Сіроманець. Микола Вінграновський

Короткий переказ

На початку автор одразу представляє головного героя — вовка, на ім'я Сіроманець.

Дізнаємося, що вовк є лідером, дуже сильним, його поважає і слухається зграя. Проте він уже старий, сліпий і хворий одинак. Йому сняться кошмари про сумну долю його родини.

У лісі з'являється мисливець Василь Чепіжний верхи на коні. Вовк — його давній ворог. Відбувається напружена сцена протистояння Сіроманця та вершника. Вовк блокує Чепіжного у холодному озері, проте чоловік виживає.

Наступна сцена відбувається у селі. Автор знайомить нас зі школярем Сашком. Він спостерігає за тим, як Чепіжний організовує полювання на вовка і розказує іншим мисливцям про свою пригоду із Сіроманцем.

Сашкові шкода тварину. Він біжить до батька — голови колгоспу за допомогою. Але той відказує, що вовк — дика, а не колгоспна тварина. Тобто допомогти не може, бо немає влади. І заспокоює, що Сіроманець сам себе захистить. Батько й син дискутують про те, шкідливий вовк для села, чи ні. А також про те, що потерпілі від нього насправді теж не дуже чесні люди та часто звалюють свої вчинки на безмовного хижака.

Сашко вирушає в школу, дорога до якої веде через ліс. Проте вирішує прогуляти уроки в лісі. Вовк не виходить йому з голови. Раптом він чує якусь тварину в лісі, думає, що це заблукало теля.

Але виявилось — Сіроманець. Вони поспілкувалися по-дружньому, як старі друзі. Сашко просить вовка не з’являтися поблизу села через плани Чепіжного, обіцяє прийти до нього у вихідні.

Чепіжний жаліється на розпещеність собак жінці та вирушає у Київ за новим найкращим мисливським псом. І одна бабця таки запропонувала вибагливому клієнту те, що треба, — Вовкодавиху.

Сашко приводить вовка у безлюдне місце — на гнилища і допомагає йому там облаштуватися. Хлопець обіцяє згодом вмовити батька й забрати вовка до себе додому.

Чепіжний просить Олександра Степановича, батька Сашка, дозвіл, щоб викопати яму для ловів вовка в чагарниках. Той не розділяє захоплення переслідуванням вовка, але яму викопати таки дозволяє.

Чепіжний з колегами (Побігайлом і Шевчуком) копають яму. Сашко спілкується потаємно з вовком у лісі й виявляє, що той насправді сліпий. Він хвилюється, що коли випаде сніг, то сліди дозволять зловити вовка. Але вовк сам щезає коли випадає сніг, Сашко не знає, де він тепер.

Сашко просинається від лементу. Сіроманця впіймали та зачинили у кузні. Сашко плакав.

Короткий переказ

Чепіжний зачинив Сіроманця в кузні. Собаки чують вовка поряд і виють.

Сашко вийшов на вулицю, взяв ніж, забутий у садку,  і пішов до кузні. На дверях — величезний замок, а в приміщені немає навіть вікон, щоб пробратися всередину. Тоді хлопець залазить на дах, пробиває ножем покриття і влазить у кузню. Сашко відрізає шнурок, яким прив'язаний вовк і підказує йому, щоб той тікав коли відчинять двері.

Школяр вибрався з кузні тим самим шляхом, що й потрапив до неї, відтак повертається додому. Лише батько почув, що хлопець виходив, бо той перечепився через відро.

Вранці прилетів гвинтокрил з людьми, що приїхали по вовка. Також прибули й журналісти, почали брати інтерв'ю в гордого за свій усіх Чепіжного. Бабця-сусідка почула розповідь Чепіжного й обурилася, що він набріхує на вовка.

Усі присутні приготувалися відчиняти кузню. Замок заїло, довелося збивати. Сашко стежив, що буде далі. Але вовк не вибіг. Люди, які зайшли в кузню раптом вибігли разом із Чепіжним. Лише після того вибіг Сіроманець.

Усі перелякалися й тікають. Чепіжний із жахом падає на землю, вовк тікає, журналіст фотографує усе це дійство і розсміявся. Зчинився галас, мисливці кидаються наздоганяти вовка.

