Кораліна. Ніл Ґейман

Кораліна разом із батьками переїжджає в старий будинок з горищем, льохом і великим здичавілим садом. В квартирі під ними жили старенькі міс Примула та міс Форсібілла разом з десятком тер'єрів, які колись, за їх словами були акторками-лицедійками; в квартирі над ними жив схибнутий дідуган, який розказував, що тренує мишачий цирк. Наступного ж по приїзді дня Кораліна обстежила двір будинку: там був старий тенісний корт, розарій, кам'яний сад, чарівне коло із поганок і старий колодязь. У дворі жив їжак, ропуха, чорний кіт. Щодня Кораліна виходила досліджувати сад, аж поки одного дня не задощило. На вулиці був сильний дощ, а вдома не було чим зайнятися: книжки перечитані, по телевізору нічого цікавого. Кораліна пішла до кабінета тата, він їй запропонував замість подвіря обстежити помешкання. Кораліна знайшла чотирнадцять дверей, одні з них дуже дивні, бо були зачинені. Мама Кораліни на її прохання відчинила їх і показала, що там - глуха стіна. Колись будинок був суцільним помешканням, а тепер його розділили на окремі квартири і там за стіною ще ніхто не жив - та квартира ще продавалася. Після роботи тато наготував дивний не дуже смачний обід. Кораліна довго засинала, дощ майже закінчився, раптом вона почула якийсь звук. Вона попрямувала за звуком до вітальні по коридору і побачила в темряві якийсь темний клубочок, який рухався. Коли вона вмикнула світло, його не було, проте таємничі двері з глухою стіною, які мама зачиняла, були прочинені. Кораліна пішла спати і їй наснилося жахіття з цими клубочками, які співали лиховісну пісню.

Зранку дощу вже не було, але будинок огортав густий туман. Кораліна вирішила піти надвір. Там вона зустріла міс Примулу, що вигулювала своїх псів. Міс Примула почала згадувати, як колись грала Порцію і мала величезну купу шанувальників, які їй дарували квіти. Потім Кораліна зустріла міс Форсібіллу, як непокоїлася за міс Примулу, яка може загубитися в такому тумані. Потім Кораліна зустріла схибнутого дідугана з горища, який сказав, що його мишам туман не до вподоби і що вони просили застерегти Кораліну не заходити в ті двері. Він сам не знав, що це значить і спитав про це Кораліну, а потім взяв молоко і піднявся до себе нагору. Кораліна повернулася додому і запитала у мами що їй робити. Мама як зажди працювала за комп'ютером і запропонувала доньці помалювати. Кораліна написала слово туман на порожньому аркуші і все. Далі Кораліна пішла до батька, він теж працював і запропонував їй вивчити новий танець, а потім запропонував набридати сусідкам міс Примулі і міс Форсибіллі. Кораліна пішла до них і вони запропонували їй чаю. Жінки зверталися одна до одної за ролями, які вони колись грали. Коли Кораліна допила чай, міс Примула запропонувала "почитати їй листя", а коли почитала, сказала, що Кораліна в жахливій небезпеці. Міс Форсибілла сказала їй не лякати дівчинку і сама подивилася на дно чашки і теж підтвердила "пророцтво", проте на додаткові питання відповісти не могла, бо пророцтво було без подробиць. Жінки порекомендували дівчинці бути обачною. Міс Примула дістала з каміну слоїк і почала виймати звідти різні речі, врешті дістала камінчик з дірочкою і подарувала дівчинці стверджуючи, що він їй може згодитися. Кораліна подякувала і пішла додому.

