Пригоди Тома Сойєра. Марк Твен.

Тітка Поллі шукала свого племінника Тома Сойєра і ніде не могла його знайти. Врешті, зачувши позаду шурхіт, вона виявляє його вимащеного у варенні. Тітка гнівиться і хоче покарати хлопця лозиною, але він відвертає її увагу від себе вигуком про щось позаду неї і, користуючись моментом втікає через паркан. Побожна тітка Поллі дорікає собі у поганому вихованні хлопця, який її постійно шиє в дурні. Том не пішов до школи і чудово згаяв час, повернувся лише ввечері, щоб "допомогти" чорношкірому хлопчику Джиму нарубати дрова, розповідаючи про свої походеньки. Під час вечері тітка Поллі почала питати в Тома чи було спекотно і чи він не ходив купатися замість школи. Том відповів що ні, а тітка перевірила його сорочку, яка виявилася сухою. Проте Том додав, що намочив голову помпою, тоді тітка перевірила зашитий комір і він виявився зашитим і вона заспокоїлася. Проте, Сід, зведений молодший брат Тома запитав якими нитками вона зашивала комір і тітка зрозуміла, що її вкотре одурено, а Том зрозумів, що його викрито і вчасно втік, пообіцявши помститися Сідові. Від прикрощів Том відволікся, практикуючи новий спосіб свисту і гуляючи. Зненацька він помітив незнайомця, що в маленькому містечку Сент-Пітерзберзі завжди було подією. Він розглянув святкове вбрання хлопця і між ними одразу спалахнула неприязнь. Після короткого діалогу хлопці побилися і Том переміг суперника, проте, коли одвернувся від нього, отримав каменюкою в спину. Том погнався за кривдником і добіг до його будинку, проте поквитатися не зміг, бо кривдник так і не вийшов на вулицю. Ввечері Том повернувся додому, де його впіймала тітка Поллі, яка побачивши його одяг вирішила, що назавтра, у суботу, для Тома буде трудове покарання за всі провини.

Настав чудовий суботній ранок. Том разом з відром вапна і щіткою прийшов до довжелезного паркана і затужив від такого обсягу роботи. Том сів під парканом у безнадії. Раптом з порожнім відром за водою вибіг чорношкірий Джим. Том зупинив його і запропонував замість нього сходити за водою, поки Джим побілить паркан замість нього. Джим не погодився, бо боявся тітки Поллі. Том почав його умовляти і запропонував мармурову кульку і показати болячку на нозі. Врешті Джим погодився, але тітка Поллі перервала всі домовленності і Джим побіг за водою, а Том швидко почав білити паркан. Проте незабаром Том стомився і почав думати як би не виконувати цю марудну роботу, адже найбільше він боявся, що його побачать інші хлопці і будуть насміхатися. Він пошукав серед своїх речей щось цінне, щоб найняти працівників, але цінностей було замало. Тоді Том вирішив зіграти гру: він почав натхненно білити паркан, ніби це не робота, а задоволення. Першим на вулицю вийшов Бен Роджерс із яблуком вдаючи з себе пароплав "Велика Міссурі" і почав насміхатися з Тома з приводу роботи у суботу, адже сам він прямував на річку. Том відказав, що білити паркан — це не робота, а задоволення, адже не щодня видається така можливість. Бен погодився і попрохав теж пофарбувати паркан. Проте Том почав відмовляти, вказуючи на важливість вигляду паркану, що мало хто зможе так, що тітка Поллі не дозволяє. Бен запропонував залишки яблука за можливість попрацювати. Том погодився і сів відпочивати з яблуком, поки Бен важко працював. Потім працював Біллі Фішер за "майже нового паперового змія", потім Джонні Міллер за дохлого пацюка на мотузці і ще багато інших приносили свої "скарби" за те, щоб попрацювати. Том розбагатів і паркан стояв відмінно побілений, а ще він зовсім нічого не робив. Опісля він пішов до тітки доповідати про виконану роботу.

Том прийшов до тітки Поллі, щоб доповісти про виконану роботу. Тітка дрімала, але після слів Тома сильно здивувалася, а після перевірки дозволила йому погуляти, ще й дала найкраще яблуко з комори. Виходячи надвір Том побачив Сіда і почав кидати в нього грудками землі, а потім втік, щоб тітка не покарала його. Том поспішав до міського майдану де зібралися дві групи хлопців - два війська. Одним керував Том Сойєр, а іншим - його друг Джо Гарпер. Після запеклої битви Том переміг і після подальших домовленостей щодо майбутніх бойових дій всі розійшлися і Том залишився наодинці. Проходячи повз будинок Джефа Тетчера Том побачив у дворі чарівну дівчинку, в яку одразу ж закохався. До того він думав що кохає Емі Лоренс, він довго боровся за її кохання, але тепер вмить забув про неї. Том почав привертати до себе увагу незнайомки, проте незабаром дівчинка пішла додому, перед тим кинувши Тому квітку. Том підняв квітку і заховав, як дорогоцінний скарб.

Повернувшись додому, Том дивно поводився навіть після покарання від тітки Поллі за помсту Сідові. Коли тітка вийшла, Сід пожадливо схопив цукорницю, але не втримав і випадково розбив. Коли тітка повернулася, вона одразу почала карати Тома, на що він обурився звинувачуючи Сіда. Тітка Поллі відчувала провину за несправедливе покарання, а Том вирішив уявляти собі вигадані картинки про те, як картатиме себе тітка, якщо він раптом помер би. Такі думки дуже тішили його і він плакав від гіркої і образи. Потім прийшла Мері, але Том пішов в іншу кімнату, бо не міг радуватися. Пізніше Том пішов тинятися по місту в місцях, де нікого не було. Том пішов на річку і сів на кінець припнутого плоту, зненацька він згадав про квітку і витягнув її і почав думати про кохану незнайомку. Коли стемніло, Том пішов до будинку, де вона живе. Він ліг під її вікном на землю і почав знову уявляти про себе різні фантазії. Зненацька відкрилося вікно і зверху на Тома вилилося багато води. Том вибив шибку і побіг додому мокрий. Вдома він роздягнувся і ліг спати.

В неділю вранці, після сніданку тітка Поллі провела сімейну молитву, після цього Том мусив вивчити 5 віршів з Біблії - з Проповіді на горі, але це йому не вдавалося, бо він не міг зосередитися. Тоді Мері взялася йому допомагати, але з підказками нічого не вийшло. Тоді Мері пообіцяла Томові чудовий подарунок, якщо він вивчить урок. Том з цікавості і бажання отримати нагороду все вивчив і отримав складаний ножик "Барлоу". Після того, як Том ножиком попсував буфет, Марі покликала його вмитися. Два рази він намагався це зробити сам, на третій раз Марі довела справу до кінця. Після цього Том вдягнув ненависний костюм та черевики і вони разом відправилися до недільної школи.

Том дещо відстав від Сіда та Мері і перестрів приятеля з пропозицією обміну. Том хотів жовтий квиток і пропонував локрицю і рибний гачок. Біллі погодився. Квитки були потрібні, щоб отримати примірник Біблії: її давали за десять жовтих квитків, один жовтий дорівнював десяти червоним, а десять червоних - десятьом синім. Так виходило, що для отримання Біблії потрібно було вивчити дві тисячі віршів з Біблії. Том продовжував перехоплювати приятелів і обмінювати свої скарби на квитки. Коли почався урок директор недільної школи Волтерс розпочав з нудної повчальної промови. Учні його не слухали, бешкетували, билися. Після промови до церкви зайшли гості - суддя Тетчер з дружиною і дочкою. Том впізнав прекрасну незнайомку і почав поводитися ще жахливіше, щоб привернути до себе увагу. Всі почали себе виставляти напоказ і директор, і вчителі, і учні, і бібліотекар, і сам суддя - це була така спільна гра. Містер Волтерс хотів комусь вручити Біблію задля виставляння, але всім відмінникам було далеко до десяти жовтих квитків. І ось Том вийшов до нього і продемонстрував девять жовтих, девять червоних і десять синіх квитків. Всі були шоковані це бачити, це була подія і містер Волтерс вручив Томові Біблію. Суддя познайомився з Томом і дав напутнє слово про необхідність знань для людини. На кінець він попрохав Тома назвати перших двох апостолів із дванадцяти, проте Том нічогісінько не знав і мовчав, тоді питання повторила дружина судді і Том без роздумів назвав замість апостолів єврейського царя Давида та велетня Голіафа, якого Давид переміг у битві. 