Сашко задоволений. Він розмовляє з батьком про ставлення до Сіроманця. Каже, що любить його. Потому йде до школи через ліс. Дорогою бачить гвинтокрил, що шукає вовка.

У школі вчителька цікавиться, чому Сашко ходить лісом, адже це небезпечно. Але Сашко каже, що звірів треба любити й оберігати. І вовка це теж стосується. Далі хлопець намагається непомітно вивідати, як можна допомогти вовкові. Дізнається про те, як допомагають сліпим.

Додому Сашко йде з однокласницею Галею Грушецькою. Вони пересуваються на лижах зимовим лісом. Незабаром втомлюються і зупиняються, щоб перепочити.

Діти зустрічають групу мисливців.

Сіроманець тікає, йде обережно, далеко від людських шляхів. Забігає аж до лиману. Вирішує бігти в солончаки. Вовк по дорозі полює на тварин.

Чепіжний спантеличений. Він не розуміє як вовк звільнився і досліджує кузню. Сашко проходить поряд. Чепіжний розпитує його, де батько. Йде в контору, куди спрямував його Сашко. Там саме обговорюють гумористичну статтю про втечу вовка. Чепіжний розлючений, вважає це ганьбою. Він жаліється, що вовк втік не сам і показує докази — відрізані мотузки та ремінь. Чоловік шкодує, що не ночував з вовком разом.

Сіроманець сховався в степах, на полігоні. Він відчуває, що тут йому буде спокійно.

Короткий переказ

Сіроманець ховається на полігоні в степах. Вовк пристосувався до навчань військових, ховається вдень, а вночі йому там дуже спокійно. Щоправда, якось вовка оглушило вибухом і певний час він нічого не чув. На щастя, слух згодом повернувся.

З харчами було важче, полював на мишей та зайців. Коли засипало сильними снігами настав період голодування. Вовк зовсім охляв і не міг нормально полювати. Тоді Сіроманець схитрував. Він удав, що вмер. А коли на нього сіли птахи, то раптово ожив і зловив їх як здобич.

Також була проблема з лютим холодом, що дуже підкосило стан вовка, він знепритомнів...

Сіроманця знайшли льотчики. Спочатку подумали, що це собака. Тоді пізнали в ньому вовка. Думали мертвий. Син льотчика Андрійко захопився знахідкою. Зрозумів, що вовк живий і почав його рятувати. Люди зробили для нього клітку, дали воду, харчі. Андрійко та інші діти поселення не відходили від Сіроманця.

Згодом вовка приручили, він гуляв з дітьми та дорослими. Дорослі зробили Сіроманцю житло ближче до природи й, де він і жив. А люди до нього навідувалися.

Одного разу загубився Андрійко, який пішов у степ на лижах з вовком. Дорослі хвилюються і йдуть на пошуки. Була негода.

Насправді хлопчик занадто далеко зайшов у степ, лижа зламалась і почалась хуртовина. Хлопчик втратив сили для дороги. Сіроманець тягнув Андрійка до поселення. Намагався його врятувати від замерзання. Але не зміг дотягти. Тоді він вирив яму і намагався зробити укриття для себе та дитини, щоб зігрітися. На щастя, він почув людей, подав голос і їх знайшли.

Усі дуже вдячні Сіроманцеві. Незабаром настала весна. Сіроманець часто виходив у степ, міркував, згадував старого друга Сашка. Сашко ж теж сумував, гірше став вчитися, усе думав про вовка.

Чепіжний возився з дитинчатами Вовкодавихи. Був незадоволений, бо вони були надто маленькі. Чепіжний був розчарований. Сашко прийшов до Чепіжного з газетою, у якій надрукували статтю про випадок на полігоні з Сіроманцем і про те, що вовк тепер — улюбленець села. Чепіжному мало віриться в доброту вовка. Він збирається потайки їхати на полігон, щоб вимагати компенсацію за вбитих ним тварин.

Сашко та Галя радіють весняній природі. Хлопець розказує їй, що колись стане лісником. Чепіжний повернувся до села, показав свіже фото Сіроманця. Розказав, що вовк утік із села попри те, що годували. Чоловік планує продовжувати полювання на нього. Сашко радіє, вірить, що вовк точно до нього прийде. Хвилювався лише через наміри Чепіжного. Але Сіроманець не прийшов. 

Короткий переказ

Матеріал готується для публікації...