Наступного дня сяяло сонце і мама повезла Кораліну по магазинах купити одяг для школи. Кораліна побачила зелені мерехтливі рукавички і захотіла їх, але мама купила нудний сірий шкільний одяг. Дорогою назад Кораліна запитала у мами що в тій порожній квартирі і мама відповіла, що там - просто порожні стіни і що з їх квартири туди точно потрапити неможливо. Коли вони приїхали додому і був час підобідку, виявилося, що в холодильнику їжі немає і мама запропонувала Кораліні поїхати разом з нею в продуктовий магазин, але Кораліна відмовилася. Мама поїхала, а Кораліна почитала книгу, яку читала її мама і знову занудилась. Тоді Кораліна дістала ключі і вирішила знову відчинити зачинені двері. Коли вона це зробила, то замість цегляної стіни побачила темний коридор, по якому рушила вперед. Кораліна спочатку не розуміла де вона йде, але поступово килимок і шпалери в цьому коридорі підказали їй, що вона вдома. Зненацька її покликав жіночий голос і Кораліна подумала, що то - мама і пішла на кухню. Жінка, яка була там була бліда і вища, ніж мама Кораліни, а ще у неї були довгі пальці з довгими і гострими нігтями, замість очей у неї були чорні ґудзики. Жінка сказала, що вона - інша її мати, зараз час підобідку і треба покликати Кораліниного іншого тата. Кораліна зрозуміла, що вона голодна, а їжа така смачна і вона пішла до кабінета батька. Чоловік, що там був теж замість очей мав ґудзики, він радо пішов на кухню. Під час обіду інший тато сказав, що вони вже давно чекають на Кароліну, бо без неї все не так, а після обіду інша мати сказала, що Кораліна, можливо, хоче погратися з пацюками з горища в своїй кімнаті. Кораліні стало цікаво і вона подалася до своєї кімнати. Ця кімната виявилася дуже чудернацькою і цікавою водночас. Під ліжком Кораліна знайшла цих щурів-пацюків і спробувала з ними поспілкуватися, бо вони видалися їй розумними. Щурі утворили піраміду і заспівали неприємну за змістом пісню. Після цього пацюки побігли до дверей, де стояв на порозі інший схибнутий стариган теж з очами-ґудзиками. Стариган запропонував Кораліні піти з ним на горище, де він збирався погодувати пацюків, але Кораліна відмовилася і сказала, що хоче дослідити тут подвіря. Інші батьки стояла на ґанку і бажали їй цікавих досліджень надворі і сказали, що чекатимуть її на ґанку. Кораліна пішла.

Цей дім зовні був майже такий самий, як і справжній. Навколо входу в помешкання міс Примули і міс Форсибіли мерехтіла яскрава реклама. З Кораліною привітався чорний кіт, вона запитала, чи він "інший чорний кіт", але кіт відповів що ні. Вони почали розмовляти і кіт розповів більше про себе і про цю місцевість і про те, як він сюди втрапив і про те, що Кораліна добре зробила, що взяла із собою захист. Потім кіт почав полювати на щось невидиме і кинувся вперед. Кораліна пішла до житла міс Примули та міс Форсибілли. Відкривши штору вона побачила за нею сцену театру і сидіння глядачів. До неї наближався пес із ліхтариком і запитав у неї квиток. Кораліна відповіла, що в неї нема квитка і білетер провів її до вільного місця. Глядачами в театрі були собаки, а виступали міс Примула і міс Форсибілла, проте коли вони вийшли на сцену, вони почали знімати свій верхній одяг, але з одягом зійшла і їх стареча зовнішність - тепер це були дві молоді красиві жінки з гудзиками замість очей. Вони показували різні номери, поки нарешті не почали викликати до себе на сцену добровольця. Коралінин сусід запевнив, що доброволець - вона і сказав, що їй потрібно виходити на сцену. В цьому номері міс Примула поставила Кораліну біля дошки і прикріпила їй над головою кульку, а потім, завязавши міс Форсибіллі очі шарфом, дала їй в руки конджал для метання. Міс Форсибілла метнула кинджал, кулька луснула, а Кораліна видихнула повітря після закінчення номера. Актриси подарували Кораліні коробку цукерок за сміливість і вона сіла на своє місце і вистава продовжилась. Песик поруч попросив у Кораліни шоколадку і та поділилася, а коли Кораліна дізналася, що вистави тут ніколи не припиняються, віддала коробку цукерок песикові і пішла надвір. Інші батьки її чекали і запитали в Кораліни, чи їй тут подобається. Кораліна відповіла, що їй подобається. Тоді інші батьки запропонували їй залишитися тут назавжди, а для цього всього лише треба було пришити гудзики до очей. Кораліна відмовилася і сказала, що хоче додому. Інша мати відкрила їй двері і пропонувала повертатися якомога швидше.