Після недільної школи дзвін зібрав усіх жителів містечка на недільну проповідь у церкву. Всі учні порозсідалися разом з батьками, Том Сід і Мері сіли поруч з тіткою Поллі, коли вона прийшла. Спочатку був гімн, потім пастор виголошував важливу інформацію, а потім почалася молитва. Вона була довга і згадувала всіх, за кого потрібно було молитися. Том ніколи не слухав про що йшлося, проте він чітко знав скільки іще до кінця. Йому було страшенно нудно. Томову увагу привернула муха, яку він одразу після закінчення молитви впіймав, але тітка Поллі наказала відпустити комаху. Потім почалася нудна довга проповідь. Том згадав, що у нього є в кишені забавка - жук-кусака з великими щелепами. Тож Том витяг коробку від пістонів і спробував витягти жука, але той боляче вкусив Тома за палець, тому він смикнув рукою і жук полетів на підлогу між рядами - занадто далеко від Тома, щоб його забрати. Жук вовтузився на спині і не міг повернутися. Він привернув увагу деяких інших людей, що нудилися. Зненацька жука побачив чийсь песик-пудель і почав із ним бавитися. Жук вкусив пуделя за носа так, що той заскавулів і закинув жука ще далі. Потім пудель бігав за мухою, за мурашкою, а коли стомився, випадково сів на жука, який знову боляче його вкусив. Песик голосно скавучав і бігав, викликаючи посмішку у зануджених людей у церкві, а потім його господар перекинув його через вікно. Проте проповідь вже була зіпсована через загальну спробу стримати сміх. Том Сойєр був задоволений. 

В понеділок зранку Том прокинувся і подумав, що йому зовсім не хочеться в школу. Він почав шукати в собі якусь хворобу. Єдине, що він знайшов, це був зуб, який хитався. Том пригадав розповідь лікаря про якусь хворобу, через яку пацієнт довго хворів і ледь не втратив палець. У Тома теж болів палець і він почав на себе приймати роль такого хворого. Він почав стогнати, щоб розбудити Сіда. Коли Сід прокинувся, він перелякався через Тома, бо той почав з ним прощатися, і побіг до тітки Поллі повідомити, що Том помирає. Тітка швидко прибігла спитала в чому справа і Том повідомив, що в нього гангрена. Тітка сіла на стілець і довго сміялася і плакала, а потім сказала Томові, щоб він більше так не жартував. Тому стало соромно і весь біль пройшов, проте він згадав про свій зуб. Тітка перевірила зуб і звеліла Мері принести нитку та головешку. Нитку вона прив'язала до зуба і бильця ліжка, а тоді тикнула в лице Томові головешку - зуб вилетів. Том пішов до школи. Всі товариші йому заздрили, бо він першим втратив зуб і тепер міг плюватися не відкриваючи рота. Том пішов зустрітися з місцевим безпритульним хлопчиком, Гекльберрі Фінном, сином пияка, який одягався в старий дорослий одяг, не ходив до церкви і до школи. Геку заздрили всі хлопці, бо він був вільний від всього. У Гека був мертвий кіт, якого він виміняв у іншого хлопця. Кіт був йому потрібен, щоб виводити бородавки. Том розповів про свій спосіб виводити їх - за допомогою гнилої води. Гек почав розказувати, що цей спосіб не працює, проте потім виявилося, що ті, хто його пробував не дотрималися ритуалу. Потім Гек розповів про спосіб видалення бородавок за допомогою мертвого кота. Цей спосіб передбачав прихід вночі на кладовище до свіжої могили і чекати, поки з'являться чорти, а тоді проказати закляття. Якраз нещодавно на кладовищі зявилася свіжа могила. Том попрохав взяти і його із собою. Хлопці домовилися про нявкіт ввечері, як знак, щоб виходити. Зненацька Том помітив у Гека кліща і виміняв його у нього за свій зуб. Том заховав кліща у коробку від пістонів і побіг до школи. Вчитель розлютився на запізнення Тома і спитав про причину. Том побачив новеньку дівчинку і сказав правду. Вчитель розлютився на таку правду і фізично покарав Тома, а потім наказав сісти біля дівчат у покарання. Том сів поруч із новенькою дівчинкою і, поки всі сміялися з Тома, він потаємно розкошував, адже досягнув того, чого хотів. Спочатку дівчинка сприйняла його негативно, але Том почав пропонувати їй персик. Коли дівчинка не відреагувала, він почав малювати на своїй дошці, закриваючи малюнок від дівчинки. Їй стало цікаво і вона спитала в нього що він малює. Том показав намальований будинок, тоді дівчинка попрохала намалювати чоловічка, а потім і себе. Малюнок їй дуже сподобався і Том запропонував навчити її малювати. Дівчинка погодилася повчитися під час великої перерви, а потім вони познайомилися. Її звали Беккі Тетчер. Потім Том знову почав малювати і Беккі знову стало цікаво що, але він не показував. Вони почали сперечатися і боротися і врешті Том піддався і на малюнку відкрився напис "Я люблю тебе". Це обурило Беккі і одночасно їй було приємно. В цей момент вчитель звернув увагу на Тома знову і за вухо перемістив його на бік хлопців. Далі на уроках Том втратив будь-яку увагу, наробив помилок і все переплутав. За це його позбавили медалі за знання граматики. 

Томові на уроках було страшенно нудно, йому хотілося бодай якось згаяти цей час. Він згадав, що в коробці від пістонів у нього є кліщ і він витяг його і почав ганяти по парті, не даючи комасі втекти, змінюючи напрям її руху за допомогою шпильки. Джо Гарпер, Томів товариш, теж сильно нудився, тому коли побачив кліща, теж витяг шпильку й став Томові допомагати. Тоді Том вирішив розділити поле на дві частини і одна була частиною Джо, а інша - Томова. Спочатку кліщ бігав однаково по обидвох частинах поля, а потім Джо пощастило і кліщ перебіг на його половину, де він його довго ганяв не пускаючи на половину Тома. Том знудився і почав переходити на половину Джо, Джо скипів, у них почалася суперечка, яку перервав вчитель, який нишком вже довго спостерігав за гравцями іззаду. Коли настала перерва, Том домовився з Беккі про подальші дії. Вони обоє в двох окремих групах вийшли зі школи, а потім непомітно в неї повернулися, коли там нікого не було. Беккі взяла грифель, а Том взяв її руку і вони почали малювати разом і намалювали ще один будинок. Поті діти вирішили поспілкуватися. Том спитав у Беккі чи вона любить пацюків, Беккі відпвіла що ні, потім Том поцікавився чи вона була в цирку, Беккі відповіла що була, а Том похвалився, що був багато разів і коли виросте стане клоуном. Потім Том запитав у Беккі чи вона була коли заручена, а Беккі відповіла, що ні. Тоді Том запропонував їй це зробити і розказав правила для цього: спочатку треба було зізнатися у коханні, а потім поцілуватися. Том почав першим, беккі повторила, а потім почала втікати від Томового поцілунку. Врешті вона стомилася, Том нагнав її, підійшов і заспокоїв, а потім поцілував у вуста. Після цього ритуал був завершений і тепер вони повинні були завжди один одного вибирати в іграх і один одного підтримувати і разом ходити, коли ніхто не бачить. Беккі сподобалися такі заручини, а у Тома зненацька вихопилося про його заручини з Емі Лоренс. Це образило Беккі і змусило її плакати. Том страшенно пожалкував про те, що вихопилося і почав просити пробачення і казати, що йому до інших байдуже, проте Беккі йому не повірила. Том вийшов надвір і пішов геть, щоб не повертатися сьогодні до школи. Беккі плакала, а потім зрозуміла, що Том пішов і почала його кликати, але марно. Незабаром до школи почали вертатися учні.

Том пішов подалі від школи, намагаючись не зустрітися ні з ким із однокласників. Він зайшов за місто, у ліс заглиблений у свої сумні думки. Після всього що сталося з Беккі Том відчував своє життя нікчемним. Йому прийшло до голови зникнути з міста, померти для всіх, а потім повернутися назад іншою, дорослою людиною. Спочатку він бачив себе досвідченим солдатом, потім вождем індіанців, а вже потім вирішив остаточно, що стане відомим піратом, якого всі боятимуться. Він вирішив почати готуватися негайно. Він пішов до поваленого стовбура і почав копати сховок і зненацька надибав на чийсь сховок, в якому була кулька, яку він одразу жбурнув. Том пригадав, щохлопці і він сам проводили ритуал із кулькою, який би повертав усі загублені кульки і от, він виявився маячнею. Том подумав, що тут винна якась відьма і вирішив поспитати у мурашиного лева у себе під ногами, а оскільки той одразу заховався і "не схотів розмовляти", Том упевнився, що без відьми не обійшлося. Тоді Том вирішив віднайти кинуту кульку: встав на те саме місце з якого жбурляв її, взяв іншу кульку і знову жбурнув, але запамятав куди вона впала. Цей ритуал він проводив кілька разів і врешті знайшов викинуту кульку. Потім Том почув звук бляшаної сурми. Він зняв одяг, залишився лише в сорочці, приладнав пасок, витяг лук, стрілу деревяний меч і сурму і вирушив в бік, звідки чулася сурма. Там він врешті зустрівся з Джо Гарпером, вдягненим так само, щоправда, Том був тепер Робіном Гудом, а Джо Гарпер - Гаєм Гізборном. Після фраз із книжки вони почали бій на мечах і добряче упріли, врешті Том нагадав, що за книгою Робін вбиває Гая і хлопці завершують бій замашним ударом Робіна і падінням Гая. Потім Джо був Робіном, а Том був Шерифом Нотінгемським, якого вбиває Робін Гуд. Потім Том знову стає Робіном Гудом, якому підступна черниця не перевязала рани і він стік кровю. Потім Джо в ролі розбійника перетягнув Тома і дав йому лук і стрілу і Робін Гуд, вистріливши востаннє показав де його слід поховати. На цьому гра закінчилася і хлопці подалися додому, обоє визнавши, що краще бути розбійником у Шервудському лісі рік, ніж президентом Сполучених Штатів все життя.

