Пісня про Гайавату. Генрі Лонгфелло

Відеочастина #1 - 0:13
Зміст:
Автор запрошує до прослухання давніх індіанських легенд про індіанського героя, про якого сам почув від славнозвісного індіанського співця.

Відеочастина #1 - 5:12
Зміст:
Верховне божество індіанців Гітчі-Маніту, який створив усі народи, споглядаючи на міжплемінні суперечки, робить люльку й розпалює її. Дим, що підіймається до небес бачать усі племена й збираються разом на це знак. Гітчі-Маніту звертається до людей із запитанням чому вони сперечаються й вбивають один одного, адже він дав їм все необхідне для мирного життя. Після цього він обіцяє людям, що прийшле до них вчителя (пророка), який буде їх навчати і, якщо вони послухають його, то все у них буде добре, а якщо ні — то зникнуть назавжди. Після цього Гітчі-Маніту пропонує усім воїнам зайти до річки й змити бойове розфарбування й закопати зброю в землю й зробити люльки миру, як він зробив й вирушати додому. Люди так і зробили.

Відеочастина #1 - 12:09
Зміст:
Маджеківіс — великий герой, якого прославляють люди, адже він переміг Міші-Мокву, величезного ведмедя, жахіття усього людства. Він прийшов до Міші-Мокви, коли той спав на вершинах гір на півночі й зняв з його шиї пояс вампум, поки той спав. Після вдарив дубиною по голові ведмедя.
Обурений ведмідь прокинувся й хотів покарати нахабу, але не зміг твердо стояти на ногах й почав ревти. Маджеківіс поставився зневажливо до свого ворога, насміхався з нього, а тоді вбив.
Після цього Маджеківіс став західним вітром — Кобейном. Інші вітри він роздав своїм синам: східний — Вабуну, південний — Шавандазі, північний — злому Кабібоноцці.
Вабун почував себе одиноким, незважаючи, що линув зі сходу разом із сонцем, а тому його всі радо зустрічали — і тварини, і люди, і рослини.
Одного разу він побачив на землі гарну дівчину, що збирала очерет. Він закохався в неї й почав до неї залицятися, дівчина відповіла на його кохання, бо теж була одинока. Вабун, огорнувши її хмариною підняв на небо й зробив зіркою Вабун-Алунг й відтепер вони завжди були разом — вітер Сходу й зоря Ранку.
Злий Кабібонокка, вітер Півночі, вийшов зі свого вігвама в північній пустелі Вобассо й пішов на південь. Він прогнав усіх птахів й зимувати залишився лише селезень Шінгебіс.
Він сидів у своєму вігвамі, палив вогнище і їв рибу. Кабібонокка розлютився, коли побачив, що його хтось не боїться й увірвався у хижу селезня, але той лише збільшив вогнище.
Злий Кабібонокка почав танути й вискочив назовні й зробив хуртовину, але Шінгебіс його не злякався. Тоді Кабібонокка викликав його на бій у тундру й Шінгебіс погодився й вийшов. Вони цілу ніч змагалися, а на ранок переможений і знесилений Кабібонокка подався на північ додому.
Шінгебіс лише радісно співав йому вслід. Шавандазі, південний вітер був повільним і лінивим.
Одного разу в прерії він побачив гарну дівчину з жовтим волоссям. Він одразу закохався в неї і споглядав за нею день у день. Проте нічого не робив. Одного дня він побачив, що коси у дівчини змінились й стали білими. Звинувачуючи Кабібонокку в тому, що той вкрав його дівчину він повіяв, але лише розвіяв насіння по прерії. Його жовтоволоса дівчина зникла назавжди, адже це була кульбаба, Шавондазі залишилось сумувати.

Відеочастина #2 - 0:08
Зміст:
Одного разу з місяця впала Нокоміс на луг Мескедей й народила Венону. Коли Венона підросла, її звабив Маджеківіс і вона народила хлопчика Гайавату, а сама згасла, бо її покинув Маджеківіс. Гайавату виховувала бабуся Нокоміс, яка його усього навчила. Коли Гайавата підріс, Іагу, товариш Нокоміс зробив для нього лук. З цією зброєю Гайавата вирушив на полювання за оленем. Йому вдалося вполювати косулю й принести здобич до бабусі. Цим він себе прославив серед свого племені, а бабуся зшила зі шкіри йому накидку, а з м'яса приготувала страву на честь мисливця.

