П'ятнадцятирічний капітан. Жуль Верн

Розділ 1.01
Зміст:
Китобійне судно "Пілігрим" під керівництвом капітана Хала прибуває до Вайтемати, щоб висадити найнятих тимчасово на сезон китобоїв. Цьогорічні досягнення в полюванні дуже погані, сезон не вдався. Судно належить багатому судновласнику Джемсу Уелдону, який займається китовим промислом у водах Тихого океану за допомогою багатьох кораблів, проте "Пілігрим" і його капітан — одні з найкращих. В цей час капітанові надходить пропозиція привезти у Сан-Франціск дружину Джемса Уелдона, його п'ятирічного сина та брата місис Уелдон - 50-річного вченого-ентомолога, якого всі звуть "кузен Бенедикт". Вони можуть їхати й пасажирським судном, але ця поїздка виявилася б набагато довшою і з додатковими пересадками, а на менш зручному судні "Пілігрим" подорож вийшла б набагато коротшою. Після того, як вони вийшли з порту почалася невдала погода й тому корабель далеко на північ не просунувся.

Розділ 1.02
Зміст:
На кораблі всі пасажири зручно розмістилися. Це було нескладно, оскільки капітан Халл поступився своєю каютою заради місис Уелдон, малого Джека й старої Нен, кузен Бенедикт теж отримав маленьке приміщення, а капітан Халл розмістився в каюті помічника капітана, хоча помічника капітана на судні не було. Це був маленький колектив американців, який завдяки злагодженій роботі й гарним стосункам в команді був здатний отримувати гарний прибуток за досить важку працю. Лише кок був португальцем, звали його Негоро й капітану не видавався достатньо чесним, але вибирати не доводилось. Був ще молодший матрос Дік Сенд — юнак, вирощений і вихований в дитячому будинку з дуже гарною освітою, цілеспрямований і сильний фізично, який не зважаючи на свій вік поводився як дорослий і який бажає досягнути успіху у своєму житті. Він працював з восьми років й дуже любив вчитися. Своєю освітою він завдячує родині Уелдон, яка опікувалася ним, коли він був маленьким, тому у нього особливі почуття до членів цієї родини і тому він дуже зрадів появі місис Уелдон і Джека на кораблі. Джек любив його і місис Уелдон повністю йому довіряла, тому Дік і Джек постійно проводили час на кораблі разом, де молодший матрос все розказував і показував і грався з Джеком. Всіх на кораблі все влаштовувало, окрім капітана, що ніяк не міг взяти гарний курс. Одного дня Дік і Джек, вилізли на щоглу, як завжди, і Джек щось помітив у морі. Він сказав Дікові, а той крикнув, що вони натрапили на затонулий корабель.

Розділ 1.03
Зміст:
Всіх на кораблі зацікавив предмет у воді, крім Негоро. Коли корабель підплив ближче, стало зрозуміло, що це — розбитий корабель "Вальдек". Місис Уелдон і капітан Халл вирішують, що судно треба дослідити, бо, можливо, ще хтось живий там залишився, або там залишився цінний груз. В цей момент з нього чути гавкіт пса й маленький Джек просить врятувати його. Капітан, Дік Сенд і ще матроси сідають в шлюпку й пливуть до розтрощеного корабля. Коли вони підпливають ще ближче, звідти вилазить великий пес, він пливе до човна й коли його туди затягують, починає жадібно пити воду. Потім Дік і капітан перебираються на розбитий корабель й обстежують його трюм, але нічого цінного не знаходять. Пес не дає їм повернутися на корабель й тягне до юту. Там вони знаходять ще живих, але без тями п'ятьох негрів. Їх перевозять на корабель, щоб врятувати. Капітан хоче привести потерпілих до тями й кличе для цього кока, але коли Негоро виходить, врятований пес реагує на нього агресивно й намагається вкусити за горло. Капітан цікавиться у Негоро, чи він знає цього пса, але Негоро відповідає, що вперше бачить. Дік Сенд дивується з цього.

Розділ 1.04
Зміст:
Всі на кораблі з великою увагою поставилися до врятованих негрів й намагалися їх привести до нормального стану. Нарешті, найстарший негр прийшов до тями й зміг відповідати на запитання капітана. Він розказав, що приблизно десять днів тому їх корабель вночі стикнувся з пароплавом, поки вони вибігли на палубу, пароплав уже був далеко, а "Вальдек" почав перевертатися, команди й капітана вже не було і їм довелося страждати без води весь цей час. "Вальдек" відправлявся з Мельбурна й усі негри були не рабами, а громадянами США, вони їздили працювати на плантації в Австралію, а тепер, за три роки вертаються додому. Найстаршого негра звали Том, йому було під шістдесят, всі інші були по 30 років й мали імена Бат, Остін, Актіон, Геркулес. Пес, якого врятували, називався Дінго. Його два роки тому знайшов на узбережжі в Африці капітан "Вальдека" й взяв собі, але пес з ним не здружився, оскільки тужив за минулим господарем. На його нашийнику були літери "С" і "В". Місис Уелдон пообіцяла неграм, що коли вони дістануться до Сан-Франциско, вона розкаже про них чоловікові й він обов'язково допоможе їм повернутися додому. Врятовані були безмежно раді цьому.

Розділ 1.05
Зміст:
Незабаром "Вальдек" зник з обрію. Негрів поселили на носі корабля, бо в кубрику було мало місця. Вони дуже хотіли бути корисними, але особливо роботи не було. У малюка Джека зявилися нові друзі — Геркулес та Дінго. Негр-велетень носив малюка й розважав його, а пес Дінго дуже любив дітей і, навіть, дозволяв їздити на собі верхи. Місис Уелдон розказала капітану Халлу, що планує по приїзді в Сан-Франциско потурбуватися про подальшу освіту Діка Сенда, щоб він міг стати капітаном. Кузен Бенедикт безрезультатно вештався по кораблю в пошуках комах, але все було марно. Тому він намагався познайомити з ентомологією усіх бажаючих, але погодився лише Геркулес. Малюк Джек вчився читати й рахувати. Для цього у нього були кубики з літерами, які він розкладав на палубі. Одного разу Дінго витяг по черзі два кубики з буквами "С" і "В". Він їх не хотів віддавати, а коли в нього забрали їх й поклали до решти, він все одно взяв ті ж кубики. Тут усі пригадали мову старого Тома, що у Дінго не нашийнику були ініціали "С" і "В". Потім пригадали, що він був знайдений коло гирла Конго й капітан пригадав про французького дослідника Самюеля Вернона, який очолював експедицію до Африки, якраз у цьому місці й зник. В цей момент вийшов на палубу Негоро й пес загарчав, Негоро теж зреагував вороже, а потім назад зник. Це все помітив капітан й зацікавився причинами такого явища. Найдивніше було те, що пес вирізняв букви. Джек одразу пригадав схожу історію про пса, але місис Уелдон сказала, що то був звичайний фокус і пояснила як він працював.

