Сіроманець. Микола Вінграновський

На початку автор одразу представляє головного героя — вовка, на ім'я Сіроманець. Дізнаємося, що вовк є лідером, дуже сильним, його поважає і слухається зграя. Проте він уже старий і сліпий, хворий одинак. Йому сняться кошмари про сумну долю його родини. У лісі з'являється мисливець Василь Чепіжний верхи на коні. Вовк — його давній ворог. Відбувається напружена сцена протистояння Сіроманця та вершника. Вовк блокує Чепіжного у холодному озері, проте чоловік виживає. Наступна сцена відбувається у селі. Автор знайомить нас зі школярем Сашком. Він спостерігає за тим, як Чепіжний організовує полювання на вовка і розказує іншим мисливцям про свою пригоду з Сіроманцем. Сашкові шкода тварину. Він біжить до батька — голови колгоспу за допомогою. Але той відказує, що вовк — дика, а не колгоспна тварина. Тобто допомогти не може, бо немає влади. І заспокоює, що Сіроманець сам себе захистить. Вони дискутують про те шкідливий вовк для села, чи ні. І про те, що потерпілі від нього насправді теж не дуже чесні люди та часто звалюють свої вчинки на безмовного хижака. Сашко вирушає в школу, дорога до якої веде через ліс. Проте вирішує прогуляти уроки у лісі. Вовк не виходить йому з голови. Раптом він чує якусь тварину в лісі, думає це заблудле теля. Але виявилось — Сіроманець. Вони поспілкувалися по дружньому, як старі друзі. Сашко просить вовка не з'являтися близько села через плани Чепіжного, обіцяє прийти до нього у вихідні. Чепіжний жаліється на розпещеність собак жінці та вирушає у Київ за новим найкращим мисливським псом. І одна бабця таки запропонувала вибагливому клієнту те, що треба. - Вовкодавиху. Сашко приводить вовка у безлюдне місце — на гнилища і допомагає йому там облаштуватися. Хлопець обіцяє з часом вговорити батька і забрати вовка до себе додому. Чепіжний простить Олександра Степановича, батька Сашка, дозвіл викопати яму для ловлі вовка в чагарниках. Той не розділяє захоплення переслідуванням вовка, але дозволяє. Чепіжний з колегами (Побігайлом та Шевчуком) копають яму. Сашко спілкується потаємно з вовком у лісі й виявляє, що той насправді сліпий. Він хвилюється, що коли випаде сніг, то сліди дозволять зловити вовка. Але вовк сам щезає коли випадає сніг, Сашко не знає де він тепер. Сашко просинається від лементу. Сіроманця впіймали та зачинили у кузні. Сашко плакав. Якщо вам був корисний наш матеріал, будь ласка, поставте вподобайку та підбадьорте нас коментарем. Дякуємо!

Сіроманець зачинений Чепіжним у кузні. Собаки чують вовка поряд і виють. Сашко вийшов на вулицю, взяв забутого у садку ножа та пішов до кузні. На дверях — величезний замок і в приміщені немає навіть вікон, щоб пробратися. Тоді хлопець залазить на дах кузні, пробиває ножем покриття і влазить у кузню. Сашко відрізає шнурок, яким прив'язаний вовк та настановляє його, щоб той тікав коли відкриють двері. Школяр покидає кузню тим же шляхом як і потрапляє туди та повертається додому. Лише батько почув, що хлопець виходив, бо той перечіпляється через відро. Вранці прилітає вертоліт з людьми, що приїхали по вовка. Також приїхали журналісти, почали брати в гордого за свій усіх Чепіжного інтерв'ю. Бабця-сусідка слухає його мову, і обурюється, що він набріхує на вовка. Всі присутні приготувалися відчиняти кузню. Замок заїло, довелося збивати. Сашко слідкував, що буде далі. Але вовк не вибіг. Люди, що зайшли в кузню раптом вибігли разом із Чепіжним. Лише після того вибіг Сіроманець. Всі лякаються, тікають; Чепіжний із жахом падає на землю, вовк тікає, журналіст фотографує усе дійство. Журналіст розсміявся. Зчинився галас, мисливці кидаються доганяти вовка. Сашко задоволений. Він розмовляє з батьком про ставлення до Сіроманця. Каже, що любить його. Далі іде до школи через ліс. По дорозі бачить вертоліт, що шукає вовка. В школі вчителька цікавиться чому Сашко ходить лісом, адже це — небезпечно. Але Сашко каже, що звірів треба любити та оберігати. І вовка це теж стосується. Далі хлопець намагається непомітно вивідати як можна допомогти вовку. Дізнається про те, як допомагають сліпим. Додому Сашко йде з однокласницею Галею Грушецькою. Вони йдуть на лижах зимовим лісом. Вони втомлюються і зупиняються для перепочинку. Діти зустрічають групу мисливців. Сіроманець тікає, йде обережно, далеко від людських шляхів. Забігає аж до лиману. Вирішує бігти в солончаки. Вовк по дорозі полює на тварин. Чепіжний спантеличений. Він не розуміє як вовк звільнився і досліджує кузню. Сашко проходить поряд. Чепіжний розпитує його де батько. Йде у контору, куди направив його Сашко. Там як раз розглядають гумористичну статтю про втечу вовка. Чепіжний розлючений, вважає це ганьбою. Він жаліється, що вовк втік не сам і показує докази — відрізані мотузки та ремінь. Чоловік шкодує, що не ночував з вовком разом. Сіроманець сховався в степах, на полігоні. Він відчуває, що тут йому буде спокій. Поставте, будь ласка, вподобайку та підбадьорте нас коментарем, якщо вам був корисний наш матеріал. Дякуємо!