Кораліна повернулася додому, закрила двері у вітальню і ключ поклала на стіл. Мама все ще не повернулася із закупівель, тому Кораліна зробила грінки із замороженого хліба, увечері вона розігріла піцу, а батьки все ще не повернулися. Кораліна лягла спати, а вранці батьків знову не знайшла, а в їх ліжку вночі ніхто не спав. Кораліна поснідала, потім підобідала, після на чаювання пішла до міс Примули і міс Фолсибілли, де спробувала лимонад, який їй страшенно сподобався. Вони спитали в Кораліни про її батьків і вона відповіла, що вони зникли, а сусідки відповіли, що збираються поїхати до небоги міс Примули і їх не буде. Після повернення додому Кораліна взяла свої заощадження і пішла в магазин, щоб купити лаймад, який їй так сподобався, шоколадний пиріг та яблука. Увечері вона прийняла ванну з великою кількістю бульбашок і лягла спати. Вночі вона прокинулася і зайшла до спальні батьків, їх ліжко було порожнє. Кораліна лягла на нього і заплакала, а через деякий час заснула. Розбудив її чорний кіт. Кораліна привіталася до нього і запитала, чи він не знає де її батьки. Кіт моргнув і Кораліна зрозуміла, що це означає так. Тоді вона попросила його відвести її до них і кіт повів. Кіт повів її по коридору, в кінці якого висіло старе дзеркало. Там у віддзеркаленні вона побачила маму й тата, вони щось говорили, але вона нічого не чула. Тоді мама подихала на дзеркало і написала “Врятуй нас!”, потім зображення зникло і у відображенні залишилися тільки Кораліна та кіт. Кораліна подалася до татового кабінету і зателефонувала в поліцію, де її вислухали і порекомендували попросити маму зробити гарячого шоколаду, міцно обійняти і вкласти її спати. Кораліна перевдягнулася, взяла в кишені яблука та охоронний камінчик з дірочкою і пішла до таємничих дверей разом із котом. Перед дверима вона розповіла котові історію, яка сталася давно, коли вони з батьком пішли погуляти на звалище. Тоді вони випадково наступили на осине гніздо і втікали від розлюченого рою, який головним чином жалив тата, проте тато загубив там свої окуляри. Пізніше він повернувся туди, щоб їх знайти і це було мужністю, оскільки він знав що його там очікуватиме. Вони зайшли в темний коридор і кіт спитав чи Кораліна хоче врятувати батьків, бо тато колись врятував її від ос? Кораліна відповіла, що рятує, бо вони — її батьки. Скоро попереду засвітилося світло. Кораліну чекали її “інші батьки”. Вони радо її привітали, іншій тато запропонував нічний перекус і гарячий шоколад, але Кораліна все відхилила і зажадала, щоб їй повернули батьків, а ще дістала яблуко і почала нахабно їсти. Інша мати показала у дзеркалі батьків Кораліни, яким дуже добре без неї. Кораліна не повірила в це, але засумнівалася. Інша мати зачинила двері на ключ і заховала його в кишеню, а інший тато обмовився, що тут є лише одні двері і один ключ. Інші батьки пішли спати, а Кораліна виявила біля себе кота. Вони поговорили про іншу матір, а тоді кіт порекомендував Кораліні поспати, бо їй треба будуть сили. Кораліна зайшла в свою “іншу кімнату”, перевірила чи є в ній пацюки, поставила іграшки перед дверима і лягла спати.

