.

Через деякий час після відвідин сера Річарда Лі, Робін почув чутки, що єпископ Герфорда має повертатися до себе через Шервуд. Робін запалився бажанням почастувати єпископа на бенкеті в лісі. Для цього він наказав своїм хлопцям вполювати ситенного оленя і влаштувати бенкет поблизу дороги, якою їхатиме прелат, щоб пожартувати з ним. Робін, Вілл Пурпуровий, Мач і ще четверо бійців перевдягнулися в чабанів, стали біля головної дороги готувати королівську здобич. Незабаром на дорозі зявився єпископ Герфорда, а за ним десяток охоронців. Єпископ побачив чабанів, що нахабно смажать королівського оленя і підїхав до них. Робін відповів, що вони вполювали оленя, бо їм захотілося і все одно їх тут багато. Єпископ розгнівався і захотів відвести знахабнілих чабанів до шерифа, щоб їх стратили на шибениці. Роб відійшов до дерева і дмухнув у свій ріжок і єпископ зрозумів, що втрапив у пастку. Він хотів втекти, але було запізно, їх оточили, обеззброїли і повели до галявини поблизу Бернесдейля. Там було влаштовано надзвичайний бенкет, єпископ навіть забув помолитися перед їжею, про що йому нагадав Робін і після короткої молитви всі почали бенкетувати. Крім королівських наїдків тут були і пиво і вино. Вілл Стютлі постійно підливав вино єпископу і той до вечора сильно сп'янів. За обідом розбійники весело жартували і єпископу було дуже приємно і він добре розважився. Коли звечоріло єпископ згадав де він і чому, він розумів, що скоро його будуть грабувати. Він сказав, що своїх грошей у нього небагато, а той мішок біля сідла - то гроші церкви, але ж розбійники не будуть грабувати церкву. Маленький Джон зняв мішок і висипав золото на плащ єпископа - то були чотириста фунтів, які позичив серу Річарду Лі Робін, кілька днів тому. Робін згадав, що церква повинна опікуватися бідними і пообіцяв витратити ці гроші на благодійність, на яку єпископу не підіймалася рука. Єпископ був у розпачі і гніві. На прощання Робін запропонував єпископу заспівати, або затанцювати. Єпископ із злістю відмовився. Тоді Маленький Джон та Артур Бленд підхопили єпископа під руки і затанцювали під жваву музику Алана Дейля. Єпископ був низький і гладкий, йому довелося високо підстрибувати під час танку, чим це видовище сильно звеселило всіх присутніх. Врешті знесилений єпископ впав. Маленький Джок підняв його, посадив на коня лицем до хвоста, міцно привязав до сідла і пустив дорогою до Ноттінгема.

Текст готується до публікації

Текст готується до публікації

Текст готується до публікації

Шериф з військом опинився під стінами замка Річарда Лі і почав вимагати у господаря видати розбійників у руки закону. Сер Річард нагадав шерифові королівські закони і вказав про неможливість вказувати йому на його землі нікому крім короля. Шериф, спіймавши облизня змушений був скоритися. Сер Річард привітав Робіна Гуда і його ватагу і сказав, що готовий віддати борг, на що Робін відповів, що борг вже був відданий і доставлений самим єпископом Герфорда. Тоді лікар надав допомогу пораненим, а пізніше розпочався веселий бенкет. Зранку сер Річард запропонував Робіну та його ватазі показати свій арсенал зброї. Там окремо стояло сто сорок найкращих луків і стріл оздоблених сріблом, які були шанобливо вручені кожному розбійникові дружиною Річарда Лі у подарунок. Шериф, одужавши після поранення одразу подався до короля, який на той момент повернувся з хрестового походу і хотів докладно знати про стан справ у своєму королівстві, а тому одразу прийняв шерифа. Шериф почав жалітися на розбійників Робіна Гуда як злісних винищувачів королівських оленів, але під час доповіді шериф випадково викрив себе у підлості і підступності. Потім шериф почав намовляти на сера Річарда Лі про те, що він захищає розбійників від справедливого покарання закону, в той час як король добре його знав, оскільки вони разом були у хрестовому поході. Після такої суперечливої доповіді король обіцяє шерифові власноручно з усім розібратися. Через деякий час король Річард Лев'яче Серце вирушає з невеликим загоном до замку Річарда Лі. Той, впізнавши старого друга, одразу вирушає йому на зустріч і виказує повну шанобливість королю і вітає його в своєму замку. Король випитує у Річарда Лі щодо розбійників і той, розуміючи звідки дме вітер, розповідає правду. Король розуміє свого рицаря і його вчинок, але на стільки зацікавлюється персоною Робіна Гуда, що вирішує власноручно його знайти. Тому король залишає свій загін в замку, а сам вирушає у Шервудський ліс.