Сіроманець ховається на полігоні в степах. Вовк пристосувався до навчань військових, ховається вдень, а вночі йому там дуже спокійно. Щоправда, одного разу вовка оглушило вибухом і якийсь час він нічого не чув. На щастя слух з часом повернувся. З харчами було важче, полював на мишей та зайців. Коли засипало сильними снігами настав період голодування і вовк сильно охляв, що не міг нормально полювати. Тоді Сіроманець схитрував. Він удав, що вмер. А коли на нього сіли птахи, то раптово ожив і зловив їх як здобич. Також була проблема з лютим холодом, це сильно підкосило стан вовка, він втратив свідомість. Сіроманця знайшли льотчики. Спочатку подумали, що це собака. Тоді пізнали у ньому вовка. Думали мертвий. Син льотчика Андрійко захопився знахідкою. Зрозумів, що він живий і почав його рятувати. Люди зробили для нього клітку, дали воду, харчі. Андрійко та інші діти поселення не відходили від Сіроманця. Згодом вовк стає прирученим, гуляв із дітьми та дорослими. Дорослі зробили Сіроманцю житло ближче до природи й він там жив. А люди до нього навідувалися. Одного разу пропадає Андрійко який пішов в степ на лижах з вовком. Дорослі хвилюються і йдуть на пошуки. Була непогода. Насправді хлопчик занадто далеко зайшов у степ, лижа зламалась і почалась хуртовина. Хлопчик втратив сили для дороги. Сіроманець тягнув Андрійка до поселення. Намагався його врятувати від замерзання. Але не зміг дотягти. Тоді він вирив яму і намагався зробити укриття для себе та дитини, щоб зігрітися. На щастя він почув людей, дав голос і їх знайшли. Всі дуже вдячні Сіроманцю. Скоро настала весна. Сіроманець став часто виходити в степ, роздумувати, згадував старого друга Сашка. Сашко ж теж сумував, гірше став вчитися, все думав про вовка. Чепіжний возився з дитинчатами Вовкодавихи. Був незадоволений, бо вони були надто маленькі. Чепіжний був розчарований. Сашко прийшов до Чепіжного з газетою в якій надрукували статтю про випадок на полігоні з Сіроманцем і те, що вовк тепер улюбленець села. Чепіжному мало віриться в доброту вовка і він збирається потайки їхати на полігон, щоб вимагати компенсацію за вбитих ним тварин. Сашко та Галя радіють весняній природі. Хлопець розказує їй, що колись стане лісником. Чепіжний повернувся до села, показав свіже фото Сіроманця. Розказав, що вовк утік з села попри те, що годували. Чоловік планує продовжувати полювання на вовка. Сашко радіє, вірить, що вовк точно до нього прийде. Хвилювався лише через наміри Чепіжного. Але сіроманець не прийшов.

Готується до публікації