Розділ 1.06
Зміст:
Дивна поведінка Дінго з кубиками викликала багато розмов щодо пояснення цього явища, але всі вони були неймовірними. Дінго безумовно був улюбленцем на кораблі, але з Негоро у них була взаємна неприязнь. Подорож тривала у звичайному режимі. Одного дня море навколо корабля стало червоним. Досвідчені китобої знали, що це — китова юшка — хмари плаваючого планктону, смачна пожива для китів. І дійсно, в певний момент вахтовий скрикнув, що побачив кита на горизонті. Всі вибігли подивитися на нього. Капітан одразу зрозумів, що перед ним величезна здобич. У всіх китобоїв вмикається азарт, адже у них був невдалий сезон, а тут виник такий чудовий шанс. Не зважаючи на те, що на кораблі мало людей, команда вирішує напасти на кита.

Розділ 1.07
Зміст:
Величезний кит поруч для китобоїв, у яких був невдалий сезон був величезною спокусою. Капітан Халл вважав, що все відбудеться швидко, за певним сценарієм і, головне, абсолютно безпечно. Капітан Халл наказав команді готуватися до полювання. Воно обіцяло бути дуже прибутковим, але і дуже важким, оскільки додаткових гарпунників не було і лише один вельбот із трьох наявних був спущений на воду. Капітан був вимушений відмовитися від запропонованої допомоги від врятованих негрів, оскільки тут потрібна була вправність, а не лише сила та й ризикувати кораблем, залишаючи його без професійного моряка було безглуздо, оскільки корабель міг знадобитися в ході полювання, тому на ньому залишився Дік Сенд, як замісник капітана на період полювання. У човен сіла уся команда корабля разом з капітаном та боцманом. Капітан дав останні настанови, корабель був зафіксований у стані дрейфу й мисливці вирушили. Всі на кораблі почали спостерігати за полюванням. Навіть Негоро вийшов, але Дінго швидко загнав його назад до себе. Дік Сенд наказав Геркулесові спостерігати за Негоро. Коли вони знову подивилися на човен з мисливцями, він був вже далеко.

Розділ 1.08
Зміст:
Капітан Халл намагався бути якомога обережнішим: він знав на кого він полює і що його чекає попереду. Китобої запливали на вельботі з підвітряного боку, якомога тихіше, щоб не виказати свою присутність. Вони підпливли майже впритул, коли капітан кинув гарпун в кита й скомандував відпливати. Виявляється, кит так близько підпустив мисливців, оскільки годував малюка, від болю поранена тварина пірнула на глибину й потягла човен за собою. Моряки підв'язували все нові мотузки, а поранений кит шалено тягав вельбот по морю, поки не стомився. Тоді капітан дав сигнал Діку на кораблі, щоби він наближався. Поки Дік і негри розбиралися з вітрилами, а кит виринув на поверхню, щоб подихати, китобої наблизилися до нього, щоб зробити удари списами. Проте кит не збирався здаватися й кинувся на людей. Вельбот, завдяки боцману вправно ухилявся від ударів розлюченої тварини, проте кит одного разу таку хвилю здійняв, що вода залилася у човен китобоїв. Через це дуже знизилася його швидкість і збільшилась неповороткість. Кит все нападав й боцман зламав весло, яким кермував. Човен втратив контроль й кит завдав важкого удару. Човен було розтрощено й моряки опинилися у воді. У кита почалася передсмертна агонія й усі моряки загинули. Коли туди приплив Дік Сенд разом з неграми, на місці полювання були лише розтрощені дошки вельбота й червона вода.

Розділ 1.09
Зміст:
Після трагічної події, коли загинули капітан Халл та команда "Пілігрима" ті, хто стали вимушеними свідками, віддали останню шану потонулим. Найдосвідченішим моряком, який залишився на кораблі, був Дік Сенд і він тепер повинен був очолити людей на шляху до порятунку. Про е він розмірковував, споглядаючи море, коли зявився Негоро. Він теж був спостерігачем жахливої трагедії, проте сказав, що хоче поговорити з капітаном, або боцманом, а потім поцікавився, хто тепер керує кораблем. Саме в цей момент Дік Сенд взяв на себе цю відповідальність й був підтриманий місис Уелдон та неграми, які погодилися допомагати йому. Звичайно, Дік Сенд ще навчався морській справі, а тому не вмів ще користуватися інструментами, якими користуються капітани — секстант, хронометр, але іншого вибору не було. він вмів користуватися компасом та лагом, а ще знав в якій точці зараз знаходиться судно. Вони разом з місис Уелдон домовились, що тепер корабель повинен йти не у Вальпараїсо, а просто в бік Південної Америки.. Дік Сенд підкликав негрів й повідомив, що вони тепер разом одна команда й він буде їх навчати морській справі, щоби всі змогли врятуватися. Перш за все він почав навчати старого Тома кермувати кораблем. Нова команда корабля почала ставити вітрила.

Розділ 1.10
Зміст:
Дік Сенд ще мав занадто мало досвіду й знань. Він міг повернутися назад, до Нової Зеландії, але вирішив, що вдалий вітер швидко домчить шхуну до Південної Америки, він не міг визначати місцезнаходження за зірками, але вмів користуватися компасом та лагом, команда "Пілігрима" загинула, але поруч були врятовані негри, які хотіли допомогти й він подумав, що його шанси на успіх великі. Дік Сенд, разом з новою командою налаштував вітрила й помчав щодуху вперед. Так, нову команду потрібно було всього навчати, але вони старалися й усе відбувалося за планом. Кузен Бенедикт впіймав таргана й одразу почав його вивчати, тому для нього одразу все перестало існувати. Негоро поводився дуже слухняно, він розумів, що його легко мажуть замінити, тому з камбуза не висовувався. На кораблях знаходиться завжди два набори приладів і одного дня один з компасів розбився. Старий Том підміняв Діка біля штурвалу й одного разу, вночі він втратив пильність й заснув, а в цей час до компаса, який стояв перед ним, підібрався Негоро й заховав під ним шматок металу, щоб вивести з ладу компас так, щоб корабель рухався не на схід, а на південний схід. На жаль ніхто нічого не помітив.