Відеочастина #2 - 8 хв 42 с
Зміст:
Коли Гайавата виріс, він став сильним і вправним, спритним та розумним. Він мав чарівні рукавиці, в яких міг трощити скелі й мокасини, в яких за крок переміщався на милю. Одного дня він захотів побачити Маджеківіса й сказав про це Нокоміс. Та відмовляла його, але він не послухав й рушив у путь. Гайавата дійшов до оселі батька з бажанням помсти за свою матір. Маджеківіс радо зустрів сина й багато часу вони провели у розмовах.Гайавата запитав у батька чи є щось, що йому може зашкодити й той відповів, що скелі Вобік, а коли те саме запитав у Гайавати його батько, він відповів, що — очерет. Потім Гайавата звинуватив батька у смерті матері, відламав шматок скелі й жбурнув нею у батька. Батько у відповідь почав кидати в нього очеретом. Почалася бійка, що продовжувалася три дні й Маджеківіс здався сказав, що перемогти його неможливо, бо він — безсмертний, проте наказав синові повернутися назад до свого племені й допомагати людям, аж поки не постаріє, а тоді повинен знову до нього прийти й батько розділить своє царство з ним навпіл та зробить південно-східним вітром Ківейдіном. Гайавата пішов назад й не було більше у нього образи на батька. Дорогою він зайшов до видатного дакотського майстра, що виготовляв наконечники для стріл, щоб придбати собі й побачив доньку майстра Міннегагу, що йому сподобалася. Коли він прийшов до бабусі Нокоміс, він розповів про всі свої пригоди, оминувши згадати про Міннегагу.

Відеочастина #3 - 0:10
Зміст:
Одного разу Гайавата вирішив поститися. Він зробив собі в лісі вігвам. Йдучи лісом він бачив різних тварин і птахів й запитав у Гітчі-Маніту, чи залежить життя людей від цих дрібниць? Потім він йшов лугом і спостерігав різні ягоди й рослини й запитав у Гітчі-Маніту, чи залежить життя людей від цих дрібниць? Потім він пішов до водойми й побачив у воді різну рибу й запитав у Гітчі-Маніту, чи залежить життя людей від цих дрібниць? На четвертий день надвечір до нього прийшов посланець Владики Неба Мондамін й сказав, що його молитви почуті й що він навчить його новому вмінню, а зараз повинен ставати до бою. Після бою юнак зник. Наступного дня він знову зявився й закликав до бою. Так вони змагалися щодня протягом трьох днів. Після цього Мондамін сказав, що прийде й наступного дня, але це буде останній бій й після цього Гайавата повинен вирити могилу й заховати його тіло, щоб його поливали дощі й гріло сонце, при цьому Гайавата повинен не дозволяти нікому дотикатися до могили. На сьомий день прийшла Нокоміс з їжею, щоб потурбуватися про онука, але той відмовився, сказав, що після заходу сонця піст його закінчується. Увечері знову прийшов Мондамін й цього разу Гайавата його повністю переміг. Він заховав тіло супротивника так, як той того вимагав й повернувся до села. Він щодня відвідував могилу й відганяв усіх від неї, виривав бур'яни й з часом виросли рослини маїсу. Гайавата дуже зрадів й показав й розказав про все, що з ним відбувалося Нокоміс та Іагу. Ще до настання осені вони зібрали врожай. Пізніше він навчив усі народи вирощувати маїс.

