Лось. Євген Гуцало.

Скорочений переказ 

Події, зображенні в оповіданні, розгортаються в зимовому лісі біля заповідника.

Засніженими лісовими просторами мандрує великий лось. Він поводиться лякливо, оскільки раніше з ним траплялися загрозливі для життя ситуації.

Одного разу його мало не з’їли вовки. Він тривожно реагує на тріскіт гілляки, біжить через ліс у місце, яке вважає безпечним.

Таким місцем є галявина, де влітку високі трави, у яких можна сховатися лежачи. Лось іде до озера, щоб напитися.

Озеро замерзле. Лось провалюється під лід і не може вибратися. Він відчайдушно бореться за своє життя. Водночас цю драматичну ситуацію спостерігають два брати, які з конячкою прийшли в ліс по дрова. Автор порівнює хлопчиків з парою грибів-підберезників. 

Діти спочатку подумали, що то собака купається у воді, але потім зрозуміли, що то тоне лось. Старший брат за допомогою сокири заходиться пробивати шлях до берега. Молодший поряд із братом теж хвилюється. Лось рятується за допомогою дітей.

Раптом, коли лось уже вибрався на берег, то падає мертвим. У нього влучила куля з рушниці. Діти здивувалися й не можуть у це повірити.

У цей час прибігає їхній дядько, який радіє з того, що влучив у лося. Діти зовсім не радіють і намагаються дядькові донести свій погляд на те, що сталося. Кажуть, що це вони врятували лося. Вони засуджують вчинок дядька.

Дядько напружується, бо його можуть засудити, якщо діти видадуть його. Він розуміє, що поряд — заповідник, у якому найімовірніше жив лось.

Дядько намагається залякати й підкупити дітей. Але марно. Діти йдуть геть. Дядько дивиться на мертвого лося і сам уже не радий тому, що сталося.

Інформація про публікацію:

Автор твору: Гуцало Євген

Переклад: Без перекладу

Читає: Жук Ірина

Дизайн відео: Жук Ірина

Ілюстрації: Без іллюстрацій

Відеокнигу створено на правах добросовісного використання з виключно з некомерційною, навчальною метою, з врахуванням потреб інклюзивної освіти (зокрема людей з вадами зору, дислектиків).

Повна авторська картка : https://bit.ly/gutsalo-los