Коли Кораліна прокинулася, вона не зразу зрозуміла де вона, але потім згадала. Вона підшукала собі одяг і з'їла останнє яблуко і переклала в кишеню захисний камінчик. Тоді вона вийшла в коридор і почала шукати інших батьків, проте їх ніде не було. Врешті вона пішла до кабінету “іншого тата”, і знайшла його там. Він нічого не робив. Кораліна спитала де її “інша мати” і він відповів, що вона ремонтує двері, бо шкідники заважають. Кораліна спитала, чи це щурі і інший тато відповів, що щурі — їхні друзі, а от шкідник — чорний кіт. Кораліна спитала що їй робити і інший тато відповів, що мовчати, бо без іншої матері йому не можна розмовляти, тоді Кораліна сказала, що піде досліджувати подвіря, на що інший тато відповів, що в цьому нема сенсу. Потім він розбовкався, що все тут створила вона — і речі і всіх істот. Кораліна вийшла надвір і пішла в ліс. Чимдалі вона просувалася, тим гірше виглядали дерева: вони ставали фрагментарними, поки врешті не зникли. За ними починалася імла і Кораліна пішла в імлу, щоб дослідити все. В певний момент вона подумала, що осліпла, бо нічого навколо не було, врешті вона почула голос кота. Він спитав, що вона тут робить і сказав, що вона тут нічого не знайде, бо це те місце, яке інша мати полінувалася створити. Врешті Кораліна побачила серед імли будинок і кіт підтвердив, що це — будинок, з якого вона вийшла, що це — маленький світ, який створила інша мати, який їй належить вже дуже довго, що він — як павутина для павука. Кіт зненацька стрибнув і впіймав щура. Він сказав, що щури — це очі і руки іншої матері, що вони для неї стежать. Кіт почав бавитися з пацюком, а потім схопив і втік між дерева. Кораліна повернулася до будинку і пішла по коридору, дивлячись на своє зображення в дзеркалі. Зненацька їй на плече лягла рука “іншої матері”, хоча вона не відбивалася у дзеркалі. Інша мати запропонувала пограти в настільні ігри, але Кораліна відмовилася і сказала, що хоче додому і щоб їй повернули її батьків. Інша мати запропонувала поговорити про це і вони вийшли в іншу кімнату, де вона дістала пакет і запропонувала те, що в ньому Кораліні. В пакеті були чорні жуки і Кораліна відмовилася, а інша мати взяла жука і почала його їсти, потім іншого, отримуючи задоволення. Кораліна почала говорити, що вона ніколи її не полюбить, тоді інша мати взяла її за руку і потягнула до дзеркала “для її ж блага”. Вона дістала срібний ключ і відкрила дзеркало як двері і заштовхнула Кораліну туди. Дівчинка опинилася в темряві. 

Кораліна опинилася в "задзеркаллі". Це було темне і тісне приміщення, вона намагалася руками обмацати його і вона дуже здивувалася, коли намацала чиєсь лице. Це виявилися три привиди дітей. Вони не памятали своїх імен, але мали свої спогади. Привиди розповіли, що вона їх замкнула тут, викрала їх серця і душі. Один з них розповів, що вийшов через двері кухні і потрапив до вітальні, а вона назвала себе "іншою мамою" і після того він свою маму ніколи не бачив. Привиди сказали, щоб Кораліна втікала, поки в неї є ще шанс, проте дівчинка сказала, що вона вкрала її батьків і тепер треба їх визволяти і вона це зробить. Тоді привиди попрохали Кораліну визволити їх душі, бо без них вони не можуть звідси звільнитися. Кораліна спитала що не неї чекає і привиди відповіли, що вона поступово висмоктує сутність, поки не залишаєшся ні з чим. Кораліна довго сиділа, потім зняла светр і примостила під голову, щоб відпочити лежачи. Потім від голоду зїла останнє яблуко і все одно була голодна. Потім вона спитала, чому привиди звідси не втікають і вони відповіли, що на світлі вони згорають, а тому не можуть звідси вийти. Кораліна майже заснула, коли хтось ледь чутно їй прошепотів, що потрібно дивитися крізь той камінчик.