Відеочастина #3 - 11 хв 10 с
Зміст:
У Гайавати було двоє друзів, з якими він ніколи не розлучався й ніколи не сварився — Чібіябос і Квазінд. Чібіябос був співцем і музикантом, він винайшов дудку й дуже гарно грав на ній. Його пісні слухали й діти й жінки й воїни. Навіть струмок і птахи прохали навчити його пісні. Й він навчив й усі звуки природи повторюють спів його дудки з того часу. Пісні його були про мир, любов, згоду, життя, смерть. Інший друг, Квазінд, був найсильнішою людиною. В дитинстві він був не такий як всі, але багато молився й постився. Одного разу мати попрохала його віджати від води невід й Квазінд порвав його, бо був сильний. Іншим разом з батьком йшли вони по упольовану здобич й перед ними встала перепона, через яку не можна було пройти й Квазінд швидко розкидав повалені дерева. Коли молоді хлопці пропонували йому поборотися, чи пограти в кільце, Квазінд підняв скелю й жбурнув у річку й досі вона там стоїть. А ще одного разу, коли вони з друзями пливли в човні, Квазінд побачив Амік, царя бобрів й кинувся за ним навздогін. Він так довго був під водою, що друзі вже думали, що навіки його втратили, але він виплив разом з мертвим бобром. Усі троє друзів постійно думали як покращити життя людям.

Відеочастина #4 - 0:12
Зміст:
Настав місяць Листя й Гайавата вирішив зробити човен. Для цього він звернувся до берези й зняв з неї кору, з кедра він взяв гнучкі гілки, щоб зробити раму, щоб човен був міцним, із модрини він взяв гнучкий корінь, щоб зв'язати й зшити човен, а в ялини взяв сік, щоб змастити місця зшиву й зробити човен водонепроникним. У кожного з дерев він просив надати йому те, що потрібно й рослини погоджувалися. Човен вийшов просто чудовий, навіть чарівний, тому що весла для нього не потрібно було. Гайавата міг керувати ним думкою й човен рухався так, як було потрібно. Врешті Гайавата попросив свого друга Квазінда розчистити річище річки, щоб люди могли по ній плавати в обидва боки. Квазінд радо допоміг й пірнув у воду як видра й почав з річища викидати гілки, каміння, розчищати намули й наноси. А Гайавата плив за ним на своєму човні. Так вони вдвох розчистили річку, щоб люди могли по ній плавати.

Відеочастина #4 - 5 хв 39 с
Зміст:
Вирішив Гайавата порибалити й захотів виловити царя риб — Мішу-Наму — величезного осетра. Він взяв вудку й поплив на своєму чарівному човні, співаючи веселу пісню, викликаючи царя риб на поєдинок. Міші-Нама був велетенським осетром з міцними щитками броні та міцною лускою. Йому набридли вихваляння нахабного рибалки й він послав щуку порвати волосінь й провчити нахабу, але Гайавата одразу помітив що це — щука й присоромив її й вона заховалася на дні. Знову Міші-Нама просить вже рибу-місяць провчити нахабного рибалку й вона кидається на Гайавату. Але Гайавата помітив й присоромив місяць-рибу, адже він викликав царя риб й риба-місяць присоромлена сховалась на дні. Тоді сам Міші-Нама піднявся вгору й проковтнув рибалку разом з його човном. Гайавата ніби в печеру потрапив й почав шукати серце Міші-Нами. Йому допомогла в цьому білка Аджідомо й він міцно схопив його міцними руками. Міші-Нама загинув і його тіло винесло на мілину. Тут Гайавата почув крик птахів й у просвіт побачив чайок. Він попросив їх розірвати кігтями броню Міші-Нами й вони радо допомогли йому. Гайавата побачив Нокоміс й повідомив, що цар риб загинув й сказав, щоб Нокоміс, коли зайде сонце й чайки полетять додому робила запаси жиру осетра. Так три дні та три ночі працювали чайки й Нокоміс, аж поки він Міші-Нами не залишилися лише кості.