Чернець Тук лікував поранене коліно Маленького Джона дуже добре, що хворий навіть намагався приєднатися до визволення Вілла Стютлі, але Тук його знерухомив і тому довелося лежати сумирно. Проте, одразу ж після одужання обоє прийшли до місця збору ватаги, де їх радо зустріли. Увечері почався холодний дощ і чернець повернувся у свою капличку. Там він переодягнувся, нагрів вина і тільки зібрався споживати паштет, як хтось постукав у двері. Тук сказав подорожньому, що він молиться і що в нього зовсім нема жодного прихистку, а тим більше їжі. Проте подорожній продовжував грюкати в двері і чернець вирішив зберегти двері неушкодженими, а тому відкрив їх. Подорожній виявився рицарем на коні, який одразу відчув, що тут є чим підживитися і пообіцяв щедро сплатити за турботи. Тукові довелося і коня влаштувати на нічліг і поділитися паштетом та вином із рицарем. Чернець не пошкодував про свою гостинність, адже рицар виявився гарним і дотепним співбесідником, з яким було весело проводити час, до того ж він був у хрестовому поході і бачив у житті багато небезпек. Рицар дуже сподобався монахові, тому вони весело провели вечір допізна і позасинали за столом. Вранці Тук прокинувся з важкою головою, а гість уже порався біля каші. Він розказав Тукові, що шукає Робіна Гуда і він посланець від короля до славетного розбійника. Тук погодився відвести рицаря до схованки Робіна Гуда, сподіваючись на гарну здобич для ватаги. Дорогою їх перестрів сам Робін Гуд, який давно їх помітив і зрозумів план ченця. Рицар спочатку здивувався нахабству одинокого розбійника, але той миттю скликав підмогу, які насправді супроводили свого ватажка, але були непомітні. Рицар розповів, що він - посланець від короля. На такі слова Робін Гуд відповів шанобливо стверджуючи, що він - найревніший підданий короля і не візьме з його посланця жодних грошей і відвів рицаря до місця збору ватаги. Там було влаштовано грандіозний бенкет на честь королівського гінця. Після бенкету було влаштовано змагання зі стрільби. Ті, хто не влучили у вінок повинні були отримати потужний стусан від ченця. Першим серед них став мідник Мідл, який аж покотився, проте були й інші нещасливці. Цього разу навіть сам отаман не влучив у ціль, оскільки перо у стріли відділилося під час пострілу. Після невдачі він миттю випустив три стріли, які влучили в ціль, але за хибний постріл потрібно було відповідати. Робін Гуд запропонував рицарю, як представнику короля покарати його стусаном. Рицар погодився, але чернець не хотів просто віддавати своє право, а тому запропонував позмагатися у силі рицарю. Той погодився. Першим вдарив Тук і рицар встояв на ногах, проте коли рицар вдарив Тука, той впав. Переможцем виявився рицар і Робін Гуд пожалкував би про своє рішення, якби в цей момент не приїхала група рицарів. Робін Гуд скомандував до бою, але виявилося, що то був Річард Лі, який звернувся дивними словами до чорного рицаря, а потім вклонився йому. Розбійники стояли здивовані, поки Вілл Пурпуровий не сказав, що подорожній рицар - насправді король.

