Вухо | Книги
Читай і слухай

Таємне товариство боягузів. Леся Воронина.

Про книгу Таємне товариство боягузів(ТТБ)


Обкладинка «Таємне товариство боягузів»

 

 

Автор твору: Воронина Леся

Рік створення: 2006

Країна: Україна

Вік читача: Молодші діти+

Читає: Жук Ірина

Відеокнига - аудіокнгига Таємне товариство боягузів(ТТБ)

Обрати розділ книги натисніть символ  ☰  на відео.

Не відображається відео з Youtube? Перегляньте з альтернативного джерела по розділам:

Серія 1 - Розділи: 1-6

Ключові моменти відео:
0:00 Розділ 1 — Кактус показує колючки.
3:32 Розділ 2 — Я стаю піддослідним кроликом.
7:44 Розділ 3 — Знайомство з Жуком і Зайцем.
11:44 Розділ 4 — Підготовка до секретної операції.
15:28 Розділ 5 — Чи можна порушувати клятву?
18:51 Розділ 6 — І Байбачок зі мною.

Серія 2 - Розділи 7-12

Ключові моменти відео:
0:00 Розділ 7 — Напад на банкіра.
4:05 Розділ 8 — Гра у заховані скарби, чи пограбування?
6:05 Розділ 9 — Знайомий ротвейлер.
11:25 Розділ 10 — Криївка блакитних жаб.
16:04 Розділ 11 — Паганіні стає Чаком Норісом.
19:25 Розділ 12 — Міраж на будмайданчику.

Серія 3 - Розділи 13-18

Ключові моменти відео:
0:00 Розділ 13 — Я шукаю допомоги.
3:36 Розділ 14 — Послання від бабусі.
7:14 Розділ 15 — Найкращий у світі автомобіль — це...
10:34 Розділ 16 — Загадкова пані Соломія.
14:52 Розділ 17 — Машина часу існує?
18:22 Розділ 18 — Я відчуваю смак пригод.

Серія 4 - Розділи 19-24

Ключові моменти відео:
0:00 Розділ 19 — Політ крізь часопростір.
4:12 Розділ 20 — Синьоморди наступають.
9:18 Розділ 21 — Козацька світлова абетка.
11:50 Розділ 22 — У Всесвіті дрібниць не буває.
14:44 Розділ 23 — Зброя проти комахожерів.
17:42 Розділ 24 — Жук і Заєць втрачають надію.

 Серія 5 - Розділи 25-30 

Ключові моменти відео:
0:00 Розділ 25 — Космічні загарбники прибувають.
2:37 Розділ 26 — А тато грає на дримбі.
5:33 Розділ 27 — Я розмовляю мовою синьомордів.
9:25 Розділ 28 — Пірамідосерфінг.
12:32 Розділ 29 — Нехай синьоморди посплять.
15:34 Розділ 30 — Ми вистежуємо викрадачів.

 Серія 6 - Розділи 31-36

Ключові моменти відео:
0:00 Розділ 31 — Куди веде провалля.
2:57 Розділ 32 — Що може антижаб.
5:48 Розділ 33 — Ми виконуємо акробатичні номери.
8:25 Розділ 34 — Бабуся Соля дає нам інструкції.
11:17 Розділ 35 — Квіти перемагають хижих прибульців.
15:28 Розділ 36 — Так народжуються народні пісні...

Інформація про видання відеокниги Таємне товариство боягузів(ТТБ) :

Автор твору: Воронина Леся

Переклад: Без перекладу

Читає: Жук Ірина

Дизайн відео: Жук Ірина

Ілюстрації: Штанько Володимир

Автор переказу: Смірнов Антон

Відеокнигу створено на правах добросовісного використання з виключно з некомерційною, навчальною метою, з врахуванням потреб інклюзивної освіти (зокрема людей з вадами зору, дислектиків).

Повна авторська картка : https://bit.ly/boyaguzy

  Розділ 1. Кактус показує колючки.