Том і Сід пішли ввечері в свою кімнату спати. Сід одразу ж заснув, а Том лежав з відкритими очима і чекав умовного сигналу від Гека Фінна - нявкоту кота. Проте незабаром він заснув і прокинувся, коли в сусідньому будинку хтось жбурнув пляшкою, щоб злякати кота, який нявчав. Том вдягнувся і виліз у вікно, щоб зустрітися з Геком. Вони разом пішли на кладовище, щоб здійснити ритуал з видалення бородавок із застосуванням мертвого кота. Коли вони прийшли на кладовище, воно виявилося досить моторошним. Хлопці знайшли свіжу могилу і заховалися поруч із нею в очікуванні чортів. Незабаром прийшли троє, але не чортів, а людей. Хлопці сиділи тихо і не видавали свою присутність. Цих троє були лікар Робінсон, пяничка Маф Поттер та індіанець Джо. Маф Поттер та індіанець Джо викопали небіжчика і поклали його на ноші, вкрили ковдрою і привязали мотузкою. Маф Поттер почав клянчити ще пятірку, щоб довести справу до кінця, а то вони її покинуть. Лікар обурився, адже він все сплатив наперед. Індіанець Джо підтримав Мафа і пригадав, як через лікаря він втрапив у вязницю і тепер хотів справедливої відплати. Лікар вдарив індіанця, що він впав, на його захист виступив Маф Поттер і почав боротися з лікарем. В цей момент індіанець Джо підняв ніж Мафа Поттера і почав вичікувати слушного моменту. Лікар вдарив дошкою Поттера по голові і той втратив свідомість, індіанець Джо встромив ножа в груди лікаря, який скоро помер. Хлопці, побачивши цю картину страшенно перелякалися і втекли. Індіанець Джо обшукав тіло лікаря, витяг з його грудей ніж і вклав у руку Мафа Поттера, а сам сів на труну чекати. Нарешті Маф прийшов до тями і перелякався, індіанець підтвердив його здогадку і сказав, що це він зарізав лікаря. Маф був у розпачі: він нічого не памятав, бо був пяний, він почав просити індіанця, щоб той його не виказав. Джо порекомендував йому втікати звідси і Маф втік, забувши свій ніж на місці злочину. Незабаром індіанець теж пішов, але іншою дорогою. Лікар і викопаний мрець залишилися лежати біля розкопаної могили.

Том і Гек щодуху бігли до старої чинбарні. Коли вони забігли в заповітні двері і попадали на підлогу, то дещо заспокоїлися. Том спитав Гека чим, на його думку, завершиться ситуація, яку вони побачили на кладовищі. Гек запевнив, що якщо лікар помер, то все завершиться шибеницею. Том спитав тоді, хто повинен розповісти про ці події? Гек відповів, що вони не можуть, бо якщо індіанця Джо не повісять, то їм буде гаплик, це повинен розповісти Маф Поттер. Проте Том згадав, що Маф Поттер насправді нічого не знає, бо був непритомний від удару дошкою, може й взагалі дуба дав. Гек погодився, що Маф Поттер нічого не знає, проте оскільки він був п'яний, то безумовно живий. Хлопці вирішили поклястися, що втримають свої язики. Для цього вони записали клятву на дощечці вохрою і розписалися кров'ю, а потім зарили в землю, провівши всі необхідні ритуали. Поки вони цим займалися, з протилежного боку будівлі зайшла чиясь постать. Зненацька хлопці почули виття собаки. Вони знали, що це віщує смерть, якщо це бездомний собака. Вони намагалися роздивитися крізь шпарину, але їм було боязко. Врешті вони побачили, що пес стоїть не в їх бік і це їх заспокоїло. Проте вони незабаром почули хропіння. Обережно вони подалися туди і побачили Мафа Поттера, що спав. Вони зрозуміли, що собака вив у його бік і стали повністю певні, що йому - капець. Потім Гек пригадав таку ж історію з псом біля будинку Міллерів, де ніхто не вмер, проте Том запевнив, що це ще нічого не означає. Врешті, хлопці розпрощалися і розійшлися. Том тихенько заліз у вікно і ліг у ліжко, коли вже світало. Він був радий, що ніхто не знає про його нічні пригоди, проте він не помітив, що Сід вже давно не спить. Зранку Том прокинувся пізно. Всі в будинку з ним не розмовляли, а після сніданку тітка Поллі почала з ним важку розмову про його погану поведінку. Том і плакав, і вибачався, проте йому все одно не пробачили. Коли Том прийшов до школи, йому і Джо Гарперу за прогул добряче попало від вчителя. Після цього Том сів за парту і довго дивився на дошку, а тоді помітив біля ліктя згорток. Коли він його розгорнув, побачив мідну шишечку від каминкових ґраток і його серце розбилося.

По місту розлетілася новина про вбивство лікаря, тому зі школи учнів відпустили раніше. Казали, ніби біля трупа було знайдено ніж вбивці, ніби той ніж належить Мафу Поттеру, ніби вночі бачили Мафа Поттера біля потічка і він втік. Люди одразу вирішили, що він - вбивця. Шериф розіслав гінців по всіх дорогах і обіцяв, що до вечора Мафа буде впіймано. Тим часом все містечко пішло на кладовище, Том теж пішов туди. Йому знову відкрилася жахлива картина вбивства, тут він побачив і Гека Фінна. Хлопці помітили і індіанця Джо, який виглядав байдужим. Серед натовпу почулися вигуки, що Маф Поттер повернувся сам. Це справді було так, адже він повернувся за своїм ножем, а виявилося, надибав усе містечко. Він одразу почав плакати, що він не винний, але ні шериф ні люди йому не повірили. Він почав виправдовуватися, але в нього нічого не вийшло, він попрохав індіанця Джо розказати все, як було. Індіанець Джо розповів свою версію подій, де Маф Поттер зарізав лікаря під час бійки. Том і Гек сподівалися, що підлого брехуна вдарить громовиця, але цього не сталося і вони одностайно вирішили, що Джо продав душу дияволові. Нещасного Мафа закрили у вязниці. Тома почало мучати сумління. Він страждав понад тиждень, коли одного разу Сід за сніданком не почав розпитувати Тома про його дивну поведінку вночі, через яку Сід не може спати: через дивні розмови про кров, про суперечки з кимось, відмову щось говорити. Томові вдалося викрутитися з незручного положення, але він став обачнішим, почав жалітися на зубний біль і підвязувати щелепу. Проте Сід вночі знімав повязку і уважно слухав Томове бурмотіння. Сід вважав, що Том поводиться дивно: популярною стала гра в суд і вбивство, а Том, який любив бути першим у всьому зовсім уникав цих ігор. Натомість Том часто навідував Мафа Поттера у вязниці і приносив йому гостинці, що заспокоювало його сумління. Містяни хотіли засудити індіанця Джо за розкопування могил, але метис був дуже обережний і розповідав виключно про бійку і зовсім нічого про те, що сам він там робив. Через це доказів проти нього не було.

Після всіх переживань, які відчув Том, на нього звалилося ще дещо: захворіла Беккі Тетчер і він засумував. Він не хотів грати в ігри і постійно прогулювався поблизу її дому. Тітка Поллі бачачи, як племінник марніє, вирішила, що він захворів і вирішила його полікувати. Тітка Поллі дуже любила читати журнали про здоров'я і ліки, вона постійно купувала нові революційні мікстури, якими лікувала своє оточення, бо сама ніколи не хворіла. Том пережив на собі багато різних способів лікування, але жоден з них не допоміг. Тітка використовувала і холодні душі, і розтирання, і ванночки, і мікстури і все-все, що пропонували шахраюваті журнали. Томові вже було все одно. Врешті тітка придбала мікстуру "Антибіль" і дала Томові ложку, щоб перевірити, як на нього подіє. Том вирішив, що зробить вигляд, що йому це подобається і вирішив постійно просити цю мікстуру у тітки і став жвавішим, ніж останнім часом. Тітку він так часто просив дати йому "Антибіль", що тітка врешті вирішила дати йому пляшку, щоб він сам пив, коли йому заманеться. Том насправді лікував тією мікстурою шпарину на підлозі, а одного разу, коли він вкотре вирішив так зробити, до нього підійшов тітчин кіт Пітер і почав просити мікстуру. Том попередив кота, що кіт буде сам винний, якщо йому не сподобаються ліки і вилив ложку "Антиболю" Пітерові до рота. Кіт збожеволів від щастя: він задоволено стрибав і збивав усе на своєму шляху, голосно нявчав і бігав. Тома це все насмішило, а тітка Поллі, яка побачила дивну поведінку кота, почала розпитувати Тома. Той сказав, що не знає, чому кіт такий веселий, проте тітка побачила ложку від мікстури і взяла Тома за вухо і спитала як йому не соромно знущатися з тварини. Том відповів на це, що не шкода, оскільки у кота немає тітки, яка б примушувала пити ліки, а мікстуру котові він дав виключно для його добра. Тітці стало соромно за свою поведінку і вона сказала, що мікстуру він може більше не пити. Том почав приходити до школи рано. Він вичікував Беккі, але та не приходила. Том сумував. Проте, як тільки він її побачив біля воріт школи, миттєво пожвавішав і почав поводитися як і раніше - стрибати, голосити, штовхатися. Він так виказував свою присутність перед Беккі, але вона його не помічала. Коли Том впав їй під ноги, Беккі зауважила, що дехто лише тільки і може викаблучуватися, а це нецікаво. Том засумував знову.