Робін Гуд попросив ласки короля стверджуючи, що він та його ватага є прихильниками влади короля, яку вони завжди поважали і якби король сказав, вони б пішли за ним. Король бачачи загін надзвичайних стрільців та відчайдухів вирішив, що такі вояки йому потрібні, а тому наказав скласти йому присягу. Вся ватага на чолі з Робіном Гудом склала присягу на вірність королю. Після цього король пообіцяв випробувати свій новий загін в наступних боях, а потім деяких відпустити назад у ліси, щоб вони стали королівськими лісниками. Король викликав Маленького Джона і вирішив зробити його новим шерифом Ноттінгема, щоб позбутися врешті розбійників, Віллу Пурпуровому він наказав повернутися до батька в Геймвелл і допомогти йому порядкувати господарством, Вілла Стютлі він зробив командиром королівських лучників, Алану Дейлю та його дружині пообіцяв повернути їм садибу, яку захопив єпископ Герфорда, Робіна Гуда він зробив новим графом Хантінгдонським і посвятив у рицарі, а також наказав одружитися з Маріан. Чернець Тук відмовився від будь-яких змін у своєму житті, але назавжди залишився другом короля. Після цього почався веселий бенкет, останній у Шервудському лісі перед початком нового життя. Наступного ранку король, Річард Лі, Робін Гуд і вся його ватага дісталися Ноттінгема, де їх зустрів шериф, який одразу ж від короля дізнався, що його зміщено з посади. Єпископу Герфорда було наказано готуватися до проведення вінчання, а в помічники йому надано ченця Тука. Після вінчання подружжя разом з найближчими гостями вирушили у Геймвелл, а наступного ранку - у замок Річарда Лі.

Після одруження з Маріан Робін Гуд разом з ватагою допомагав королю Річарду втихомирити бунтівних норманських баронів, поки врешті Річард як переможець повернувся до Лондона. Разом з ним до Лондона переїхали і Роб та Маріан. Ватага була розділена на дві частини - одна стала особистою охороною короля, а інша - повернулася до лісів як лісники. Робін Гуд швидко занудився в місті і часто мріяв знову повернутися в ліс. Врешті він отримав дозвіл від короля, щоб здійснити подорож за межами королівства. В одній зі східних країн від чуми помирає Маріан. Невтішний Робін продовжує подорожувати, але врешті вирішує повернутися на службу до короля. Повернувшись у Лондон Робін дізнається, що король Річард знову вирушив у хрестовий похід і його місце вкотре зайняв принц Джон, який не дуже полюбляв бувшого розбійника. Під час розмови принц образив Робіна Гуда, а той у гніві відповів, за що втрапив до Лондонського Тауера. Там він просидів два тижні, поки Стютлі та королівські лучники не влаштували йому втечу і не пішли разом із ним. Робін Гуд знову оселився в Шервуді і всі лісники, бувші розбійники з ватаги почали радо вертатися до колишнього життя покидаючи королівську службу, очікуючи повернення справжнього короля. Проте король більше не повернувся: він загинув на чужині. Тепер королем став Джон, який звільнив з посади шерифа Маленького Джона, який теж радо повернувся до друзів у ліс. Через деякий час король Джон розпочав війну проти лісовиків. Робін Гуд разом з ватагою повинен був переміститися до Дарбішира, де досі у Хеддон Холлі зберігаються руїни фортеці Робіна Гуда. Король Джон не зміг перемогти лісовиків і врешті мусив зняти облогу і відійти. Проте, в одному з боїв Робін Гуд був поранений, після чого почав хворіти. Його сили постійно зменшувалися, постійно турбувала пропасниця. Одного разу, проїжджаючи повз жіночий монастир Керкліс Робінові стало зле і він постукав у двері. Монахиня впустила хворого, дізнавшись його імя і запропонувавши кровопускання, як спосіб лікування. Робін погодився, але від цієї процедури йому стає ще гірше. Залишаючись наодинці Робін пробує дати сигнал своїм ріжком. На щастя, його чує Маленький Джон, який знаходить свого отамана уже в безпорадному стані. Робін просить друга піднести його до вікна, щоб востаннє побачити ліс і випустити останню стрілу з лука. Там де впаде стріла він заповів його поховати разом з луком. Так і сталося і на могилі Маленький Джон встановив величезний камінь, на якому будо викарбувано слова про легендарного народного героя Англії.