<p>Я побачив біля свого під’їзду Кактуса, або точніше, свого сусіда Сашка Смика, з яким я постійно суперничав. Мама казала, що з самого дитинства. І все було б нічого, але за літні канікули він виріс і тепер мене постійно переслідував.</p>

<p>Мене звати Клим Джура і я ходжу в музичну школу грати на скрипці. Коли Кактус побачив мене, довелося швидко втікати разом зі скрипкою. Його це дуже смішило, а мене дуже лякало. Я біг, аж раптом наступив на дивний люк і полетів у темну порожнечу.</p> 
  Розділ 2. Я стаю піддослідним кроликом. Я опинився в темному приміщенні, потім спалахнуло світло. Я підійшов до стіни й торкнувся її — звідти вилізла таця з бутербродами й томатним соком. Потім металічний голос привітав мене на ім'я й сказав що я знаходжуся в секретній лабораторії ТТБ, або Таємного Товариства Боягузів. Потім виникло крісло на яке я сів й перед мною виник екран. На екрані я впізнав себе: як я втікав від Кактуса, мені стало соромно. З мене взяли обіцянку не розголошувати те, що я побачив, а потім запропонували взяти участь у таємному експерименті. Вони винайшли універсальний засіб від страху й сказали що якщо погоджусь, то повернення до попереднього життя не буде. Я погодився.
  Розділ 3. Знайомство з Жуком і Зайцем. Я опинився на незнайомій вулиці. Всі на мене звертали увагу, бо вигляд у мене був дуже скуйовджений. Якась невідома сила підштовхувала мене йти в певному напрямку, поки я не опинився біля старого будинку. Я легко туди зайшов і двері за мною зачинилися. Жінка, яка мені здалася знайомою сказала, що настав час експерименту. Я завагався, а вона мені наказала йти в сад. Одразу біля вуха пролетіла металева зірочка й вп'ялася в стовбур дерева, я обернувся, але жінки вже не було. Перед мною було двоє хлопців мого віку, що билися й кричали. Потім вони зупинилися, познайомилися зі мною й сказали, що час готуватися до вечірньої операції, бо я й так затримався.
    Розділ 4. Підготовка до секретної операції. Я пішов за хлопцями, яких за їх зовнішність таємно для себе назвав Зайцем і Жуком. Вони пройшли вглиб саду, де стояв дерев'яний грибочок. Жук потягнув за одну з дощок й витягнув сувій. Він прочитав, що згідно з планом я повинен сьогодні о 21-00 стояти під банком у старому одязі й грати сумну пісеньку про байбачка, а потім заспівав цю пісню. Потім вони сказали, що з байбачком я познайомлюся ввечері. Після цього, без зайвих пояснень я опинився знову на вулиці, але вже з листочком зі словами пісні про байбачка та план-схемою місця майбутніх подій, хоча не встиг запитати що й до чого.
  Розділ 5. Чи можна порушувати клятву? Я сидів й чекав запланованого часу. Я точно знав що то за будинок, адже моя бабуся там працювала прибиральницею і я часто їй допомагав з роботою. Тому я добре розумів що то за банк і яка в ньому охорона. Я вагався. Зненацька бабуся поклала мені руку на плече й запропонувала пиріжок. Я схопив й побіг на вулицю, бо до зустрічі лишалося двадцять хвилин. 
   Розділ 6. І Байбачок зі мною. Я прийшов на місце. Хлопців там не було і я полегшено зітхнув. Я вже думав вертатися додому, як побачив їх разом з візком, байбачком та у кумедних клоунських ковпаках. Щось мене підштовхнуло в спину і я вийшов на середину площі. Хлопці зраділи, коли побачили мене, але Хук спитав де моя скрипка. Потім Заєць дав свій запасний варіант — скрипку-четвертинку для початківців. Я заграв і мені теж вділи на голову ковпачок. Я вирішив, що точно співати не буду, але незабаром почув свій сумний і тремтячий голос. 
   Розділ 7. Напад на банкіра.   Навколо нас почав збиратися натовп. Хтось кинув гривню, хтось цукерку, аж ось підійшов чоловік з кейсом й попрохав байбачка провіщувати, а потім читає пророцтво. Раптом він зблід, кинув папірець на землю й швидко попрямував до свого автомобіля та дарма. Зненацька почувся скрип гальм мотоцикла, один з мотоциклістів вихопив кейс й грабіжники швидко зникли. Мені ці грабіжники своїми рухами нагадали тата й маму, але я відігнав ці думки, адже вони на розкопках у Єгипті. Жук сказав, що час зникати й швидко й все стало так, ніби трьох жебраків тут не було ніколи. Я підібрав папірець й там було написано "тебе зараз пограбують".