Відеочастина #5 - 0:13
Зміст:
Стара Нокоміс вказала Гайаваті де живе злий чаклун, бог багатства Перлисте Перо, який насилав лихоманку на людей і який вбив батька Нокоміс, коли він вирушив її шукати. Гайавата зібрав зброю, сів на свій чарівний човен й наказав плисти до смоляних вод і вогненних змій. Човен швидко поплив, куди було наказано. Гайавата голосно співав войовничу пісню. Змії його почули й почали його відлякувати й погрожувати, але Гайавата дістав лук й швидко їх переміг. Потім далі він поплив через болото й плив цілу ніч. На ранок він доплив до красивого вігвама й вибрався на берег. Далі він випустив стрілу у Вігвам, викликаючи Меджісогвона на двобій. Той вискочив, ніби був готовий й почався бій, що йшов цілий день. Зброя Гайавати не могла заподіяти шкоди броні Перлистого Пера, а сам Гайавата сильно знесилився, дубинка понівечилась, а стріл лише три залишилось. В цю мить допоміг Гайаваті Мама, дятел й сказав, що треба стріляти в тім'я, де жмут темного волосся у велетня. Поки Перлисте Перо нагинався за каменем, щоб жбурнути в Гайавату, той поцілив йому у тім'я. Враз Меджісогвон закрутився, але друга й третя стріла довершили свою справу й Перлисте Перо загинув. Гайавата подякував дятлові й пофарбував його голівку кров'ю Меджісогвона й з того часу у дятлів червона голова. Далі він зібрав усі скарби велетня й поплив додому з тріумфом. Коли він приплив додому, його вітали усі друзі й односельці. Всі скарби велетня Гайавата розподілив між людьми й нікого не образив.

Відеочастина #5 - 10 хв 29 с
Зміст:
Якось Гайавата надумав одружитися, бо настав час. Нокоміс йому казала, що краще одружитися з донькою сусіди й буде у нього затишок вдома, проте Гайавата хотів одружитися з чужоземкою. Тоді Нокоміс сказала йому, що не треба шукати білоручку, та Гайавата сказав, що чужоземка все прекрасно вміє. Тоді Нокоміс сказала, що з дакотами його народ багато воював й між ними ворожнеча, на що Гайавата відповів, що коли він одружиться з прекрасною дакотянкою, вся ворожнеча припиниться назавжди. Він вдягнув свої мокасини й помчав щодуху. Нарешті він почув шум водоспадів й огледівся. Гайавата побачив стадо оленів й вполював одного. Зі здобиччю він помчав до стрілороба, у якого колись бував. В цей момент стрілороб робив стріли й згадував своє минуле життя, як він був молодим, а його донька згадувала мужнього юнака, що навідував її батька й купляв стріли. Аж ось прийшов Гайавата зі здобиччю. Старий стрілороб запросив його у вігвам й Гайавата почав казати, що їх народи вже давно не воюють й щоб закріпити мир він просить віддати дочку за нього заміж. Стрілороб сказав, що дасть згоду, якщо його донька згодна. Звичайно, закохана в Гайавату дівчина погодилась. Гайавата забрав її й вони пішли довгою дорогою назад, до селища Гайавати. Стрілороб залишився сам. Гайавата з прекрасною Міннегагою повільно йшли назад, бо дорога для них була сповнена щастя. Врешті, вони прийшли до Нокоміс.

Відеочастина #6 - 0:12
Зміст:
На весільний бенкет Гайавати були запрошені сусіди, почесні гості повинні були розважати усіх. Страви приготувала Нокоміс. Поки гості їли, Нокоміс і молодята прислужували їм, а коли всі поїли, Нокоміс витягла особливий південний тютюн й усім набила трубки. Після цього вона попрохала По-Пак-Ківіса виконати танець жебрака. Він був відомий усім красень, що дуже подобався всім жінкам, а чоловіки його вважали боягузом, хоча він був майстром із танців, ігор і всіляких вигадок. По-Пак-Ківіс виконав приголомшливий танець і задоволений собою сів знову. Далі Чібіябос, друг Гайавати й музика заграв та заспівав прекрасних пісень про любов й замилував усіх. А вже після взяв слово Іаго, що був надзвичайним оповідачем й розказував таке й так, що всі слухали дуже уважно. Звичайно, в цих історіях він завжди був найкращим в усьому, тому ніхто їх серйозно не сприймав. Він вирішив розповісти історію про Сина Вечірньої Зорі.