Інша мати взяла Кораліну на руки і винесла із "задзеркалля" і занесла на кухню. Там вона почала готувати омлет для Кораліни, а Кораліна розказала, що бачила трьох привидів за дзеркалом і сказала, що думає, що інша мати збирається із неї теж зробити привида. Проте інша мати не зважала на їїслова і сказала, що привидів не існує і взагалі вірити привидам не можна, бо вони брехуни. Кораліна вирішила запропонувати гру іншій матері. Вона пообіцяла, що якщо програє, то погодиться на все, що запропонує інша матір, але якщо виграє, то інша матір відпустить і її, і її батьків, і привиди дітей. Інша матір погодилася на такі умови, а тоді спитала про саму гру і Кораліна відповіла, що то буде гра в пошук людей і душ, які вона повинна знайти в цьому світі. Інша мати погодилася і заприсяглася що дотримається слова спочатку своєю власною матірю, яку сама закопувала двічи, бо та вибиралася, а тоді своєю правицею, що було справді цінним для неї. Кораліна спитала де їй починати і як виглядають душі, але інша матір замовкла і почала спостерігати за Кораліною, а потім взагалі зникла. Кораліна оглянула кухню, холодильник, а тоді підійшла до дзеркала у коридорі. Вона взяла камінчик з отвором в руку і поглянула на своє відображення - камінчик горів зеленим полумям, зненацька полумя знялося і полетіло до Кораліниної спальні. Дівчинка подалася туди. Вона висипала іграшки і ті почали рухатися, а потім заховалися під ліжко. Кораліна поглянула на кімнату крізь отвір у камінчику. Зображення крізь нього було геть сіре, окрім жовтогарячої жаринки. Кораліна взяла її в руки, а тоді відвела камінчик і побачила в руках сіру кульку. Примарний голосочок сказав їй, що він дуже вдячний, що вона його відкрила і сказав, що Карга тепер злиться. Кораліна перевдяглася в свій одяг і поклала кульку в кишеню, а тоді вийшла з кімнати. В обличчя їй вдарив сильний вітер і Кораліна скрикнула, що грати треба чесно. Вітер ущух і Кораліна вийшла надвір та подалася до помешкання інших панн Примули та Форсибілли. Тепер літери над дверима засвічувалися безладно і прочитати щось було неможливо, а коли вона зайшла всередину, там було темно і тихо. Кораліна знайшла ліхтарик та освітила стіни, на стелі були якісь дивні істоти - кажанопси, а коли Кораліна подивилася крізь отвір в камінчику, то побачила щось на стіні за сценою і подалася туди. Це був великий прозорий мішок, в якому плаваланерухома потороча, що складалася з двох тіл, зціплених разом. Кораліна поглянула крізь камінчик і побачила, що у потвори кулька в руці. Вона запхала свою руку в кокон і видерла з руки потвори душу, проте в цей момент потвора відкрила очі-гудзики і заволала на Кораліну називаючи її злодійкою. Кажанопси почали кружляти навколо Кораліни, а дівчинка повна жаху почула примарний голосочок, що вона повинна швидко втікати звідси, доки ще жива, адже друга душа в неї в руках. Кораліна вкинула кульку до кишені і побігла до виходу. Нарешті двері відчинилися.

Кораліна вийшла надвір і помітила, що будинок дещо змінився. На подвірї стояла інша мати, яка підкликала Кораліну до себе. Кораліна похвалилася, що вже знайшла дві душі і в неї непогано виходить, але інша мати запропонувала їй допомогу і викашляла ключ з горла, який кинула дівчинці в руки - від зачиненої квартири, до якої неможливо було потрапити. Кораліна подякувала і рушила туди, але примарні голосочки сказали їй, що не вірять, що Карга хоче їй допомогти, що це - пастка. Кораліна подумки погодилася, але відкрила двері і зайшла всередину. В приміщенні не було меблів, лиш пилюка, павутиння і мертвий павук у ванній. Потім в одній кімнаті вона побачила металічне кільце, прикручене до підлоги - там була ляда. Кораліна відкрила її і ввімкнула там світло, а потім зійшла по східцях вниз. Там було повно мотлоху і запах цвілі та оцту. Врешті Кораліна побачила ногу, а потім і невиразну істоту. Істота піднялася і Кораліна впізнала в ній іншого тата. Вона почала з ним розмовляти і жаліти його. Інший тато сказав, що тут нічого немає і їй треба втікати звідси, бо тут - пастка для неї. Зненацька у нього відвалився один гудзик-око. Кораліна оглянула підвал крізь камінчик і впевнилася, що інший тато каже правду. Тоді він скрикнув, що не може більше їй опиратися і почав підійматися і збільшуватися, щоб накинутися на Кораліну. Кораліна схопила його за останнє око і відірвала його, а тоді спробувала вибратися звідси. Ворожа істота була сліпа, але намагалася почути дівчинку. Кораліна швидко побігла по сходах, істота за нею, а тоді швидко зачинила ляду і щось знизу сильно її вдарило. Тоді Кораліна швидко подалася надвір, де нічого не змінилося. Кораліна пішла шукати далі.