  Розділ 8. Гра у заховані скарби, чи пограбування? Я зайшов за ріг будинку і там мене взяли за руку й відвели у двір якогось покинутого будинку. Це були Жук, Заєць і байбачок. Мені сказали, що перше випробування я пройшов і все інше ще попереду. Мені сказали, що це як в комп'ютерній грі "пошук скарбів" й нема чого боятися. Жук сказав, щоб я віддав папірець з байбачковим пророкуванням, бо це — не мої справи. Потім мене спитали, чи я взяв план будинку. А я сказав, що знаю його як власну кишеню. 
   Розділ 9. Знайомий ротвейлер. Я знав одні двері з банку, про які всі давно забули, бо там стояв всілякий непотріб. Я провів хлопців через ці двері. Я повів їх далі, хоча розумів, що в банку чудова охорона й нас от-от викриють й що ми тут точно на пограбуванні. Єдиний, хто нас виявив, був ротвейлер Бакс, але оскільки він мене добре знав, він не став нам перешкодою. Ми дійшли до кабінету директора й тут хлопці попросили, щоб я дав дорогу професіоналам. Вони спритно відкрили прохід в кабінет й стали перед величезною картиною з пейзажем. Я запитав про камери спостереження, але Жук спритно їх ліквідував, розбивши об'єктиви, стріляючи металічними кульками з трубки. Далі вони натиснули на картині на двері хатинки й пейзаж розкрився й показав прихований коридор. 
   Розділ 10. Криївка блакитних жаб. Ми пройшли таємним проходом й зазирнули всередину. Всередині знаходився басейн, в ньому плавали крісла, на яких сиділи прибульці, які своїм зовнішнім виглядом мені нагадували блакитних жаб. Хлопці мені тихенько розказали, що це — прибульці, що вони хочуть захопити Землю й вже це роблять, що вони вирощують мутантів-перевертнів, які виконують їх завдання й що вони заражають усіх вірусом страху. Але ж я вступив до таємного товариства боягузів, як вони можуть з кимось боротися? На що мені хлопці пояснили, що вірус страху вражає хоробрих, у боягузів є імунітет й вони можуть боротися. Хлопці робили аудіо й відеозаписи, поки нас не помітили. Далі ми почали втікати, аж поки знову не опинилися на захаращеному подвір'ї закинутого будинку.
  Розділ 11. Паганіні стає Чаком Норісом. Зранку мене розбудила бабуся, через пів години мені треба було бути в школі. Стоячи у ванній і дивлячись на подряпину, я згадав про учорашні пригоди. Я зібрався й вибіг з квартири й ніс до носу зітнувся зі своїм сусідом і суперником Кактусом. Як завжди, він збирався мене побити, але якась, невідома мені сила скерувала мною й не тільки поставила блок, відбиваючи удар, але й нанесла сильну відповідь, від чого Сашко Смик заскиглив, що йому наказав хазяїн мене побити. У мене не було часу з цим розбиратися і я побіг до школи коротким шляхом, через будівельний майданчик, але тут мене за руку схопила липка блакитна кінцівка.
  Розділ 12. Міраж на будмайданчику. Виявилося, що будмайданчик — лише міраж, який зненацька зник. На іржавій потрісканій землі сидів один з прибульців, якого я бачив вчора в банку. Він знерухомив мене і почав зі мною розмовляти. Він сказав, що вночі прибуде десант прибульців, потім сказав що підкорить мою свідомість і зробить своїм рабом, а ще повідомив, що для захоплення Землі їм не вистачало скорити Таємне Товариство Боягузів, жодного члена якого їм не вдавалося схопити дотепер. Але, раптом повз пролітала муха й огидний прибулець проковтнув її, це дивним чином вплинуло на нього й він розморився й заснув, втративши пильність. Для мене це був шанс, яким я скористався. Я заповз в калюжу й змив слину, а тоді побіг до таємної лабораторії ТТБ.