Відеочастина #6 - 8 хв 39 с
Зміст:
Оповідь Іаго почалася з того, що у одного мисливця було десять дочок. Дев'ять вийшли заміж за прекрасних воїнів, а молодша, найкраща — за Оссео, Сина Вечірньої Зорі що був старим, незграбним й постійно кашляв. Старші сестри посміювалися над молодшою, проте їй було байдуже, бо вона любила його за його дух. Одного разу всі сестри і їх чоловіки відправилися на свято й знову почали сміятися з Оссео, тоді він стрибнув у струхлявілий стовбур дерева й став молодим і ставним, а його дружина — старою, як він був. Всі зайшли у вігвам присвячений Вечірній Зорі й почали бенкетувати. Лише Оссео чув таємничий голос, що попередив його, що зараз все зміниться. Й змінилися миски й ложки й стали світитися, усі сестри і їх чоловіки перетворились на птахів, а вігвам злетів й полетів над деревами. Вігвам долетів до хмар й батько Оссео зустрів їх й Овіні, дружина Оссео теж змолоділа, як і раніше. Вони почали жити там. З часом у Овіні народився син. Оссео зробив для нього лук й випустив з кліток птахів, щоб він міг по них стріляти. Одного разу він застрілив одну з пташок, його рідну тітку й вона одразу перетворилася на гарну жінку. Після цього ніби невидимі руки спустили цього сина на один з островів на Великих озерах, а згодом й вігвам і всі родичі теж туди спустилися. Проте родичі перетворилися на огидних й заздрісних пігмеїв Пак-Веджі. Досі рибалки часто бачать як вони танцюють в місячнім сяйві.

Відеочастина #7 - 0:11
Зміст:
Навесні жінки посадили маїс і Гайавата сказав своїй дружині, щоб вона зробила чарівний захист поля. Для цього їй потрібно було тихої темної ночі обійти поле повністю голою. Гайавата казав, що це захистить ниву від шкідників, хвороб. Міннегага так і зробила. Але, про план Гайавати почув цар воронів Кагаге й вирішив разом з птаством налетіти й пограбувати поле. Він насміхався з плану Гайавати, але Гайавата почув це й розставив на полі пастки. Коли наступного ранку птаство налетіло на поле, воно все було впіймано й винищено, а Кагагі був взятий у полон. Восени жінки, хлопці і дівчата збирали врожай і гадали по качанам який кому з дівчат дістанеться чоловік, а Кагагі сидів прив'язаний до вігвама Гайавати і злився.

Відеочастина #7 - 7 хв 47 с
Зміст:
Гайавата замислився, що навіть найрозумніший стає забутим, бо слова забуваються, а запам'ятати все неможливо та й знання не дістаються тим, хто ще не народився, а могили їх без підписів і не зрозуміло хто саме там похований, відомо лише, що предки. І придумав він зробити малюнки й знаки для всього, що його оточувало. І пішов він до своїх людей і показав те, що він придумав і наказав усім зробити написи на свіжих могилах, щоб нащадки могли дізнатися де лежать їх пращури. І написали люди на корі берези і на шкірах оленів те, що вони знали та свої пісні.

Відеочастина #7 - 13 хв 44 с
Зміст:
Злим духам дуже не подобалася дружба Гайавати і Чібіябоса і вони вирішили їм нашкодити. Гайавата був обережний і намагався оберігати свого друга, а Чібіябос не був обережний й духів не боявся. Одного разу Чібіябос на початку зими вийшов на лижах вполювати оленя й побачив його на кризі на озері. Без зайвих роздумів він кинувся на лід. Злі духи його чекали там і проламали лід й потягнули Чібіябоса на дно. Він потонув. Гайавата був в розпачі. Він замалював обличчя чорною фарбою, накрив голову покривалом й так сидів сім тижнів. Зібрались маги, провидці й прийшли його рятувати. Вони лікували його, проказували закляття й вилікували Гайавату, він повернувся до життя й більше не згадував померлого друга. Ті ж маги підняли з дна озера потонулого Чібіябоса й він вийшов і встав перед вігвамом. Вони кинули йому жарину й став він богом загробного світу. Чотири дні він йшов в загробний світ і бачив інших духів, які прямували туди й несли на собі купу речей і ремствували з цього. А Гайавата після одужання пішов навчати народи медицині й чаклунським знанням.