Кораліна подалася до житла іншого схибнутого дідугана, що жив на горищі. Коли вона відкрила двері його помешкання, її зустрів сильний запах зіпсованих продуктів, в приміщенні було багато щурів, які писклявими голосами співали страхітливу пісеньку. Кораліна почула голос господаря помешкання з глибини помешкання і вона подалася туди. Дідуган сидів на кріслі і питав у Кораліни чого вона досягне, якщо виграє гру - лише колишнього нецікавого життя, де вона байдужа всім, а тут - її люблять і будуть створювати і руйнувати світи для неї, що тут вона отримає будь-що, якщо забажає. Кораліна відповіла, що їй це не потрібно, а що він сам - лише недоладна копія стариганя з її світу. І тут вона подивилася на нього крізь камінчик і побачила, що щось світиться з-під його плаща і тут дідуган розсипався і з-під нього в різні боки кинулися щурі, а на землі лишився плащ і капелюх. Найбільший чорний пацюк, тримаючи в лапках кульку втікав від Кораліни в бік дверей. Кораліна кинулася за ним, але інші щурі намагалися завадити їй. Щур вискочив надвір і побіг сходами вниз. Будинок змінився і сходи теж, Кораліна намагаючись наздогнати спритного щура послизнулася і боляче впала. Коли вона піднялася, щура не було видно, вона зрозуміла, що програла перегони. Щось кашлянуло позаду неї і Коралина озирнулася. На землі лежав мертвий щур, а поряд сидів чорний кіт, який лапкою відпустив кульку, яка покотилася до Кораліни. Коли вона її взяла, примарний голосок сказав їй, що Карга обманула її і ніколи не відпустить. Кораліні залишилося лише знайти батьків і вона знала де вони - в кришталевій кульці на комині, якої ніколи не було в її реальному світі. Кіт сказав, що все ще більше змінилося і вона зачинила всі інші проходи в реальний світ. Кораліна запропонувала їм йти разом єдиним проходом, який залишився. Вона взяла кота на руки і пішла до будинку.

Кораліна опинилася в кімнаті з чорним котом в руках, де її чекала "інша мати", яка сказала, що вона принесла нечисть. Кораліна відповіла, що це друг і пішла коридором до вітальні. Все в будинку змінилося: на картині фрукти були зїдені, ніжки меблів упялися в килим, інша мати стала блідою та високою з гострими зубами. Інша мати запитала де вони і Кораліна показала три кульки і заховала їх в кишеню, коли карга потягнулася за ними страшною рукою. Кораліна сказала, що гра ще продовжується інша мати погодилася, адже треба було ще знайти батьків. Карга запропонувала ще пошукати в підвалі, але Кораліна знала, що батьки в сніговій кульці на коминковій поличці і розуміла, що інша мати чесною не буде. Кораліна сказала, що карга їх сховала в коридорі між будинками. Інша мати відкрила ключем цей коридор і зловтішно показала, що там - нічого. В цей момент Кораліна кинула котом їй в обличчя і той почав з жахом його шматувати кігтями. Кораліна не стала вагатися, але кинулася до коминкової полички, схопила кульку, підбігла до дверей і витягла ключ, а тоді покликала кота до себе. Кіт скочив на підлогу і побіг в коридор до Кораліни, а вона почала замикати двері. Проте двері стали важкими і не піддавалися, інша мати почала рухатися до неї. Кораліна завважила біля себе безтілесних двох дорослих і трьох дітей і подумки попросила допомогти. Врешті їй вдалося зачинити двері і вона побігла коридором. Коридор був безкінечним, моторошним і вона довго бігла по ньому, а попереду бігли кіт та безтілесні дорослі і діти. Врешті коридор закінчився і Кораліна забігла у свою вітальню і зачинила двері. нарешті вона була вдома. Тут була тільки вона і чорний кіт, проте тепер це був її світ. Вона підійшла до вікна і подивилася у далечінь і завважила, що ніколи не бачила такої краси. Кораліна вибачилася перед котом і дивлячись у вікно непомітно для себе заснула.