  Розділ 13. Я шукаю допомоги.   Більшість людей не звертає уваги на навколишні дрібниці, а дарма. Коли я біг вулицею мокрий від калюжі, я звертав увагу на людей й всі вони були дивні, ніби з однаковими виразами обличчя — усміхненими, але усмішки були ніби резинові. Я добіг до люка, де була лабораторія минулого разу, але зараз люк видавався звичайним. Я намагався згадати старовинний будинок, в подвір'ї якого познайомився з Жуком і Зайцем, але не виходило, ніби хтось стер пам'ять про це. Зненацька мені на плече сів величезний метелик з жовтими крильцями й капсулою на нозі. Я розгорнув капсулу й прочитав, що повинен терміново повертатися додому й інструкції отримаю від..., а далі папірець був обірваний. Я побіг додому.
  Розділ 14. Послання від бабусі. Підходячи додому я думав, що прибульці давно вже стежили за мною, але я не звертав на них уваги. Я натиснув на кнопку дзвінка й ніхто не відповів, значить бабуся вже пішла на роботу. Я відчинив двері й зайшов у квартиру. Все було тихо, лише на столі лежав свисток. Я взяв його — й щось в ньому клацнуло й залунав голос моєї бабусі. Вона казала, що якщо я чую її, то синьомордики її захопили в полон. Далі вона надала інструкції й закликала швидко їх виконати без вагань, бо часу мало. Я мав дістати з дна вазонка ключ, вийти на вулицю й відкрити ключем двері жовтого автомобіля. А далі я мав отримати інструкції. Вона сказала, щоб я не боявся й що ТТБ в мене вірить. Я був здивований тим, що інопланетяни завдали удару саме по нашій родині. Я вийшов на вулицю й побачив старий жовтий "Запорожець". 
   Розділ 15. Найкращий у світі автомобіль — це...   Поки я вставляв ключ у шпарину жовтого "Запорожця", у двір заїхав екскаватор на шаленій швидкості. Я сів в автомобіль і застиг. Металічний голос наказав пристебнутися й щойно я це зробив, автомобільчик вислизнув з-під загрозливо піднятого над ним ковша, адже за кермом екскаватора сидів уже знайомий мені з примарного будівельного майданчика прибулець. Автомобільчик сам розвернувся й виконуючи складний маневр зробив так, що екскаватор перекинувся, а прибулець отримав гулю. А я зрозумів що у мене — найкращий автомобільчик, який повіз мене далі.
  Розділ 16. Загадкова пані Соломія. Поки я їхав автомобіль мені розказував різні речі. В екскаваторі був головний прибулець й жаби — це лише розвідники. А вночі прибуває космічний десант саме туди, де проводять розкопки мої батьки. Я сказав, що жоден автомобіль не зможе туди приїхати вчасно, на що він відповів, що пані Соломія все продумала. Це ж моя бабуся! Виявляється, насправді вона — видатний вчений й саме вона придумала протиотруту від вірусу страху, але її захопили. Зненацька автомобіль зупинився біля садиби моєї бабусі. Я вийшов, щоб напитися води й раптом знову прилетів великий метелик з капсулою. Мене скерували до помідорного куща й коли я зірвав помідор, кущ відсунувся й мені відкрилася металічна гірка кудись.
  Розділ 17. Машина часу існує? Я сів на гірку й поїхав у глибину. Я опинився в темряві на сіні. Я знайшов вимикач й засвітив світло. Це була криївка моєї бабусі. На стіні я побачив фотографію батьків, а ще ту жінку з ТТБ. Нарешті я її впізнав, це була моя бабуся, але молода. Я побачив в кутку якийсь прилад схожий на комп'ютер, я хотів його ввімкнути, але в мене нічого не вийшло. Я поклав на нього руку й він увімкнувся. з екрана я побачив ту молоду жінку. Вона сказала "привіт онучку", а потім пояснила, що тридцять років тому вона винайшла машину часу для того, щоб поглянути на життя своїх нащадків. Але зараз я повинен врятувати її, стару, бо без цього не врятуватися від інопланетян.
  Розділ 18. Я відчуваю смак пригод. Молода бабуся сказала мені, щоб я перенісся на часольоті до батьків у вчорашній день, щоб ми могли підготуватися. Поки її обличчя зникало вона сказала, що часоліт замаскований під старенький "Запорожець", а ключ від нього — у мене на шиї. Металічна гірка перетворилася на ескалатор і я піднявся на ньому, притискаючи до грудей фотографію батьків.