Після всього що трапилось Том зважився на рішучий крок - втекти з дому і обрати злочинний шлях - стати піратом. Том йшов геть від школи в сумних думках і зустрів Джо Гарпера, в тому ж стані. Хлопці почали виливати душу один перед одним. Том розказав, як його всі не люблять і наостанок попрохав Джо не забувати його. Джо розповів, як його мати побила через випиті вершки, яких він не чіпав і, якщо так, він йде, щоб стати відлюдником і попросив, щоб Том його не забував. Врешті хлопці домовилися зробити піратську ватагу і вирушити разом. Вони вирішили податися на Джексонів острів - острів на річці Міссісіпі, який був на відстані двох миль від містечка нижче за течією. Потім хлопці зустріли Гека Фінна, приєднали і його до ватаги і домовилися вночі зустрітися в одному затишному місці. Там був пліт, який вони збиралися викрасти, кожен мав принести гачки для риболовлі, снасті і якусь їжу. Опівночі Том прийшов до цього місця, хлопці вже були тут. Вони викрали пліт і димлячу головешку, щоб мати вогонь. Том приніс варений окіст, Джо - копчену поребрину, Гек - сковороду та листок тютюну. Викрадаючи пліт вони розіграли театральне дійство, ніби це здійснюють справжні пірати, а потім відплили. Том вважав себе за капітана, він із поглядом прощався з містечком, в якому йому було так добре, а потім так погано. На плоту вони теж зіграли театральне дійство, ніби вони - пірати, пливуть в океані на далекий острів. О другій ночі хлопці прибули на острів і довго переносили речі із плоту в глибину лісу. Потім вони зробили багаття і приготували смачну вечерю і поїли. Хлопці були щасливі. Гек зробив собі трубку і закурив, Том і Джо вирішили, що й вони так навчаться робити. Вони розмовляли про те, як сумно бути відлюдником і як цікаво бути піратом, потім погомоніли про те, що роблять пірати. Поволі всі почали засинати. Гек заснув першим, а Том і Джо заснули не зразу. Їх почало мучити сумління за крадіжку харчів, яку вони вчинили і хлопці подумки вирішили, що більше ніколи не вдаватимуться до крадіжки. Після цього вони заснули.

Том прокинувся рано і навіть спочатку не зрозумів де знаходиться, потім пригадав події минулого і все згадав. Навколо був мир і спокій. Тварини і птахи, які жили на острові не боялися його, отже ніколи не бачили людей. Том насолоджувався моментом. Нарешті Том розбудив інших піратів і вони швидко роздяглися і почали купатися в річці і бігати та стрибати по берегу. Їх пліт зник, мабуть, змило водою. Після розваг хлопці повернулися до вогнища, щоб поснідати. Том і Гек швидко впіймали кілька рибин, поки Джо готував вогнище і вони приготували дуже смачний сніданок. Після сніданку хлопці вирішили обстежити острів, проте нічого особливого не знайшли. Вони повернулися до табору ближче до обіду і поїли знову. Після обіду хлопці розмовляли біля вогнища, але розмова не йшла, бо вони дещо затужили за домом. Зненацька вони почули дивний шум і пішли подивитися. Це по річці їздив пором і час від часу стріляв з гармати в пошуках потопельників, поруч плавали човни. Хлопцям було цікаво хто ж то втонув, поки Том не збагнув, що шукають їх. Їм стало дуже добре від усвідомлення, що їх шукають і за них турбуються. Ввечері хлопці повернулися до табору і сіли біля вогнища. Розмова знову не клеїлася, всі мовчки думали. Нарешті Джо обережно спитав щодо можливості повернутися коли-небудь до цивілізованого життя, але одразу був висміяний Томом, тому викрутився з цієї ситуації. Незабаром всі, крім Тома поснули, а він знайшов у траві клапті кори платана і написав на ній дещо і кинув у капелюх Джо. Том залишив ще деякі речі, а сам піднявся і тихцем подався з табору до обмілини.

Том подався з піратського табору і переплив річку. Далі він непомітно підплив до порома і заховався в його рятувальному човні, що був до нього припнутий. Пором рушив до Сент-Пітерсберґа востаннє на сьогодні і перевіз Тома туди непоміченим. Далі Том так само зіскочив у воду і відплив на певну відстань від пристані, щоб ніхто з пасажирів його не помітив і глухими вуличками подався до свого дому. Він заглянув у вікно і побачив за столом Сіда, Мері, тітку Поллі і мати Джо Гарпера. Щоб підслухати розмову Том відчинив двері і непомітно проповз під ліжко. Тітка Поллі і мати Джо по черзі жалілися про велике нещастя і жалкували про свої дії щодо хлопців, які вчинили останнім часом. Тому було приємно це слухати. Від цих жалібних розмов він сам ледь не плакав. Врешті, він почув, що всі в містечку подумали, ніби хлопці потонули, а потім виявили, що зник пліт, а тому вирішили, що хлопці незабаром з'являться, коли допливуть до наступного міста нижче за течією, але пізніше знайшли зниклий пліт з шість миль нижче за течією, але без хлопців, а тому вирішили, що вони потонули. У неділю обіцяли провести заупокійну службу щодо зниклих хлопців, якщо вони не зявляться. Потім Сід і Мері пішли спати, мати Джо пішла додому, а тітка Поллі довго молилася, а потім довго засинала, Том весь цей час тихо лежав під ліжком. Потім, коли тітка заснула, він виліз і залишив на столі шматок платанової кори, але потім передумав, поцілував сплячу тітку і подався назад до порому. Там він відвязав човен і переплив річку і причепив човен до пристані, а сам подався назад до табору піратів. Коли він підходив, вже настав ранок. Джо і Гек сперечалися що робити далі і чи ділити речі Тома, якщо він не повернувся, але Том повернувся і радісно розповів про всі свої нічні пригоди. Після його перебільшеного оповідання хлопці почали себе відчувати справжніми героями. Після сніданку Том ліг поспати, а два інші пірати пішли рибалити і досліджувати острів.

Після обіду хлопці подалися на піщану косу шукати черепашачі яйця, увечері вони мали яєчню і потім вранці. Після сніданку вони почали боротися у воді, плавати і розважатися. Потім вони придумали, що вони клоуни і намалювали на піску коло-арену, потім гралися кульками. Потім Гек і Джо побігли знову купатися, а Том не пішов, бо загубив свій талісман від корчів, а коли знайшов, хлопці накупалися. Поступово ватага розійшлася в різні боки і похнюпилась. Том зненацька помітив, що пише на піску пальцем "Беккі", знітився, стер, знову написав і, щоб ніхто не помітив, вирішив зібрати хлопців разом. Всі сумували за домом, особливо Джо, здавалося, що він от-от заплаче, Гек теж поглядав в бік міста, Том намагався не киснути. Нарешті Джо вирішив повернутися додому і сказав про це хлопцям, Том почав насміхатися з нього, казав, що він стане посміховиськом для всіх, але Джо не зважав, зібрався і пішов. Гек на це запропонував теж повертатися, бо уже все набридло, а без Джо буде ще сумніше. Том сказав Гекові, що його ніхто тут не тримає і Гек теж зібрався і пішов наздоганяти Джо. Том дивлячись на хлопців теж засумував. Тоді він використав останній аргумент і наздогнав хлопців і дещо їм розказав, після чого хлопці пожвавішали і погодились залишитися. Вони знову почали розважатися, купатися і бавитися. Після обіду Том сказав, щ хотів би навчитися курити, Джо теж захотів і Гек почав робити для них люльки з кукурудзяних качанів. Хлопцям курити страшенно не сподобалося, але вони не виказували цього, розказуючи і вихваляючись, що це легко, хоча з рота в обох текли слина і обом було не дуже добре. Коли у Джо випала люлька з рук, він тремтячим голосом повідомив, що загубив ножика і піде його пошукає, Том сказав так само, що піде допоможе його шукати з іншого боку острова і обоє пішли між дерева. Гек спокійно ще посидів з люлькою і пішов шукати товаришів. Він знайшов їх обох сплячими і блідими і зрозумів, що їм було трохи зле. Увечері Том і Джо мали поганий апетит. Вночі Джо розбудив хлопців: була страшенна задуха і було дуже тихо. Потім у небі почалися страхітливі спалахи і на хлопців війнуло вітром. Том скомандував бігти до намету і тут почалася страшенна злива і буря. Раптовий порив вітру зірвав старе вітрило і хлопці побігли під широкий дуб на березі річки. Вони страшенно змокли і злякалися негоди. Нарешті буря пройшла і хлопці повернулися до табору, де побачили розруху і розщеплений блискавкою величезний платан під яким у них був намет, тому їм дуже пощастило. Проте їхнє вогнище було залите дощем, а вони дуже замерзли. На щастя їм вдалося знайти жар під однією колодою і вони роздмухали вогнище, біля якого зігрілися і сиділи до ранку. Вранці хлопці вийшли на берег і заснули на піску, проте коли сонце припекло, вони пішли готувати сніданок. Хлопці знову похнюпилися і Том нагадав їм про їх план і вони знову зраділи. Том запропонував пограти в індіанців і хлопці роздяглися і розфарбувалися мулом. Всі троє були ватагами, спочатку вони нападали на поселення англійців, а потім воювали між собою і знімали скальпи. Перед спільною вечерею хлопцям довелося курити люльку миру, щоб індіанські племена помирилися, бо іншого способу ніхто не знав. Цього разу курити було вже легше і шукати ножика не довелося. Хлопці сиділи, курили і розмовляли про бурю, яку вони пережили.