Розділ 1.11
Зміст:
"Пілігрим" плив по Тихому океану й Дік Сенд сподівався незабаром опинитися в місці, де проходять шляхи багатьох кораблів. Там він сподівався пересадити своїх пасажирів, або отримати допомогу у вигляді членів екіпажу. Але цього не траплялося, бо він не знав де знаходиться й розрахувати теж не міг, проте він вмів багато чого іншого, наприклад користуватися барометром й передбачати погоду. І от, після 20 лютого показники барометра почали падати, а це свідчило про погіршення погоди. Команді потрібно було підготувати корабель до нових погодних умов й цим вони зайнялися. Одного разу Негоро вийшов на палубу й довго спостерігав за морем і небом: він поводився дивно. Хитавицю всі добре переносили, крім маленького Джека, Місис Уелдон про нього турбувалася. Кузен Бенедикт досліджував тарганів. Дік Сенд виглядав землю, яка вже повинна була зявитися на обрії, але її все не було. Місис Уелдон розпитувала про його розрахунки й Дік був упевнений в них. Під час заміру швидкості корабля відірвався лаг й тепер у капітана залишився лише компас. Тиск барометра щодня падав, погода погіршувалася, починалася буря. Команда прибрала майже всі вітрила, але марсель був зірваний вітром. Знову на палубу вийшов Негоро й знову дивно поводився.

Розділ 1.12
Зміст:
"Пілігрим" потрапив у бурю, на ньому не залишилося жодного піднятого вітрила. Дік Сенд був коло штурвала, поруч були його чорношкірі матроси. Вони всі були прив'язані, щоб не бути змитими хвилями. буря продовжувалася дуже довго. Одного разу, коли Дік спав, на палубу прийшов Негоро й почав спілкуватися з неграми, але вони йому не відповідали. Раптом корабель нахилився й Негоро схопився за нактоуз й ледь не розбив другий компас, але насправді він витяг метал з нактоуза й компас почав знову нормально показувати на полюси. Але коли це трапилося, Том, який був коло штурвала, скрикнув й Дік Сенд одразу прибіг. Для нього було дуже дивним, що Негоро вийшов на палубу вночі під час шторму й він запитав, що він тут робить. Негоро почав нахабно поводитися й Дік пригрозив йому револьвером. Буря подовжувалася. Дік задавав собі запитання, чи він не помилився з розрахунками, адже земля вже була повинна зявитися, а її все не було. Одного дня Геркулес закричав, що бачить землю й усі її побачили, але корабель, який гнала буря, зупинити не могли. Це виявився острів. Дік Сенд, розмовляючи з місис Уелдон припустив, що це — острів Пасхи, бо інших островів поруч не було. Він дуже зрадів з цього приводу, бо від цього острову до Південної Америки десять днів плавання. Негоро виходив на палубу й теж дивився й лише похмуро посміхався.

Розділ 1.13
Зміст:
Поступово буря закінчилася. Настав час приводити "Пілігрим" до порядку, хоча вітер був все ще потужний. Дік Сенд разом зі своєю командою встановили потрібні вітрила й корабель знову став керованим. Місис Уелдон була дуже вдячна Дікові за порятунок.Вони все ще пливли й землі не було видно, наче вона зникла. Одного ранку Дік Сенд побачив землю і сповістив, всі дуже зраділи. Корабель поплив до землі. Коли до берега було близько, Дік побачив, що йому треба буде долати рифи на кораблі й він вирішив викинути корабель на берег. Так вони й зробили і хоч корабель було знищено, ніхто не постраждав.

Розділ 1.14
Зміст:
Після того, як усі дісталися берега, постало питання, що робити далі. Перш за все, треба було врятувати те, що могло знадобитися, а також був потрібен прихисток. Судячи з поведінки птахів, було зрозуміло, що людей вони не бачили, бо не боялися. Дінго поводився дуже дивно: він бігав, щось занепокоєно шукав. Негоро теж оглядав узбережжя окремо від всіх. Джек знайшов на березі чудову печеру, в якій було вирішено зупинитися. Місис Уелдон сказала, що Дік Сенд і надалі буде головним і всі його будуть слухатися, як і на кораблі. ЇЇ всі підтримали. Далі постало питання, що робити далі й Дік запропонував, що потрібно всім залишатися на місці, окрім нього й Тома, бо вони повинні піти в розвідку й довідатися, що це за узбережжя. Кузен Бенедикт вирішив, що буде обстежувати узбережжя в пошуках комах, Негоро теж кудись подався. Дік Сенд разом з неграми повернувся до корабля, щоб забрати все цінне. Він знайшов зброю та гроші. Грошей було значно менше й Дік запідозрив Негоро в крадіжці. Настав вечір, кузен Бенедикт не знайшов комах, лише багатоніжок, тому був розчарований. Негоро не повернувся.

Розділ 1.15
Зміст:
Зранку Дінго почав гавкати, попереджаючи про наближення когось "чужого". Дік Сенд, разом з трьома неграми подався перевірити хто це. Виявилося, що це — невідомий чоловік. Дік Сенд привітався й розпочав розмову. Місис Уелдон теж вийшла на пляж і приєдналася до розмови. Чоловік підтвердив, що вони — в Південній Америці, але дуже далеко від будь-яких портів, недалеко від пустелі Атакама. Чоловіка звали Гарріс, він теж був американцем, але проживав тут уже багато років. Він займався торгівлею, тому багато подорожував в глибині материка. Він запропонував всім податися до гасієнди, що знаходилася за двісті миль вглиб
материка. Зненацька до матері вибіг маленький Джек. Гарріс одразу захотів потоваришувати з малюком, але Джекові він чомусь не сподобався. Дік Сенд зауважив, що подорож через ліс буде важкою, але Гарріс сказав, що у нього поруч кінь і запропонував місис Уелдон і Джеку його, щоб легше було подорожувати. Поки Дік Сенд і Гарріс пішли за конем, місис Уелдон зготувала обід. Дік запитав у Гарріса про Негоро, але той його не бачив. Після обіду зібрали речі й вирушили в путь.

Розділ 1.16
Зміст:
Дік Сенд, місис Уелдон і Джек, негри, Дінго й Гарріс вирушили в дорогу. Дорога була важкою. Гарріс, як місцевий, розказував про всі рослини, які вони зустрічали й про мешканців Південної Америки. По дорозі він пропонував манго, яке Джеку дуже сподобалося. Кузен Бенедикт йшов поруч лісом, оскільки полював на комах. На ніч вони зупинились, не розводячи вогнище, оскільки Гарріс не хотів виказувати місцеположення мандрівників. Так само він забороняв стріляти. На ніч всі лягли спати, лише негри чергували по черзі.