  Розділ 19 — Політ крізь часопростір. "Запорожець" стояв посеред бабусиного подвір'я. Я тепер інакше дивився на цей автомобіль. Крісло було зроблено з якогось матеріалу, що одразу набирав моєї форми й тому було дуже зручним. Я взяв свисток й оглянув його. Коли зняв кришку, побачив маленький дисплей, на якому були написані інструкції щодо подальших дій. На ньому були ще й маленькі кнопки, за допомогою яких я встановив час, в який я повинен був потрапити. Я витяг фотографію батьків з рамки й поклав руку на верхівку піраміди. Голос в автомобілі мені сказав, щоб я пристібнувся паском безпеки. Я закрив очі. Коли я відкрив їх, то подумав, що нічого не відбулося, але автомобіль стояв на верхівці піраміди. Від здивування я скрикнув й вмить почулося ляскання жаб'ячих лап по камінню десь в темряві.
  Розділ 20. Синьоморди наступають. Голос з автомобіля сказав, що часовий перліт закінчено й зараз перша година ночі 26 вересня 2012 року. Але я виставляв 25 вересня, на що автомобіль відповів, що він — експериментальна модель й що можуть бути помилки, але я можу спробувати ще раз. Я намагався спробувати та стався збій програми, а звук жаб'ячих лап був все ближче. Я схопив кермо й швидко помчав вниз схилом піраміди, я памятав, що автомобіль цей може робити справжні дива переміщення. Біля підніжжя піраміди був розгромлений табір археологів, людей там не було. Зненацька я побачив знак, що точно залишив мій тато, адже це була наша родинна позначка — герб Андрія Джури — стрілка, спрямована в пустелю. Я скочив у авто й помчав. Навперейми мені їхав величезний джип, але кілька маневрів — і джип лежить угору колесами, а я продовжую рух.
   Розділ 21. Козацька світлова абетка. У мене було мало часу. О третій ночі прибував десант прибульців, а надій, що програма часольоту запрацює не було, це ж була експериментальна модель. На одному з піщаних пагорбів я помітив блимання ледь помітного вогника. Я зразу зрозумів, що це - таємна світлова азбука роду Джур. Таким способом колись козаки повідомляли Запорізьку Січ про напад ворогів. Автомобільчик теж помітив сигнал й підтвердив мої здогадки.
  Розділ 22. У Всесвіті дрібниць не буває. Я під'їхав на світло й почув голос мами й тата. Вони вітали мій приїзд й сказали, що їм все відомо, адже у них був прямий звязок зі штабом ТТБ. Потім тато додав, що вони чекали на мене ще вчора, на що я обурився й розказав про свої пригоди з синьомордами. Тато зауважив, що я майже вилікувався від страху. А зараз треба допомогти бабусі. Я запитав, чи бабуся з минулого може допомогти теперішній бабусі та виявилося, що — ні. Виявляється, що люди, які переміщаються в часі в жодному разі не можуть зустрічатися із самими собою, бо це призведе до катастрофічних наслідків у Всесвіті. А тепер час підготуватися до зустрічі з гостями.
  Розділ 23. Зброя проти комахожерів. Ми швидко скочили у часоліт, тільки ми з мамою на задні сидіння, а тато — за кермо й злетіли до верхівки піраміди. Я зрозумів, що тато не перший раз на ньому літає. А потім спустилися біля південної стіни. Мама натиснула на якусь кнопку й стіна опустилася й ми залетіли всередину. Тато попросив зберігати тишу, бо у прибульців гарний слух, а потім сказав, що проти прибульців майже ніякої зброї не існує. Тут я розказав про те, як мухи діють на прибульців й батьки з радістю вигукнули, що ми врятовані.
  Розділ 24. Жук і Заєць втрачають надію. Я не зрозумів, чому батьки так зраділи. Мама увімкнула світло — ми знаходилися біля якогось центру керування. В бічні двері зайшли Жук і Заєць, тільки вони виглядали зараз як бедуїни. Вони були невеселі й повідомили, що всі поселення поруч із пірамідами вражені вірусом страху повністю, а отже ніхто не зробить опору десанту прибульців. Тато сказав, що не треба впадати у відчай і ми вирушили сходами вгору. У верхній кімнаті на стіні я знову побачив наш родовий знак і тато розказав, що мій предок був зброєносцем у характерника Омеляна Мухи, який вмів під час бою насилати на ворогів хмари комах. А ще додав, що вони разом вивчали характерництво й залишили після себе записи й мої батьки майже розшифрували їх. Залишилося трохи, але головне — вони знають як приманити сюди мільйони комах.