В містечку після загибелі хлопців (як всі думали) було дуже сумно, родини Тома і Джо вдяглися в жалобу. Школярі теж не гралися суботнього вечора. Беккі Тетчер зайшла на шкільне подвіря і з жалем заговорила до себе, що в неї зовсім нічого не залишилося на згадку про Тома, навіть шишечка. Потім вона розплакалася. Потім до шкільного подвір'я прийшли школярі і почали згадувати Тома і Джо, найостанніші події з ними і хто з ними останній розмовляв. Наступного ранку, після недільної школи, дзвін скликав парафіян і в церкву прийшло майже все місто. Коли прийшли родини Тома і Джо, всі в церкві встали. Потім заспівали гімн і пастир розпочав поминальну проповідь. Він згадував хлопців з найкращого боку, наділив їх чеснотами і рідкісними здібностями так, що розчулив усю паству у церкві. Але, зненацька, в хорах почувся якийсь шум, а потім прочинилися двері храму і в них священник побачив трьох юних небіжчиків. Його погляд вражено застиг, миряни, дивлячись на нього почали повертати очі до входу теж. Всі були вражені. Родичі кинулися до хлопців з радістю, а священник не збентежився і закликав паству славити Всевишнього за його ласку. Всі разом заспівали подячний гімн і це було найкраще, найщиріше його виконання за весь час. Том визнав, що той момент був найщасливішим у його житті.

Тітка Поллі в понеділок вранці почала засуджувати Тома через його витівку із втечею в пірати і питала чому він не міг їй повідомити, що з ним все гаразд. Том відповів, що не міг, бо тоді б задумка з появою в церкві в день похорону не вдалася б. Тітка сказала, що він жорстокосердий. Том на своє виправдання почав говорити, що натомість всі йому приснилися вночі. Він почав ніби згадувати свій сон, а насправді повторювати все, що він бачив і чув у середу, коли потаємно пробрався додому. Це неабияк здивувало тітку Поллі, вона побачила в цьому пророчий сон, коли Том повністю повторив те, що відбулося в усіх подробицях, і вона вирішила розповісти про це Сірініті Гарпер, яка не вірила у забобони. Діти пішли до школи. В школі Том став справжнім героєм, йому і Джо діти приділяли особливу увагу. Беккі Тетчер захотіла помиритися з Томом, але Том вирішив помучити дівчинку і спеціально її не помічав. Том вирішив особливу увагу приділити Емі Лоренс, щоб завдати болю Беккі. Беккі спеціально голосно запросила всіх, хто хоче з нею дружити на прогулянку, яку організовувала її мама і яка повинна була відбутися під час літніх канікул, але Тому було байдуже. Тоді Беккі у відповідь Томові сіла на лаву разом з Альфредом Темплом, якого Том не любив, розглядати малюнки в книжці. Тома це роздратувало, врешті він сказав Емі, що йому потрібно йти і пішов додому. Коли Беккі побачила, що Том пішов, вона сказала Альфредові, що він їй набрид, розплакалася і пішла теж. Альфред здогадався, для чого Беккі його використала і вирішив накапостити Томові. В класі він помітив його підручник і на сторінці, де вони вчилися налив чорнило. Беккі випадково помітила це і спершу хотіла розказати про це Томові, але потім стрималася і вирішила, що Том заслуговує покари від вчителя і взагалі не вартий її.

Повернувшись зі школи додому, Том зрозумів, що розради тут йому не знайти. Тітка Поллі була розгнівана і в розпачі через те, що осоромилися перед Сіріною Гарпер. Вона пішла переказувати Томів сон, а виявилося, що Джо вже розповів своїй матері, що Том приходив потаємно того вечора додому і все підслухав. Та найбільше тітку засмучувало те, що Том не прийшов відкрито і не розповів, що вони просто втекли з дому і, більше того вона вважала, що він прийшов потаємно щоб позловтішатися з їхнього горя. Том зрозумів, що його "вдалий жарт" перетворився на дуже неприємну ситуацію. Йому стало соромно. Він просив вибачення і пояснював, що якби він видав все як є, то не вийшло би такої дивовижної ефектної появи на власному похороні. Том розповів, що він того вечора прийшов, щоб повідомити, що вони - не потонули і написав про це на платановій корі, яку хотів залишити, але коли почув про похорон в неділю, тоді й передумав. А потім зізнався, що справді поцілував тітоньку того вечора, коли вона заснула, бо любить її. Це розчулило тітку Поллі і вона попросила Тома її ще раз поцілувати і бігти до школи. Коли Том пішов, тітка Поллі подалася перевірити його куртку, в які Том зявився з острова Джексона на свій похорон, а коли знайшла в кишені кору з написом то дуже розчулилася і пробачила Томові всі його гріхи.

Після того, як тітка Поллі поцілувала Тома, настрій його покращився. Дорогою до школи він зустрів Беккі Тетчер і вибачився перед нею за свою поведінку, проте Беккі не схотіла з ним розмовляти. На шкільному подвір'ї вони знову пересіклися, але їм вдалося посваритися ще дужче. Беккі очікувала миті, коли Тома нарешті відшмагають за чорнило на підручнику. У вчителя Доббінса була одна книжка, яку він дуже беріг і ніхто з учнів не знав про що вона, хоча всім було дуже цікаво. Того дня так сталося, що ключ від шухляди стола, де лежала ця загадкова книга, залишився встромленим в замок і Беккі це побачила. Вона вирішила скористатися можливістю і поглянути на книгу, поки нікого не було. Дівчинка витягнула книгу, яка називалася "Анатомія" з малюнками, адже вчитель давно колись мріяв стати лікарем, але в нього не вийшло, але він частенько діставав її на уроках, коли діти вчилися і розглядав її. Зненацька позаду зявився Том і перелякана дівчинка хутко спробувала закрити книгу, але невдало і малюнок з голою людиною, який вона розглядала, порвався. Беккі була в розпачі, вона звинувачувала Тома в тому, що трапилося з нею і боялася покарання, адже такого з нею в школі ще не було. Том нічого такого жахливого в цьому не бачив: він вже звик до покарань. Почався урок, Тома покарали за залитий чорнилом підручник, він почувався як завжди. Пізніше настала мить, коли вчитель дістав свою книжку і виявив, що вона пошкоджена. Він дуже розгнівився і почав питати в учнів хто з них це зробив. Всі мовчали і не зізнавалися, Беккі була бліда та нажахана. Томові стало її жаль і він вирішив врятувати її: коли вчитель спитав у Беккі чи це вона зіпсувала книгу, Том піднявся і сказав, що це зробив він. За це він отримав найжорстокішу покару від учителя, ще й був залишений після уроків, проте Том бачив в очах Беккі величезну вдячність і любов. Після, ввечері Беккі все розказала Томові і про те як Альфред налив на підручник чорнило і про те, що вона підступно хотіла, щоб Тома покарали. Ввечері Том щасливим лягав у ліжко, адже Беккі назвала його благородним.