Розділ 1.17
Зміст:
Зазвичай, мандрівників у джунглях зранку в Південній Америці зустрічає галасливий хор її лісових мешканців, але Діка Сенда та його супутників цей галас зранку не зустрів. Вони не знали, що так має бути. Кузену Бенедикту знову дозволили полювати на комах, але Геркулес наглядав за ним, про всяк випадок. Загін рушив далі. Діку Сенду все навколо видавалося неймовірним: він знав, що таке пампа і як вона виглядає з книжок, але те, що їх оточувало, було не таким. Гарріс всіх постійно заспокоював, постійно все розповідав та пояснював, щоб розвіяти будь-які підозри. Джек теж був незадоволений: дорослі йому обіцяли гумові дерева, пташок-мух, різнобарвних папуг, а насправді цього не було. Кузену Бенедикту теж не щастило з пошуками комах: ті, яких він намагався знайти просто зникли з його очей. Одного разу, під час привалу, вони почули свист й подумали, що то - змія, але то виявилися антилопи, про що одразу повідомив обізнаний в усьому Гарріс. Потім загін випадково надибав на великих тварин, які швидко втекли, Дік Сенд навіть намагався вистрілити в одну з них, але Гарріс завадив, а потім, почалася суперечка, бо всі побачили, що то були жирафи, які не живуть в Південній Америці, а Гарріс сказав, що це - страуси нанду й усі просто помилилися, через недосвідченість. Наступного дня місис Уелдон сказала, що Джек захворів й Дік Сенд сказав, що в Південній Америці ростуть хінні дерева, які допомагають при такому захворюванню. Але цих дерев теж не було ніде, а Гарріс сказав, що їх важко знайти, а в маєтку, куди вони йдуть, є ліки. Коли ввечері всі знову заснули, гучний крик розбудив усіх. Це був кузен Бенедикт, якого вкусила якась комаха. При детальному обстеженні комахи кузен Бенедикт нарешті зрадів: це була муха цеце, яку ніколи не знаходили в Південній Америці...

Розділ 1.18
Зміст:
Хвороба маленького Джека підкосило місис Уелдон. Для неї важливо було досягнути асієнди, де були ліки для дитини. Гарріс змінився, він став більш мовчазним. Дік Сенд почав підозрювати обман, але він не розумів для чого потрібно було його обманювати. Він здогадався про це з поведінки Дінго: пес не нюшив землю як завжди, а відчував запах за вітром й часто гавкав, ніби Негоро був поруч. Кінь Гарріса теж поводився так, ніби попереду ще дуже довгий шлях й не буде швидкого повернення додому. Коли мандрівники проходили через високий чагарник, Дік Сенд помітив великі сліди й рослини поломані були високо. Можна було б подумати на слонів, але слони не живуть в Південній Америці. Іншим разом, обігнавши всіх, Дік знайшов гіпопотамів, які теж не живуть в Південній Америці. Потім Том знайшов ніж й Дік Сенд хотів про все розпитати у Гарріса Проте той нічого не сказав. Потім, при пошуках місця ночівлі, Том знайшов криваві плями та обрубані руки й кайдани. Він згадав такі ж предмети зі свого дитинства, коли його в шість років продали в рабство. Мандрівники зупинилися на нічліг й під час чергування почувся страшний рик. Том одразу згадав кровожерливого лева. Дік схопив ніж й побіг до Гарріса, але той вже давно зник разом з конем. Дік нарешті почав усе розуміти...

Розділ 2.01
Зміст:
В цьому розділі пояснюють що таке работоргівля, як вона з‘явилася, хто цим займається, як це відбувається і чому. Крім того, тут розповідається про дослідження Центральної Африки та сміливих дослідників, які займалися такою небезпечною справою, як географічні відкриття в Екваторіальній Африці у 19 столітті.
Після цих описів стає зрозуміло чому Дік Сенд та його супутники опинилися в такому складному становищі.

Розділ 2.02
Зміст:
Гарріс та Негоро зустрілися в трьох милях від табору потерпілих з «Пілігрима». Ці двоє чудово знали один одного, бо багато працювали разом на спільного «хазяїна» работорговця Алвіша. Гарріс розпитав про пригоди Негоро докладніше, оскільки до цієї зусрічи їм вдалося поспілкуватися дуже мало: фактично Негоро дав настанови Гаррісу що робити і як. Тепер Гаррісу було цікаво навіщо йому треба було видавати Африку за Південну Америку та де перебував його товариш цілих два роки. Негоро розповів про свої пригоди: про те, як потрапив до рук португальського правосуддя та як був відправлений на довічну каторгу; потім розказав як втік на англійському кораблі та як потрапив до Окленду в Новій Зеландії, де вимушений перебиватися дрібними заробітками на «чесній роботі»; потім як дізнався про багатих пасажирів китобійного судна, як влаштувався на роботу на це судно з метою знову повернутися до коханої Анголи та до улюбленого бізнесу; про те як загинула команда і капітан китобійника; як він, досвідчений помічник капітана на работоргівному судні надурив салагу Діка Сенда, який привів судно до берегів Анголи. Потім Гарріс розпитав про плани й почув, що негрів Негоро хоче продати, з Діком Сендом розрахуватися як слід, а от щодо всіх інших, то у нього — великі плани. Гарріс повідомив, що захопити групу Діка Сенда буде легко , оскільки поруч великі сили одного з загонів по захопленню невільників, а Дік Сенд піде до найближчої річки, щоби нею дістатися океану. В цей момент на негідників вискочив розлючений Дінго, але Негоро швидко його підстрелив і поранений пес зник в кущах. Гарріс спитав про цю ненависть собаки до Негоро, але той лише відказав, що це — стара історія.
Після цих описів стає зрозуміло чому Дік Сенд та його супутники опинилися в такому складному становищі.

Розділ 2.03
Зміст:
Дік Сенд ніяк не міг усвідомити, що вони опинилися в Африці, а не в Південній Америці. Проте його мозок посиленно працював й він почав здогадуватися, як так трапилося. Оскільки головнимпідозрюваним був Негоро, Дік Сенд почав згадувати його дії на кораблі і, ніби випадкові події, що вплинули на результат. Спочатку поломка першого компаса, потім — лага, а ще потім, коли Негоро впав на нактоуз. Дік Сенд здогадувався, що Негоро — досвідчений моряк, але приховував це, він розумів, що вони з Гаррісом — старі друзі й спільники, він здогадувався, що приготували ці негідники для них всіх. Оскільки про те, що вони в Африці знали лише Дік Сенд і старий Том, Дік благає Тома нікому нічого не казати, щоб не спричинити зайвих хвилювань. Том погоджується. Вони розробляють план, згідно з яким, їх група прямує до найближчої річки й пливе нею на плоті до океану, а далі вони прямують до найближчої факторії, звідки вони пливуть додому. Зранку, коли всі нарешті прокидаються, Дік Сенд повідомляє, що Гарріс — зрадник і спільник Негоро, що він втік і покинув їх на призволяще і що їм необхідно повертатися назад на узбережжя. Він повідомляє всім про свій план щодо річки й плоту, але мовчить про Африку. Всі збираються й починають рух вздовж струмка й долають три милі.
Після цих описів стає зрозуміло чому Дік Сенд та його супутники опинилися в такому складному становищі.