Відеочастина #8 - 0:12
Зміст:
Красунчик По-Пак-Ківіс одного разу вирішив розважитись й пішов до Іагу, у якого сиділа молодь й слухала його розповіді. По-Пак-Ківіс запропонував усім дещо цікавіше й навчив усіх грати в азартну гру "Чаша і фігури". Грали на одежу, зброю, сумки й трубки. По-Пак-Ківіс обіграв усіх й усе забрав собі. Потім він поставив усе, що виграв проти хлопця, що стане його слугою. Іагу вирішив зіграти на свого небожа й програв. По-Пак-Ківіс вийшов багатою людиною, ще й зі слугою. Він сказав слузі віднести усе вигране у його вігвам, а сам подався до вігвама Гайавати. Але Гайавати в той момент не було, як і Міннегаги і Нокоміс, був лише цар круків. По-Пак-Ківіс скрутив йому шию, зайшов у порожній вігвам й порозкидав усі речі, а потім пішов на скелі біля озера чекати повернення Гайавати. На березі він почав нищити птахів й розкидати їх тіла по берегу. Одна з чайок вирішила повідомити Гайаваті про біду.

Відеочастина #8 - 8 хв 57 с
Зміст:
Гайавата дуже розізлився, коли повернувся у свій вігвам. Він вирішив покарати злочинця й взяв з собою мисливців й пішов по слідах По-Пак-Ківіса, але не наздогнав одразу. По-Пак-Ківіс підійшов до ставка й попрохав бобра перетворити його теж на бобра, щоб він міг відпочити в його хатці. Бобер спитав у своїх родичів дозволу й вони погодились і По-Пак-Ківіс став бобром. У царя бобрів він попрохав, щоб той зробив його вдесятеро більшим й цар погодився. Після цього усі бобри зробили По-Пак-Ківіса своїм царем. Але незабаром до хатки дістався Гайавата разом з мисливцями й зруйнували її. Поки інші бобри втекли на глибину, товстий і величезний По-Пак-Ківіс не зміг втекти і його вбили. Проте його дух знову перетворився на людину й побіг далі. По-Пак-Ківіс добіг до озера, де жили качки й попрохав його перетворити на качку, але вдесятеро більшу. Качки його перетворили й вони разом полетіли на північ. По-Пак-Ківісу качки сказали, що під час польоту не можна дивитися вниз, бо можна загинути. Одного разу вони летіли над селом й По-Пак-Ківіс почув голос Гайавати й подивився вниз і вітер заламав йому крила й він почав падати. Врешті він впав й розбився, але знову, коли Гайавата майже впіймав його, закрутився, підняв вітер й заховався в дуплі дерева, де перетворився на змію й втік під корені. Розлючений Гайавата кулаками розтрощив дерево, але По-Пак-Ківіс втік у гори, де його заховав верховинець, гірський Маніту, заховав його в найглибшій печері. Гайавата попрохав його туди пустити, але його не пустили, тоді він викликав бурю з блискавками, яка вдарила в гори й звалила їх. Під завалами загинув і По-Пак-Ківіс. Гайавата забрав його душу й перетворив на Кеню, гірського орла, володаря птахів.

Відеочастина #9 - 0:13
Зміст:
Плем'я дрібних людців Пак-Веджі вирішили знищити відважного Квазінда, бо не подобалась їм його сила, відвага і подвиги. Вони знали, що Квазінд вразливий лише в саме тім'я і єдина зброя проти нього — попасти в тім'я шишкою з блакитної ялини. Одного літнього дня Пак-Веджі чекали на Квазінда на виступі скелі над рікою разом з шишками. На вулиці була спека, Квазінд плив річкою і піднялися духи сну і засипили його. Коли він пропливав під виступом скелі купа шишок полетіли й попали в нього, він перехилився й впав у річку й потонув, а його перевернутий човен поплив далі. Й досі, коли взимку під час сильних морозів падають дерева, в народі кажуть, що то — Квазінд збирає хмиз.