  Розділ 25. Космічні загарбники прибувають. Раптом підлога затрусилася і я глянув на годинник — була рівно третя година ночі. Це прилетіли прибульці. Тато провів рукою по стрілці на стіні, відкрилась ніша й він дістав звідти металічний предмет, а тоді затиснув його зубами. Це була дримба. Граючи на ній, тато рушив вгору сходами до люка назовні, а тоді розчахнув його. Навколо були величезні космічні кораблі і їх було багато. Коли ми вийшли, всі промені зосередилися на нас.
  Розділ 26 — А тато грає на дримбі. Лише тато почувався впевненим. Він продовжував грати на дримбі й до цього звуку долучилися інші звуки, які злилися у багатомільйонне гудіння. Хмари комах летіли до нас. Одночасно я почув знайоме хляпання жаб'ячих лап які дерлися на вершину піраміди. Коли вилізла перша ропуха, я злякався, але коли побачив, що її не цікавить нічого крім комах, заспокоївся. Поведінка ропух зацікавила й прибульців й капсулах: вони почали відкривати люки та швидко спускатися вниз, мимоволі ковтаючи комах. Незабаром всі космічні кораблі приземлилися, а прибульці пожадливо ковтали поживу.
  Розділ 27. Я розмовляю мовою синьомордів. Я зрозумів чому синьоморди — небезпечні загарбники, адже вони озброєні газовою зброєю, яка паралізує все живе й не діє на них самих. Почало сходити сонце й скрізь, де сягало око, вся пустеля була вкрита блакитними ропухами, що хропли. Треба було їх знешкодити й дізнатися де вони заховали бабусю. Я підійшов до синьомордого знайомого з величезною гулею на голові й у мене одразу залунали слова - "як смачно", "стару чаклунку ми добре заховали", "спротиву не буде, всі заражені вірусом страху", "тільки б дістатися лабораторії", "люди працюватимуть на комашиних фермах". З заціпеніння мене вивів тато. Я свистів, кумкав й цим налякав і стурбував усіх. Я переповів усе, що почув від прибульця. 
  Розділ 28. Пірамідосерфінг. Тато сказав, що час вирушати. я подумав, що треба знову довго йти сходами, але мені показали інший спосіб, який я назвав пірамідосерфінг. Виявляється, з піраміди можна з'їхати як з гірки взимку на санчатах, тільки тут були не санчата, а кругла пластинка з ручкою. Ми прив'язали сплячих синьомордів до санчат і почали спускатися вниз. Але ще треба було знешкодити прибульців, які спали, поки ми будемо шукати бабусю.
  Розділ 29. Нехай синьоморди посплять. З усіх можливих варіантів знешкодити прибульців тато запропонував найкращий — заблокувати їх за допомогою часольоту. Я й не знав про таку функцію й поцікавився звідки тато усе це знає. Він відповів, що все це розповіла йому його мама й моя бабуся, коли він був мого віку, а ще він сказав, що бабуся змогла поєднати прадавні таємниці роду Джур із сучасними винаходами. Він вивіз "Запорожець" з піраміди й ввімкнув фари, які світили зеленкуватим кольором. Всі жаби впали в стан анабіозу. Тепер треба було вилікувати всіх мешканців Землі від вірусу страху, а в цьому могла допомогти тільки бабуся.
  Розділ 30. Ми вистежуємо викрадачів. Тато визначив час в який нам треба було потрапити, а саме коли я побіг зранку до школи й потрапив до лап синьоморда на будмайданчику. В той час бабуся ще була вдома. З декількох спроб у нас це вийшло. Ми сховалися за трансформаторною будкою, щоб побачити що трапилося. Двері відчинилися й сторожко вийшов Кактус. Потім він завів групу осіб у темних плащах й крислатих капелюхах. Я їх часто бачив раніше, виявляється за нами давно стежили. Потім вони вийшли й бабуся разом з ними. Ми простежили за ними й побачили, як всі вони зайшли в будку по ремонту взуття, яка вже дуже давно не працює.