Розділ 2.04
Зміст:
Маленький Джек нарешті прийшов до тями й одразу запитав де його друг Дік, де його друг Геркулес і де конячка. Якщо друзі були поруч, то про конячку довелося сказати, що вона втекла. Загін просувався заростями, прорубаючи дорогу, бо вона давно заросла чагарниками. Зненацька вони вийшли на дорогу слонів до водопою. На ній було відбито безліч величезних ніг. Але, крім ніг слонів тут відбилися й людські ноги. Проте не лише ноги тут відбилися: тут траплялися й людські кістки і навіть цілі скелети. Лише Том і Дік розуміли, що по цій дорозі ходять каравани работоргівців, для всіх інших ця дорога виглядала як безперервне кладовище. Нарешті дорога відхилилася від струмка вбік й усі пішли далі вздовж нього, полегшено зітхнувши. Поступово ліс закінчився й почалася низинна місцевість з постійно вологим грунтом, яка поступово перетворилася на болото. Всі рухалися обережно, але йти ставало дедалі важче. Кузен Бенедикт провалюється в трясовину, але його вдається врятувати. Загін переорганізовують таким чином, що Дік Сенд йде попереду, негри забезпечують транспортування місис Уелдон і маленького Джека, разом із залишками припасів. Нарешті вони виходять на місцевість, яка вже є трохи сухішою, але над ними збирається жахлива й потужна злива, що перетворить цю місцевість в непрохідне болото. Люди шукають прихистку, але його нема. При спалахах блискавки Дік помічає табір тубільців і йде на розвідку. Він швидко повертається й повідомляє, що то — не табір, а великі мурашники. Кузен Бенедикт одразу каже, що то — терміти, які живуть тільки в Африці, проте всі поспішають, бо буря близько. Коли загін підходить під найближчий мурашник, виявляється, що він — покинутий. Геркулес швидко робить в ньому дірку й усі залазять всередину. Одразу після цього починається жжахлива злива з вітром, але люди — захищені.
Після цих описів стає зрозуміло чому Дік Сенд та його супутники опинилися в такому складному становищі.

Розділ 2.05
Зміст:
Після того, як загін мандрівників заховався в покинутому термітнику почалася справжня негода, вони були щасливі, що опинилися бодай під таким дахом. Кузен Бенедикт одразу дослідив будинок термітів і по ознакам, які помітив, одразу повідомив, що термітник був покинутий нещодавно й комахи зробили це не дарма. Потім почалася вечеря й ентомолог використав її як можливість почитати лекцію про цих надзвичайних комах та їх неабиякі будинки. Звичайно, вкотре він повідомив, що зробив чергове відкриття, оскільки такі терміти проживають виключно в Африці і, недолугі мандрівники, як завжди, не помітили термітів у Південній Америці. Поки він розповідав, стомлені супутники один за одним позасинали усі, крім Діка Сенда. Потім і кузен Бенедикт вирушив до сну. Дік думав у темряві, він хвилювався за можливі майбутні події і згадував минулі. Зненацька його торкнулася місис Уелдон і стиха сказала, що вона про все знає і сподівається, що Бог їм допоможе...

Розділ 2.06
Зміст:
Місис Уелдон сказала Діку Сенду, що вона знає, що вони — в Африці. Дік Сенд тепер чекав настання ранку та гарної погоди, щоб знайти велику річку, щоб зробити пліт і спуститися течією до океану. З думками про це він ліг біля входу в термітник й таким чином заснув. Прокинувся він через воду, яка швидко прибувала. Він розбудив Тома та Геркулеса. Вони почали думати що робити. В решті прокинулися всі негри та місис Уелдон, проте Дік її заспокоїв, що нічого серйозного не трапилося. Бат спробував пірнути через вихід, що вибратися назовні, проте виявилося, що прохід завалило й вони замкнені, а вода підіймається. Дік вирішує перевірити рівень води назовні термітника за допомогою шомпола. Він робить ним дірки й перший і другий раз з утворених дірочок бігла вода. Тоді мандрівники вирішують зробити дірочку на верхівці, щоб дізнатися чи термітник занурений повністю під воду. Проте, коли утворюється дірка, до них надходить свіже повітря й сонце. Мандрівники радісно розширюють дірку в куполі термітника й Дік Сенд визирає назовні. Але в цей момент в нього летить стріла й він ховається. За короткий час, поки він був зовні, Дік Сенд побачив табір тубільців й ворожі піроги, які поспішають до них. Мандрівники почали оборонятися, проте це тривало недовго. Їх захопили в полон, проте одразу розділили: Джек, місис Уелдон та кузен Бенедикт попливли однією пірогою в один бік, а всі негри й Дік Сенд — в іншій пірозі в протилежний бік. Коли пірога причалила, Геркулес вискочив із неї й розбив голови двом солдатам, а потім втік в ліс.

Розділ 2.07
Зміст:
Після полону Дік Сенд і його супутники одразу перетворилися на рабів, доля місис Уелдон, Джека та кузена Бенедикта була невідома, оскільки їх розділили на дві групи, на волі залишався лише Геркулес. Дік Сенд спостерігав за караваном работорговців й це було жахливе видовище. Всіх негрів закували в ланцюги, Дік Сенд залишився вільним, але до нього був приставлений наглядач, мандрівники не могли спілкуватися, їх одразу розганяли наглядачі. Наглядачами в каравані були араби та португальці, вони були дуже жорстокими, мисливці на людей були войовничі тубільці з рушницями, крім того, були носильники вантажів. Караван був погано організований, погано керований, повільний, він постійно втрачав людей. Дік Сенд думав, що місис Уелдон так само женуть разом з маленьким Джеком й що вона може дуже швидко загинути. Йому було цікаво куди вони йдуть й, чуючи від погоничів одне й те ж саме слово, він зрозумів, що їх женуть в Казонде, яке було відносно близько й звідки можна було втекти. Він хотів про це повідомити своїх супутників-негрів, але йому не давали такої можливості. Стався конфлікт й Дік накинувся на наглядача, тут був би йому й кінець, але старший наглядач наказав його не вбивати. Нарешті після спочинку караван знову рушив.

Розділ 2.08
Зміст:
Караван невільників рушив з берега Кванзи на схід. Караван був добре захищений від нападів і від втеч. Наглядачі регулярно використовували батіг для боротьби з непокорою й поводилися з бранцями як з худобою. Мандрівників тримали окремо: негри йшли сковані разом з іншими неграми, тільки Дік Сенд йшов окремо. Йому не давали можливості зустрічатися з товаришами й розмовляти. Караван рухався протягом усього дня з невеликою перервою на убогий обід. Ті, хто був знесилений й покинутий караваном, потрапляли до левів, гієн та інших хижаків, які йшли за караваном. Дік Сенд вів щоденні записи. Під час багатоденного переходу траплялося багато трагічних подій, полонені гинули масово, але їх поповнювали новими бранцями після кожного села, яке траплялося на шляху каравану. Дік Сенд спостерігав здалека своїх товаришів і їм було важко. По ночах на караван нападали дикі звірі. Невільники гинули. Одного разу до Діка в темряві наблизився якийсь звір, пізніше виявилося, що то був Дінго. Дік був дуже радий його побачити. На нашийнику він помітив записку, яку забрав, а Дінго побіг після цього. Вранці Дік прочитав записку, що була від Геркулеса, де він повідомляв про стан справ, про місис Уелдон та Джека й обіцяв допомогти. Це дуже сильно підтримало Діка й він знову був готовий боротися. Гинуло багато невільників, закінчувалася їжа. Невільників тепер вбивали, або залишали помирати. Під час одного з переходів загинула стара Нен, нянька Джека. Наглядачі розкололи череп їй та іншим нещасним. Дік сподівається на Геркулеса.