Ближче до кінця навчального року вчитель Доббінс ставав все вимогливішим і карав все частіше, особливо молодші класи. Школярі у відповідь теж намагалися мстити, але вчитель завжди залишався у перевазі. Врешті вони замислили найкращий план і попрохали підмайстерка маляра їм допомогти, адже в домі його батька харчувався вчитель. Він погодився. Наближався "підсумковий день" - урочисте святкування з виступом перед поважною аудиторією і батьками. Вчитель полюбляв хильнути перед такими подіями. Спочатку виступали наймолодші і їм шалено аплодували. Потім виступав Том, але він забув свій текст посередині і з соромом пішов зі сцени. Потім були виступи латиною та інші виступи. Перлиною вечора повинні були виступи старшокласниць з їх творами. Дівчину, яка перемогла, мер нагородив почесною відзнакою. Потім учитель хотів показати знання учнів з географії і почав малювати карту на дошці. Він був повністю зайнятий своєю справою і повернутий спиною до аудиторії. Аудиторія почала хихотіти і шепотіти, та вчитель подумав, що то через те, що в нього не дуже карта виходить і старався ще дужче. Але аудиторія хихотіла через інше: з духівника, який був якраз над вчителем, на мотузці спускали кота з завязаною мордою, щоб не нявчав. Кіт мотиляв лапами і намагався вибратися, але його спускали все нижче. Врешті кіт лапами захопив вчителеву перуку, яка була на його голові і миттю був піднятий вгору. Всій аудиторії стало видно лисину вчителя, яку підмайстерок, поки вчитель дрімав, нафарбував золотою фарбою. Школярі перемогли. Почалися канікули.

Том вступив до товариства "юних поборників тверезості", тому що у них був гарний однострій в надії, що йому вдасться в ньому пройти на якійсь урочистій події. Одразу після цього йому захотілося і лаятись і курити тютюн, що було заборонено цим товариством. Тоді Том почав чекати нагоди вдягти цей однострій, але нагода не траплялася. Він почав сподіватися на смерть судді Фрезера, але той одужав. В розпачі Том покинув товариство - і суддя наступного ж дня вмер. Том був у розпачі, коли дивився на соратників по бувшому товариству, коли вони йшли в урочистій процесії, проте йому тепер можна було лаятись і курити тютюн, але вже не хотілося. Літні канікули були дуже нудними, бо нічого не відбувалося, а Беккі поїхала до батьків у Константинополь. Коли приїхала негритянська труппа, всі були в захваті, потім Том зібрав власну труппу, але через три дні набридло, потім так само було і з цирком, і з конгресменом, і з френологом і з гіпнотизером. Потім Том захворів на кір і два тижні пролежав, а коли одужав і вийшов на вулицю, не впізнав міста: почалося релігійне оновлення. І діти і дорослі стали дуже релігійними, а Томові було гидко на це дивитися. Він почав думати, що втратив всіх друзів. Ввечері почалася злива з блискавками і Том подумав - через нього, останнього грішника в містечку, а наступного ранку знову захворів. Після повного одужання Том знову вийшов надвір сумний, але побачив як хлопці влаштували суд над котом за вбивство пташки, а потім побачив Гека і Джо, які їли вкрадену диню. Том зрозумів, що все повернулося знову, як його хвороба.

Почався суд присяжних над Мафом Поттером за вбивство лікаря на кладовищі. Скрізь в місті всі про це розмовляли, а Томові і Геку то було не до вподоби, бо їх мучило сумління. Том навіть розмовляв з Геком з цього приводу: вони обоє визнали, що Маф був доброю, хоч і непутящою людиною, завжди всім допомагав і ділився останнім, хоч був пияком, проте вони боялися жорстокого індіанця Джо, а тому все тримали в таємниці. Ввечері вони пішли до вязниці і як завжди принесли йому тютюн та сірники. Він дуже дякував хлопцям, що вони його не забули і обіцяв і сам їх ніколи не забути, проте він знав, що його засудять за вбивство і стратять. Хлопцям від того було дуже соромно. Вночі Томові снилися страхіття, а зранку наступного дня він постійно крутився біля приміщення суду. Туди люди заходили і виходили і всі казали, що Поттеру - кінець, бо свідчення індіанця - не спростовані..Том дуже важко переживав це все. Наступного ранку все містечко зібралося в суді - це був вирішальний день. Прокурор викликав свідків, ставив їм питання і вони підтверджували все, що було відомо раніше. Адвокат Мафа Поттера не ставив перехресні питання і суд ішов до свого фіналу - до визнання Мафа Поттера вбивцею. Проте, після того як прокурор виніс свій вердикт і сказав, що провина Поттера доведена, адвокат викликав Тома Сойєра. Він дуже боявся, але склав присягу і почав розповідати про події на кладовищі, свідком яких він був, при цьому він сказав, що був не один, в той самий час не називаючи того, з ким був. Коли Том казав про те, що лікар вдарив Поттера дошкою по голові, що той зомлів, а індіанець Джо схопив ніж і вдарив лікаря, Індіанець підхопився зі свого місця і вистрибнув у вікно. Він втік.

Том знову став відомим героєм, про нього навіть в газеті написали. На Мафа Поттера більше ніхто нічого поганого не намовляв і його знову всі радо прийняли. Вдень для Тома все було добре, а вночі його огортав страх. Він розумів, що тепер індіанець Джо захоче йому відімстити. Том розумів, що спокій він отримає, коли побачить індіанця мертвим. Те саме відчував і Гек, хоч він на суді не свідчив і адвокат пообіцяв йому, що не видасть. Тим часом приїхав у містечко славетний детектив, але єдине, що знайшов - слід, потім - поїхав, не отримавши жодного результату. Проте час минав, а Том потроху заспокоювався.

Одного дня Том вирішив відкопати скарб. Він зустрів Гека Фінна і підмовив його шукати скарб разом. Том розказав Гекові як шукають скарб і який він буває і чому його треба шукати. Том був упевнений, що знайде скарб, адже він точно знав де зазвичай їх закопують. Потім хлопці дістали лопату й мотику і вирушили до місця, де скарб міг би бути закопаним. Коли прийшли на місце, сіли відпочити покурити і поговорити. Гек розказав, що якщо вони викопають скарб, то він питиме щодня газовану воду, куплятиме солодкий пиріжок і ходитиме на всі цирки, а Том розказав, що хоче меч, цуцика бульдога і одружитися. Гек здивувався такому бажанню, бо його батьки постійно сварилися і билися, отже одружуватися небезпечно, в той же час Том здивувався, що Гек нічого зі знайденого скарбу не хоче залишити на майбутнє, однак Гек відповів, що якщо зявиться його батько, то він однозначно втратить всі гроші, бо той їх точно швидко прогуляє. Гек занепокоївся, що після Томового одруження залишиться сам, але Том запевнив, що Гек зможе поселитися в нього. Хлопці довго копали в одному місці, але нічого не знайшли, потім змінили місце, проте знову нічого не знайшли. Тоді Том припустив, що треба копати там, куди вкаже суха гілка дерева опівночі, тому вони домовилися прийти сюди опівночі. Вони зібралися вночі, почали копати, але знову нічого. Тоді Том запропонував копати в старому закинутому будинку з привидами, проте Гекові було страшно, бо про цей будинок багато чого розказували страшного. Том запропонував це зробити вдень, коли в привидів немає сили і хлопці пішли додому.

Наступного дня хлопці знову зібралися шукати скарби, але згадали, що сьогодні пятниця, а це лихий день, тому вирішили все відкласти на наступний день. Проте, вони погралися в Робін Гуда. В суботу вони знов сюди прийшли і ще покопали в старій ямі, про всяк випадок, але безрезультатно. Тоді хлопці пішли у покинутий будинок. Там було моторошно, але з часом хлопці звикли і почали там все обстежувати. Хлопці були на другому поверсі, коли прийшли двоє чоловіків - один незнайомець, інший - глухонімий іспанець, але коли він заговорив, хлопці впізнали голос індіанця Джо. Хлопці затремтіли і зачаїлися. Тим часом чоловіки внизу поїли і поспали, а потім почали розмовляти про майбутню справу. З минулої справи вони отримали 650 долларів і тепер їх переховували тут. Проте вони вирішили, що зберігати стільки грошей в каміні небезпечно і вирішили їх тут закопати. Коли індіанець Джо рив яму, він надибав на скриню, повну золота. Чоловіки зраділи, що тепер є з чим втікати у Мексику, проте Джо сказав, що йому треба помститися тут у містечку. Вони повністю викопали скриню лопатою і кайлом, які залишили хлопці і індіанець Джо помітив, що на них - свіжа земля, отже він запропонував заховати у себе в лігві під другим номером під хрестом. Що це означає, хлопці не знали. Тоді індіанець вирішив перевірити, чи є хтось на другому поверсі, проте хлопців врятували старі сходи і він туди не дістався. Після того двоє чоловіків із грішми подалися геть, бо поночіло, а хлопці спостерігали за ними з будинку. Том припустив, що індіанець хоче помститися їм коли хлопці йшли до містечка.

Тому всю ніч снилися скарби, що зникають і вранці він подумав, що їх пригода з Геком йому наснилася. Проте, коли він зустрівся з Геком, той підтвердив, що все було насправді. Після цього хлопці почали думати як їм отримати заповітну скриню. А ще вони почали думати де ж у індіанця лігво, що під другим номером, одже в містечку не було номерів на будинках. Тоді Том подумав, що то - номер в заїзді і пішов це перевірити. Дійсно, в другому заїзді була таємнича кімната, в яку ніхто не заходив і не виходив. Том запропонував план - підібрати ключ до таємничої кімнати і пошукати там скриню, проте потрібно було слідкувати і за старим іспанцем, адже він міг навести на своє лігво.