Кораліну розбудила її справжня мама. Вона здивувалася, що Кораліна заснула в такому химерному місці, бо батьки її скрізь шукали, а ще тут був чорний кіт, який вже втік. Мама сказала, що сніданок буде за 15 хвилин, Кораліна її міцно обійняла і пішла в свою кімнату перевдягтися. Там вона наділа чорний ключ на шворку і повішала собі на шию під теніску. Далі вона пішла до кабінету тата, де побачила його і він підхопив її на руки і відніс до кухні. На обід була піцца, приготована татом і Кораліна із задоволенням з'їла третю її частину. За годину Кораліна заснула на своєму ліжку і їй наснився сон ніби вона на пікніку під деревом, а разом з нею троє врятованих нею дітей. На ковдрі було багато різноманітних наїдків і вони разом їли і діти дякували Кораліні за порятунок. Потім вони разом весело гралися, бігаючи і сміючись. Після цього вони знову повернулися до ковдри і там було морозиво і медунки. Діти дякували Кораліні, що вона їх врятувала, а Кораліна сказала, що вона рада, бо все закінчилося. Діти посмутніли. Вони відповіли, що все закінчилося для них, але не для неї і шо їй потрібно бути мужньою, бо карга присяглася правицею, але збрехала, адже вона ніколи не програвала. Потім діти сказали, що живим далі йти не можна, а коли переходили по містку через річку, помахали їй руками. Кораліна прокинулася вранці. Щось шкряботіло за дверима. Кораліна подумала, що то, може, щур і сказала, щоб він пішов геть. Вона відчинила двері в коридор і нікого не побачила, всі інші двері були зачинені, батьки спали. Кораліна відкрила двері на вулицю і зненацька побачила страхітливу руку іншої матері, яка вибігла на пальцях з-під дивану надвір. Вона приходила по ключ.

Коралінині батьки не помітили свого перебування у сніговій кульці, бо навіть про це не згадали. Коли Кораліна лягала спати вона поклала під подушку три скляні кульки і лягла зверху, після чого почула хрускіт. Коли вона підняла подушку, побачила, що кульки розтріскались як шкаралупа, а всередині нічого не було. Кораліна згадала, як діти прощалися з нею, переходячи річку. Панни Примула і Форсибілла повернулися з відвідин небоги пані Примули. Кораліна пішла до них на чай. Панни знову почали гадати по чаїнках і сказали, що тепер все добре, але не могли зрозуміти що означає листочок, що схожий на руку. Потім вони розповіли, що повезуть свого песика до ветеринара, бо він з кимось зчепився і тепер він поранений. Схибнутий старигань, який побачив Кораліну після чаювання розказав, що його миші геть перелякані і не хочуть навіть брати своїх інструментиків. Кораліна вночі спала погано, а коли почула шкряботіння за вікном, відкрила фіранки, побачила як рука заховалася у ринву. Кораліна почала думати над планом. Вранці вона попросила в мами стару непотрібну ковдру для пікніка з ляльками. Мама їй дала і побажала гарно провести час. Кораліна з коробкою з ляльками дзбаном і чашками вийшла надвір, а потім на дорогу і пішла ніби до крамниць. Коли вона побачила, що за нею ніхто не стежить, таємно іншими дворами повернулася за тенісний корт на своєму подвірї. Там вона підійшла до колодязя і зняла важкі дошки. Зверху вона постелила скатертину, а по боках поставила чашки з водою, щоб скатертина трималася. Збоку посадовила ляльок, ніби вони чаюють і після цього, тією ж дорогою повернулася додому. Там вона зняла з шиї шворку з ключем і почала його легковажно демонструвати. Міс Примулі і міс Форсибіллі вона сказала, що йде на пікнік з ляльками і спитала як їх песик. Панни відповіли, що він одужує і застерегли бавитися біля колодязя, бо він дуже глибокий. Далі Кораліна попрямувала за корт до колодязя. Там вона голосно розмовляла з ляльками і показала їм "щасливий ключ", який поклала на центр скатертини. Поки Кораліна сварила ляльку ща необережність з пирогом рука іншої матері вискочила з кушів і стрибнула на ключ. Скатертина з ключем і рукою летіла довго, Кораліна порахувала до чотирнадцяти, коли почувся плескіт. Далі вона швидко і щільно накрила колодязь дошками. Зненацька прийшов чорний кіт і весело почав лащитися. Кораліна попестила його і пішла додому. Вона віддала камінця міс Примулі і подякувала їй, бо він врятував їй життя, схибнутий дідуган повідомив Кораліні, що миші просили передати, що тепер все гаразд і як тільки вони будуть готові, зроблять для неї концерт. Ввечері Кораліна лежала в ліжку, вікна в кімнату були відчинені, погода була чудова і звідкись долинала чарівна тендітна музика, на стільці лежала шкільна форма. Завтра - в школу, літо майже закінчилося.