Розділ 2.09
Зміст:
Через 38 днів караван нарешті прийшов у Казонде, половина захоплених невільників загинуло. Він пройшов до центральної площі де носильникам було сплачено за роботу. В Казонде головним був Алвіш — головний работорговець цього ринку, хоча тут був і свій "царьок", але він був повністю залежний від Алвіша. З Тома та його чорношкірих товаришів зняли рогатини й поселили в сараї, перехід для всіх, окрім Тома видався неважким, проте Том міг не витримати. Джек залишався на вулиці й намагався розгледіти бодай якісь сліди перебування місис Уелдон та Джека в цьому містечку. Привезли на китанді Алвіша та його поплічника Коїмбру. До них прийшов араб, який вів караван й розказав усе. Алвіш наказав привести Тома й товаришів. Коли їх привели, Том одразу сказав, що вони — громадяни США й вільні люди, але Алвіша це лише повеселило. Він був в захопленні від американських негрів, які виглядали дуже дорого, як раби. Поки він з ними розмовляв, Коїмбра намагався обмацувати Остіна й заглядати на його зуби, за що Остін так його вдарив по зубах, що той відлетів, проте Алвіш не дав знищити своє майно й оборонив Остіна. Алвіш поговорив і з Діком, але не відповів на жодне його запитання. Поки Алвіш розмовляв з арабом, Дік Сенд розказав Тому і його товаришам про записку від Геркулеса, яку йому приніс Дінго, поки вони йшли з караваном. В цей момент ззаду підійшов Гарріс. Дік запитав у нього про місис Уелдон й Джека, на що негідник відповів, що вони загинули дорогою. Дік Сенд сильно розгнівився, він бажав помсти за людей, яких втратив й, скориставшись моментом, вихопив у Гарріса ніж і заколов його на смерть. Ніхто з охоронців не встиг його зупинити, Гарріс був мертвий.

Розділ 2.10
Зміст:
Після того, як Дік Сенд вбив Гарріса, його ледь не порубали на місці, проте Негоро наказав зачекати: він хотів його ще катувати. Тому Діка зв'язали й зачинили в сараї. Через два дні повинен був початися ярмарок в Казонде. На нього збиралося дуже багато людей як купляти, так і продавати, тут можна було купити як місцеві товари, так і з віддалених земель, а ще — рабів. Сюди зійшлися багато людей, які були дивно вбрані, мали дивні зачіски й татуювання. на базарі голосно торгувалися, сварилися, билися. Після обіду Алвіш наказав продавати рабів. Агенти Алвіша водили групи рабів і продавали їх. Особливим товаром були негри-американці, які були значно кращі за якістю від місцевого товару, тому Алвіш сам продавав їх і продав дорого одному з арабів, який повинен був продати їх в іншому місці й отримати значно більші гроші. Після того, як їх купили, Тома з друзями відвели в інше місце й вони не дізналися, що ще відбулося на ярмарку.

Розділ 2.11
Зміст:
Близько четвертої години почулися звуки музики. Це місцевий царьок прибув на ринок. Одразу все зупинилося й почало вітати цього володаря. Його звали Муані-Лунга і це був алкоголік, який виглядав значно старший за свій вік і був дуже високої думки про себе, бо вважав себе богом, а ще був жорстоким, бо за провини карав або на смерть, або ампутацію різних частин тіла.. Все його оточення були такими ж алкоголіками, як і король. Работорговці на чолі з Алвішем одразу підійшли до короля й віддали йому шану. Король мав поганий настрій і хотів лише одного — алкоголю. Розумний та улесливий Алвіш одразу пообіцяв новий незвичайний напій, а Негоро попрохав покарати їхнього кривдника — Діка Сенда, який вбив в Казонде работорговця Гарріса. Король запропонував продати його людожерам, але Негоро не хотів відпускати з рук Діка Сенда, тоді король пообіцяв, що покарає винного тут, на місці. Тим часом був притягнений великий казан, в нього було налито спирт, а під ним запалено вогонь. Тоді Алвіш у вариво кинув купу спецій й дав королю підпалити пунш. У всіх було здивування й радість. Король не витримав й схопив величезний ополоник й почав пити спирт, що горів. Як результат, він спалахнув. Короля побіг рятувати один з численних міністрів, але й той спалахнув. Вони горіли й ніхто не міг їх загасити, врешті-решт, від них залишилося кілька кісток і сажа. Усі інші п'яниці, які виконували ролі міністрів, військових ватажків, намісників, що спостерігали це видовище розбіглися, бо боялися теж спалахнути.

Розділ 2.12
Зміст:
Після загибелі короля Казонде Муані-Лунга всі жителі були злякані і здивовані й ніхто не потикався на вулицю. Те саме зробив і Алвіш, який боявся, що його звинуватять у смерті короля. Негоро пояснив йому чому загинув король й придумав надзвичайну причину його займання і згорання — це божественність владики. Алвіш розповсюдив цю нісенітницю й вона стала головною версією подій. Перша дружина короля Муана, яка боялася за своє життя, повідомила про своє спадкове право стати королевою Казонде й розпорядилася, щоб короля поховали по-королівському. Це всіх влаштовувало, тому всі були згодні, окрім гарему колишнього короля, який мав бути знищеним з погляду нової королеви. Алвіш та інші работорговці не боялися її сходження, оскільки завжди могли домовитися з царьками. Негоро вирішив, що Дік Сенд має бути принесений в жертву на цьому похороні. Він вирішив до Діка Сенда зайти й поспілкуватися, поки він знерухомлений. Розмова була на підвищених тонах й Негоро ледве стримався, щоб не вбити юнака, проте він згадав про тортури, які очікують на Діка й схаменувся. Дік Сенд вночі заснув на кілька годин, йому вдалося визволити руки. Зненацька він почув шурхіт, це був Дінго, проте записку з нашийника хлопець дістати не зміг, лише потис лапу вірному псові: нажаль його помітили місцеві собака й Дінго довелося втекти. Дікові не вдалося втекти тієї ночі. На ранок було все готове до похорон. На струмку, що протікав біля Казонде, було збудовано греблю, а річище осушено й викопано яму. Туди привели безліч рабинь та дружин, яких повинні були принести в жертву задля слави короля, там повинні були вбити й Діка Сенда. Після гребля повинна була розбиратися й річка пускалася тим самим річищем. Коли сонце сіло, при світлі факелів розпочалася різня нещасних, а потім була розібрана гребля. Дік Сенд, прив'язаний до стовпа після всіх тортур спостерігав як підіймається вода вгору.

