Маленькі тролі і велика повінь. Туве Янссон

Скорочений переказ 

Мумі-троль разом з Мамою простували густим лісом в пошуках місця, де можна було б збудувати хатинку. Мама зірвала квітку тюльпана, яка світилася в темряві, щоб присвічувати. Вони зустрічають Крихітне Звірятко, якого Мумі-троль спочатку злякався, яке приєднується до них. Вони підходять до болота і йдуть по ньому доки Мумі-троль не замочив ніг. Тоді Мама пропонує далі подорожувати на листку водяної лілії, на який вони встають і стернують своїми хвостами. Зненацька тюльпан згасає, а подорожні чують, що їх переслідує великий змій, щоб напасти. Вони пришвидшуються, але змій наздоганяє і коли він вже мав ковтнути Мумі-троля, тюльпан різко починає світити знову, змій лякається і пливе геть. З тюльпана виходить дівчинка з блакитним волоссям, яка просить їх звати себе Тюльпанною. Нарешті вони перепливли болото і під папоротями разом вляглися спати.

Наступного дня вони простували далі, доки стежка не вперлася у високу гору. Всі змерзли, тому Мама розпалила вогонь і почала розповідати історії про своє дитинство і про Тата Мумі-троля, який приєднався до гатіфнатів і вирушив у подорож і так і не повернувся. Всі розчулилися і почали плакати, доки не почувся зверху голос Старого Пана, який спитав, чому вони плачуть, а потім запросив до себе, кинувши мотузяну драбину. Коли всі піднялися, опинилися в чудовому саду, де все було солодким і смачним - дерева, кущі, вода в джерелах. Всі страшенно зраділи і почали їсти. Старий Пан запропонував їм лишатися у нього і пообіцяв зробити їм хатку-торт. Проте Мама відмовилася залишатися тут дуже довго, лише доки діти навтішаються. Наступного ранку вона прокинулася від сліз малечі: у Мумі-троля болів живіт, а у Крихітного Звірятка зуби від солодкого. Мама дала ліки дітям і подорожні рушили далі, спустившись по жолобу, яки привів їх на берег моря. Діти схотіли купатися і побігли до води, а мама залишилася погрітися на сонці. В цей момент до неї підійшов Мурашиний Лев, який оголосив, що це - його пляж і почав кидати піском в Маму, а потім почав зариватися в пісок, щоб її схопити, проте діти врятували Маму, коли вона вже ледь не впала. Далі подорожні рушили вздовж берега, доки не побачили гатіфнатів, які спускали човен. Вони вирішили попливти разом із ними, проте гатіфнати були дуже дивним плем'ям, яке не розмовляло. На морі почався шторм, до них приплив морський троль, який запропонував подорожнім дістатися до землі. Він взяв стерно і вправно скерував судно в чудову тиху бухту, а  сам знову рушив за штормом. Подорожні попрощатися з гатіфнатами, які просто зникли і рушили до чудового будиночка. Там жив хлопчик з червоним чубом, який прихистив подорожніх, нагодував морським пудингом і розказав, що нещодавно бачив тата Мумі-троля. Подорожні швидко рушили на його пошуки, але Тюльпанна вирішила залишитися з цим хлопчиком, тому попрощалася з мандрівниками.

Далі подорожні рушили на південь, простуючи повз пальми та кактуси. Надвечір почався дощ і довелося сховатися під кактусом. Дощ ішов і наступного дня, вода піднялася і почала все навколо затоплювати. Мандрівники зупинилися на узвишші і побачили крісло, на якому пливла кішка з кошенятами. Мама врятувала тварин, кішка подякувала їй за порятунок. Незабаром сонце знову засяяло, а дощ припинився. Мама захотіла рушати далі на кріслі. Вони попливли. Крихітне Звірятко побачило щось блискуче у воді: це була пляшка з листом від тата Мумі-троля, який писав, що він на дереві сам, мокрий і голодний і потребує, щоб його врятували. Подорожні пливли далі, доки дісталися іншого узвишшя, де була велика юрма, яка рятувалася і рятувала свої речі. На березі стояв Гемуль, який сварився через своє мокре крісло і Марабу, який загубив свої окуляри. Подорожні рушили далі в пошуках Тата, але знайшли окуляри. Мумі-троль повернувся до Марабу і віддав окуляри. Марабу був дуже вдячний і  вирішив допомогти подорожнім знайти Тата. Він посадив їх на себе і полетів. Після довгих пошуків вони його знайшли і разом повернулися до інших, хто постраждав від повені і втратив свій дім. Біля вогнища з Морськими чортами вони під позиченою ковдрою і заснули разом, а Марабу продовжував рятувати постраждалих від стихійного лиха.

Наступного дня всі разом рушили в пошуках нового місця і випадково натрапили на хатинку, яку збудував Тато, про яку він розповідав і яку змила повінь. Хатинка була чудова і знаходилася в гарній приємній долині. Там вони і оселилися.

Інформація про публікацію:

Автор твору: Янссон Туве

Переклад: Іваничук Наталя

Читає: Смірнов Антон

Дизайн відео: Жук Ірина

Ілюстрації: Янссон Туве

Створено за виданням: Видавництво “ВСЛ”, 2019

Відеокнигу створено на правах добросовісного використання з виключно з некомерційною, навчальною метою, з врахуванням потреб інклюзивної освіти (зокрема людей з вадами зору, дислектиків).

Повна авторська картка : https://bit.ly/mumitroll