Відеочастина #9 - 4 хв 14 с
Зміст:
Одного дня, коли Гайавата був на полюванні у вігвам прийшли якісь дві жінки з блідими обличчями і в дивному вбранні. Коли Гайавата повернувся з оленем він не запитав хто це, а мовчки робив те, що потрібно. Коли була готова їжа, дві дивні жінки схопили миски з найкращими шматками й одразу все з'їли, а потім назад сіли на свої місця. Гайавата знову нічого не сказав, а Міннегага тихо сказала, що вони, мабуть, дуже голодні. Так продовжувалося кілька днів. Дивні жінки нічого не робили, тільки приносили шишки для вогнища й щодня все повторювалося. Однієї ночі Гайавата прокинувся від їх плачу й спитав у чім справа. Вони пояснили, що вони прийшли з країни мертвих, якою керує Чібіябос, подякували за гостину і розказали як потрібно проводити поховання, щоб померлим було легше в царстві мертвих, а потім пішли.

Відеочастина #9 - 11 хв 40 с
Зміст:
Була холодна зима. Гайавата пішов на полювання й довго ходив у пошуках бодай якої-небудь здобичі. У вігвам до Гайавати прийшли цар-голод і лихоманка, які вразили його дружину Міннегагу, що лежала хвора. Але Гайавата не міг нічого вполювати, бо здобич вся зникла. Й поки він бігав у пошуках, Міннегага померла й Нокоміс нічим не змогла їй допомогти. Крик помираючої Міннегаги почув Гайавата й прибіг назад, але вже було пізно. Міннегагу поховали в найкращому одязі, з дотриманням всього, що казали померлі духи. Гайавата був невтішний й сказав, що скоро й він піде до неї.

Відеочастина #10 - 0:13
Зміст:
У вігвамі сидів старий дід, вогонь затухав, дід трусився від холоду. До нього зайшов молодий юнак. Дід запросив його присісти, розпалив люльку й попрохав розповісти про свої подорожі, а сам почав розказувати про своє життя. Вони оповідали свої розповіді один одному всю ніч, а на ранок, як встало сонце і як ставало все тепліше, дід почав танути, поки на його місці не зявилася перша весняна квітка. Закінчилася зима, настала весна. Зі свого вігвама вийшов сумний Гайавата й поглянув на все навколо. Все потрохи оживало. Зі сходу повернувся Іагу й почав розповідати про свої пригоди. Односельці його уважно слухали, але не йняли віри й сміялися як з вигадника. А він розповідав, що був далеко на сході біля великих озер з гіркою водою, яку не можна було пити, що бачив величезний крилатий човен, на човні були білі люди з бородами, з човна вилетіла блискавка й вдарив гучний грім. Всі сміялися з вигадок старого Іагу й лише Гайавата не сміявся й сказав, що це — чиста правда, бо Гітчі-Маніту відкрив йому майбутнє. Він сказав, що білі люди з бородами різних племен прийдуть сюди, їх індіанці радо зустрінуть, бо така воля Гітчі-Маніту, ці люди населять усі землі і буде в них багато роботи, а індіанці через свої незгоди будуть вимушені рухатися на захід і буде їх дуже мало.

Відеочастина #9 - 8 хв 02 с
Зміст:
Був гарний сонячний літній день. До селища приплив човен з білими людьми разом зі священником. Гайавата їх радо зустрів разом з усіма й сказав, що довго на них чекав. Вони зайшли у його вігвам і їх гостинно зустріли, нагодували й розкурили трубки миру. І священник почав розповідати про свою місію в ці землі, про свою віру, про Ісуса Христа і про Діву Марію. Індіанці радо все сприймали, а потім розійшлися по своїх вігвамах, що розповісти про прибульців. Всі відпочивали у полудень, а Гайавата тихцем звернувся до Нокоміс і сказав їй, що вирушає у далеку подорож у царство Ківейдіна, але поки його не буде, прибульці повинні почуватися добре й отримувати все, що їм потрібно. Потім він звернувся до воїнів, до молоді й до односельців і сказав, що їде на захід і повернеться дуже не скоро й попрощався з усіма. З ним попрощалися хвилі, ліс, птахи. Він сів на свою кену, свій човен і, відіпхнувшись від берега, наказав, щоб вона пливла на захід. Кену попливла, а потім почала злітати на небо, доки не зникла.