Розділ 2.13
Зміст:
Негоро та Гарріс брехали про місис Уелдон, Джека та кузена Бенедикта. Насправді після того, як термітник було захоплено, мандрівників було розділено й цю групу теж доставили до Казонде, але вже зовсім іншим чином: їх несли в кітандах, а тому дорога для них виявилася легшою, ніж для Діка Сенда і негрів та й дісталися Казонде вони на кілька днів раніше. Проте місис Уелдон зовсім не знала про події, які трапилися з її супутниками: ні про смерть Нен, ні про продаж Тома та інших негрів у рабство, ні про долю Геркулеса, ні про Діка Сенда, ні про смерть Гарріса і короля Муані-Лунга. Кузен Бенедикт займався комахами: він спочатку розстроївся через те, що він опинився все-таки в Африці, а не в Південній Америці, а тому всі його відкриття виявилися марними, але потім, розглянувши перспективи такого становища, вчений вирішив скористатися з можливості і знайти щось цікаве для себе. Єдине нещастя для нього були втрата лупи та окулярів. Оскільки їх трьох тримали у факторії Алвіша, кузену Бенедикту і Джеку було дозволено вільно переміщатися по цій загородженій території, але їм цього вистачало з головою. Джек постійно тримався поруч з мамою й постійно ставив їй запитання про своїх друзів, про батька, про Дінго, про те, коли він їх побачить. Місис Уелдон нічого йому не розказувала, бо сама не знала. Вона думала, що її чоловік рано, чи пізно почне шукати їх і "Пілігрим", але навряд він шукатиме їх в Африці. Вона думала про можливу втечу, але їй потрібно було дізнатися для чого їх захопили. Одного дня вона дізналася. До неї прийшов Негоро й усе розказав: про смерть Нен, про продаж негрів, які вже вирушили з Казонде до Великих озер, про смерть Діка Сенда за вбивство Гарріса. Цим він хотів показати, що зараз все залежить від нього. Далі Негоро пояснив, що хоче їх усіх продати Джемсу Уелдону за сто тисяч доларів, що було на той час дуже дорого. Для цього йому необхідно було отримати лист від місис Уелдон, щоб вручити його Джемсу Уелдону, щоб у того не було сумнівів й він приїхав в Казонде з грошима. Місис Уелдон розуміла, що це дуже ризиковано і її чоловік так само міг стати бранцем, тому вона відмовилася. Негоро відмова дуже розлютила, проте він дав їй час на роздуми.

Розділ 2.14
Зміст:
Місис Уелдон зрозуміла яку роль приготував для неї Негоро, але чи можна вірити підступному работорговцеві? Вона не хотіла ризикувати ні собою, ні Джеком, ні своїм чоловіком, який безумовно кинувся в Африку рятувати свою родину, якби прочитав листа від своєї дружини. Тим більше важко було прогнозувати дії Негоро, якби він отримав сто тисяч доларів. Тому вона не поспішала з написанням листа, проте Негоро міг вплинути на неї через сина. Місис Уелдон сподівалася, що їй, можливо, вдасться звільнитися й без чоловіка і ось чому. Одного разу вона підслухала розмову Алвіша з іншим работорговцем про бізнес, про торгівлю рабами й про перспективи, які були "не дуже". А все через нахабних дослідників, місіонерів, які проходять в глибину Африки й потім розказують усьому світу про жахіття работоргівлі, а у випадку, коли когось з них вбивають, на їх місце одразу приходять троє. Работорговцям це не подобалося. Ще з їх розмови виходило, що в Казонде повинен був прибути доктор Лівінгстон — дуже впливова людина на Африканському континенті, тому у місис Уелдон зажевріла надія. Доктор Лівінгстон — один з найвідоміших дослідників екваторіальної Африки, який зробив чотири подорожі й відкрив світу не лише карту в тих місцях, де були білі плями, але багато написав про життя людей тут і про огидне явище — работоргівлю. Проте, час минав й одного дня місис Уелдон дізналася, що цей вже немолодий, хоробрий дослідник помер.

Розділ 2.15
Зміст:
Місис Уелдон, коли дізналася про смерть доктора Лівінгстона, зрозуміла, що вихід у неї один: їй потрібно погоджуватися на пропозицію Негоро. Проте вона не хотіла ризикувати. Тому, коли Негоро прийшов наступного разу, вона домовилася про те, що вони з чоловіком зустрінуться не в Казонде, вглибині Африки, а в Моссамедіші — порту Анголи. Коли Негоро погодився, вона написала лист до свого чоловіка, з яким цей негідник вирушив у дорогу. Місис Уелдон тепер треба було влаштуватися на 3 - 4 місяці в Казонде, поки Негоро буде їздити до Сан-Франциско. Кузен Бенедикт почувався добре, йому лише не вистачало окулярів. Одного дня з ним трапилася пригода. Був дуже спекотний день й усі поховалися по домівках. Кузен Бенедикт теж майже задрімав, коли почув звук якоїсь великої комахи. Він піднявся й став шукати її. Комаха сіла йому на голову, а через деякий час переповзла на ніс і він побачив, що це — горбата мантікора, його мрія. Кузена Бенедикта охопив азарт, він хотів спіймати цей рідкісний екземпляр. Проте комаха постійно від нього втікала, а він переслідував її спочатку в халупі, де був, потім у дворі факторії. Комаха літала погано, лише перепурхувала, це дозволяло йому переслідувати її. У дворі факторії комаха доповзла до огорожі, а потім заповзла в тунель, виритий кротами. Кузен Бенедикт поповз за нею, бо тунель був достатньо великий. Так він перемістився за огорожу факторії й продовжив переслідування мантікори. Коли комаха доповзла до найближчих дерев у лісі, вона злетіла й зникла. Кузен Бенедикт був у розпачі. Він бігав, шукав її, але не міг знайти. Зненацька хтось вискочив із кущів, схопив його й затягнув у гущавину.