  Розділ 31. Куди веде провалля. Коли ми підійшли до будки ремонту взуття, почули звук потужного мотора. Ми заглянули всередину, тут були відбитки жаб'ячих лап й більше нічого. Ми почали розмовляти про Сашка Смика й чому він почав співпрацю з загарбниками. Я здогадувався чому, адже він полюбляв ігрові автомати й програвав цілі купи грошей, а ще ця його неймовірна сила й зріст, він точно отримував якісь гормони росту від синьомордів. Тато відсунув шафу зі старим взуттям й за ним виявилося провалля. Заєць кинув туди черевик — і звуку падіння ми не почули. Тато дістав з сумки стінолази й налобні ліхтарики й ми почали спускатися в провалля.
  Розділ 32. Що може антижаб. Ми спускалися вниз й присоски видавали дуже гучні звуки. Мені стало цікаво як синьоморди спустилися й тато сказав, що тут, мабуть, є якийсь спускальний механізм. Тут знизу почувся рух вагончика, який підійматися вгору. Ми всі притислися до стіни й вимкнули ліхтарики. Проїхали синьоморди й Сашко Смик. Заєць спитав чи залишилася там якась охорона й чи є у нас зброя й тато сказав, що у нас є антижаб, але він може подіяти лише на одного-двох синьомордів. Тут мама сказала, що ми знайшли те, що шукали.
   Розділ 33. Ми виконуємо акробатичні номери. Ми спустилися на дно колодязя. Тут були броньовані двері з сигналізацією, щоб пройти крізь них, треба було натиснути на відбиток жаб'ячої лапи, що світилася. Заєць запропонував трюк й проникнути всередину іншим способом. Спочатку встав я, потім Жук, а потім Заєць, який якимсь інструментом зробив дірку, заліз всередину й зсередини відкрив двері.
  Розділ 34. Бабуся Соля дає нам інструкції. Ми зайшли в командний пункт прибульців й побачили знерухомлену бабусю. Ми хотіли її звільнити, але вона зупинила нас, сказала що тут повно пасток, які лишили прибульці на випадок, якщо її будуть звільняти. Самі ж вони пішли обідати. Вона сказала, що тато повинен дістати з кишені її фартуха мішечок й повертатися в майбутнє на один день вперед і розвіяти мішечок над пірамідою козака Мухи. Потім вона сказала що "Запорожець" треба поставити під грушею й це важливо. А потім вона заспокоїла, що все буде гаразд. Ми швидко пішли звідти під її тихий спів.
  Розділ 35. Квіти перемагають хижих прибульців. Ми перемістилися на часольоті у потрібний час і стояли на вершечку піраміди. Тато висипав насінини у долоню й дочекавшись пориву вітру засіяв їх. З насіння почали з'являтися квіти й скоро вся пустеля була всіяна різнобарвним килимом. З квітів вилітали метелики, аж тут й жаби почали поступово прокидатися. Тато дістав з мішечка папірець, в якому були записані інструкції від бабусі. Тато дав його мені. Там було написано, що як тільки жаби вдихнуть пилок від квітів, то стануть абсолютно слухняними і я повинен сказати їм, бо тільки я знаю їх мову, щоб вони забиралися геть з Землі назавжди й більше не поверталися. Я так і зробив. Прибульці слухняно сіли у свої капсули й полетіли додому. Я запитав, що тепер далі, а мама сказала, що я ходитиму до школи й нікому нічого не розказуватиму, а з Жуком і Зайцем я зустрічатимусь у ТТБ, адже людина, яка перемогла свій страх — найсильніша людина у світі.
  Розділ 36. Так народжуються народні пісні... Ми опинилися в нашому дворі й ніби нічого не змінилося. Жук із Зайцем потисли мені руку й зникли за рогом. Ми з татом і мамою піднялися до квартири й нам відчинила двері бабуся, долинав запах свіжоспечених пиріжків. Вона сказала з дороги мити руки і йти їсти. я запитав у бабусі про засіб від переляку, про який казав синьоморд і вона відповіла, що винайшла універсальні ліки проти страху, але вони повільно діють і підмішувала весь час у пиріжки, які я люблю. А на кухні на підвіконні сиділи дві маленькі блакитні ропухи, одна з них була з гулею. Бабуся сказала, що це — її рук діло, з допомогою характерницьких методів, щоб нагадували про пригоду й для користі — щоб ловили мух. А потім бабуся взяла тацю з пиріжками й понесла їх у вітальню, співаючи пісню про ропуху, яка хотіла світ підкорити. Я подумав, що так народжуються народні пісні.