Кілька днів хлопцям не щастило потрапити до заїзду, але в четвер вдалося. Том взяв ліхтар, рушник і бочку і рушив коли там стало темно. Гек чекав його надворі. Через деякий час вийшов Том і скрикнув, що треба втікати. Вони добігли до різниці і там Том розповів, що він побачив. А побачив він індіанця Джо, але не скриньки ні хреста він не помітив. Хлопці домовилися, що Гек слідкуватиме вночі, коли іспанець йтиме кудись, а тоді кликатиме Тома, щоб Том зайшов у номер і забрав звідти скриньку. Після цього хлопці розійшлися.

У п'ятницю вранці Том дізнався, що Беккі повернулася і більше того, нарешті буде влаштовано обіцяну заміську прогулянку. Одразу індіанець Джо і золото і все інше відійшло на другий план. Всі однокласники прийшли до Беккі і цілий день гралися в усе що знали. Мама Беккі запропонувала їй переночувати у котроїсь з подруг, що живуть поблизу від причалу і Беккі сказала, що вона залишиться у Сьюзі Гарпер. Наступного ранку гурт дітей під керівництвом кількох старшокласниць та старшокласників подалися на пором, який відвіз їх до Кардіффської гори. Том одразу запропонував Беккі переночувати у вдови Дуглас, про це все одно ніхто не дізнається, а там - морозиво щодня. Коли прибули на місце - одразу почалися веселі ігри, пізніше зголоднілі діти повернулися до табору поїсти. Потім почалося спілкування в тіні дерев і, врешті, хтось запропонував піти у печеру. В печері діти спочатку гралися разом, гасячи свічку тому, хто її запалив, а потім подалися вглиб печери. Вона була дуже велика, її повністю ніхто не знав. Поступово гурт розбився на групки, які розійшлися по всіх розгалуженнях від головної галереї. Коли всі повиходили з печери виявилося, що вже сутеніє і пором їх уже пів години як кличе своїм дзвоном. Нарешті всі зібралися на ньому і попливли назад у містечко дуже задоволені прогулянкою. В цей час Гек стежив за заїздом. Він уже думав, що нічого не дочекається, коли побачив, як в темряві двоє вийшли з нього і у одного під пахвою щось було. Гек назирці пішов за ними. Незнайомці йшли стежкою до Кардіффської гори. Врешті стежка дійшла до заростей сумаху і двоє пішли далі. Гек вже не бачив їх і обережно подався за ними. В певний момент він вже подумав, що загубив їх, але зненацька почув голос. Гек знав де вони знаходяться - біля огорожі садиби вдови Дуглас. Індіанець Джо сказав, що хоче відімстити вдові Дуглас за те, що колись її чоловік суддя Дуглас засудив його відшмагати привселюдно на площі, що це було дуже принизливо, але він вже помер, а от його вдову він хоче спотворити фізично. Його товариш намагався відмовити його від такої жорстокої і безглуздої затії, але індіанець сказав, що і його уб'є тут, якщо він відмовлятиметься. Проте зараз вони не могли це зробити, бо в садибі було світло, а отже, зайві люди, які можуть завадити. Гек почувши це все подався тихо стежкою назад, потім віддалившись побіг і врешті дістався будинку старого валлійця. Він почав голосно стукати і господар з двома здоровенними синами відкрили двері. Гек назвався хто він і розповів про злодійство, яке збіраються вчинити негідники, валлієць з синами повністю озброєні подалися у вказаному напрямку, Гек подався за ними, а потім сховався за каменем. Коли почулися постріли, Гек щодуху помчав подалі від того місця.

У неділю вранці Гек прийшов до будинку старого валлійця, господарі радо відкрили йому і розповіли про події, які відбулися вночі. Старий валлієць сказав, що злочинців вбити не вдалося, бо він чхнув, коли вони підкрадалися і вони втекли, хоча перестрілка й була. Врешті, старий валлієць повідомив про події поліцію, а до садиби вдови Дуглас відправив своїх негрів. Валлієць сказав, що злочинців би швидше знайшли, якби знали їх зовнішність і Гек розповів про старого глухо-німого іспанця та про лихого обірванця і старий валлієць одразу зрозумів про кого він, адже вони зустрічали їх в лісі. Він відправив синів до шерифа, а сам нагодував Гека і почав його додатково розпитувати і розказувати. Валлієць сказав, що вони знайшли торбу, Гек навіть вигукнув із запитанням що в ній було, чим дуже здивував старого. Гек випадково вибовкнув, що глухо-німий іспанець вміє розмовляти, що дуже здивувало валлійця і він запитав додатково у Гека про що він знає. Врешті Гек зізнався, що іспанець - зовсім не іспанець, а індіанець Джо. Гек попросив не видавати його, бо боїться за своє життя і валлієць пообіцяв це зробити. Того ранку до валлійця приходило багато городян і розпитували про нічні події, в тому числі і вдова Дуглас, але старий дотримався своєї обіцянки. Того ранку всі прийшли до церкви, в якій мати Беккі Тетчер випадково з'ясувала, що її донька не ночувала у будинку Гарперів, за мить тітка Поллі довідалася те саме про Тома. Врешті з'ясувалося, що однокласники їх теж не бачили, а хтось зі старших припустив, що вони могли залишитися в печері. Одразу зібралася величезна група містян на пошуки. Увечері стомлений старий валлієць повернувся додому і побачив, що Гек лежить у гарячці, а всі лікарі - у печері. Вдова Дуглас визвалася доглядати хворого поки далі тривали пошуки Тома і Беккі. Так пройшло три дні, але ніяких успіхів досягнути не було. Коли Гек прийшов до тями вдова розказала, що один заїзд було зачинено, бо в ньому щось знайшли. Гек одразу зацікавився, що саме, вдова сказала, що знайшли багато алкоголю, тому його й зачинили. Гек запитав, чи не завдяки Томові це виявили і вдова заплакала, бо мало хто в місті сподівався побачити його і Беккі живими.

Том і Беккі під час прогулянки разом з іншими дітьми спустилися до печери, так само разом з іншими грали в хованки, а коли набридло, пішли оглядати печеру. Вони подивилися відомі місця, а потім пішли галереєю униз, розглядаючи написи на стінах. Так, за розмовою, вони врешті дісталися до місця, де написи закінчилися і зробили свій напис "Том і Беккі". Проте вони пішли далі і почали знаходити все нові дива: в одному місці вони побачили великі сталактити, в іншому - скамянілий водоспад. У Тома прокинувся дух дослідника, а Беккі його підтримала і вони рушили далі. Вони бачили джерельце, на дні якого лежало безліч кристалів і врешті вони вийшли до великої зали, повної кажанів, які накинулись на світло свічок. Том схопив Беккі за руку і заскочив у перший коридор, потім знову і знову, щоб втекти від каханів. Врешті вони дійшли до величезного підземного озера і сіли перепочити. Тільки тоді Беккі спитала в Тома чи він згадає дорогу назад, бо нікого вже давно не чути. Том сказав, що через залу з кажанами вони не можуть йти, бо вони можуть загасити свічки, але її можна обійти і вони рушили далі. Проте, через деякий час стало зрозуміло, що знайомих ділянок печери не трапляється, діти стомилися і Беккі запропонувала повернутися через залу з кажанами і вони пішли назад, але виявилося, що дорогу ніхто не позначав і вони зовсім заблукали. Діти йшли навмання і сильно стомилися. Том кричав, щоб його бодай хтось почув. Дуже хотілося їсти, на щастя у Тома залишився маленький шматочок пирога, який він розділив навпіл і половину якого з'їла Беккі, а Том свою половинку приховав на потім. Потім діти знову йшли. Потім Беккі стомилася і сіла перепочити і заснула. Коли прокинулась вони рушили далі. Врешті Том запропонував зупинитися біля джерельця. Там вони знову перепочили і перекусили тим, що залишалося в Тома. Далі Том повідомив Беккі, що скоро вони опиняться в темряві, бо догорає остання свічка. Нарешті і вона затухла. Діти спробували навпомацки обстежити найближчі проходи, але на землі було повно розколин незрозумілої глибини, куди можна було впасти. За кутком в одному коридорі Том побачив руку зі свічкою, а потім і людину, це був - індіанець Джо. Том спочатку скрикнув, але індіанець чомусь втік, мабуть голос в Тома змінився в печері через крик. Том нічого не розказав Беккі про це, але вони вирішили повернутися до джерела. Діти довго сиділи біля нього, вони відчували страшенний голод. Беккі зовсім знесиліла, а Томові було вже байдуже на всі страхи. Він зібрався з силами і поліз рачки обстежити ще проходи. Безсила Беккі лежала і казала, що скоро їй кінець і просила, щоб Том був поруч із нею і тримав її за руку коли це станеться.