Розділ 2.16
Зміст:
Місис Уелдон помітила зникнення кузена Бенедикта й подумала, що це Алвіш віддав такий дивний наказ для незбагненної мети. Алвіш теж його шукав., слуги знайшли нору, яка одразу ж була закопана й розказали як саме втік кузен Бенедикт. Алвіш злився, бо втрачав гроші за одного з заручників, тому його слуги прочісували місцевість довкола факторії. Місис Уелдон співчувала кузенові Бенедикту, який опинився сам в невідомій місцевості, ще й без окулярів.
В Казонде була в то момент аномальна погода: йшли дощі, урожай загинув, королева Казонде не знала що робити, а тому викликала чаклунів, але вони не допомогли, тоді королева викликала дуже могутнього чаклуна з півночі Анголи. Одного дня до Казонде прийшов чаклун-мганнга. Він був дуже незвичайний: високий, сильний, красивий і німий. За ним одразу прикипів натовп. Чаклун обійшов чіток, танцюючи й весь натовп повторив це за ним. Потім чаклун пішов до королівського палацу. Там його зустріла королева з почтом, мганнга почав показувати чаклунські рухи, потім схопив володарку за руку й повів її за собою як дівчинку. Коли йому хтось спробував заперечувати, він просто відкидав убік, показуючи велику силу. Потім чаклун разом з королевою пішли до факторії Алвіша, де він легко виламав ворота, щоб вони могли зайти усередину, а натовп — за ними. Охоронці хотіли їх спочатку зупинити їх, але коли побачили королеву, то схилили голови. тут чаклун теж чаклував, але у відповідь з неба пішов дощ. Виникла незручна ситуація й чаклун міг постраждати, але тут, на крики вийшли місис Уелдон і Джек, а тому одразу були звинувачені чаклуном у всіх бідах. Потім він взяв Джека й місис Уелдон й поніс їх, щоб прогнати злих духів. Алвіш був в розпачі, але проти королеви він нічого не міг зробити, тому скорився. Коли чаклун пішов у ліс, натовп перестав слідувати за ним. А він пройшов кілька миль й зупинився біля річки, де стояло каное.

Розділ 2.17
Зміст:
Так вийшло, що місис Уелдон і Джека врятував Геркулес, який випадково перестрів справжнього мганнгу і позичив у нього його речі та скопіював зовнішній вигляд, прив'язавши до дерева. Їх зустріли Дік Сенд і кузен Бенедикт, та Дінго які сиділи в каное. Місис Уелдон дуже здивувалася й зраділа, як і Джек і захотіла почути історії кожного з них, адже востаннє їх бачила ще біля затопленого термітника. Геркулес розповів, як він, перебуваючи на волі слідкував за переміщенням каравану, як зайшов Дінго, як відправляв Діку лист за допомогою Дінго, як викрав кузена Бенедикта та як врятував Діка Сенда. Всі були йому дуже вдячні, щоправда, при згадці про його супутників, він сказав, що бачив їх в каравані до Великих озер, але нічого не зміг вдіяти. Геркулес розповів, що ще раніше знайшов каное, в якому вони пливуть. Мандрівники вирішили замаскуватися, щоб плисти якомога довше, навіть вдень, під плаваючий острівець, яких тут було багато. Каное долало за день до 50 миль, Дік Сенд крізь траву дивився за напрямком спереду човна, а Геркулес правив веслом позаду. Мандрівникам для подорожі треба було їсти, а припасів було небагато, одна рушниця і мало набоїв, а риболовлею не вдавалося впіймати достатню кількість риби. Одного разу каное зупинилося: на дорозі була загата. Геркулес за допомогою сокири швидко розчистив прохід й повернувся на човен з комахою для кузена Бенедикта, який під час плавання зовсім засумував і за своєю колекцією, що лишилася в Казонде й за мантікорою, що втекла від нього і відсутністю комах на каное. Кузен Бенедикт, розглянувши створіння, зрозумів, що це - новий вид і одразу ж дав йому назву і піднісся духом до небес. Увечері мандрівники спостерігали за стадом слонів, що прийшли на водопій.

Розділ 2.19
Зміст:
Геркулес швидко доплив до берега. Дінго почав дивно поводитися, щось заклопотано шукав, а потім покликав за собою всіх. Мандрівники дійшли до напівзруйнованої халупи, а коли зайшли всередину за Дінго, побачили людські кістки й напис червоним "С.В.", біля якого він скавучав. Всім стало зрозуміло, що тут загинув його господар. Дік Сенд знайшов мідну бляшанку й відкрив її, звідти випала записка. Самюель Вернон скаржився, що його смертельно поранено провідником Негоро, усі гроші вкрадено, а його покинуто. Із записки стало зрозуміло, що Дінго був біля помираючого господаря й запам'ятав дві літери, які написав його помираючий господар кров'ю. Геркулес разом з Діком Сендом вирішили поховати мандрівника, аж раптом почувся знадвору якийсь крик, всі подалися туди. Там вони побачили Негоро, який зайшов у цю халупу без свого ескорту, щоб забрати гроші Самюеля Вернона, що були закопані тут, але на своє горе, натрапив на Дінго, що душив його за шию своїми щелепами. Негоро не міг визволитися, але він вдарив ножем Дінго й теж убив його.
Дінго поховали поруч з господарем й почали думати як втікати від ескорту, який був на цьому ж березі. Дік вирішує перевірити протилежний берег на безпечність й пливе туди на каное сам. На жаль, на протилежному боці його чекала група людожерів із села з палями, які одразу заскочили в човен і, незважаючи на Діка і його рушницю, попливли до решти мандрівників. Коли вони пропливли більшу частину річки, Дік Сенд зважується на відчайдушний вчинок й стріляє в туземця, який гріб веслом — туземець гине, а весло розламується, пирога стає некерованою й наближається до водоспаду. Туземці в жаху стрибають у річку й перевертають човен. Дік Сенд запливає під човен й тримається за сидіння, човен летить в прірву. Потім Дік Сенд шалено пливе й вибирається на сушу. До нього підбігають друзі й радіють його порятунку. Туземці, не маючи захисту у вигляді перевернутого човна гинуть.

Розділ 2.20
Зміст:
Після всього, що трапилось біля водоспаду, мандрівники зустріли португальський караван торгівців слоновою кісткою через два дні. Купці радо зустріли потерпілих і допомогли їм дістатися узбережжя. Там мандрівники сіли на пароплав, потім потяг і, через певний час уже були в Сан-Франціско. Містер Уелдон був вкрай здивований і дуже радий, бо розшукував свою родину й не міг знайти. Кузена Бенедикта очікувало величезне розчарування, оскільки "Шестиніг Бенедикта" виявився павуком-інвалідом без двох передніх лап. Дік Сенд навчався на гідрографічних курсах і в 18 років отримав диплом. Він готувався стати членом команди на одному з кораблів Джемса Уелдона. І все було б добре, якби не доля Тома, Актіона, Бата й Остіна, яких було продано в рабство. Завдяки звязкам містера Уелдона вдалося з'ясувати, що вони опинилися на Мадагаскарі. Містер Уелдон викупив їх і, незабаром вони теж прибули до Сан-Франціско. Єдині, хто не повернувся з "Пілігрима" були стара Нен і Дінго. У вечір, коли всі нарешті зібралися, було організовано свято й місис Уелдон проголосила тост на честь Діка Сенда — п'ятнадцятирічного капітана.