Був вечір вівторка, в містечку панувала жолоба. Тома і Беккі так і не знайшли і більшість уже втратили надію що вони знайдуться. Мама Беккі з горя захворіла, а тітка Поллі остаточно посивіла. Серед ночі ударили дзвони і на вулиці почулися вигуки "Вставайте! Знайшлись!" Городяни вибігали на вулицю і бігли до річки, звідки на візку везли їх обох., Після цього їх повезли по головній вулиці з радісними вигуками "Ура!" і загальною радістю. Всі городяни зайшли в будинок судді Тетчера і кожен поцілував віднайдених дітей і потис їм руки. Місіс Тетчер і тітка Поллі не тямили себе від радості і відіслали посланця до печери, де досі суддя Тетчер з деякими чоловіками продовжували шукати Тома та Беккі. Том лежав і оповідав свої пригоди, дещо прикрасивши їх. Він розказав, що після того, як залишив Беккі біля джерела, а сам по шворці відповзав від неї, щоб дослідити найближчі коридори. Два коридори він обстежив безрезультатно, а в третьому випадково помітив просвіт і подався до нього, врешті діставшись до розколини, крізь яку протиснувся і побачив Міссісіпі. Після того він повернувся до Беккі і радісно повідомив їй новину, але вона не повірила і сказала, що помре тут, біля джерела. З великими труднощами Томові вдалося умовити Беккі повзти разом з ним і Беккі ледь не збожеволіла, коли побачила світло. Тоді Том виліз сам на поверхню і допоміг Беккі. Вони побачили човен, що плив і Том гукнув людей на ньому. Він сказав, що вони щойно вибралися з печери і помирають з голоду, люди спочатку не повірили, а тоді взяли дітей і відвезли до найпершого ж будинку, де їх нагодували і дали дещо відпочити, а вже через кілька годин довезли до містечка. Діти пролежали знесилені кілька днів після того, у пятницю Том подався навідати хворого Гека Фінна. Проте йому заборонили розповідати про пригоди в печері, щоб не хвилювати хворого, натомість розповіли про пригоди на Кардіффській горі. Вдова Дуглас завжди була присутня з ними разом, щоб Том не порушив обіцянку. Через два тижні Гек нарешті остаточно одужав і Том отримав змогу поговорити з ним наодинці. Дорогою до вдови Дуглас він проходив повз будинок Тетчерів і зайшов провідати Беккі, а в той час у судді були гості і вони почали розмову з Томом. Один з них запитав, чи хотів би Том знову піти до печери і Том відповів, що залюбки, на що суддя відповів, що тепер туди ніхто просто не зайде. Він наказав два тижні тому оббити залізом двері на вході в печеру і поставити три замки, ключі від яких зберігаються у нього. Том зблід на ці слова, після того як на нього набризкали водою, суддя спитав у чому справа і Том відповів, що там, у печері - індіанець Джо.

Новина про індіанця Джо в печері швидко облетіла містечко і кілька десятків чоловіків рушили туди, Том Сойєр подався туди разом із суддею Тетчером. Коли відімкнули двері, знайшли мертвого індіанця, який намагався проколупати своїм складаним ножем величезну балку дверей, проте це йому не вдалося, ніж був зламаний і шансів на успіх ніяких він не мав. Загинув індіанець Джо від голоду: він виїв недогарки свічок біля входу в печеру, а ще зїв кількох кажанів, яких йому вдалося спіймати, недалеко біля входу він відламав шматок сталактиту і прилаштував там камінь із заглибиною, щоб туди збиралася вода, що крапала зверху раз у три хвилини. З того часу "Чаша індіанця Джо" стала найпопулярнішим дивом Мак-Дугалової печери. Поховали індіанця біля входу в печеру і на той похорон зїхалося чимало людей з околишніх міст і сіл: це був відомий лиходій. Наступного після похорону дня Том завів Гека у затишне місце, щоб поговорити про зниклі гроші. Гек був впевнений, що гроші були в заїзді і після його закриття вони назавжди зникли з обрію. Проте Том сповістив Гека, що насправді грошей в заїзді ніколи не було. Том сказав, що знає де вони і запросив Гека добути їх разом з печери. Гек погодився і вони взяли мішки, їжу, сірники, мотузки для зміїв і човен і подалися річкою до позначеного Томом місця на узбережжі. Том показав місце, де вони з Беккі вибралися з печери, Гек не зміг знайти вхід туди, бо він був дуже непомітний. Том сказав, що вони можуть створити розбійницьку ватагу Тома Сойєра, яка буде викрадати людей для отримання викупу, бо тепер вони знайшли чудову печеру, яка підходить для розбійницького лігва. Том розповів, що розбійники - найчемніші і найвишуканіші люди, в яких закохуються усі жінки і що вони стануть славетними розбійниками. Вони зайшли всередину і Том провів Гека до джерельця, де він разом із Беккі спостерігав за догоранням останньої свічки. Після того вони пройшли до того проходу, де Том сполохав індіанця Джо і показав хрест на стіні. Гек злякався, що тут може бути дух померлого індіанця і скарб проклятий, але Том вчасно вказав, що духів біля хреста бути не може. Пони роздивилися чотири коридори, що відходили від цього місця і в одному знайшли деякі рештки чийогось перебування тут і більше нічого. Тоді Том запропонував копати стіну в місці, де були сліди від ніг і від свічкового лою і незабаром натрапив на дошки під шаром глини. Хлопці швидко розчистили прохід і полізли ним всередину. За кілька поворотів вони натрапили на печерку, де стояла скриня, рушниці, мокасини та ще деякі речі. Хлопці переклали гроші в мішки і вийшли на поверхню, після обіду і короткого відпочинку вони попливли назад до містечка. Біля містечка Том збігав до Бенні Тейлора по візок, щоб везти золото, яке вони збиралися заховати в дровнику вдови Дуглас до завтра, щоб полічити і поділити. Проте, дорогою їх перестрів старий валлієць, який повів хлопців до вдови Дуглас. Там зібралися найвідоміші містяни, тітка Поллі, Сід, Мері, репортер газети. Хлопців завели до кімнати, щоб вони перевдяглися і причепурилися для важливого оголошення. Візок "із залізяччям" залишився стояти на дворі.

Гек одразу запропонував втекти, але Том відмовився, сказав, що нічого небезпечного тут точно не трапиться і він постійно буде з Геком поруч. Поки Том з Геком перевдягалися до них зайшов Сід і Том розпитав про причину цієї урочистої вечері. Сід розповів, що підслухав старого валлійця і знає, що він оголосить про те, що Гек своїм вчинком допоміг відвернути загрозу від вдови, проте на думку Сіда про це вже всі знають і тому це новиною не стане. Том накрутив братові вуха за те, що він розбовкав все і хлопці подалися до головної зали. Містер Джонс подякував вдові за вечерю і сказав, що не лише він та його сини відвернули загрозу від вдови і розказав про Гека. Вдова вдала здивування і подякувала своїм рятівникам і сказала, що хоче опікуватися Геком, щоб з нього виріс доброчесний містянин і громадянин, а якщо пощастить, то вона допоможе стати йому на ноги, коли він виросте. В цей момент Том сказав, що Гек - заможня людина. Це звучало як жарт, проте коли Том вийшов на вулицю і приніс два мішки із золотом і висипав їх на стіл, сказавши, що одна половина - Гекова, а друга - його, це здивувало всіх присутніх, бо ніхто з них ніколи в житті не бачив такої кількості грошей одночасно, хоча статки деяких із них були значно більші. Всі з цікавістю вислухали історію хлопців, а потім полічили гроші. Їх виявилося аж дванадцять тисяч долларів золотом.

Після того, як рознеслася новина про знайдення скарбу Томом і Геком, розпочалися в околицях масові пошуки скарбів. Всі будинки з привидами були зруйновані, всі підмурки розкопані. Хлопці стали дуже відомими, про них написала місцева газета. Вдова Дуглас поклала Гекові гроші в банк під шість відсотків річних, а суддя Тетчер зробив те саме з Томовою половиною. Тепер хлопці стали дуже багаті. Суддя Тетчер був про Тома найкращої думки, особливо коли Беккі розповіла про його вчинок, коли він взяв на себе її провину, він вирішив, що Том може зробити чудову військову, або юридичну карєру і вирішив посприяти цьому. Гек страждав від свого багатства: вдовині слуги його розчісували, вдягали, чепурили, а він цього не терпів і врешті, одного дня втік. Вдова разом з іншими містянами розшукували його, навіть на дні річки, але його знайшов Том у бочках за різницею. Він витяг звідти Гека, що знов вдягнувся у свій мотлох, наївся зі смітника і пахкав люлькою і сказав, що йому треба повернутися до вдови. Гек почав жалітися, що так не може жити, що йому все це остогидло і багатство принесло йому саме нещастя і це тоді, коли у них є все, щоб стати розбійниками. Том вхопився за цю нагоду і почав казати, що Гек не зможе стати розбійником, адже розбійники всі вишукані і гарно вдягнені і аж ніяк не голодранці і попри навіть те, що вони друзі, це зовсім неможливо. Гека це засмутило і він почав вагатися щодо свого рішення про повернення до колишнього життя. Врешті, він погодився повернутися до вдови лише з надією про те, що колись стане відомим розбійником і вдова пишатиметься ним.